Безпека життєдіяльності

МІНІСТЕСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Імені Вадима Гетьмана 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РЕФЕРАТ 

З дисципліни " Безпека життєдіяльності "

Тема  №51 : " Основні причини виникнення глобальних проблем людства " 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                     Виконав: Хистов П.Р.

                                                                                 студент 12-ї групи 3-го курсу

                                                               спеціальності 6503                

                                                                         Перевірив: Міляєв О.К. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ - 2009

 

       ПЛАН 

      Вступ

      1. Класифікація та ознаки глобальних  проблем людства.

      2. Проблеми збереження миру та  роззброєння.

      3. Екологічна криза та форми її вияву.

      4. Продовольча проблема, шляхи її розв'язання.

      5. Паливно-енергетична і сировинна проблеми.

      6. Проблеми економічної відсталості окремих країн і регіонів світу.

      Висновки

     Список  використаної літератури.

 

      ВСТУП

 

    Для написання реферату я обрав тему „Основні причини виникнення глобальних проблем людства”, тому що, на мою думку, ця тема актуальна для сьогодення і цікава для вивчення.

      Актуальнысть  теми. Починаючи з останньої чверті XX ст., світова економіка розвивається під зростаючим впливом глобальних або загальносвітових проблем. Виникнення цих проблем — свідчення глобалізації світового господарства. Термін "глобальний" (від фр. global — загальний, всесвітній; лат. globus — куля) ввів у науковий обіг американський учений Т. Левітт.

      Глобальні проблеми стосуються всього людства, зачіпаючи  інтереси і долю всіх країн, народів  і соціальних прошарків, призводять до значних економічних і соціальних втрат, а в разі загострення можуть загрожувати існуванню людської цивілізації. Глобальні проблеми сучасності — це результат всього попереднього розвитку людства, життєдіяльності людської цивілізації, зумовленої нерівномірністю екологічних, демографічних, економічних, політичних, науково-технічних і культурних процесів в умовах своєрідної історичної ситуації.

      Метою написання роботи є: визначити основні причини глобальних проблем людства.

    В ході написання реферату були використанні такі методи:

• літературний пошук,
• метод аналізу,
• метод синтезу,
• індукція,
• дедукція,
• метод абстракції,
• методи порівняння.

В процесі  дослідження та написання цієї роботи були використанні роботи таких вітчизняних та зарубіжних авторів: Нестеренко О. П. , Ойкен В. , Балацький О.Ф. та інших. 
 
 

 

       Класифікація та ознаки глобальних проблем  людства 

      У сучасній науці склалася така класифікація глобальних проблем:

      • політичні і соціально-економічні проблеми — збереження миру і відвернення  ядерної війни, обмеження гонки  озброєнь і роззброєння, подолання  бідності і відсталості країн  і регіонів, сталість розвитку світового співтовариства;

      • проблеми, пов'язані з природно-економічним  розвитком, — екологічні, енергетичні, сировинні, продовольчі, збереження клімату, проблеми Світового океану тощо;

      • соціальні проблеми — міжнародні конфлікти, проблеми демографії, питання  культури, освіти і охорони здоров'я;

      • проблеми, виникнення і невирішеність  яких несе загрозу масової загибелі людей, — воєнні і регіональні  конфлікти, злочинність, техногенні катастрофи, стихійні лиха;

      • наукові проблеми — освоєння космічного простору, довгострокове прогнозування в різних галузях та ін.

      Глобальні проблеми тісно взаємопов'язані. Зокрема, енергетична і сировинна проблеми співвідносяться з екологічною, екологічна — з демографічною, демографічна — з продовольчою тощо. Тому аналіз цих проблем, а також пошуки шляхів їх вирішення є складним науковим завданням. Підходи до аналізу причин виникнення цих проблем та їх наслідків постійно змінюються. Проте більшість дослідників зазначає їх загальну специфіку, попри все різноманіття глобальних проблем.

      Глобальні проблеми світової економіки характеризуються такими загальними ознаками:

      • вони пов'язані між собою і  мають загальносвітовий характер, тобто  зачіпають інтереси і долю всього або більшості людства;

      • загрожують людству серйозним регресом умов життя і подальшого розвитку продуктивних сил або навіть загибеллю людської цивілізації;

      • потребують термінового, негайного  вирішення і спільних дій усього світового співтовариства.

 

       Проблема збереження миру та роззброєння

      Ідея  міжнародної безпеки та збереження миру на Землі стала реалізовуватись на практиці у другій половині XX ст. У першій половині минулого століття відбулися два світові конфлікти, під час яких було знищено величезну кількість людей і виробничих ресурсів, і потрібні були десятиліття для відбудови національних економік. "Холодна війна", розв'язана після Другої світової війни, тримала людство у страху впродовж майже сорока років, загрожуючи ще більшими руйнуваннями у разі використання ядерної зброї. Зміна політичної обстановки в світі, яка розпочалася в середині 70-х років, отримавши назву "розрядка", наприкінці 80-х років поступово привела до припинення боротьби двох систем. Це відображено у підписанні низки договорів і угод у воєнно-політичних галузях, реальному скороченні збройних сил, озброєння і витрат на них у провідних країнах — колишніх супротивниках за протистоянням. У результаті скорочення воєнних бюджетів, насамперед країн НАТО і країн колишньої Організації Варшавського Договору, сукупні світові воєнні витрати з 1987 p., коли вони досягли найвищого рівня, зменшилися на початок XXI ст. на 40 %, а чисельність безпосередньо зайнятих в оборонній промисловості країн світу скоротилась на 45 %. Проблема необхідності збереження миру на Землі і запобігання руйнівній ядерній війні, яку донедавна сприймали як глобальну проблему номер один, нині втратили свою гостроту і неминучість. Сучасний світ залишається нестабільним — глобальне протистояння змінилося посиленням і збільшенням кількості конфліктів локального характеру різного роду (в Африці, Південно-Східній Азії, Афганістані, на Близькому Сході і Кавказі та ін.), які можуть перетворитися на регіональні чи глобальні конфлікти із втягненням в них нових учасників.

Екологічна  криза та форми  її вияву

      Екологічна  проблема має багатовікову історію, однак особливо вона загострилася з другої половини XIX ст. по мірі індустріалізації планети. Особливо ускладнилися відносини суспільства і природи в XX ст., коли в процесі науково-технічної революції різко посилився антропогенний вплив на навколишнє середовище. Найсерйозніші проблеми подальшого розвитку суспільства пов'язані з деградацією довкілля на світовому і локальному рівнях. Внаслідок стихійної неконтрольованої діяльності людей природні багатства планети — вода, повітря, земля — втрачають свою життєздатну силу. Значно посилився негативний вплив на атмосферу, гідросферу, рослинний і тваринний світ, на біосферу загалом.

      Зростання потреб сучасного господарства призводить до великих втрат у природі. Так, за окремими розрахунками, людство  вже втратило 2 млрд га колись продуктивних земель. Тільки через ерозію, поширену не лише у найвідсталіших, а й у багатоземельних економічно розвинених країнах щороку з сільськогосподарського обороту вилучається 6-7 млн га. Приблизно на половині зрошуваних земель світу відбувається їх засолення і заболочування, що також призводить до щорічної втрати 1,5 млн га. Вирубується, гине від пожеж або забруднення довкілля 11 млн га лісу. На межі вимирання перебувають близько 12 % усіх видів ссавців і 11 % видів птахів і рослин.

      Загрозлива  екологічна ситуація склалася і в Україні. На її території вже нагромадилося понад 27 млрд тонн різних відходів, які здебільшого не переробляються, а захаращують навколишнє середовище. Під звалищами зайнято понад 160 тис. га землі. Темпи переробки відходів останніми роками значно знизилися. Якщо в 1991 р. перероблялося 13 % твердих відходів, то нині — лише 3-4 %. Це призвело до значного погіршення стану повітряного і водного басейнів, забруднення грунтів, втрати величезних обсягів вторинних матеріальних ресурсів. Через непродумані дії вже зіпсовано значну частину чорноземів. До Червоної книги України занесено 541 вид рослин і 382 види тварин, до Зеленої книги України — 127 рідкісних і зникаючих типових рослинних угруповань. Страшною раною, болем України стала катастрофа на Чорнобильській АЕС у 1986 р.

Продовольча проблема, шляхи її розв'язання

      Практично проблема продовольства для людини існувала завжди, це одна з найдавніших  глобальних проблем. Голод як крайній  її вияв і величезне соціальне  лихо знекровлював людей у давнину, середні віки і навіть у новітні часи.

      Продовольча проблема належить до категорії глобальних, оскільки для її розв'язання недостатньо  зусиль окремих держав, а потрібне налагоджене співробітництво всіх країн незалежно від їх суспільного  ладу. З нею безпосередньо пов'язані інші глобальні проблеми сучасності — демографічна, екологічна, енергетична та ін.

      Актуальною  продовольча проблема є і для  країн з перехідною економікою, в  тому числі України, де загальний  спад виробництва і фінансова  нестабільність зумовили посилення кризових явищ в аграрному секторі, що супроводжувалося різким спадом сільськогосподарського виробництва. Щоправда, з 2000 р. спад виробництва сільськогосподарської продукції в Україні зупинено, розпочато його зростання, питома вага вітчизняних продовольчих товарів на внутрішньому ринку досягла 93,4 %.

      Продовольчий  потенціал Землі у принципі достатній  для задоволення потреб її жителів. Домінуюче становище у світовій продовольчій системі займають розвинені  країни, які виробляють і споживають дві третини світового продовольства (у вартісному вираженні), хоча в них проживає 15 % населення Землі. Країни, що розвиваються, де проживає майже 4/5 населення світу, виробляють приблизно третину всього продовольства, а споживають трохи більше ніж третину його загальносвітового споживання.

      Недостатня  забезпеченість продуктами харчування негативно впливає на показники  середньої тривалості життя людей, їх здоров'я, фізичну працездатність, опірність хворобам, адаптацію до сучасних високотехнологічних виробничих процесів. Від голоду в країнах, що розвиваються, щороку вмирає кілька мільйонів чоловік, 3/4 з яких — діти. Здебільшого жертвами голоду і недоїдання в країнах, що розвиваються, стають сільські жителі. За оцінками Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО), 60 % дітей у Південній Азії, 39 % — у Тропічній Африці відстають у фізичному розвитку. І якщо у світі чисельність людей, які потерпають від голоду і недоїдання, загалом скорочується, то у Тропічній Африці вона зростає швидшими темпами, ніж кількість населення.

      Оцінюючи  несприятливу продовольчу ситуацію в цих країнах, необхідно враховувати  незавершеність аграрних реформ, бідність широких верств селянства, відсталість  систем землеробства, нераціональне  використання земельних і водних ресурсів, часті стихійні лиха, які знищують результати праці мільйонів людей.

      Від початку виникнення глобальної продовольчої проблеми точаться дискусії про шляхи  її розв'язання. Незважаючи на певні  розбіжності, мова йде про два  основні шляхи — екстенсивний та інтенсивний.

      Екстенсивний  шлях полягає насамперед у подальшому розширенні пасовиськ, орних, рибопромислових  та інших угідь. Правда, продуктивних, придатних до обробітку земель у  світі практично не залишилося. Проте  фахівці продовжують пошук резервів сільськогосподарських і передусім орних земель. Найбільші земельні площі, потенційно придатні для обробітку, є в Латинській Америці та Африці. В Латинській Америці нині використовують понад чверть (за іншими оцінками, 15 %) придатних земель. В Африці на середину 90-х років минулого століття обробляли менше ніж 20 % таких земель. Але розширення їх використання не тільки потребуватиме дуже великих капіталовкладень, а й призведе до деградації ґрунтів.

      Інтенсивний шлях розв'язання глобальної продовольчої проблеми передбачає механізацію, хімізацію, іригацію, підвищення енергоозброєності сільського господарства, використання високоврожайних сортів сільськогосподарських культур, найпродуктивніших порід свійських тварин, тобто вжиття заходів, які дають змогу збільшити віддачу землеробства й тваринництва навіть у разі зменшення сільськогосподарських площ. Великі перспективи інтенсифікації сільськогосподарського виробництва пов'язують із технологічною революцією, яку нині переживає сільське господарство індустріально розвинених країн Заходу, і передусім СІЛА. Ця революція виявляється у використанні досягнень генної інженерії, біотехнології та інформаційної технології безпосередньо у фермерському землеробстві й тваринництві для поліпшення якості продукції, зниження виробничих витрат тощо.