Контрольная работа по дисциплине "Безопасность жизнедеятельности"

Необхідно мати на увазі, що виділення деяких токсичних речовин можливо в складі жіночого молока (свинець, ртуть, алкоголь). Це створює небезпеку отруєння грудних дітей. Тому вагітних жінок і матерів, що годують, варто тимчасово відстороняти від виробничих процесів, що виділяють токсичні речовини.

Небезпека шкідливих  речовин для людини багато в чому визначається їхньою хімічною структурою й фізико-хімічними властивостями. Немаловажне значення відносно токсичного впливу має дисперсність проникаючої  в організм хімічної речовини, причому, чим вище дисперсність, тим токсичніша речовина.

Умови середовища можуть або підсилювати, або послабляти дію шкідливих речовин. Так, при  високій температурі повітря  небезпека отруєння підвищується; отруєння амідо- і нітросполукою бензолу, наприклад, улітку бувають частіше, ніж узимку. Висока температура впливає й на летючість газу, швидкість випару й т.д. Установлено, що вологість повітря підсилює токсичність деяких отрут (соляна кислота, фтористий водень).

 

 

 

3. НЕБЕЗПЕКИ ПОВ’ЯЗАНІ З ВИКОРИСТАННЯМ РЕЧОВИН, ЯКІ ПОРУШУЮТЬ ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ (НАРКОМАНІЯ, АЛКОГОЛІЗМ, ПАЛІННЯ)

 

Хворобливість, пригнічений  стан людини, який супроводиться послабленням його фізичних і психічних якостей, може виникати такі шкідливі речовини, як наркотики, алкоголь та нікотин.

 

Наркотиків і наркоманії

Сьогодні наркоманія є світовою проблемою, вона присутня на всіх континентах і демонструє тенденцію до непохитного зростання.

Наркотиком вважається кожна речовина рослинного чи синтетичного походження, яка при введенні в організм може змінити одну чи декілька функцій та внаслідок багаторазового вживання призвести до психічної або фізичної залежності. Відчути дію наркотику і не втягнутись неможливо.

З точки зору психофармакологічного  впливу наркотики можна розподілити  на три великі групи:

•  наркотики, які пригнічують діяльність центральної нервової системи (опіати, барбітурати);

• наркотики, які збуджують діяльність центральної нервової системи (амфетаміни, кокаїн, гашиш);

•  наркотики, які викликають галюцинації (марихуана, мускатний горіх, ЛСД, мескалін, псилоцибін).

Їх загальною ознакою  є здатність до зняття психологічної  напруги і до послаблення невпевненості  у собі й сором’язливості; вони змінюють емоційну реакцію на біль, уповільнюють реакції, порушують координацію  руху. Вживання цих препаратів у великих дозах викликає сон, серйозні порушення свідомості, призводить до безпам’ятства і навіть смерті. Ефекти цих наркотиків використовуються в медицині. Опіум його похідні та барбітурати – це психоактивні речовини, які найчастіше вживають наркомани.

Процес звикання до наркотику розвивається поступово протягом тижнів, місяців і навіть років, тому важко визначити межу часу, на котрій людина стає наркоманом. Але навіть незважаючи на термін виникнення залежності, життя наркомана зазнає кардинальних змін, коли це відбувається. Тоді всі його дії спрямовані на те, щоб дістати наркотики, які стають єдиною річчю на світі, яка здатна принести йому задоволення.

Сім’я, друзі, робота, навчання, їжа, секс, здоров’я – все це відходить  на другий план. Усі наркомани, незважаючи на те, чим вони займаються, де живуть, скільки у них грошей, який їх рівень розумового розвитку, в цьому відношенні живуть однаково. Їх перша думка одразу після пробудження – де і як дістати наркотик. Немає такої жертви, яку не можна б було принести заради наркотику.

З часом наркомани перестають реагувати  на інші види задоволення. Ніщо для  них не може бути кращим за наркотичний  “кайф” і ніщо не може бути страшніше  за абстинентну кризу, тобто “ломку”. В цей період наркоман здатний  на вбивство, крадіжку, зраду заради мінімальної дози наркотику. Таких людей вважають хворими на наркоманію.

Наркоманія – це важке захворювання, що завдає серйозної шкоди здоров’ю, призводить до деградації особистості, інвалідності і смерті в молодому віці.

Наркомани є найбільш небезпечною групою ризику захворювання на СНІД (серед хворих на СНІД 70 % це наркомани). Це зумовлено як фактором введення наркотиків ін’єкцією, так і ризикованою психічно неадекватною поведінкою в різних життєвих ситуаціях.

 

 

 

Алкоголь і алкоголізм

Алкоголізм є великим соціальним лихом. Більшість злочинів скоюється в стані сп’яніння. Алкоголь украй негативно впливає на центральну нервову систему. Порушується розумова і фізична працездатність, посилюється втома, про що свідчить запис роботи м’язів. Алкоголь знижує працездатність на 16-17%, при цьому втома настає швидше, ніж звичайно. Особливо різко знижується працездатність у осіб, професійна діяльність яких вимагає посиленої уваги і значного напруження.

Алкоголь знижує швидкість  рухової реакції. А.П.Лаптєв зазначає, що у футболістів після випитої кружки пива швидкість складної рухової реакції знижується у середньому на 12-16%, точність реакції на рухомий об’єкт – на 17-21%,  точність м’язових зусиль – на 14-19%.

Алкоголь порушує нормальну  функцію головного мозку внаслідок отруєння. Це порушення пояснюється тим, що спирт особливо інтенсивно накопичується в нервовій тканині. Тому в мозку його концентрація на багато більша ніж у крові.

Після приймання навіть невеликих доз алкоголю знижується стійкість і інтенсивність уваги, сповільнюється її переключення, порушується процеси мислення і пам’яті.

Однак найбільш небезпечним  є неадекватне ставлення п’яної людини до свого стану, оскільки алкоголь загальмовує центри кори головного мозку, які контролюють дії і вчинки. Вона переоцінює свої можливості і недооцінює складність виробничої ситуації.

Людина, яка зловживає  алкоголем, дратівлива, емоційно нестійка, погано спить, швидко стомлюється. У 70% нічний сон не знімає втоми, тому вже  на початку робочого дня працездатність такої людини знижена.

Об’єктивним показником дози алкоголю є вміст його у крові. При вмісті алкоголю у крові працівника 0,3-0,9% ймовірність виникнення небезпеки  зростає в 7 разів, при 1,0-1,4% - у 31 раз, при 1,5 у 128 раз (1% - це вміст алкоголю в крові, який відповідає 1г чистого алкоголю на 1л крові).

Важливо також знати  час дії алкоголю на організм. Алкоголь всмоктується через 20-30 хвилин після  вживання, але із збільшенням дози найбільший ступень сп’яніння спостерігається  через 1-1,5 год. Перші прикмети сп’яніння з’являються після прийнятті 0,5мг на 1кг маси, тобто 30г алкоголю для людини масою 60 кг. Після прийняття 80г горілки чи 500г пива алкоголь діє протягом доби. Якщо людина у вечері випила, зранку її не можна вважати тверезою.

 

Нікотин і нікотиноманія

Головний дійовий компонент  тютюну — нікотин. Це алкалоїд уперше виділили в чистому вигляді учені  Посельт і Рейман  у 1828 році. Вміст  нікотину в тютюновому листі коливається  звичайно від 1 до 1,5 %, але в деяких сортах досягає 6 – 8 %. В одній сигареті масою 1г міститься 10 – 15 мг нікотину, а в сигарі масою 10г – до 150мг речовини.

У хімічно чистому  вигляді нікотин являє собою  прозору маслянисту пекучу рідину. Саме такий смак відчуває курець, коли докурює недокурок, де осідає нікотин. У фільтрі сигарети може скупчитися така кількість  нікотину, якої досить, що убити мишу. Фактично нікотин токсичний тою ж мірою, що й синильна кислота. Тому в незвичної до куріння людини велика кількість викурених сигарет спричиняє  тяжке отруєння, а іноді й смерть.

Нікотин — надзвичайно  сильна отрута, яка діє переважно  на нервову систему, травлення, а  також на дихальну і серцево –  судинну системи. Експерименти на тваринах іще в минулому столітті показали безперечний вплив нікотину на нервові  реакції. Наприклад, якщо на оголену тканину нерва накласти ватку з нікотином, то для його подразнення потрібна значно менша сила струму, ніж на контролі.

Ставили досліди із собаками, у яких знімали черепну коробку  і нікотин наносили на різні ділянки  мозку. І в цих випадках реакція, наприклад, у вигляді м’язових рухів була значно швидша і від меншої сили струму, ніж до застосування нікотину. більше того, висока концентрація розчину нікотину зумовлювала судорожні скорочення тієї групи м’язів, яка перебувала під контролем даної ділянки мозкової речовини. Без будь – якої додаткової дії струмом! При цьому приступи не виникали після кількох повторень нікотинового подразнення. Виявляється, до нікотину можна звикнути.

Куріння — суха термічна перегонка тютюну (і паперу) під  впливом високої температури, яка на запаленому кінці сигарети чи в люльці досягає 300 ^оС. Дим, що його втягує курець, сублімує нікотин з тютюнового листя . Нікотин швидко розчиняється у воді, тому легко всмоктується крізь слизові оболонки рота, носа, бронхів, а потрапляючи із слиною до шлунка, — і крізь стінки шлунково – кишкового тракту.

Куріння впливає на роботу серця. Серцево-судинні хвороби відіграють основну роль у захворюванні і смертності, населення особливо в економічно розвинутих країнах. Причини їх зростання різні, але одним з найвизначніших факторів куріння. Це означає, що ризик захворіти і померти у людини яка курить більший, ніж у людини яка не курить.

Нікотин у першій фазі свого впливу збуджує судино-руховий  і дихальний центри, а в другій фазі навпаки, пригнічує їх. Якщо простежити за пульсом курця, то можна помітити, що після першої затяжки він сповільнюється, а потім серце починає битися частіше. Одночасно з цим підвищується артеріальний тиск, що обумовлено звуженням периферичних судин. До того ж оксид вуглецю, якщо надходить із сигарет, підвищує вміст холестерину в крові і зумовлює розвиток атеросклерозу. В цілому куріння негативно впливає на серце: для курця можливість інфаркту в двічі вища, ніж для не курця.

Доведено вплив нікотину на статеві залози. Якщо самцеві кроля вводити в організм нікотин, то у нього зменшується розмір яєчок виникають порушення статевих клітинок (сперматозоїда). Такі самі явища можуть спостерігатися у чоловіків, які тривалий час курять: у них передчасно згасає статева функція.

 За спостереженнями спеціалістів не менше як у 10% випадків причиною статевого безсилля виявляється куріння. Припинення нікотинової інтоксикації веде до відновлення статевих функцій.

Курці жінки, як правило, рано стають, у них передчасно припиняються статеві функції. Тютюн впливає і на вагітність.

 

Список використаної літератури

 

1. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності: навчальний посібник. – Суми: Видавництво: „Університетсяка книга”, 2000
2. Миченко І.М. Забезпечення життєдіяльності людини в навколишньому середовищі. – Кіровоград, 2002.
3. Хижняк М.І., Нагорна А.М. Здоровя людини та екологія. – К., 2000.
4. Беспамятнов Г.П., Кротов Ю.А. Предельно допустиміе концентрации химических веществ в окружающей среде. Справочник. – Л.: Химия, 1985