Державна політика управління охороною праці

 Державна політика  управління охороною праці

 Державна політика управління охороною праці визначена в Законі України "Про охорону праці" і ґрунтується на принципі пріоритетності життя людини відносно результатів виробничої діяльності.

Відповідно до Указу Президента України від 24.05.2000р. №717/2000 "Основні  напрями соціальної політики на період до 2004 року" головною метою державної  політики в галузі охорони праці  на 2001-2004 р. є суттєве зниження рівня  виробничого травматизму та професійної  захворюваності.

Державне управління охороною праці  здійснюється шляхом сукупності скоординованих дій, спрямованих на забезпечення безпечних  і здорових умов праці, таких структур: органів державного управління охороною праці, органів місцевого самоврядування за участю об'єднань роботодавців, професійних  спілок та інших представницьких  органів з реалізації основних напрямів соціальної політики в галузі охорони  праці.

Управління охороною праці на всіх рівнях - державному, регіональному, галузевому, на рівні підприємств і підприємців - базується на законодавчих і нормативно-правових актах про охорону праці.

Подолання кризових явищ у сфері  охорони праці потребує проведення комплексу невідкладних та першочергових  державних заходів.

Державні заходи мають передбачати:

• забезпечення реалізації Національної, галузевих і регіональних програм  поліпшення стану безпеки, гігієни  праці та виробничого середовища шляхом упровадження системи багатоканального фінансування;

• створення такої нормативно-правової бази з охорони праці, яка б  відбивала реформування економічних  відносин і забезпечувала економічну доцільність робіт без порушення  вимог законодавства про охорону  праці;

• удосконалення дозвільної системи  та системи ліцензування певних видів  діяльності для^забезпечення контролю за розробкою й упровадженням  безпечних технологій, засобів захисту  працівників тощо;

• розроблення й упровадження ефективного  механізму взаємодії органів  державного управління охороною праці  та Фонду соціального страхування  від нещасних випадків на виробництві;

 • створення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців з охорони праці, забезпечення належного рівня освіти працівників з питань охорони праці;

• вжиття заходів, що сприяють зацікавленості роботодавця у створенні на підприємстві здорових і нешкідливих умов праці  шляхом заснування спеціальної номінації  в конкурсі "Кращий роботодавець року", оприлюднення через ЗМІ  позитивного досвіду роботи з  охорони праці кращих підприємств, створення районних і міських  відповідних дошок пошани тощо;

• формування свідомого ставлення  дітей, населення, працівників до питань охорони праці шляхом інформаційно-роз'яснювальної  роботи через ЗМІ;

• налагодження інформаційного забезпечення у галузі охорони праці на основі використання інформаційних комп'ютерних  мереж;

• підвищення рівня компетентності у правових, соціально-економічних, організаційно-технічних та медико-профілактичних питаннях працівників органів управління охороною праці регіонального та галузевого рівнів, а також сторін соціального партнерства, які формують об'єкти управління охорони праці в розділі "Охорона праці" колективного договору регіональних і галузевих угод;

• активізацію участі профспілок у формуванні та реалізації системи  управління охороною праці на регіональному, галузевому рівнях та на рівні підприємства;

• забезпечення належного громадського контролю з боку професійних спілок за дотриманням законодавства про  охорону праці через виборні  органи і представників профспілок та уповноважених найманими працівниками осіб на підприємстві.

До першочергових завдань у  сфері управління охороною праці  належать:

• подальше вдосконалення і нормативно-правове  укріплення системи державного управління охорони праці, необхідність якого  визначається тим, що створена раніше й достатньо ефективна у стабільних умовах система державного управління охороною праці почала давати збої в умовах динамічного розвитку соціально-економічних  процесів у суспільстві та реформування центральних органів виконавчої влади;

• удосконалення взаємодії між  органами, які здійснюють функції  управління охороною праці, та страховими експертами з охорони праці, з'ясування функцій та обов'язків Фонду соціального  страхування від нещасних випадків, покладених на страхових експертів  з охорони праці;

• створення умов для забезпечення ефективної взаємодії всіх соціальних партнерів, сприяння розвитку соціального  партнерства у сфері охорони  праці;

• підвищення ролі профспілок, активізація  їх діяльності у сфері охорони  праці;

• активізація участі працівників  та громадських структур (у тому числі уповноважених трудових колективів) у вирішенні питань охорони праці;

• забезпечення реалізації прав працюючих  на відшкодування шкоди у випадку  виробничого травматизму, активне  впровадження системи соціального  страхування від нещасних випадків і професійних захворювань, опрацювання  пропозицій щодо вдосконалення національної системи страхування від нещасного  випадку на виробництві та професійного захворювання;

 

• формування більш відповідального  ставлення до питань охорони праці  з боку керівників усіх підприємств, установ, організацій, підвищення статусу  служб охорони праці, недопущення  їх ліквідації або скорочення кількості  працівників цих служб;

• прискорення перегляду нормативної  бази в галузі охорони праці з  метою її актуалізації;

• підвищення професійного рівня  працівників служб охорони праці;

• підготовка фахівців, спроможних у  нових економічних і правових умовах на високому рівні опрацьовувати  нормативно-правові акти;

• створення системи інформаційного забезпечення підприємств нормативно-правовими  актами з питань охорони праці;

• урахування всіх факторів, що спричиняють  виробничий травматизм і професійні захворювання. У цьому плані вирішальною  є реалізація заходів, передбачених Національними програмами поліпшення стану безпеки, гігієни праці  та виробничого середовища.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Державне управління охороною праці

 Державне управління охороною  праці здійснюють: Кабінет Міністрів  України; спеціально уповноважений  центральний орган виконавчої  влади з нагляду за охороною  праці; міністерства та інші  центральні органи виконавчої  влади;Рада міністрів Автономної  Республіки Крим, місцеві державні  адміністрації та органи місцевого  самоврядування. .

Кабінет Міністрів  України:

- забезпечує  реалізацію державної політики  в галузі охорони праці;

- подає на  затвердження Верховною Радою  України загальнодержавну програму  поліпшення стану безпеки, гігієни  праці та виробничого середовища;

- спрямовує  і координує діяльність міністерств,  інших центральних органів виконавчої  влади щодо створення безпечних  і здорових умов праці та  нагляду за охороною праці;

- встановлює  єдину державну статистичну звітність  з питань охорони праці.

Міністерства  та інші центральні органи виконавчої влади:

- проводять  єдину науково-технічну політику  в галузі охорони праці;

- здійснюють  методичне керівництво діяльністю  підприємств в галузі охорони  праці;

- розробляють  і реалізують галузеві програми  поліпшення стану безпеки, гігієни  праці та виробничого середовища  за участю профспілок;

- укладають  з відповідальними галузевими  профспілками угоди з питань  поліпшення умов і безпеки  праці;

- беруть  участь в опрацюванні та перегляді  нормативно-правових актів з охорони  праці;

- організовують  навчання і перевірку знань  з охорони праці;

- створюють,  якщо потрібно, аварійно-рятувальні  служби, а також здійснюють їх  діяльністю керівництво, забезпечують  виконання інших вимог законодавства,  що регулює відносини у сфері рятувальної справи;

- здійснюють  відомчий контроль за станом  охорони праці на підприємствах  галузі.

Спеціально  уповноважений центральний орган  виконавчої влади з питань праці  та соціальної політики забезпечує проведення державної експертизи умов праці  із залученням служб санітарного  епідеміологічного нагляду спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я, визначає порядок та здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативно-правовим актам з охорони праці.

Спеціально  уповноважений центральний орган  виконавчої влади з нагляду за охороною праці:

- здійснює  комплексне управління охороною  праці на державному рівні,  реалізує державну політику в  цій галузі та здійснює контроль  за виконанням функцій державного  управління охороною праці, міністерствами, Радою міністрів Автономної Республіки  Крим, місцевими державними адміністраціями  та органами місцевого самоврядування;

- розробляє  за участю міністерств, інших  центральних органів виконавчої  влади, Фонду соціального страхування  від нещасних випадків, всеукраїнських  об'єднань роботодавців та профспілок  загальнодержавну програму поліпшення  стану безпеки, гігієни праці  та виробничого середовища і  контролює її виконання;

 

- здійснює  нормотворчу діяльність, розробляє  та затверджує правила, норми,  положення, інструкції та інші  нормативно-правові акти з охорони  праці або зміни до них;

- координує  роботу міністерств, Ради міністрів  Автономної Республіки Крим, місцевих  державних адміністрацій, органів  місцевого самоврядування, підприємств,  інших суб'єктів підприємницької  діяльності в галузі безпеки,  гігієни праці та виробничого  середовища;

- бере участь  у міжнародному співробітництві  та в організації виконання  міжнародних договорів, згода  на обов'язковість яких надана  Верховною Радою України, з  питань безпеки, гігієни праці  та виробничого середовища.

Рішення, прийняті спеціально уповноваженим органом  виконавчої влади з нагляду за охороною праці в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання  всіма міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів  Автономної Республіки Крим, місцевими  державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю.

 

 

 

Органи  державного управління охороною праці

Концепція передбачає збереження наступної багаторівневої структури державного управління охороною праці:

• Кабінет  Міністрів України;

• спеціально уповноважений урядовий орган державного управління охороною праці (далі - Держнаглядохоронпраці);

• на регіональному  рівні - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації  та органи місцевого самоврядування;

• на галузевому рівні - міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.

Кабінет Міністрів  України забезпечує реалізацію державної  політики щодо управління охороною праці  через Національну раду з питань безпечної життєдіяльності населення.

Рішення Національної ради з питань безпечної життєдіяльності  населення мають бути обов'язковими для виконання всіма органами, які здійснюють державне управління охороною праці по всій вертикалі. Для  реалізації цієї норми необхідно  під час опрацювання законопроекту "Про Кабінет Міністрів України" внести до законопроекту відповідні пропозиції, а також підготувати  відповідні зміни й доповнення до постанови Кабінету Міністрів від 15.12.93 р. №733 "Про створення Національної ради з питань безпечної життєдіяльності  населення",

Держнаглядохоронпраці. При визначенні державної політики щодо управління охороною праці на регіональному та галузевому рівнях рішення Національної ради з питань безпечної життєдіяльності населення та Держнаглядохоронпраці в межах своєї компетенції мають бути пріоритетними та обов'язковими для виконання всіма органами, що здійснюють управління охороною праці на регіональному та галузевому рівнях.

З метою наукового  забезпечення реалізації державної  політики в галузі охорони праці  створено Національний науково-дослідний  інститут охорони праці (далі - ННДІОП), який проводить наукові дослідження  з питань безпеки праці та виробничого  середовища, управління й нагляду  за охороною праці, координує роботу в науково-технічній сфері охорони  праці, а саме: