Генетично модифіковані продукти та їх небезпека для здоров'я людини

 

У Росії з середини 2002 року введено маркування продукції, що містить понад 5 % генно-модифікованих  компонентів. За даними представника міжнародної  спілки споживачів Анни Філдер, уже  насичені продукцією з трансгенних  рослин і українські ринки. Майже  все населення України не має  вірогідної інформації про проблему генетично-модифікованих організмів та їх екологічної небезпеки.

 

На якій стадії випробувань  перебувають генетично-модифіковані продукти в Україні швидше за все  не може сказати ніхто. Використання генно-модифікованих компонентів  вітчизняним законодавством не регулюється. Але, на наш погляд, на кожний генно-модифікований  компонент, що входить до складу харчових продуктів, треба мати повну інформацію аж до описів патентів, використаних під  час конструювання генно-модифікованих  організмів, дані про наявність диких  родичів на території держави, про  країни, де ці агрокультури вже випробовувалися, повні дані токсикологічних випробувань  тощо. Без такої інформації ввезення генно-модифікованих продуктів являє  собою загрозу національній безпеці. Ні в Законі України «Про якість та безпеку харчових продуктів і  продовольчої сировини», ні в Законі «Про державне регулювання імпорту  сільськогосподарської продукції», як і в жодному з документів санітарної служби МОЗ України, Прикордонної державної інспекції з карантину  рослин та Департаменту ветеринарної медицини немає термінів «генно-модифіковані організми», «трансгени», «генно-модифіковані продукти».

 

У Росії вже створено методичну  та нормативну базу контролю генно-модифікованих  продуктів. Згідно з Федеральним  законом «О государственном регулировании  в области генно-инженерной деятельности», трансгенна продукція повинна пройти сертифікацію «с указанием полной информации о методах получения и свойствах  данного продукта». Дозволене використання в агрокультурі генетично-модифікованих  картоплі, сої, кукурудзи та цукрового  буряку.

 

Враховуючи те, що обговорюваний  предмет найближчим часом може викликати  соціальне напруження та конфлікти, доцільно створити одну або кілька лабораторій генетичної експертизи харчових продуктів у рамках Держспоживстандарту  України. Контроль генно-модифікованих  компонентів у харчових продуктах  здійснюється за допомогою полімеразної ланцюгової реакції та імуноферментного аналізу.

 

Офіційно жодного виду генно-модифікованих рослин в Україні  не вирощують. Але… Нещодавно лабораторія  генетично-молекулярних досліджень Укрметртестстандарту провела дослідження і виявила, що в торгових мережах Києва вільно продаються м'ясні продукти, які містять  генно-модифіковану сою.

 

Кабінет Міністрів України 13 травня 2009 року прийняв Постанову  «Про затвердження Порядку етикетування харчових продуктів, які містять  генетично модифіковані організми  або вироблені з їх використанням  та вводяться в обіг».

 

Відповідно до статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів  України», статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», Кабінет Міністрів  України постановляє:

 

1. Затвердити Порядок етикетування харчових продуктів, які містять генетично-модифіковані організми або вироблені з їх використанням та вводяться в обіг, що додається.

 

2. Ця постанова набирає чинності з 1 липня 2009 року.

 

Кабінет Міністрів обмежив  імпорт продуктів із підвищеним умістом  генетично-модифікованих організмів. Згідно з постановою, харчові продукти, а також косметика та ліки, що ввозяться в Україну, мають проходити  екологічну експертизу на кордоні. На територію України не допускатимуться  продукти, у яких уміст генно-модифікованих  організмів перевищує 0,9 %. Використовувати  складники генетично модифікованого походження заборонено у продуктах  дитячого харчування для дітей віком  до 3 років.

 

Майже 90 % українців вважають генетично-модифіковані продукти небезпечними для свого здоров'я. Про це свідчать результати загальнонаціонального  телефонного опитування, проведеного  компанією «Перша рейтингова система» на замовлення Кореспондент.net.

 

 

 

 

 

Список літератури:

 

 

1. Бакунина Т.С. Правовые  требования обращения с генно-модифицированными  организмами // Аграрное и земельное  право. — 2007. — № 10. — С. 66-68.

2. Генетически-модифицированные  источники пищи: оценка безопасности  и контроль. Монография / Под редакцией  В.А. Тутельяна. — М., 2007. — 548 с.

3. Клещенко Е. ГМ-продукты: битва мифа и реальности // Химия  и жизнь. — 2008. — № 1. —  С. 10-15.

4. Кравченко Ю. Биологическая  безопасность пищевых продуктов,  кормов и товаров народного  потребления и методы ее контроля // Стандарты и качество. — 2005. — № 7. — С. 13-19.

5. Маршалл Э. Генно-модифицированная  соя и безопасность для здоровья  — продолжение полемики // Nature Biotechnology. — 2007. — V. 25(9). — Р. 39-57.

6. Тутельян В.А., Гаппаров  М.М., Авреньева Л.И. и др. Медико-биологическая  оценка безопасности генно-инженерно-модифицированной  кукурузы линии MON88017 // Вопросы  питания. — 2008. — Т. 77, № 5. —  С. 4-12.

7. Шевелева С.А., Ефимочкина  Н.Р., Нестеренко Л.Н. и др. Требования  к медико-биологической оценке  и гигиеническому контролю за  оборотом пищевой продукции, полученной  из генно-инженерно-модифицированных  микроорганизмов // Вопросы питания.  — 2008. — Т. 77, № 3. — С. 49-57.

8. Широков Е. Осторожно  — генно-модифицированные организмы  // Ведрусса. — 2009. — № 2. — С. 21-27.

9. OECD (Organisation for Economic cooperation and Development). Draft guidance document on reproductive toxicity testing and assessment. — Paris: OECD, 2004. — 68 p.

10. Rashmi S. Nair, Roy L. Fuchs, Shella A. Schuette. Current Methods for Assessing Safety of Genetically Modified Crops as Exemplified by Data on Roundup Ready Soybeans // Toxicologic Pathology. — 2002. — Vol. 30, № 1. — P. 117-125.

11. Sakamoto Y. et al. A 52-week feeding study of genetically modified soybeans in F344 rats // Shokuhin Eiseigaku Zasshi. — 2007. — 48(3). — Р. 41-50.

12. WHO/FAO. Report of a Joint WHO/FAO Expert Consultation on food derived from biotechnology: Safety assessment of foods derived from genetically modified microorganisms. — WHO/FAO, 2001. —  27 с.