Винекнення та посвідчення прав на земельну ділянку

Угоди про перехід права власності  повинні містити:

а) назву сторін (прізвище, ім'я та по батькові громадянина, назва юридичної  особи);

б) вид угоди;

в) предмет угоди (земельна ділянка  з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо);

г) документ, що підтверджує право  власності на земельну ділянку;

ґ) відомості про відсутність  заборон на відчуження земельної  ділянки;

д) відомості про відсутність  або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо);

є) договірну ціну;

є) зобов'язання сторін.

Угоди про перехід права власності  на земельні ділянки вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення.

Нотаріально посвідчена угода про  перехід права власності на земельну ділянку та документ про оплату є  підставами оформлення відповідного державного акта про право власності на цю ділянку та її державної реєстрації.

Висновки

Отже, Конституція України, гарантуючи кожній людині право на життя, тим  самим гарантує їй і право на землю  у ч. 1 ст. 27. Адже однією з функцій  землі є те, що вона виступає як всезагальна  умова біологічного існування людини – життя. При цьому термін "право  на землю" потрібно характеризувати  як природне (невід'ємне) право кожної людини, а "земельні права" – як права саме громадян у суб'єктивному  розумінні. При визначенні обсягу земельних  прав громадян законодавець повинен  дотримуватись також інших вимог  Конституції щодо земельних відносин: а) земля є об'єктом права власності  всього українського народу (ст. 13); б) щодо землі встановлюється особливий  правовий охоронний режим (ст. 14); в) усі люди є вільні й рівні у  своїй гідності та правах (ст. 21); г) ніхто не може бути протиправно позбавлений власності (ст. 41).

Основними нормативними актами, які  регулюють земельні відносини в  Україні, є Конституція України, Земельний кодекс України від 1 січня 2002 року, Цивільний кодекс України  від 16 січня 2003 року, закони України "Про  особисте селянське господарство" від 15 травня 2003 року, "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 року, "Про іпотеку" від 5 червня 2003 року", "Про порядок виділення в  натурі (на місцевості) земельних ділянок  власникам земельних часток (паїв)" від 5 червня 2003 року, укази президента України, зокрема "Про порядок  паювання земель, що передані в колективну власність сільськогосподарським  підприємствам та організаціям" від 8 серпня 1995 року тощо.

Право власності на землю – це право володіти, користуватися і  розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на земельну ділянку (землю) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Земельна ділянка – це частина  земної поверхні з установленими  межами, певним місцем розташування, визначеними  щодо неї правами. За Цивільним кодексом, право власності на земельну ділянку  поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також водні  об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Право  власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідно до ст. 81 Земельного кодексу  України, громадяни України набувають  права власності на землю на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими  угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Діюче законодавство визначає перелік  правочинів щодо відчуження земельних  ділянок, для яких встановлено нотаріальну  форму посвідчення і які підлягають державній реєстрації. Це, зокрема:

• придбання земельних ділянок, що перебувають у колективній або приватній власності;
• відчуження земельних ділянок, переданих громадянам у приватну власність для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва;
• придбання громадянами у місцевих рад земельних ділянок у власність для ведення сільського (фермерського) господарства понад площу, що передається безоплатно;
• договори купівлі-продажу, дарування, міни права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;
• договори купівлі-продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності між відповідними державними адміністраціями, виконавчими комітетами, громадянами та юридичними особами України, у статутному фонді яких відсутня будь-яка частка майна, що знаходиться в загальнодержавній власності;
• договори купівлі-продажу ділянок несільськогосподарського призначення, на яких знаходяться об'єкти нерухомого майна, в тому числі об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, приватизовані (відчужені) відповідно до законодавства України.

Згідно зі ст. 55 Закону України "Про  нотаріат", правочини щодо відчуження земельних ділянок посвідчуються  за їх місцезнаходженням.

Література

1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу із http://www.rada.gov.ua.
2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу із http://www.rada.gov.ua.
3. Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III. -[Електронний ресурс]. – Режим доступу із http://www.rada.gov.ua.
4. Закон України « Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV.- [Електронний ресурс]. – Режим доступу із http://www.rada.gov.ua.
5. Закон України « Про Землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу із http://www.rada.gov.ua.
6. Коментар до Земельного кодексу України Гетьман 2005 р.За редакцією: члена-кореспондента Академії правових наук України, доктора юридичних наук, професора Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого Гетьмана А.П.
7. Мірошниченко А. М.Земельне право України, Навчальний посібник. - К: Алерта, ЦУЛ, 2011.- 678 c.
8. Шеремент А. П. Земельне право України. – Навчальний посібник. – К., Центр. – 2005. – 632 с.