Державна реєстрація

                                                          План

Вступ

1. Державна реєстрація земельних ділянок.Основні пложення

2.Технологія та організація державної реєстрації земель

Висновок

Література 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

Реєстрація земельних  ділянок – це правова сторона  земельного кадастру. Вона забезпечує дотримання принципів недоторканості земельного фонду країни й охорону  прав власників та землекористувачів  на надані їм в установленому порядку землі [1].

Держава, проводячи реєструвальні роботи, з одного боку, виступає гарантом права власності на землю, з другого боку, здійснює контроль за використанням свого стратегічного потенціалу. Спираючись на реєстрацію земель, вона завжди використовувала її як правову підставу для стягнення земельного податку, через що земельний кадастр виконує свою найвідомішу з найдавніших часів фіскальну функцію.

 Залишаючи  право людини на земельну власність  і її право на справедливий  податок за цю власність, реєстрація  земель спрацьовує як механізм правового регулювання і впорядкування земельних відносин, будучи надбанням суспільства і ознакою рівня його цивілізованості.

Земельна реєстрація має юридичний характер і засвідчує  право власника землі (землекористувача, орендаря) на надану йому земельну ділянку, що закріплюється державними актами на право колективної, приватної власності на землю, право постійного користування землею, договорами на право тим­часового користування землею, в тому числі на умовах оренди.

В умовах економічних  реформ в Україні значно зросло значення реєстрації прав на земельні ділянки і тісно пов'язані з ними інші об'єкти нерухомого майна. Існуюча практика реєстрації земельних ділянок та нерухомого майна, розміщеного на ній, має численні недоліки і в цілому не відповідає новим, розширеним державним і суспільним потребам, перебуває на стадії становлення й удосконалення. Фактично сучасна цілісна система введення, накопичення, зберігання, пошуку, обробки і видачі даних про земельні ділянки відсутня.

Реєстрація –  це внесення в реєстри (списки, описи, переліки, відомості, спеціальні книги) записів про особи, предмети, певні факти тощо з метою обліку, падания їм законної сили.

Державна реєстрація – це процес, необхідний для виникнення, зміни, переходу, обмеження і припинення прав власності або інших прав.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Державна реєстрація земельних ділянок.Основні положення 

Державна реєстрація земельних ділянок – це система юридичних та технічних дій із закріплення прав власників землі та землекористувачів на земельні ділянки та нерухомість відповідно до чинного законодавства, на основі документів, що підтверджують ці права. 

Стаття 202. Державна реєстрація земельних ділянок 

1.Державна реєстрація  земельних ділянок здійснюється  у складі державного реєстру  земель, 

2.Державний реєстр земель складається з двох частин: 

а)книги записів  реєстрації державних актів на право  власності на землю та на право  постійного користування землею, договорів  оренди землі із зазначенням кадастрових  номерів земельних ділянок; 

б)Поземельної  книги, яка містить відомості про земельну ділянку. 

 Вона забезпечує  дотримування принципів недоторканості  земельного фонду країни й  охорону прав землевласників  і землекористувачів на надані  їм в установленому порядку  землі. Земельну реєстрацію слід  розглядати як державний запис землеволодінь і землекористувань, за допомогою якого юридично оформляється право землевласників і землекористувачів на земельні ділянки. Вона має юридичний, правовий характер, який підтверджує законність володіння і користування землею. Державна реєстрацію земельних ділянок є засобом охорони прав землевласників і землекористувачів від різного роду порушень. Вона забезпечує сталість землеволодіння і землекористування, використання земель відповідно до цілей і призначень, до яких вони надані землевласникам і землекористувачам. Таким чином, земельна реєстрація досить добре забезпечує вивчення земель у правовому відношенні і визначає їхнє господарське положення.

Суб'єктами реєстрації земельних ділянок є уповноважені державою реєстраційні органи (установи). Згідно з "Положенням про реєстрацію землеволодінь та землекористувань", затвердженим Державним комітетом по земельних ресурсах за № 144 від 23.08.2001 p., державну реєстрацію покладено на Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України (Центр ДЗК).

Знаряддям реєстрації землі та нерухомості є реєстраційна система, яка включає персонал, інформаційну техніку, технологію тощо. До складу системи  входять фахівці, які офіційно здійснюють реєстрацію, права і обов'язки яких регламентуються спеціальним положенням. Методомреєстрації є внесення записів у державний реєстр землі та нерухомості на підставі заяв і відповідних документів, отриманих від власників та користувачів і з інших джерел [2;6]. 

Відповідно до ст. 202 Земельного кодексу України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі Державного реєстру земель. Державний реєстр складається з двох частин:

- Книги записів  реєстрації державних актів на  право власності та на право  користування землею, договорів  оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;

- Поземельної  книги, яка містить відомості  про кадастровий номер, місцезнаходження, площу, цільове призначення, правовий  режим, у тому числі обмеження  і обтяження щодо використання  землі, вартість земельної ділянки, кадастровий план [3]. 

Внесення відомостей про земельні ділянки в державний  реєстр земель проводиться після:

> формування  кадастрової справи;

> нанесення  земельної ділянки на черговий  кадастровий план;

> присвоєння  земельній ділянці кадастрового номера. 

Формування кадастрової  справи – процес опису конкретної земельної ділянки і міцно  пов'язаного з нею нерухомого майна та складання безпосередньо  справи, що містить необхідні документи  і матеріали. 

Документи і  матеріали, що описують власне земельну ділянку, можна поділити на три основні групи:

- документи  і матеріали, що складаються  зі свідоцтва про місце розташування  та просторово-площинні характеристики (адреса, розміри (площа), опис меж:  на місцевості, координати поворотних  точок, розміри і планування об'єктів нерухомого майна на території земельної ділянки, матеріали погодження меж: із суміжними землекористувачами і матеріали їх закріплення на місцевості, дані про наявність і межі функціональних зон і зон особливого режиму використання на земельній ділянці та прилеглих ділянок, відомість площ, експлікація будівель і споруд);

- документи  і матеріали, що складаються  з технічних характеристик об'єктів  і нерухомого майна, розміщених  на земельних ділянках;

- документи  і матеріали, які містять відомості про економічні характеристики земельної ділянки і тісно пов'язаного з нею нерухомого майна (результати оцінки, відомості про податки, платежі, пільги тощо).  

Кадастрова справа ідентифікується тим же номером, що й земельна ділянка. Земельну ділянку наносять на черговий кадастровий план із зазначеним кадастровим номером, наданим їй в процесі кадастрових зйомок. Дані про нерухомість, яка тісно пов'язана із земельною ділянкою, одержують інвентарний номер майнового об'єкта, наданий внаслідок підготовки відповідної технічної документації спеціалізованими організаціями або установами із зазначенням номерів правовстановлювальних документів на конкретні об'єкти нерухомості [5].

 Підставою  для реєстрування будь-якої земельної  одиниці, незалежно від її адміністративного підпорядкування, є документи єдиного для держави зразка, серед яких: державний акт на право власності; державний акт на право постійного користування землею та договори оренди землі.

 Відповідно  до «Інструкції про порядок  складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю і право постійного користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі» [4]затвердженої наказом Держкомзему України від 29.02.2000 р. № 27, для того, щоб відбувся факт реєстрації, виконують комплекс забезпечувальних робіт, внаслідок яких бланки документів наповнюються конкретним змістом і перетворюються на повноцінні документи, які реєструються у відповідних Книгах записів реєстрації. 

Спираючись на матеріали цієї інструкції, в опрацюванні державних реєструвальних документів доцільно виділити чотири основні етапи:

> підготовчі  роботи;

> визначення  меж земельної ділянки на місцевості;

> заповнення  бланків державних актів і  договорів; 

> реєстрація  і видача документів.  

Виконавши комплекс робіт, здійснюється запис документів у відповідній Книзі записів  реєстрації. 

Відповідно до вказівки Держкомзему України від 1.08. 2002р. №24 запроваджено форми Книги  у складі:

 Книга 1 –  Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю громадян;

 Книга 2 –  Книга записів реєстрації державних  актів на право власності на  землю юридичних осіб;

 Книга 3 –  Книга записів реєстрації державних  актів на право постійного  користування землею;

 Книга 4 –  Книга записів державної реєстрації договорів оренди землі. 

Внесення відомостей до Поземельної книги здійснюється після внесення запису про земельну ділянку до відповідних Книг записів  реєстрації державних актів на право  приватної власності на землю  та право постійного користува'ння нею, договорів оренди землі.

 Поземельна  книга, відповідно до вказівки  Держкомзему України №11 від 20.03.2002 р. "Про запровадження форми  Поземельної книги та порядку  її ведення", містить всі необхідні  правові, територіальні, кількісні та якісні дані і є єдиним джерелом офіційної земельно-кадастрової інформації, що гарантується державою фізичним та юридичним особам. 

До складу Поземельної  книги входять:

 • опис  земельної ділянки (об'єкта реєстрації);

 • опис  будівель і споруд на земельній ділянці;

 • кадастровий  план земельної ділянки;

 • опис  правових документів земельної  ділянки та об'єктів нерухомості;

 • інформація  щодо власника (користувача) земельної  ділянки;

 • опис  правового режиму на земельній  ділянці та об'єкта нерухомості. 

Номер Поземельної книги відповідає кадастровому номеру земельної ділянки. 

Земельна реєстрація має юридичний характер і засвідчує  право власника землі (землекористувача, орендаря) на надану йому земельну ділянку, що закріплюється державними актами на право колективної, приватної власності на землю, право постійного користування землею, договорами на право тим­часового користування землею, в тому числі на умовах оренди.  

Як показує  світовий досвід, реєстрація прав на землю  посідає одне з головних місць  у складанні та веденні державного земельного кадастру. Без наявності вірогідної інформації про правовий стан земель неможливо забезпечити практичну реалізацію основних заходів земельної реформи, бо реєстрація всього розмаїття прав на земельні ділянки - власності, користування, розпорядження тощо - виступає запорукою захисту майнових прав власників землі, в тому числі держави, і землекористувачів; узгодження суспільних інтересів та інтересів окремих юридичних і фізичних осіб.