Види трудового договору за строком дії

      В той же час, в окремих випадках робота може виконуватися не на основі трудового договору, а за іншою  юридичною підставою. Зокрема, при  виконанні роботи на підставі цивільно-правового договору. Відрізнити трудовий договір від договору цивільно-правового характеру за соціально-економічним змістом важко, хоча основний критерій поділу видається зрозумілим: цивільно-правовий договір укладається з приводу результатів праці, а трудовий договір регулює сам процес праці. В реальності межі між цивільно-правовим і трудовим договорами нівелюється. Схема розмежування цих договорів за критерієм їх предмета (об'єкта) виглядає так: якщо фізична особа взяла на себе зобов'язання виконати роботу, створити науковий, літературний твір і передати замовнику результати праці - це цивільно-правовий (авторський) договір. Якщо ж громадянин підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядку, виконує роботу під керівництвом другої сторони, яка взяла на себе зобов'язання організувати працю, отримала право давати вказівки про послідовність проведення робіт - це трудовий договір. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2. ХАРАКТЕРИСТИКА ТРУДОВИХ ДОГОВОРІВ

     Питання про різновиди трудового договору має неабияке практичне значення. Саме через їх характеристику можна побачити реальні можливості використання цього правового засобу для регулювання трудових відносин, врахування особливостей конкретного виробничого середовища, здібностей працівника та можливостей роботодавця.

     У законодавстві про працю розрізняють загальну правову модель трудового договору і її модифікації в залежності від терміну, особливостей характеру роботи, що виконується, кількості трудових функцій, що виконуються, порядку виникнення трудових правовідносин та ін.

     У відповідності зі ст. 23 КЗпП трудові  договори можуть укладатися:

     - на невизначений строк (безстроковий  трудовий договір);

     - на певний строк, що встановлюється  за узгодженням сторін;

     - на час виконання певної роботи.

     Трудовий  договір на невизначений строк (безстроковий) укладається з дотриманням загальних положень, викладених вище. Це звичайний трудовий договір між роботодавцем і найманим працівником. Він укладається у всіх випадках, якщо законодавством не передбачені спеціальні норми для конкретного виду робіт або категорій працівників. За загальним правилом, трудові договори укладаються на невизначений строк.

     Трудовий  договір на певний строк

     Строковий трудовий договір укладається в  тих випадках, коли трудові відносини  не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру подальшої роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

     Строковий трудовий договір відрізняється  від договору, укладеного на невизначений строк тим, що, по-перше, адміністрація може припинити трудові відносини із працівником після закінчення строку договору без зазначення причин, по-друге, працівник може відмовитися від права звільнення за власним бажанням протягом усього строку договору.

     При укладанні трудового договору на певний строк останній установлюється за узгодженням сторін і може визначатися як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, поверненням на роботу співробітниці з відпустки по вагітності, родам і догляду за дитиною або особи, що звільнилася з роботи у зв'язку із призовом на дійсну термінову військову або альтернативну службу; обранням народним депутатом або на виборну посаду).

     Різновидами строкових трудових договорів є  договори про сезонну й тимчасову  роботу.

     До  сезонної відносяться роботи, які  внаслідок природних і кліматичних  умов виконуються не цілий рік, а  протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців.

     Працівники, зайняті на сезонних роботах, не користуються правом на відпустку або заміну її грошовою компенсацією. Їхній стаж роботи на підприємстві вважається безперервним, якщо вони проробили сезон повністю, уклали трудовий договір на наступний сезон і повернулися на роботу у встановлений строк.

     Ознакою тимчасової роботи є оформлення працівника на строк до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається місце їхньої роботи (посада), - до чотирьох місяців.

     Особи, які приймаються на роботу тимчасово (на строк до двох або чотирьох місяців, коли заміщується відповідно вакантна посада або посада тимчасово відсутнього працівника), а також на сезонну роботу, повинні бути попереджені про це при укладенні трудового договору.

     Трудовий  договір на час  виконання певної роботи укладається в тих випадках, коли момент її завершення не може бути точно визначений.

     Закінчення  обумовленої договором роботи надає  право обом сторонам припинити його дію. Якщо ж після закінчення обумовленої  договором роботи трудові відносини  тривають і жодна зі сторін не ставить  питання про їхнє припинення, то вважається, що трудові відносини продовжені на невизначений строк.

     Працівники  за зазначеним договором користуються тими ж правами, що й працівники, які уклали трудовий договір на невизначений строк. 

     2.1 Контракт

    Оформлення  трудових відносин за   посередництвом трудового контракту широко застосовується в країнах з ринковою економікою. Найм за контрактом, як відносно нова правова модель підбору, розподілу і використання кадрів на підприємствах всіх форм власності, закріплений і в законодавстві України. Так, термін контракт як підстава виникнення трудових відносин, як інститут трудового законодавства був легалізований в нинішній редакції в зв'язку з прийняттям Закону України від 20 травня 1991 року "Про внесення змін і доповнень у Кодекс законів про працю Української РСР при переході до ринкової економіки". Контрактна форма найму покликана забезпечити поєднання інтересів працівника, власника майна підприємства і трудового колективу, тобто є важливим елементом соціального партнерства.

    Фахівці в галузі трудового права дотримуються різних точок зору стосовно правової природи контракту. На погляд Ю. Баранюка, контракт слід розглядати як окремий, специфічний вид трудового договору. На відміну від звичайного строкового трудового договору робота, що виконується за контрактом, як правило, є постійною, а не тимчасовою. Встановлення строку обумовлене не характером виконуваних обов'язків, а їх орієнтацією на конкретну, заздалегідь поставлену мету, досяжну в певний період часу.

    В даний момент, у відповідності  з новою редакцією ст. 23 КЗпП, строковий трудовий договір (контракт) повинен укладатися лише у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з врахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, а також в інших випадках, передбачених законами.

    Як  важливий інститут трудового права, контракт є головним регулятором  правовідносин, що складаються на ринку  праці. Його роль визначається тим, що він служить основною формою залучення  до праці і розподілу робочої сили в системі підприємств і організацій, що функціонують на базі всіх форм власності. Контракт підвищує взаємну відповідальність роботодавця і працівника, дозволяє поставити оплату праці у залежність від її результатів.

    Контракт  представляє найважливішу форму реалізації громадянами конституційного права на працю і його гарантій, а також на вільний вибір виду зайнятості.

    Будучи  особливою формою трудового договору, контракт спрямований на: 

        - проведення ефективної кадрової політики;

    - забезпечення умов для ініціативи і самостійності працівника з врахуванням його індивідуальних здібностей і професійних навичок;

    - підвищення взаємної відповідальності сторін;

    - правову і соціальну захищеність працівника.

    Контракт  також є регулятором не тільки трудових , але й тісно пов'язаних з ними інших суспільних відносин. Це стосується житлових прав, соціального забезпечення, відшкодування моральної шкоди та інших питань. Порівняно зі звичайним трудовим договором контракт охоплює більш широке коло правовідносин, оскільки з переходом до ринкової економіки роль регламентації трудових і господарських відносин на основі угоди учасників зростає.

    В теоретичному і практичному аспектах однією з неврегульованих проблем  необхідно визнати питання, що стосується сфери застосування контрактної системи найму і кола осіб, тобто суб'єктів правовідносин, що виникають на базі трудового контракту. Чітке визначення сфери застосування і учасників контракту як особливої форми трудового договору має велике теоретичне і практичне значення, оскільки від цього залежать гарантії трудових прав працівників, зайнятих в різних галузях економіки України.

    Як  підкреслювалось в частині третій ст. 21 КЗпП , сфера застосування контракту  визначалась законодавством (законами України, постановами Президії Верховної Ради України, Указами Президента й нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України). Усього нині чинними є близько 60 законодавчих та інших нормативно-правових актів, які є правовою базою для застосування контракту.

    Вивчення  стану даного питання і правозастосувальної практики свідчить про те, що, на жаль, на практиці домінують не закони, а чисельні підзаконні акти; відсутня систематизація законодавства, що регулює контрактну форму найму. Підзаконні акти не узгоджені, а часто й суперечать законам.

     Однак контракт як особлива форма трудового  договору має спрямовуватися на створення  умов для виявлення ініціативи та самостійності працівника, враховувати  його індивідуальні здібності і  професійні навички, забезпечувати  передбачену законодавством його правову і соціальну захищеність.

    Останнім  часом сфера застосування контракту, яка виходить навіть за межі, визначені  законами України, актами Президента України  та Кабінету Міністрів України, необгрунтоване розширюється. Це не сприяє створенню  умов для повної реалізації (чи повного використання) громадянами права на працю, ускладнює становище працівників, знижує реальність трудових прав громадян, встановлених Конституцією і Законами України.

    Практично прийом на роботу по контракту здійснюється на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності. Цьому сприяє законодавство, що регулює їх діяльність. Так, наприклад, застосування контрактної форми трудового договору допускається законами України "Про підприємства в Україні", "Про підприємництво", "Про господарські товариства", "Про освіту", "Про державну службу" і ін. Постановою Кабінету міністрів України від 19 березня 1994 року  № 597 затверджена Типова форма контракту з керівником підприємства, що перебуває в загальнодержавній власності. Наказом Фонду державного майна України від 13.01.1995 р. № 21 затверджена аналогічна форма контракту найму на роботу голови правління відкритого акціонерного товариства, створеного на базі майна підприємства, що відносяться до групи "Г". Крім того, діє Типова форма контракту з працівником, затверджена наказом Мінпраці України від 15.04.1994 р.

     З врахуванням сказаного, на практиці склались різні підходи і тенденції, пов'язані з застосуванням контрактної  системи найму. Мова йде про необмежену і вузьку сфери застосування контракту. В реальній дійсності сфера широкого застосування контракту найму за контрактом домінує на підприємствах недержавного сектора економіки, а більш вузька - на підприємствах, заснованих на державній формі власності.

    На  даний момент контракти можуть укладатися з наступними працівниками:

    1) 3 керівником підприємства (ст. 16 Закону України "Про підприємства в Україні"). Президент і Кабінет Міністрів України надають велике значення контрактам, що укладаються з керівниками підприємств, які перебувають в загальнодержавній власності. Багаторазово вносились зміни в Типову форму контракту з керівником підприємства, що перебуває у загальнодержавній власності. Давались вказівки про доповнення цих контрактів. Постановою Кабінету Міністрів від 5 серпня 1997 року № 846 передбачено створення Генерального реєстру контрактів з керівниками державних підприємств, установ, організацій і головами правлінь акціонерних товариств, контрольні пакети яких належать державі. Ст. 16 Закону "Про підприємства в Україні" є основою для укладення трудових контрактів і з керівниками підприємств недержавної форми власності. Проте, Типова форма контракту з керівником підприємства, що перебуває в загальнодержавній власності, в цьому випадку може використовуватися лише як методичний матеріал. При укладенні контракту з керівником підприємства недержавної форми власності має застосовуватися Типова форма контракту з працівником, затверджена Мінпраці від 15 квітня 1994 року № 23 у відповідності з дорученням, даним  цьому міністерству постановою Кабінету Міністрів від 19 березня 1994 року № 170.