Хімічні і біологічні фактори небезпеки

Слід зазначити, що ГДК забруднювачів  у нормативах різних країн часто  різняться, хоча й незначно.

Вважається, що ГДК шкідливої речовини — це такий вміст її у природному середовищі, який не знижує працездатності та самопочуття людини, не шкодить здоров"ю у разі постійного контакту, а також не викликає небажаних (негативних) наслідків у нащадків.

Визначаючи ГДК, враховують ступінь впливу не лише на здоров’я людини, але й на диких та свійських тварин, рослини, гриби, мікроорганізми й природні угруповання в цілому.

Найновіші дослідження свідчать, що нижніх безпечних меж впливів  канцерогенів та іонізуючої радіації не існує. Будь-які дози, що перевищують звичайний природний фон, є шкідливими.

Для визначення максимальної разової  ГДК використовуються високочутливі тести, за допомогою яких виявляють мінімальні впливи забруднювачів на здоров"я людини у разі короткочасних контактів (виміри біопотенціалів головного мозку, реакція ока тощо).

Для визначення тривалих впливів забруднювачів (токсикантів) проводять експерименти на тваринах, використовують дані спостережень під час епідемій, аварій, додаючи до певного пирогового впливу коефіцієнт запасу, що знижує дію ще в кілька разів.

Для різних середовищ ГДК одних  і тих самих токсикантів відрізняються.

ГДК речовин в природних водах  поділяються на:

• ГДК вод господарсько-питного харчування;
• ГДК вод рибного господарства.

У ґрунтах ГДК речовин визначають переважно для одного шару. Речовини не повинні шкідливо впливати на якість вирощуваної людиною для споживання продукції, а також на здатність ґрунту самоочищуватись, нормально функціонувати. Останнім часом дедалі більше робиться розрахунків ГДК для продуктів харчування.

Основними засобами захисту людини від впливу шкідливих речовин є:

• гігієнічне нормування їх вмісту у різних середовищах
• різні методи очищення газових викидів (адсорбція, абсорбція, хімічне перетворення) та стоків (первинне, вторинне та третинне очищення).

 

 

 

3.5. Хімічна зброя.

 

Одним із видів зброї масового ураження є хімічна зброя. Її дія  базується на використанні бойових  токсичних хімічних речовин, до якої відносять отруйні речовини і  токсини, що уражають людей, тваринні та рослинні організми. Ці речовини мають  високу токсичність і можуть викликати  як тяжкі, так і смертельні ураження. Для отруйних речовин і токсинів характерним є проникання у приміщення, споруди, сховища, уражаючи усе живе. Іноді з визначенням факту застосування цього виду зброї та визначенням її типу виникають труднощі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.6. Дегазація.

Дегазація — природні або штучні процеси видалення газів з їх джерел (вугільних пластів, рудних покладів, нафти, скупчень вільних газів у зонах тектонічних порушень тощо).

Мета штучної дегазації — зниження надходження газу в гірничу виробку, запобігання його раптовим виділенням.

Розрізняють дегазацію:

• пасивну, при якій джерело інтенсивного виділення газу ізолюється від шахтної атмосфери і виділений газ виводиться, або за межі небезпечної дільниці в струмінь повітря, або на поверхню;
• активну — процеси збору і ізолювання газу від гірничих виробок та виведення його на поверхню проводяться під вакуумом.

Активна дегазація широко застосовується на шахтах Донецького та Львівсько-Волинського басейну, а також за кордоном.

Крім того, розрізняють  дегазацію вироблених просторів  та гірничих виробок, попередню(завчасну), загороджувальну, комплексну дегазацію  та ін. Ефективність комплексної, яка  поєднує декілька способів дегазації, досягає 80-90%.

 

 

 

 

 

3.7. Загальна характеристика  біологічних факторів небезпек.

 

Одним з видів небезпеки є біологічні речовини, до яких відносять:

• макроорганізми (рослини та тварини);
• патогенні мікроорганізми;
• збудники інфекцій них захворювань (бактерії, віруси, грибки, рикетсії, спірохети, най простіші).

 

 

 

 

 

 

 

3.8. Отруйні тварини  і рослини.

 

Близько 700 видів рослин можуть викликати важкі чи смертельні отруєння людей. Токсичною речовиною отруйних рослин є різні сполуки, які належать переважно до алкалоїдів, глюкозидів, кислот, смол, вуглеводнів тощо.

За ступенем токсичності  рослини поділяють на:

• отруйні (біла акація, бузина, конвалія, плющ тощо) ;

• дуже отруйні (наперстянка, олеандр тощо);  

• смертельно отруйні (білена чорна, беладона, дурман звичайний).

Наведемо характеристику дії отруйних рослин на організм людини:

Отруйна рослина	Час початку дії	Характеристика  впливу на організм людини
Білена чорна	через 30-40 хв.	Почервоніння обличчя  і шиї, збуджений стан, судоми рук  та ніг, галюцинації, слинотеча, а згодом сухість у роті тощо.
Цикута	через 5 хв.	Часте блювання, сильна слинотеча, запаморочення, блідість шкіри, з"являються  сильні судоми.
Гриби	від 15 хв. до 2-3 діб	Нестерпний біль під грудьми, постійне блювання, згущення крові, судоми, призводить до летальних випадків

 

 

 

 

 

Серед тваринних організмів отруйні форми трапляються частіше, ніж в рослинних організмах. Отрути, що виробляються тими чи іншими організмами, є хімічними чинниками, які беруть участь у міжвидових взаємодіях. Приклади використання хімічних речовин для нападу або захисту можна знайти на всіх сходинках еволюційного розвитку.

Наведемо приклади деяких небезпечних тварин.

Тваринний організм	Вплив на організм людини
Павук ( тарантул)	Надзвичайно сильні больові  відчуття, головний біль, слабкість, порушення  свідомості, судоми, тахікардія, підвищення тиску, летальні випадки
Кліщі	Укуси, почервоніння, стан загального отруєння
Комахи (оси, бджоли, мурашки, жуки )	Алергічні реакції, анафілактичний шок, неврози шкіри, запалення, больові  відчуття, летальні наслідки
Риби (скати, морські дракони, скорпени)	Уколи, слабкість, деколи втрата свідомості, діарея, судоми, порушення  дихання, зниження тиску, летальні випадки
Рептилії (кобри, змії)	Параліч скелетної й дихальної  мускулатури, пригнічення функцій  центральної нервової та дихальної систем, в’ялість, апатія, гальмування рефлексів, патологічний сон, летальні випадки

 

 

 

 

3.9. Патогенні організми.

 

Особливостями дії мікроорганізмів  є:

• висока ефективність зараження людей;
• здатність викликати захворювання внаслідок контакту здорової людини із хворою або з певними зараженими предметами;
• наявність певного інкубаційного періоду, тобто з моменту зараження до прояву повного захворювання (від декількох годин до десятків днів);
• певні труднощі з визначенням окремих видів збудників;
• здатність проникати в негерметизовані приміщення, інженерні споруди і заражати в них людей.

В організм людини збудники інфекцій можуть потрапляти:

• через верхні дихальні шляхи (повітрям);
• через шлунково-кишковий тракт (повітряно-крапельним);
• через проникнення у кров (переважно кровососними паразитами);
• через шкіру та слизові оболонки.

 

 

 

 

3.10. Основні інфекційні захворювання.

 

Основними інфекційними захворюваннями в наш час вважають:

• чуму,
• сибірку,
• сап,
• холеру,
• лихоманку,
• віспу,
• ботулізм,
• грип тощо.

 

Проникаючи у внутрішні  органи людини, збудники інфекційних захворювань можуть викликати різні розлади, як клінічного, так і анатомічного характеру. Деякі із збудників захворювань можуть спричиняти інфекційні хвороби через харчі (вода, молоко, продукти), вживаючи які людина хворіє. Поширенню багатьох інфекцій сприяють комахи, а також недотримання правил особистої гігієни.

Дуже велика кількість  інфекційних захворювань передається  через дихальні шляхи. Збудники цих  захворювань паразитують на слизових оболонках носа, горла, гортані, тобто  на слизових так званих верхніх дихальних  шляхів. При спілкування хворого  зі здоровою людиною збудник захворювання передається під час розмови  — з носа і рота найдрібніші  частки слизу розбризкуються і внаслідок  цього відбувається ураження здорової людини. Патогенні мікроорганізми легко  проникають у верхні дихальні шляхи  здорової людини. Внаслідок цього  відбувається поширення епідемій, особливо в місцях скупчення людей. Боротьба з цими захворюваннями ведеться , ізоляцією  хворих, за допомогою правил особистої  гігієни та безпеки.

При зараженні кров'яними  інфекціями, що передаються в момент укусу комахами, необхідно використовувати  такі засоби, як ізоляцію інфікованих  людей, їх лікування, захист неінфікованих  людей від укусів комах, знищення збудників інфекційних захворювань тощо.

Хворих, уражених інфекцією  зовнішніх покривів, необхідно повністю ізолювати, зробити родичам та близьким потерпілого відповідні щеплення. Розглянемо характеристику цих представників.

Збудник	Хвороба	Вплив на організм людини
Бактерії	Чума	Морозить, підвищується температура, сильні головні болі, втрата свідомості
	Сибірка	Підвищення температури, специфічні курбункули на шкірі та слизових оболонках, сепсис, смерть
	Холера	Дія на клітини слизової оболонки, втрата води та солей призводить до шоку
	Ботулізм	Зниження температури, нудота, блювота, в очах двоїться, порушується  мова та дихання
	Натуральна віспа	Підвищення температури, сильний головний біль, блювота, набухання  слизової оболонки очей та ротової  порожнини, висип, гнійні пухирці
	Жовта лихоманка	Підвищення температури, сильний головний біль, біль у м'язах та кістках, біль у печінці, жовте  забарвлення шкіри, кровотеча з  носа, блювота, кривавий пронос
Рикетсії	Висипний тиф	Підвищення температури, сильний головний біль, морозить, втрата свідомості, лихоманка
Грибки	Бластомікоз	Ураження шкіри та легень, кісток, внутрішніх органів, мозкової оболонки
	Кокцидіодомікoз	Нагадує грип, розповсюдження по всьому тілу, сухоти, вражає центральну нервову систему

 

 

 

 

3.11. Біологічна зброя.

 

 

Цей дуже небезпечний вид зброї  призначений для масового ураження живих організмів (людей, тварин, рослин), а також для пошкодження військових об'єктів. Основу такого виду зброї  становлять патогенні організми (бактерії, віруси, грибки, рикетсії) та токсини, що виробляють бактерії.

Біологічна (або бактеріологічна ) зброя — це спеціальний вид зброї, зарядженої біологічними засобами.

 

 

 

 

 

 

 

3.12. Засоби і  заходи захисту від біологічної  небезпеки.

 

Особливих методів захисту від  негативної дії отруйних рослин і  тварин не існує. Лише необхідно досконало знати їх, знати симптоми їхньої дії, вміти вирізняти їх серед інших і якомога рідше з ними «зустрічатися».

Одним з найефективніших методів  боротьби з інфекційними захворюваннями є їх специфічна профілактика. Вона заснована на створюванні штучного імунітету шляхом попереджувальних щеплень. У наш час широкого вжитку набули щеплення проти чуми, туляремії, бруцельозу, туберкульозу, сибірки, правця, дифтерії, черевного тифу, висипного тифу, натуральної віспи, коклюшу тощо. Проти деяких захворювань попереджувальні щеплення проводяться за певним розробленим планом (проти віспи, дифтерії, туберкульозу). Проти інших інфекцій щеплення проводять лише в тих випадках, коли виникає загроза їх поширення.

Для успішної боротьби з інфекційними захворюваннями навіть в умовах мирного  часу у багатьох випадках необхідне  здійснювати масові щеплення в дуже короткі терміни.

У наш час існує велика кількість  захворювань, збудники яких можуть бути використані ворогом як бактеріальні засоби. Зробити щеплення проти всіх цих захворювань неможливо, тому що жодна людина не витримає такої кількості щеплень. У цих випадках, особливо для встановлення виду застосованого збудника, вдаються до антибіотиків та інших спеціальних препаратів. Вони забезпечують загибель вірусу у незахищеному щепленням організмі, а також допомагають організму, якому зроблено щеплення, легше справитись із збудниками захворювання. Також для лікування використовуються бактеріофаги та лікувальні сироватки.

Бактеріофаги викликають в організмі  людини розчинення хвороботворних мікробів та упереджують розвиток хвороби або забезпечують лікувальний ефект. Сироваткам властиве швидке створення в організмі штучного не сприйняття того чи іншого інфекційного захворювання.

Для захисту від проникнення  в організм людини інфекції використовують такі ж засоби, як і для захисту від радіоактивних та хімічних отруйних речовин. Ці засоби захисту поділяють на:

• індивідуальні (протигази, захисні маски і засоби захисту шкіри);
• колективні (спеціально обладнані інженерні споруди).