Відповідальність за земельні правопорушення

За відсутності підстав для порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної справи, про що повідомляють орган, який направив матеріали.

Якщо в результаті перевірки матеріалів не встановлено підстав для порушення кримінальної справи, але матеріали перевірки містять дані про наявність у діянні особи адміністративного проступку, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя вправі, відмовивши в порушенні кримінальної справи, повернути матеріали органу, який їх направив, для застосування в установленому порядку заходів адміністративного стягнення (стаття 99 Кримінально-процесуального кодексу України).

Частиною 2 ст. 38 КУпАП встановлено, що у разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але при наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушення кримінальної справи або про її закриття [34].

Орган земельних ресурсів, якому повернуті матеріали для порушення провадження у справі про адміністративне правопорушення, повинен, керуючись п. 8 ст. 247 КУпАП, скасувати постанову про закриття справи та порушити адміністративне провадження за фактом самовільного зайняття земельної ділянки.

Подальше провадження у справі про адміністративні правопорушення, у тому числі примусове стягнення штрафів, здійснюється відповідно до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших актів, які регулюють дані питання.

Одночасно зазначаємо, що порушення, які стосуються самовільного будівництва на самовільно зайнятих земельних ділянках, повинні оформлятись інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, що діють у складі органів містобудування і архітектури в Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах Києві та Севастополі, містах обласного підпорядкування.

У разі виявлення факту самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці, державний інспектор Держземінспекції чи її територіального органу в акті перевірки та протоколі про адміністративне правопорушення повинен зазначити, в межах своїх повноважень, тільки про самовільне зайняття земельної ділянки, і повідомити відповідну інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю про факт самовільного будівництва для вжиття заходів реагування згідно з їх компетенцією.

Згідно зі ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними [25].

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, зокрема знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Цивільна відповідальність при самовільному зайнятті земельної ділянки базуватиметься на загальних засадах відшкодування шкоди, регульованої чинним законодавством України.

Проте слід зазначити, що Кабінет Міністрів України врегулював досить важливе питання, затвердивши відповідною постановою від 25 липня 2007 р. №963 Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

При цьому розмір обрахованої за зазначеною Методикою шкоди не включає витрати на:

1.        знесення будинків, будівель і споруд, які самочинно збудовані чи будуються на самовільно зайнятих земельних ділянках чи на земельних ділянках, не відведених в установленому порядку на цю мету;

2.        приведення земельних ділянок у стан, придатний для їх подальшого використання за цільовим призначенням;

3.        проведення рекультивації порушених земель.

Розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається:

1. Для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) за такою формулою:

Шс = Пс х Нп х Кф х Кі,

де Шс – розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень;

Пс – площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів;

Нп – середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3 зазначеної Методики;

Кф – коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4 зазначеної Методики;

Кі – коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. № 783 (Офіційний вісник України, 2000 р., № 20, ст. 823);

2. Для земель житлової та громадської забудови за такою формулою:

Шс = Пс х (Нпз х Кн х Кк) х Кф х Кі (2),

де Шс, Пс, Кф і Кі – мають таке саме значення, як у наведеній раніше формулі;

Нпз – середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель житлової та громадської забудови за цільовим призначенням відповідно до групи населених пунктів за чисельністю населення, визначений у додатку 5 зазначеної Методики;

Кн – коефіцієнт, що застосовується до населених пунктів обласного значення, містах Києві та Севастополі, визначений у додатку 6 зазначеної Методики;;

Кк – коефіцієнт, що застосовується до населених пунктів, віднесених до курортних, визначений у додатку 7 зазначеної Методики.

З наведеного зрозуміло від чого залежить розмір заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки шкоди, а саме: від площі самовільно зайнятої земельної ділянки, від середньорічного доходу, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, від коефіцієнту функціонального використання земель, а також від коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться інспекціями Мінприроди або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, – територіальними органами Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р. № 1619.

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дипломного дослідження наведено теоретичне узагальнення та вирішення поставленого перед дипломником завдання, що полягає в комплексному дослідженні проблеми юридичної відповідальності за правопорушення у сфері земельних відносин.

Дослідження правових засад адміністративної відповідальності за проступки у сфері земельних відносин та практики їх застосування, теоретичного осмислення низки наукових праць у різних галузях знань дозволило провести узагальнення та запропонувати таке:

1. Земельні відносини – це суспільні відносини, що виникають у зв’язку із здійсненням прав і законних інтересів власників землі та землекористувачів, їх обов’язків; діяльністю юрисдикційних органів та інших суб’єктів щодо володіння, користування та розпорядження землею; її раціонального використання, відтворення та охорони.

2. Земля – це загальний об’єкт земельних відносин, що є складовою частиною навколишнього природного середовища, яка являє собою територію суші, а також територію під водними об’єктами, що характеризується як природний ресурс, просторовий базис й основний засіб виробництва, у межах території України, становить матеріальну основу її територіальної цілісності й суверенітету та з приводу якої можливо виникнення суспільних правовідносин.

3. Безпосередніми об’єктами земельних відносин є: землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї); земля як природний ресурс, у тому числі ґрунти; документована інформація про землі та права на них.

4. Правопорушенням у сфері земельних відносин є винна, протиправна дія чи бездіяльність, що посягає на охоронювані права власників та користувачів земельних ділянок, порядок раціонального використання, відновлення та охорони земель, управління у цій сфері, що зафіксована як правопорушення у законодавстві, за яке передбачена юридична відповідальність.

5. Адміністративним проступком у сфері земельних відносин є суспільно небезпечна, протиправна, винна дія чи бездіяльність у сфері реалізації прав і законних інтересів власників землі та землекористувачів, раціонального використання, відтворення та охорони земель, здійснення повноважень публічними органами управління, їх посадовими особами, за яку до правопорушника застосовуються заходи адміністративної відповідальності.

6. Видовими об’єктами, на які посягають адміністративні проступки у сфері земельних відносин, є: земельні відносини майнового характеру; управлінські земельні відносини; суспільні відносини у сфері раціонального використання та охорони земель (екологічної спрямованості).

7. Якщо адміністративним проступком здійснене посягання на кілька об’єктів одночасно, то один з них визнається головним, інші – додатковими. Головним безпосереднім об’єктом є суспільні відносини, які законодавець насамперед поставив під адміністративно-правову охорону, і які більше, ніж інші об’єкти, визначають характер адміністративного проступку. Додатковим безпосереднім об’єктом є суспільні відносини, посягання на які не становить суспільної сутності цього проступку, але якому заподіюється або виникає загроза заподіяння шкоди поряд з основним об’єктом. Види додаткового безпосереднього об’єкта: необхідний (обов’язковий) або факультативний (необов’язковий).

8. Адміністративною відповідальністю за проступки у сфері земельних відносин є виконання суб’єктом, який вчинив адміністративний проступок у сфері земельних відносин, примусово застосованих до нього за визначеною процедурою заходів впливу, встановлених державою і реалізованих спеціально уповноваженими органами чи посадовими особами з метою охорони земельних відносин, попередження правопорушень та виховання і покарання винного.

Винні у порушенні земельного законодавства несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Підставами юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства є склад правопорушення, деліктоздатність (осудність, дієздатність) суб»єкта і наявність законодавства. В Земельному кодексі закріплений перелік видів земельних правопорушень, за які наступає юридична відповідальність. Згідно ст.115 Земельного кодексу юридична відповідальність наступає у випадках:

1. укладання угод, визнаних, в законодавчому порядку, недійсними;

2. самлвільного зайняття земельних ділянок;

3. псування сільскогосподарських та інших земель, забруднення їх хімічними та радіоактивними речовинами, віиробничими відходами і стічними водами;

4. розміщення, проетування, будівництва, введення в дію об»єктів, що негативно впливають на стан земель;

5. невиконання вимог природоохоронного режиму використання земель;

6. порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов’язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;

7. знищення межових знаків;

8. невжиття заходів щодо боротьби з бур’янами та шкідниками сільскогосподарських культур;

9. неправильної експлуатації, знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень;

10. приховування або перекручення відомостей про стан екологічної, у тому числі радіаційної, обстановки, пов»язаної з забрудненням землі;

11. порушення строків розгляду заяв громадян і вирішення питань про передачу та надання земельних ділянок;

12. перекручення даних державного земельного кадастру і приховування інформації про наявність земель запасу;

13. невиконання умов знімання, зберігання і нанесення родючого шару грунту;

14. самовільного відхилення від проектів внутрігосподаврського землеустрорю.

Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші види порушень земельного законодавства.