Хімічны фактори та їх вплив на життєдіяльність людини

    Токсична  дія шкідливих  речовин на організм людини

     Зазначалося раніше, організм людини є єдиною складною системою взаємопов’язаних органів, зміна  в яких впливає на організм у цілому. Інтенсивний обмін речовин всередині організму, а також постійний обмін його із зовнішнім середовищем – необхідна умова підтримання життя. В обміні речовин між навколишнім середовищем та організмом беруть участь органи дихання і травлення, через які в організм потрапляють кисень і поживні речовини, та органи виділення, що виводять із організму людини шлаки. 
 
         Потрапляючи в організм, шкідливі речовини переносяться кров’ю до всіх органів та тканин. Тому порушення процесів обміну в будь-якому органі призводить, як правило, до порушення ін-ших функцій організму. 
Зміна складу певних речовин, що беруть участь у нормальних процесах обміну здорової людини, не може не впливати на обмін речовин у будь-якому органі, тому і на нормальне функціонування організму в цілому. Залежно від ділянки в ланцюгу обміну речовин, в якому під дією тієї чи іншої токсичної сполуки відбувається порушення нормальних процесів, ступінь її токсичності буває більшим або меншим. Найбільш токсичними є ті хімічні сполуки, які впливають на найважливіші ферментні системи організму. 
         Основу всіх процесів життєдіяльності будь-якого організму складають тисячі хімічних реакцій, що відбуваються з великими швидкостями. Висока швидкість процесів розщеплення пов’язана з тим, що всі вони мають каталітичний характер, а роль каталіза-торів відіграють ферменти. Жоден процес в організмі людини не відбувається без участі ферментів (наприклад, у засвоєнні білків беруть участь протенози, жирів – ліпази, вуглеводнів – кінази та фіфатази і т. д.). Усього в організмі людини міститься близько 1 тисячі різних ферментних систем, що каталізують різні процеси. Для всіх ферментів характерною є висока специфічність дії, тобто кожен фермент може каталізувати лише певний процес. Незначна зміна в будові або в умовах дії ферменту призводить до втрати каталітичної активності. Таким чином, токсичність тих чи інших сполук проявляється в хімічній взаємодії між ними та ферментами, що призводить до гальмування або припинення цілого ряду життєво важливих функцій організму. Повне інактивування тих чи інших ферментних систем викликає загальне ураження організму, а в деяких випадках і його смерть. [5] 
           Велика кількість захворювань, а також отруєнь виникає із про-никненням токсичних речовин в організм людини, головним чином, через органи дихання. Цей шлях дуже небезпечний, тому що шкідливі речовини безпосередньо потрапляють у кров і розносяться по всьому організму. Для досягнення максимального ефекту отруйні речовини використовуються у вигляді газів, парів, аерозолів. Аерозолі викликають загальнотоксичну дію у результаті проникнення пилових часточок (до 5 мкм) у глибокі дихальні шляхи, в альвеоли, частково або повністю розчиняються в лімфі і, надходячи у кров, викликають інтоксикацію. Дрібнодисперсні пилові часточки дуже важко уловлювати. 
           Отруйні речовини потрапляють у шлунково-кишковий тракт завдяки невиконанню правил особистої гігієни, наприклад, харчування або куріння на робочому місці без попереднього миття рук. Ці речовини відразу можуть потрапити у кров із ротової порожнини. До таких речовин, наприклад, відносяться жиророзчинні сполуки, феноли, ціаніди. 
            Кисле середовище шлунку і слаболужне середовище кишеч-ника можуть призводити до підсилення тотожності деяких сполук Потрапляючи у шлунок, такі отруйні речовини як, наприклад, ртуть, мідь, церій, уран, можуть викликати подразнення його слизистої оболонки.  
           Шкідливі речовини можуть потрапляти в організм людини через шкіру як при дії рідини при контакті з руками, так і у випадках високих концентрацій токсичних парів і газів у повітрі на робочих місцях. Розчиняючись у шкіряному жирі та потових залозах, речовини можуть потрапляти у кров. До них належать легкорозчинні у воді і жирах вуглеводні, ароматичні аміни, бензол, анілін тощо. Ураження шкіри, безумовно, прискорює проникнення отруйних речовин в організм. 

     Характеристика  отруйних речовин

    

     ХНР - це токсичні хімічні сполуки, що приводять до поразки всіх живих організмів і забрудненню місцевості. Ступінь поразки ХНР залежить від їхньої токсичності, вибірковості дії, тривалості, а також від їхніх фізико-хімічних властивостей.

     По  синдрому переважної дії ХНР розділяються на:

     - нервово-паралітичної дії, породжують бронхоспазми, ядуху, параліч;

     - загальтоксичної дії -  викликають набряк, кому, параліч, судороги, прискорене серцебиття;

     - подразнюючої дії  - приводять до подразнення слизуватих оболонок носа, ротової порожнини;

     - шкірорезорбтиної дії - викликають місцеві запалення і некротичні зміни.

     По  вибірковості дії ХНР розділяють на:

     - сердцево  кардіотоксичної дії: ліки, рослинні отрути, солі барію, калію, кобальту, кадмію; 

     нервові - порушення функцій нервової системи (чадний газ, аміак, вуглеводні, фосфорорганічні з'єднання, алкоголь, наркотичні засоби, снотворні ліки й ін.);

       печіночні - хлорвуглеводні, альдегіди, феноли, фосфор і ін.;

     ниркові - з'єднання важких металів, щавлева кислота та ін.; 

     кров'яні - похідні аніліну, нітрити;

       легеневі - оксиди азоту, озон, фосген.

     По  тривалості дії отруйні речовини можна розділити на три групи:

     - летальні, що приводять до смерті (в 5 % випадків): термін дії до 10 діб;

      - тимчасові, що приводять до нудоти, блювоти, набряку легенів, болю в груди: термін дії від 2 до 5 діб;

     - короткочасні - тривалість кілька годин. Приводять до роздратування в носі, ротовій порожнині, головного болю, ядусі, загальній слабості, зниженню температури.[1, 144]

     Нормативи якості природного середовища виражаються  в гранично допустимих концентраціях (ГДК) шкідливих речовин, гранично допустимих викидах (ГДВ), гранично допустимих екологічних навантаженнях (ГДЕН), максимально дозволеному рівні (МДР), тимчасово погоджених викидах (ТПВ) і орієнтовно безпечних рівнях впливу (ОБРВ) забруднюючих речовин. Гранично допустима концентрація (ГДК) - кількість шкідливої речовини в навколишньому середовищі, що при постійному контакті або взаємодії за певний проміжок часу не робить впливу на здоров'я людини і не викликає небажаних наслідків у майбутніх поколінь. Установлені 2 норми ГДК:

     1) максимально разова ГДК_МР, що викликає рефлекторні реакції (запах, тепло, світло й т.п.) внаслідок 20 хв. дії на людину;

     2) середньодобова ГДК_СД, що не має шкідливого впливу на людину у випадку тривалої дії.

     Результати  досліджень свідчать, що нижніх безпечних  границь впливів канцерогенів і іонізуючої радіації не існує.

     В основі нормативів якості лежать три  показники: медичний, технологічний, науково-технічний.

     Медичний  показник установлює граничний рівень загрози здоров'ю людини.

     Технологічний показник оцінює рівень установлених границь техногенного впливу на людину і середовище існування.

     Науково-технічний  показник оцінює можливість науково-технічних засобів контролювати дотримання границь впливу за всіма необхідними характеристиками. 
 
 
 
 

    Хімічна зброя

       Хімічною  прийнято вважати зброю зброю масоваго ураження, чия уражаюча дія заснована на використанні бойових токсичних хімічних речовин, здатних впливати на організм людини, тварин і рослинність.[2, 99].

       До  бойових  властивостей хімічної зброї  відносять:

1. Висока токсичність отруйних речовин та токсинів, що викликає тяжкі та смертельні ураження.
2. Здатність токсинів проникати у закриті приміщення, споруди, сховища та уражувати усе живе.
3. Тривалість уражуючої дії отруйних речовин, які можуть зберігати свої властивості тривалий час у повітрі, на місцевості.
4. Біохімічний механізм уражуючої дії на організм
5. Труднощі з визначення факту застосування ворогом хімічної зброї та визначення типу хімічних речовин
6. Необхідність проведення комплексу заходів щодо ліквідації наслідків хімічного ураження. [2 ]

       За  фізико-хімічними і токсичними властивостями  сучасні ОР, що перебувають на озброєнні  армій закордонних держав, прийнято поділяти на три групи: смертельної  дії, що дратують і такі, які тимчасово  виводять з ладу.

       Токсини і хімічні сполуки, призначені для  знищення рослинності виділяються в окрему групу.

       Найбільшу небезпеку для людини представляють  ОР смертельної дії. До цієї групи  відносяться ОР нервово-паралітичної, шкіронаривної, загальноотруйної і  подразливої дії, що за тривалостю вражаючої  дії підрозділяють на стійкі і нестійкі.

       Засобами  застосування ОР смертельної дії  є авіація, артилерія, ракети, фугаси й інші боєприпаси. В організм людини ОР смертельної дії 

можуть  потрапити через органи дихання, шлунково-кишковий тракт і шкіру.

       Механізми токсичної дії ОР, як і більшості інших отрут, обумовлені взаємодією їх з ферментами, що забезпечують життєдіяльність організму людини. Ефект впливу ОР залежить від токсичності і кількості речовини, що попали в організм. Розрізняють абсолютно смертельну концентрацію (дозу), яка призводить до 100%-го летального результату і концентрацію (дозу), яка викликає 50%-ву летальність.

       ДО  ОР подразливої дії прийнято відносити  хлорацетофенон, адамсит та ін. ОР цієї групи впливають на чуттєві нервові  закінчення слизуватих оболонок верхніх дихальних шляхів і очей, викликаючи рясну сльозотечу, кашель, а іноді і подразнення шкіри. ОР подразливої дії являють собою тверді кристалічні речовини і можуть широко використовуватися в поліцейських і інших цілях (газова зброя).

       ОР, які тимчасово виводять з ладу, мають порівняно невелику історію. Перші відомості про ці речовини з'явилися на початку 60-х років. Це були психотропні хімічні сполуки, здатні впливати на психіку людини і виводити його з ладу. Було встановлено, що при влученні в організм людини деяких психотропних речовин виникає стан, аналогічний ознакам хворих шизофренією: агресивність, протидія будь-якому здоровому глузду, вибухи гніву, утрата пам'яті, світлобоязнь та ін.

       Різновидом  хімічної зброї прийнято вважати  токсинну зброю,   вражаюча дія якої заснована на використанні токсичних властивостей токсинів. Донедавна токсини відносили до біологічної зброї.

       Основними формами токсичного впливу на організм людини є: порушення передачі нервових імпульсів і клітинної (мембранної) проникності; руйнування структурних компонентів клітин (білків, нуклеінових кислот, ліпідів і т.д.) і інші антигенні процеси. 

      
 
 
 

    Висновок 

    Отже, дослідивши актуальну тему хімічні  фактори та їх вплив на життєдіяльність  можна зробити висновок, що на сьогодні існує серйозна загроза негативного впливу вражаючих факторів на навколишнє середовище, а особливо на людину.

    Під час дослідження були виконані основні  завдання, поставлені на початку, а  саме наведено класифікацію шкідливих хімічних факторів небезпеки;  дана характеристика небезпечних хімічних факторів; пояснено сутність дії на організм людини токсичних хімічних речовин; проаналізовано якість навколишнього середовища за вмістом шкідливих хімічних речовин.       Досягнуто мети робоити - навчити студент виявляти загальні закономірності виникнення хімічних факторів небезпек, впливу їх на життєдіяльність людини. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Список  літератури

1. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України I-IV рівнів акредитації /За ред. Є. П. Желібо і В. М. Пічі. — Київ: «Каравела»; Львів: «Новий Світ-2000», 
2001. — 320 с.

2.Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини: Навч. посібник. – 2-ге видання. – Л.: Банк. Коледж; К.: Т-во “Знання”, КОО, 1999. – 186 с.

3.Карташов І.М., Ковжога С.О.,.Писарев А.В. Безпека життєдіяльності у надзвичайних ситуаціях: Навч. Посібник-Харків, 2003.-134с.

4.Власний  конспект лекцій з предмету  «Безпека життєдіяльності»

5.http://ellib.org.ua/books/files/bgd/bgd_g/32.html 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  МОЛОДІ ТА СПОРТУ 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат з навчальної дисципліни «Безпека життєдіяльності»

на тему: « Хімічны фактори та їх вплив на життєдіяльність людини» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Харків 2011