Надання першої допомоги при пораненнях, переломах, опіках й ураженні електричним струмом

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

РЕФЕРАТ

з курсу : «БЖД»

на тему :

«Надання першої допомоги при пораненнях, переломах, опіках й ураженні електричним струмом»

Зміст

1 .Прийоми й способи припинення кровотечі……………………………………3

2 .Правила й прийоми накладання пов'язок……………………………………...5

3. Надання першої допомоги при переломах, опіках, шоку, непритомності…..8

4. Перша допомога при ураженні електричним струмом……………………...12

5. Транспортування потерпілих………………………………………………….14

Список використаної літератури

1. Прийоми й способи припинення кровотечі

Розрізняють кілька видів кровотечі: капілярна, артеріальна і венозна. Капілярна кровотеча пов'язана з ушкодженням дрібних судин. Кров тече з усієї

поверхні рани, немов із губки. Така кровотеча ніколи не буває сильною. Зупинити капілярну кровотечу можна, наклавши тугу пов'язку безпосередньо на рану.

Артеріальну кровотечу можна відразу розпізнати за яскраво-червоним кольором крові. Вона викидається з рани пульсуючим струменем. Артеріальна кровотеча дуже небезпечна для життя, тому що в результаті  поранений втрачає велику кількість крові за зовсім невеликий проміжок часу. Слід якнайшвидше зупинити кровотечу. Для цього потрібно притиснути пальцями артерію трохи вище місця поранення.

Слід однак зауважити, що притискати артерію рекомендується тільки протягом короткого часу, за який можна встигнути підготувати джгут або закрутку на кінцівки або стерильну тугу пов'язку на інші ділянки тіла.

Якщо артеріальна кровотеча відкрилася на гомілці, то слід притискати підколінну артерію. Роблять це двома руками. Великі пальці кладуть на передню поверхню колінного суглоба, а іншими пальцями намацують артерію в підколінній ямці й притискають її до кістки.

Коли артеріальна кровотеча починається із судини верхньої кінцівки, слід притискати плечову артерію до плечової кістки біля внутрішньої поверхні двоголового м'яза плеча чотирма пальцями руки. Наскільки це ефективно, перевіряють за пульсацією променевої артерії.

Якщо кровотеча почалася зі стегна, необхідно притискати стегнову артерію, що знаходиться у верхній частині стегна безпосередньо під паховою складкою.

Із шийної рани кровотечу можна зупинити, притиснувши сонну артерію на боці поранення нижче рани.

Найнадійнішим способом зупинки артеріальної кровотечі при пораненні кінцівок є накладення гумового, матер'яного джгута або закрутки, зробленої з підручних матеріалів — ременя, рушника тощо.

Під час накладення джгута (закрутки) слід дотримуватися таких правил:

джгут (закрутку) необхідно накладати якомога ближче до рани з того боку, який ближчий до тулуба;

джгут (закрутку) необхідно накладати поверх одягу (або поверх кількох шарів бинтів); накладений джгут (закрутку) повинно бути добре видно, його не можна закривати одягом або бинтом;

затягувати джгут (закрутку) треба до припинення кровотечі; надмірне затягування джгута (закрутки) посилює болісні відчуття і найчастіше травмує нервові стовбури; слабко затягнутий джгут (закрутка) збільшує кровотечу;

у холодну пору року кінцівку нижче джгута треба тепло закутати, але забороняється застосовувати штучне зігрівання;

джгут (закрутку) не можна тримати більше 1,5—2 годин, інакше може бути омертвіння кінцівки. Якщо після накладання джгута (закрутки) минуло 1,5— 2 години, то джгут потрібно плавно послабити, ушкоджену артерію в цей час притиснути пальцями вище рани, а потім знову накласти джгут, але трохи вище того місця, де він був накладений раніше;

під джгут (закрутку) обов'язково підкладають записку, у якій вказується час (година, хвилина) їхнього накладення.

Після того як був накладений джгут (скрутка), пораненого з артеріальною кровотечею необхідно негайно відправити до найближчого медичного пункту. У холодний період часу рекомендується на короткі проміжки щопівгодини послабляти джгут.

Зупинити кровотечу можна також шляхом максимального згинання кінцівок

Щоб зупинити кровотечу з ран кисті й передпліччя, необхідно покласти згорнутий з марлі, вати або тугого м'якого матеріалу валик у ліктьовий згин, зігнути руку в лікті й щільно прив'язати передпліччя до плеча.

Якщо ушкоджено плечову артерію, валик кладуть у пахвову ямку і зігнуту в лікті руку міцно прибинтовують до грудної клітки.

У випадку кровотечі в пахвовій ямці зігнуті в ліктях руки максимально відводять назад і лікті зв'язують. При цьому підключична артерія повинна бути притиснута ключицею до першого ребра. Однак при переломі кісток кінцівок цим прийомом користуватися не можна.

У випадку ушкодження дрібних артерій, а також при пораненні грудей, голови, живота, шиї й інших місць тіла артеріальну кровотечу можна зупинити накладанням стерильної тугої пов'язки. У цьому випадку на рану треба накласти кілька шарів стерильної марлі або бинта і щільно забинтувати.

Венозну кровотечу можна визначити за темно-червоним, вишневим кольором крові, що витікає з рани безперервним струменем, але повільно, без поштовхів. Це може бути сильна кровотеча. Щоб її зупинити, накладають стерильну тугу пов'язку і піднімають постраждалу частину тіла. Якщо ушкоджуються великі вени, на кінцівки накладають джгут.

При носовій кровотечі хворий повинен лежати або сидіти з розстебнутим коміром сорочки, без головного убору, голова повинна бути ледь закинута назад, до ніг потрібно прикласти грілку, на перенісся — холодні примочки.

Внутрішня кровотеча є наслідком сильних ударів. Ознаки такої кровотечі: різка блідість обличчя, слабість, прискорений пульс, задишка, запаморочення, сильна спрага і непритомний стан. Після виявлення цих ознак необхідно негайно викликати лікаря, а до його приходу забезпечити потерпілому повний спокій. Необхідно прикласти до місця травми пакет із льодом, тому шо холод звужує судини і сприяє припиненню кровотечі. Важливо не давати пити постраждалому без дозволу лікаря. Таких хворих слід транспортувати першими й з особливою обережністю.

2. Правила й прийоми накладання пов'язок

Ранами називаються механічні порушення" цілості шкірних покривів або слизових оболонок. Існує кілька різновидів ран: різані, колоті, рублені, роздроблені, рвані, вогнепальні й інші.

Є рани поверхневі. При таких ранах ушкоджуються тільки верхні шари шкіри (садна). Рани можуть бути і глибокими. При цьому ушкоджуються не тільки всі шари шкіри, але й тканини, що лежать глибше (підшкірна клітковина, м'язи і т. д.).

Якщо рана проникає в грудну, черевну порожнину або в череп, вона зветься проникною. Більшість ран починає кровоточити через ушкодження кровоносних судин.

Якою ж має бути перша допомога при пораненні? Спочатку слід зупинити кровотечу, вберегти рану від забруднення, створити спокій ушкодженій кінцівці.

Накладанням пов'язки можна найефективніше захистити рану від забруднення й зараження мікробами. Як пов'язку використовують марлю й вату, що мають високу гігроскопічність. Сильну кровотечу можна зупинити за допомогою накладання тісної пов'язки або кровоспинного джгута (на кінцівки).  Під час накладання пов'язки дотримуються таких правил:

1. Ніколи не слід промивати рану, тому що при цьому в неї можуть бути занесені мікроби.

2. При потраплянні в рану шматків дерева, обривків одягу, землі й т. п. витягати їх можна лише в тому випадку, якщо вони розташовані на поверхні рани.

3. Не можна торкатися поверхні рани (опікової поверхні) руками, тому що на шкірі рук знаходиться особливо багато мікробів

4. Перев'язку потрібно робити тільки чисто вимитими руками, протертими, якщо є можливість, одеколоном або спиртом.

5. Перев'язний матеріал, яким закривають рану, повинен бути стерильним. У випадку відсутності стерильного перев'язного матеріалу можна використовувати чисто випрану хустку або шматок тканини, переважно білого кольору, попередньо пропрасований гарячою праскою.

6. Перед накладанням пов'язки шкіру навколо рани необхідно протерти горілкою (спиртом, одеколоном), причому протирати слід в напрямку від рани, а потім змазати шкіру йодною настойкою.

Перед накладанням пов'язки на рану треба покласти марлеві серветки (одну або кілька, у залежності від величини рани), після чого рану бинтують. Бинтування звичайно роблять зліва направо, круговими ходами бинта. Бинт беруть правою рукою, його вільний кінець захоплюють великим і вказівним пальцями лівої руки.

Існують різні типи пов'язок.

Найпростішою пов'язкою е кругова, її накладають на зап'ястя, нижню частину гомілки, чоло і т. д. При цьому бинт кладеться так, щоб кожен наступний його оберт повністю закривав попередній.

Спіральну пов'язку (такі пов'язки застосовуються при бинтуванні кінцівок) починають накладати так само, як і кругову, роблячи на одному місці два-три оберти бинта для того, щоб закріпити його. Починати бинтувати потрібно з найтоншої частини кінцівки. Щоб бинт прилягав щільно, після одного-двох обертів його перевертають. Після закінчення бинтування бинт фіксують шпилькою або розрізають його кінець уздовж і зав'язують.

Існують і висівкоподібні пов'язки, які застосовуються при бинтуванні ділянки суглобів стопи, кисті. Називаються вони так тому, що при їхньому накладанні бинт немовби утворює цифру «8».

Колосоподібна пов'язка застосовується при пораненні плечового суглоба. А от косинкова накладається при пораненні голови, ліктьового суглоба й сідниці.

Пращеподібна пов'язка потрібна при пораненнях підборіддя, носа, потилиці й чола. Щоб її зробити, необхідно взяти шматок широкого бинта завдовжки близько 1 м і з кожного кінця розрізати уздовж, середню частину залишаючи цілою. Якщо ж рана невелика, то, щоб її закрити, досить буде і наклейки.

Під час накладання пов'язки потерпілого слід посадити або укласти, тому що, навіть при невеликих ушкодженнях, під впливом нервового збудження, болю може трапитися короткочасна втрата свідомості — непритомність.

Існують деякі особливості накладання пов'язок при проникних пораненнях живота й грудей. Наприклад, при проникному пораненні живота з рани можуть випадати нутрощі, найчастіше петлі кишечника. Вправляти їх у черевну порожнину в жодному разі не можна — це може зробити тільки хірург під час операції. Подібну рану слід закрити стерильною марлевою серветкою і забинтувати живіт. Це потрібно зробити не занадто туго, щоб органи не були здавлені.

При проникному пораненні грудної клітки при кожному вдиху повітря зі

свистом заходить в рану, а при видиханні — із шумом виходить крізь неї Таку рану необхідно закрити якнайшвидше. Для цього на рану кладуть кілька шарів марлі, товстий шар вати і накривають її шматком клейонки, компресного паперу, прогумованою оболонкою індивідуального пакета або яким-небудь іншим матеріалом, що не пропускає повітря, після чого туго забинтовують

3. Надання першої допомоги при переломах, опіках, шоку, непритомності

У результаті сильного удару або падіння можуть трапитися переломи кісток. Бувають закриті переломи. Це такий стан, коли кістка зламана, однак цілість шкіри на місці перелому не порушена. Є й відкриті переломи, коли в ділянці перелому є рана. Під час надання першої допомоги слід забезпечити нерухомість місця перелому. Це зменшить біль і допоможе запобігти подальшому зміщенню кісткових уламків. Цього можна досягти за допомогою накладення іммобілізувальної, тобто фіксувальної, пов'язки.

З цією метою використовують стандартні шини. Але найчастіше на місці події їх немає, тому людина, яка надає першу допомогу, повинна швидко зорієнтуватися й використати для шин підручний матеріал: ціпки, тростини, лижі, парасольки, підходящі за розміром дошки, шматки фанери, лінійки, пучки очерету і т. п.

Спочатку необхідно забезпечити нерухомість принаймні двох суглобів: одного вище перелому, іншого — нижче місця перелому.

Під час накладання шин слід керуватися такими правилами: <· ушкоджену кінцівку не можна витягати;

якщо в місці перелому є відкрита рана і спостерігається сильна кровотеча, то спочатку накладають джгут вище рани й перелому, потім пов'язку на рану, а після цього — шини з двох боків кінцівки;

обидві шини повинні захоплювати суглоби, розташовані вище й нижче місця перелому;

шина перед накладанням повинна бути обгорнена ватою або м'якою тканиною.

Якщо перелом закритий, то необхідну допомогу слід надавати дуже обережно. Інакше можна викликати додаткові ушкодження в результаті зміщення уламків кісток

Накладати шину треба таким чином, щоб вона щільно прилягала до зламаної кінцівки. При переломі кісток передпліччя руку потрібно зігнути в ліктьовому і суглобі під прямим кутом так, щоб долоня була повернена до груді її клітки. Далі накласти шину, щоб пальці рук охоплювали один її кінець, а другий заходив f за ліктьовий суглоб. У такому положенні необхідно шину закріпити бинтом або іншим матеріалом, а руку підвісити на косинці.

Коли зламана плечова кістка, передпліччя потрібно зігнути під прямим ку-ком у ліктьовому суглобі. На зламану кістку плеча накласти по можливості дві шини: одну — із зовнішнього боку плеча так, щоб один її кінець був вищий за плечовий суглоб, другий трохи нижчий за ліктьовий суглоб, а іншу — від пахвової емки до ліктьового суглоба. Потім обидві шини прибинтовують до плеча, а зігнуте передпліччя підвішують на ремені, косинці і т. п. При переломі стегна для накладання шинної пов'язки потрібно мати дві великі шини. Одну з них накладають уздовж зовнішньої поверхні ушкодженої кінцівки. При цьому довжина шини повинна бути такою, щоб один Гі кінець знаходився під пахвою, а інший ледь виступав за стопу. Другу шину накладають уздовж внутрішньої поверхні ноги з таким розрахунком, щоб один кінець її сягав ділянки промежини, а інший — трохи виступав за край стопи (підошви). У такому положенні шини прибинтовуються. При цьому широким бинтом, поясним ременем або рушником верхню частину зовнішньої шини прикріплюють до тулуба.