Надання першої допомоги при пораненнях, переломах, опіках й ураженні електричним струмом

Перша допомога при переломі гомілки аналогічна до допомоги при переломі стегна.

Якщо зламано ключицю, слід насамперед підвісити руку на косинці, потім зшити два ватно-марлевих кільця, надягти їх потерпілому на руки і підсунути до плечових суглобів, плечі постраждалого максимально відвести назад, а кільця ззаду, над лопатками, зв'язати.

Якщо поламані кістки таза, пораненого необхідно покласти на спину, зігнути нога в колінах і покласти під ділянку колінних суглобів згорнуте пальто, подушку і т. п., щоб зменшити напруженість м'язів живота.

Якщо ушкоджено хребет, то потерпілого кладуть на тверду поверхню {дошку, фанеру, двері тощо) — на спину або живіт, у залежності від того, у якому положенні він знаходиться. Піднімати постраждалого потрібно дуже обережно, покликавши на допомогу трьох-чотирьох осіб. Слід уникати при підніманні будь-яких струсів і згинів хребта.

Якщо ушкоджені ребра, на грудну клітку накладають тугу кругову пов'язку.

При переломах щелепи треба прикрити рот, потім зафіксувати щелепу праіце-подібною пов'язкою.

Опіками називаються ушкодження, що викликаються дією світлового випромінювання ядерного вибуху, а також високої температури (полум'я, гаряча пара, окріп або їдких хімічних речовин (міцні кислоти, луги).

Існують опіки кількох ступенів:

I ступінь, коли на обпеченому місці з'являється почервоніння І відчувається біль;

II ступінь, коли на місці опіку є пухирі;

III ступінь, що характеризується омертвінням усіх шарів шкіри;

IV ступінь, коли уражена не тільки шкіра, але і тканини під нею: сухожилля, м'язи, кістки.

Якщо площа опіків займає більш 1/3 поверхні тіла, людина може загинути.

При наданні першої допомоги слід, насамперед, загасити на потерпілому одяг. Для цього потрібно облити потерпілого водою або накинути на нього ковдру, піджак або пальто, щоб припинити доступ кисню. Далі обпалену частину тіла звільняють від одягу, розрізаючи його. Частини одягу, що пристали, треба не зривати, а обрізати навколо і залишити на місці. Пухирі зрізати й зривати також не слід. Якщо опіки великі, то після знімання одягу рекомендується потерпілого загорнути в чисте простирадло. Потім ужити протишокових заходів і відправити потерпілого до лікувальної установи.

Якщо обпалені окремі ділянки тіла, то шкіру навколо опіку потрібно протерти спиртом, одеколоном, водою, а на обпалену поверхню накласти суху стерильну пов'язку. Обпалену поверхню не рекомендується нічим змазувати.

Якщо опіки невеликі — І ступеня, — то на почервонілу шкіру потрібно накласти марлеву серветку, змочену спиртом. Спочатку печіння й відчуття болю трохи посиляться, але незабаром біль стихне, почервоніння зменшиться.

Якщо опіки II, а тим більше III і IV ступеня, то постраждалого потрібно негайно відправити до лікувальної установи.

Перша медична допомога при опіках від світлового випромінювання надається так само, як і при звичайних опіках.

У потерпілого від перенапруження нервової системи у зв'язку із сильними больовими подразненнями, втратою крові при пораненнях і переломах, а також при опіках часто настає рЬкий занепад сил і зниження всіх життєвих функцій організму. Дихання практично не відчувається, обличчя стає блідим, пульс прискорюється і погано прощупується. У постраждалого помітна байдужність до оточення. Проте він, незважаючи на біль, не просить про допомогу. Однак він притомний. Такий стан називають шоком.

Необхідно при перших ознаках шоку негайно усунути біль. Наприклад, при переломах уже одне накладання шини сприятливо діє на хворого, тому що це відразу ж зменшує біль. Можна ввести потерпілому болезаспокійливі засоби (промедол) і серцеві ліки — камфору, кофеїн. Постраждалому необхідно створити всі умови, щоб полегшити біль і неприємні відчуття. Для цього слід зігріти його, накрити ковдрою, обкласти грілками, якщо немає ушкодження черевної порожнини, дати йому гарячого солодкого міцного чаю, вина, у холодну пору року внести його до теплого приміщення.

Непритомністю називається стан, який розвивається в результаті нервового потрясіння, переляку, великої крововтрати. Ознаками непритомності вважаються різке збліднення, холодний піт, ослаблення серцевої діяльності, втрата свідомості.

Потрібно розстебнути у постраждалого комір, зняти ремінь, винести потерпілого на відкрите місце, де є вільний доступ повітря. Ноги підняти вище голови. Це робиться для того, щоб покращилося кровопостачання мозку. У результаті таких заходів потерпілий повинен опритомніти. Якщо ж цього не відбулося, йому необхідно дати понюхати нашатирний спирт, сприскати груди й лице холодною водою.

4. Перша допомога при ураженні електричним струмом

Організм може зазнати шкідливого впливу електричної енергії, потрапивши під розряд атмосферної електрики (удар блискавки) або при випадковому зіткненні з електричним струмом.

Явища, що виникають від зіткнення з електричним струмом, залежать від ряду умов, серед яких головну роль відіграють властивості електричного струму функціональний стан самого організму. Властивості електричного струму визначаються характером струму (постійний або змінний), його напругою й частотою, напрямком, тривалістю дії. Постійний струм діє швидше, ніж змінний, але змінний більш небезпечний за постійний при відносно невеликій його напрузі й низькій частоті, тому що опір тканин до змінного струму слабший, ніж до постійного. Збільшення частоти періодів зменшує шкідливу дію струму. Високочастотні струми безпечні й застосовуються в лікувальних цілях.

Сила струму виражається у відношенні напруги струму до того опору, який чинять при цьому тканини При однаковій напрузі вона тим більша, чим менший опір тканин. Шкідлива дія струму буде набагато сильнішою при впливі на вологу шкіру, тоді як суха шкіра чинить більший опір електричному струму. В опорі електричному струму істотну роль відіграє величина поверхні тканини, що торкається електродів.

Істотне значення має те, через які органи проходить струм. Особливо небезпечним є проходження струму через серце, головний мозок, тому що це може викликати зупинку серця й дихання. Взагалі у випадку будь-якої електротравми відбувається ураження серця. У важких випадках розвивається картина, що нагадує кардіошок: прискорений м'який пульс, низький AT, потерпілий блідий, наляканий, спостерігається задишка, нерідко судороги, припинення дихання.

Ступінь порушень, викликаних електричним струмом, залежить від тривалості дії струму. Відомо, що струм навіть високої напруги і великої сили не є смертельним, якщо діє менше 0,1 секунди. Чутливість до електричного струму різна в різних видів тварин і навіть індивідів одного виду. Функціональний стан організму, його нервової системи відіграє в цьому відношенні велику роль: чим більш збудливою є нервова система, тим різкіша ΰ реакція при пропусканні струму. Електричний струм великої сили діє також безпосередньо на тканину. У місцях входу й виходу струму (найчастіше на руках і ногах) спостерігаються важкі електроопіки аж до обвуглювання. У легших випадках з'являються так звані мітки струму — округлі плями від 1 до 6 см у діаметрі, темні усередині й синюваті на периферії. На відміну від термічних опіків волосся залишається необпаленим.

Загальна дія електричного струму на організм (у залежності від сили) виявляється у вигляді головного болю, нудоти, частим є прискорення серцевого ритму й дихання, підвищення AT і наступне незначне Його зниження, параліч м'язів, набряк і водянка.

Дія сильного струму (100 мА і вище) у результаті порушення нервової системи спочатку викликає підвищення AT і задишку. Потім настає гальмування ЦНС, що супроводжується значним зниженням AT, ослабленням і навіть тимчасовим припиненням дихання, запамороченням, іноді втратою свідомості. Такий стан може проявитися у вигляді «мнимої смерті». Якщо надати своєчасну допомогу, нерідко вдається відновити життєві функції. При електрошоку можуть початися судороги, параліч дихання і повне припинення діяльності серця.

Спочатку потерпілого слід звільнити від контакту з електрострумом (якщо це не зроблено раніше). Необхідно відключити джерело живлення. Якщо ж це з якоїсь причини зробити неможливо, треба скинути обірваний провід дерев'яним сухим ціпком.

Якщо людина, яка надає допомогу, одягнена в гумові чоботи й рукавички, то потерпілого можна відтягнути від електропроводу.

При припиненні дихання роблять штучне дихання. Потім уводять серцеві й серцево-судинні засоби (10 %-ний розчин адреналіну — 1 мл, кордіамін — 2 мл, 10-%-ний розчин кофеїну — 1 мл підшкірне), засоби, що стимулюють дихання (1%-ний розчин лобеліну - 1 мл внутрівенне повільно або внутрім'язово).

На електроопікову рану накладають стерильну пов'язку.

Штучне дихання слід проводити протягом тривалого часу. При зупинці серця рекомендується непрямий масаж серця, внутрісерцеве введення розчину адреналіну і 10 мл 10 %-ного розчину хлориду кальцію. г

5. Транспортування потерпілих

Надавши першу допомогу, потерпілого треба негайно відправити до медпункту або лікувальної установи. Постраждалого зазвичай виносять; якщо він здатен рухатися, необхідно його вивести. Способи залежать від характеру поранення, стану транспортованого хворого, наявності засобів для виносу й кількості потерпілих. Найзручніше використовувати ноші.

Щоб розкласти ноші, носіям необхідно стати біля їхніх кінців, розстебнути ремені. Після цього, потягнувши за ручки, розкрити ноші і, впираючись коліном у розпори, повністю їх випрямити. Кожен із носіїв зобов'язаний перевірити, чи добре закриті замки розпорів.

Для того щоб покласти потерпілого на ноші, двом носіям необхідно підвести під нього руки: один під голову й спину, другий — під таз і ноги. Одночасно вони повинні підняти й покласти людину на ноші.

Тих, хто постраждав від поранення в потилицю й спину, кладуть на ноші на бік; із травмою живота — на спину з напівзігнутими в колінах ногами. Якщо в людини постраждали лице й щелепи, її слід повернути набік обличчям. Якщо поранено передню поверхню шиї, потерпілого транспортують у положенні напівсидячи зі схиленою на груди головою.

Переносити потерплого на носилках потрібно в такий спосіб. Йти не в ногу, спокійно, щоб ноші не розгойдувалися і не заподіювали потерпілому додаткових страждань. Несуть потерплого ногами вперед, а у важкому стані — головою вперед, щоб задні носії могли спостерігати за його станом. Людині, що втратила свідомість, необхідно дати понюхати нашатирного спирту, а при припиненні Дихання — покласти ноші на землю і зробити штучне дихання.

При обслуговуванні нош групою з чотирьох осіб, двоє несуть ноші за ручки, а інші підтримують із боків. Потім носії міняються місцями. При підйомах і спусках необхідно стежити, щоб ноші залишалися в горизонтальному положенні.

Якщо під рукою немає нош, їх можна зробити з підручних засобів. Як матеріал використовуються одна-дві палиці або жердини. На них можна покласти пальто, шинель, мішок, простирадла, ковдри, намети, прив'язавши їхні кінці до палиць (жердин). Потерпілих можна переносити і на розкладушках, широких дошках, щитах, дверях, драбинах, при цьому слід забезпечити м'якість нош.

Переносити потерпілого може й один носій. Існує три способи перенесення в залежності від відстані.

Перший спосіб: для перенесення на невелику відстань носій, опустившись на одне коліно збоку від потерпілого, підхоплює його одною рукою під сідниці, іншою — під лопатки; а той обхоплює шию носія. Носій піднімається й переносить хворого.

Другий спосіб: на довгі відстані потерпілі переносяться на спині. Хворий сідає на узвишшя, носій опускається на одне коліно між його ногами, спиною до нього, підхоплює стегна постраждалого, а останній обхоплює носія за верхню частину грудей. Потім носій встає й переносить людину.

Третій спосіб: на порівняно великі відстані найзручніше переносити потерплого на плечі.

Переносити потерплого за допомогою двох носіїв можна двома способами.

При першому один із носіїв бере хворого під пахви, а другий, стоячи між ногами потерплого і спиною до нього, підхоплює його ноги трохи нижче колінних суглобів (при переломі кінцівок і ушкодженнях хребта цей метод не застосовується).

Другим способом є перенесення на «замку». Його роблять, з'єднавши чотири руки. Для цього кожен із носіїв захоплює правою рукою свою ліву руку (біля зап'ястя), а лівою — праву руку товариша (теж біля зап'ястя).

У випадку, якщо потерпілий має невелику вагу або доводиться увесь час його підтримувати, «замок» робиться з двох рук (одна рука одного й одна рука Іншого носія) або з трьох рук (дві руки одного носія й одна рука іншого)

Список використаної літератури

1. Безпека життєдіяльності Желібо Є. П., Заверуха Н. М., Зацарний В. В. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закладів. 3-є вид. / За ред. Є. П. Желібо. - К.: Каравела, 2004. - 328 с. 
2. Безпека життєдіяльності людини Яким Р.С. Безпека життєдіяльності людини: Навч. посібник. - Львів: Видавництво "Бескид Біт", 2005. - 304 с. 
3. Безпека життєдіяльності Скобло Ю. С, Соколовська Т. Б., Мазоренко Д. І., Б 40 Тіщенко Л. М., Троянов М. М. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів III— IV рівнів акредитації. — Київ: Кондор, 2003. — 424 с: іл. 

2