Контрольна з обж

    Під оптимальними мікрокліматичними умовами  розуміють комплекс чинників, які в умовах тривалої дії на людину створюють комфортні теплові відчуття та збереження нормального теплового стану організму без напруження механізмів терморегуляції. Допустимі умови – комплекс чинників, які в умовах тривалої і систематичної дії на людину можуть викликати дискомфортне відчуття та зміни теплового стану організму. Однак вони швидко минають і нормалізуються за рахунок напруження механізмів терморегуляції в межах фізіологічних пристосувальних можливостей. 

    6. (57) Оцінка характерних видів діяльності в умовах галузі, що супроводжується пилоутворенням.

    Виробничий  пил досить розповсюджений небезпечний  та шкідливий фактор. З пилом стикаються робітники гірничодобувної промисловості, машинобудування, металургії, текстильної промисловості, сільського господарства. Пил може здійснювати на людину фіброгенну дію, при якій в легенях відбувається розростання сполучних тканин, що порушує нормальну будову та функцію органу. Уражаюча дія пилу дисперсністю (розміром частинок пилу), їх формою, твердістю, волокнистістю, питомою поверхнею.

    Шкідливість виробничого пилу обумовлена його здатністю  викликати професійне захворювання легень, в першу чергу пневмоконіози, також можливе пошкодження органів зору. Запиленість повітря робочого середовища залежить від характеру виробництва, стану обладнання, стану технічних засобів боротьби з пилом тощо. Для замірювання вагової концентрації пилу на робочих місцях касети для добору проб на фільтри, а також прилад для вимірювання забрудненості ЗВ-1. Індивідуальні засоби захисту – респіратори, захисний спецодяг, окуляри тощо. Є кілька методів визначення якості повітря на робочому місці – ваговий, розрахунковий, седиментаційний та ультра-мікроскопічний.

7. (67)Яке  спеціальне взуття  рекомендується працівникам  галузі.

     Відповідно  до ст. 8 Закону України "Про охорону  праці" та ст. 163 КЗпПУ на роботах  із шкідливими і небезпечними умовами  праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими температурними умовами, робітникам і службовцям видаються безплатно відповідно до норм спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту (ЗІЗ). Наказом Держнаглядохоронпраці від 29.10. 1996 р. N 170 затверджене Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, згідно якого ЗІЗ видаються працівникам тих професій та посад, що передбачені Типовими галузевими нормами безкоштовної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, або відповідними галузевими нормами, що введені на підставі типових. ЗІЗ видаються працівникам згідно з встановленими нормами і строками носіння незалежно від форм власності та галузі виробництва, до якої відносяться ці виробництва, цехи, дільниці та види робіт.

     З врахуванням специфіки виробництва, вимог технологічних процесів і  нормативних актів з охорони  праці, за узгодженням з представниками профспілкових органів, за рішенням трудового колективу підприємства працівникам може видаватися спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту понад передбачені норми.

     Спеціальне  взуття класифікується в залежності від захисних властивостей аналогічного спецодягу. До спецвзуття належать: чоботи, півчоботи, черевики, півчеревики, валянки, бахіли, калоші, боти і т. п. Працівників необхідно забезпечити спецвзуттям при виконанні будівельних, ливарних, сталеплавильних, ковальських робіт, коли існує небезпека падіння предметів, а також у приміщеннях, де підлога залита водою, мастилами і т. п. Деякі види спецвзуття мають посилену підошву для захисту стопи від гострих предметів (наприклад цвяхів, що можуть стирчати на будівельному майданчику). Взуття із спеціальними підметками призначене для таких умов праці, при яких існує ризик падіння на слизькій підлозі. Знаходить застосування на виробництві й спеціальне віброзахисне взуття.

8. (77)Виробничі небезпеки та першочергові напрямки робіт щодо профілактики виробничого травматизму у галузі

     Під виробничою травмою розуміють порушення  анатомічної цілісності або фізіологічних  функцій тканин чи органів людини внаслідок механічного, теплового, хімічного та іншого впливу факторів виробничого середовища на організм людини у зв’язку з виконанням нею професійної праці, будь-якого виробничого завдання або громадського доручення.

     Відповідно  до впливу чинників виробничого середовища на працівників травми поділяють  на механічні, теплові, хімічні, електричні, променеві, комбіновані.

     Механічні травми (уражені частини тіла, переломи, рани тощо) можуть бути заподіяні рушійними  частинами виробничого устаткування та оброблюваними предметами, інструментом, переміщуваним вантажем. Вони можуть виникнути при падінні працівника (якщо приміщення захаращено устаткуванням, зіпсовані переносні драбини).

     Теплові травми (опіки, обмороження, теплові  удари) викликані переважно прямим доторканням до поверхні виробничого  устаткування, впливом полум’я, гарячих  предметів; раптовою дією розплавленого металу, гарячої рідини, гарячої пари чи газу. Обмороження є наслідком дії низьких температур повітря, устаткування чи предметів.

     Хімічні травми являють собою хімічні  опіки, гостре отруєння концентрованими  кислотами, лужними розчинами та ін. Їх працівник може отримати при транспортуванні та переливі кислот, лугів, виготовленні розчинів, ремонті та чищенні апаратури.

     Електричні  травми пов’язані з проникненням струму через організм людини. Причини  електричних травм на виробництві  різноманітні: обриви дроту, доторкання до неізольованих дротів чи предметів під напругою. 
Променеві травми пов’язані з впливом випромінювання. 
Комбіновані травми можуть бути заподіяні кількома видами впливу (наприклад, механічна дія й ураження струмом та ін.).

     Сукупність  виробничих травм називають виробничим травматизмом.

     Виділяють організаційні, технічні і психофізіологічні  причини травматизму.

     До  організаційних причин травматизму  відносяться: 
- незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці;

- недоліки під час навчання безпечним прийомам праці;

- неякісна  розробка, недосконалість інструкцій  з охорони праці чи їх відсутність; 
- відсутність у посадових інструкціях функціональних обов’язків з питань охорони праці;

- порушення  режиму праці та відпочинку;

- невикористання  засобів індивідуального захисту  через незабезпеченість ними; - виконання  робіт з несправними засобами  колективного захисту;

- залучення  до роботи працівників не за  спеціальністю (професією);

- порушення  технологічного процесу;

- порушення  вимог безпеки під час експлуатації  устаткування, машин, механізмів  тощо;

- порушення  трудової і виробничої дисципліни;

- незастосування  засобів індивідуального й колективного  захисту (за їх наявності); 
- невиконання вимог інструкцій з охорони праці.

     Заходи  щодо попередження травматизму та захворювання працівників на виробництві поділяються  на:

• технічні;
• санітарно-виробничі;
• медико-профілактичні; 
  - організаційні.

    До  технічних заходів належать:

- модернізація  технологічного, підйомно-транспортного обладнання;

- перепланування  розміщення обладнання;

- впровадження  автоматичного та дистанційного  керування виробничим обладнанням.

    Санітарно-виробничі  заходи включають:

• придбання або виготовлення пристроїв, які захищають працівників від дії електромагнітних випромінювань, пилу, газів, шуму тощо;
• влаштування нових і реконструкцію діючих вентиляційних систем, систем опалення, кондиціонування;
• реконструкцію та переобладнання душових, гардеробних тощо.

    До  медико-профілактичних заходів відносяться:

- придбання молока, засобів миття та знешкодження шкідливих впливів;

-організація  профілактичних медичних оглядів;

-організація  лікувально-профілактичного харчування.

До організаційних заходів належать:

• проведення навчання та інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки. Застосування комп’ютерних методів прикладного й інструментального забезпечення значно підвищує якість навчального процесу, використовуючи необхідну інформацію з ресурсів мережі Internet, правові системи «Ліга» та ін.;
• робота з професійного відбору;
• здійснення контролю за дотриманням працівниками вимог інструкцій з охорони праці.

    9.(87) Які загальні вимоги безпеки ставляться до машин в умовах галузі?

    В тупикових частинах доріг передбачаються об'їзди або майданчики для розворотів. Проїзна частина території підприємства повинна мати розмітку. Дороги повинні постійно утримуватись у справному стані, очищатись від льоду і снігу. Під час ожеледиці дорожні покриття слід посипати піском. На видних місцях на території підприємства встановлюються схеми руху машин і дорожні знаки. Швидкість руху на території підприємства залежить від виду та стану доріг, інтенсивності транспортних і людських потоків, специфіки транспортних засобів.

    Ширина  воріт для автотранспорту повинна  бути на 1.5 м ширшою, ніж ширина автомобіля, але не менша 4.5 м. Максимальна висота вантажу,  котрий навантажується на автомобіль, повинна бути не більше 3.8 м над рівнем дороги, а ширина – не більше 2.5 м.

    Освітленість  проїздів повинна бути не менше 0.5 лк, а біля воріт і майданчиків відкритого паркування машин – не менше 1 лк на майданчиках і не менше 0.2 лк на відкритих територіях. Місця проведення ремонтних робіт, ями повинні бути огородженні і позначені знаками, а вночі – цілодобовою сигналізацією.

    З метою забезпечення безпеки влаштовуються окремі в'їзди і виїзди для машин, входи і виходи для людей. Швидкість руху машин на території підприємства не повинна перевищувати 5км\год.

    Проїжджа  частина бути розміченою. Межі проїжджої  частини повинні бути встановлені з врахуванням розмірів машин разом з вантажами. Відстань від межі проїжджої частини до елементів конструкції будівель та обладнання повинна бути не менше 0.5 м, а при русі людей – не менше 0.8 м.

    10. (97) Система організаційно-режимних  заходів з пожежної безпеки у галузі.

    Забезпечення  пожежної безпеки – невід'ємна частина  державної діяльності щодо охорони  життя здоров'я людини, національного  багатства та навколишнього середовища. Згідно з діючим законодавством відповідальність за утримання підприємства у налезному протипожежному стані покладається на керівника, який зобов'язаний: розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, затверджувати інструкції, положення, здійснювати контроль за їх дотриманням; забезпечувати дотримання протипожежних вимог, норм, правил, стандартів, а також виконання вимог приписів і постанов органів пожежного нагляду; організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки; утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту, пожежну техніку та інше.

    На підприємствах здійснюється державний пожежний нагляд, посадовими особами якого є державні інспектори. З метою проведення заходів щодо запобігання пожежам та організації їх гасіння створюються добровільні пожежні команди.

    Усі працівники при прийнятті на роботу і щорічно проходять інструктажі. Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, забороняється.

    У разі виявлення пожежі (ознак горіння) кожний громадянин зобов'язаний: негайно  повідомити про це пожежну охорону, назвати адресу об'єкта, вказати  кількість поверхів будівлі, місце, обстановку на пожежі, наявність людей і своє прізвище; вжити по можливості заходів у евакуації людей, гасіння пожежі та збереження матеріальних цінностей; повідомити керівника, чи відповідну компетентну особу, або чергового по об'єкту про пожежу; у разі необхідності викликати інші аварійно-рятувальні служби (медичну, газорятувальну тощо).