Відшкодування працівником матеріальної шкоди, якщо мають місце діяння переслідувані у кримінальному порядку

План 

Вступ……………………………………………………………………………...3

Розділ  I. Теоретична частина ……………………………………………….….4

Розділ  II. Практичне застосування законодавства …………………………...7

Рішення Калінінського районного суду  м.Горлівка ,Донецької області…….7

Рішення Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області…… ...10

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя

Донецької області………………………………………………………………14

Висновок…………………………………………………………………………19

Список  літератури………………………………………………………….……21 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

     Трудове право України є однією з провідних  галузей у системі права, яка  нарівні з іншими галузями перебуває  в стадії реформування під впливом  соціально-економічних відносин, що змінюються.

     У цей час трудове право в  промислове розвинених країнах світу визнається однією з головних галузей права. І це зрозуміло, оскільки саме в сфері застосування праці, де створюються матеріальні й духовні блага, знаходиться зона переплетіння життєво важливих інтересів різних соціальних груп, інтересів державних, суспільних і особистих, приватних.       Від методів правового регулювання праці багато в чому зале жить суспільний спокій і відчуття обопільного порозуміння між суб'єктами трудових правовідносин. Це сфера, в якій задіяно найбільше число членів суспільства. А тому вона за слуговує на особливо пильну увагу держави.

     Не  випадково в Основних напрямах соціальної політики, затверджених Указом Президента України приділено питанням ринку праці й зайнятості населення, реформування трудових відносин, вдосконаленню системи оплати праці й доходів населення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ  I.

Теоретична  частина 

     Працівник, який завдав матеріальної шкоди підприємству, організації, установі, несе матеріальну  відповідальність незалежно від  того, чи був він притягнутий до дисциплінарної відповідальності за діяння, якими спричинено цю шкоду. Підставою для застосування матеріальної відповідальності до працівника є наявність матеріальної шкоди, спричиненої втратою, пошкодженням, знищенням майна підприємства, установи, організації внаслідок протиправних діянь працівника, з яким укладено трудовий договір. Отже, ознаками шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, є: а) пряма шкода; б) протиправність поведінки працівника; в) причинний зв'язок між протиправними діями та заподіяною шкодою; г) вина працівника. Чинне законодавство встановлює два види матеріальної відповідальності: обмежену, яка не перевищує середнього заробітку працівника, і повну. Остання настає в таких випадках ( відповідно до ст. 134 КЗпП України) [1] :

1)  між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135 і Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

2) майно  та інші цінності були одержані  працівником під звіт за разовою  довіреністю або за іншими  разовими документами;

3)  шкоду завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

4) шкоду  завдано працівником, який був  у нетверезому стані; 
5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

6)  відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків;

7)  шкоду завдано не при виконанні трудових обов'язків;

8) службова  особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

9)  керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсації за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством. 
   Для покладення відповідальності за п. 3 ст. 134 КЗпП необхідно встановити не факт притягнення працівника до кримінальної відповідальності, а наявності в його діях складу злочину. Відповідальність працівника за п. 3 ст. 134 КЗпП виникає за умови, що злочинний характер його діянь (наприклад, кваліфікація за відповідними статтями Кримінального кодексу України як недбалість, зловживання владою або службовою посадою, крадіжка і т.ін.) підтверджено у встановленому порядку вироком суду. [2]  

 Працівник,  щодо якого було винесено виправдувальний  вирок або припинено провадження  у справі через відсутність  складу чи події злочину, не  може відповідати у повному  розмірі заподіяної шкоди за  цією підставою. При винесенні виправдувального вироку (закритті провадження у кримінальній справі) через відсутність складу злочину, суд, розглядаючи справу в порядку цивільного судочинства, вправі з інших передбачених законом підстав задовольнити позов у межах повного розміру заподіяної працівником шкоди.

     Працівник не звільняється від повної матеріальної відповідальності за законодавством про працю, якщо він був звільнений від кримінальної відповідальності внаслідок спливу строку давності, наявності акту амністії; притягнення його до адміністративної відповідальності; передачі матеріалів у трудовий колектив, служби у справах неповнолітніх; передачі його на поруки. 
           Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України до позовних заяв про матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (п.3 ст. 134 КЗпП), повинні додаватись докази, які підтверджують, що вчинення працівником таких діянь встановлено у порядку кримінального судочинства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ  II.

     Практичне застосування законодавства  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

    15 жовтня 2010 року Калінінський районний суд м.Горлівка Донецької області у складі:

головуючого судді       Дундар І.О.

при секретарі                  Бушніной В.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду в місті Горлівка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, - 

ВСТАНОВИВ:   

    22 вересня 2010 року позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій вказав, що йому на праві власності належав автомобіль НОМЕР_1, якій використовувався в якості таксі. 26 вересня 2008 року між ним та відповідачем було укладено трудовий договір. 28 вересня 2008 року він вчинив ДТП відносно подружжя ОСОБА_3. Вироком Калінінського районного суду м.Горлівка від 23 березня 2009 року його визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст..286 ч.2 КК України. Рішенням Калінінського районного суду м.Горлівка від 26 травня 2010 року з неї на користь ОСОБА_3 було стягнуто в загальній сумі 10410 гривень в рахунок шкоди, спричиненої ДТП. 13 вересня 2010 року вона повністю відшкодувала вказану суму. Просила стягнути з відповідача в порядку регресу 10410 гривень. 

    В судове засідання сторони не з”явилися, надали суду заяви з проханням розглянути справу без їх участі, відповідач повністю визнав позовні вимоги.

Судом при розгляді справи були встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Рішенням Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 26 травня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ЗАТ «Інвестсервіс», ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, відшкодування моральної шкоди позовні вимоги задоволені частково, в тому числі з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди стягнуто 510 гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди 7450 гривень, на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2450 гривень (арк..спр.9-11).

Даним рішенням були встановлені наступні факти:

- 28 вересня 2008 року о 22-40 годині сталася ДТП за участю двох транспортних засобів – ВАЗ-21070 державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та мопеда ACTIVE ZS 50, під керуванням ОСОБА_3 та пасажиром ОСОБА_4

- 23 березня 2009 року ОСОБА_2. визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, призначено покарання 4 роки позбавлення волі з випробуванням на 3 роки (арк.спр.7-8).

- 26 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено трудовий договір (арк.спр.6), який відповідно вимог закону був зареєстрований в Горлівському міському центрі зайнятости, тобто ОСОБА_2 перебував з власником автомобіля ОСОБА_1 в трудових відносинах. 

    13 вересня 2010 року позивач сплатила на користь ОСОБА_3 в рахунок матеріальної шкоди 510 гривен, в рахунок відшкодування моральної шкоди 7450 гривень (арк..спр.12) та на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2450 гривень (арк..спр.13), тобто в загальній сумі ОСОБА_1 сплатила потерпілим 10410 гривень (510 + 7450 + 2450). 

    Згідно ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.  

    Крім того, відповідно до п.3 ч.1 ст.134 КЗоТ України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку. 

    Таким чином, позовні вимоги засновані на законі і підлягають повному задоволенню – з відповідача на користь позивача належить стягнути 10410 гривень.      На підставі ст.1191 ЦК України, ст..134 КЗоТ України, керуючись ст..ст.10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:   

    Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди, спричиненої злочином 10410 (десять тисяч чотириста десять) гривень.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Калінінський районний суд м.Горлівки протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення [5].    

          
 
 
 
 
 
 
 
 

   РІШЕННЯ

   ІМ'ЯМ   УКРАЇНИ

   (Заочне)  

   30 травня 2007 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області

   у складі:  головуючого -судді                                                   Толстих О.В.

   при  секретарі                                                                              Колчиної Н.В.

   розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду м.  Антрацита цивільну справу за позовом Відділу культури та туризму Антрацитівської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про відшкодування збитків заподіяних підприємству.

   встановив:

   Відділу культури та туризму Антрацитівської  районної державної адміністрації  звернувся до суд з позовом  до ОСОБА_1  про відшкодування збитків заподіяних підприємству в сумі 391грн.93коп.

   В обґрунтування позовних вимог Відділу  культури та туризму Антрацитівської  районної державної адміністрації  посилається на те,  що ОСОБА_1  з 21 вересня 2004 року працювала головним бухгалтером у відділі культури та туризму Антрацитівської районної державної адміністрації посилається,  та була звільнена 16 березня 2007року за згодою сторін.

   Контрольно-ревізійним управлінням в Луганській області  була проведена ревізія відділу  культури та туризму Антрацитівської  районної державної адміністрації  за період з 01.06.2004року по 01.06.2006року явкою  було виявлено нарахування та сплата заробітної плати керівним працівникам,  більш ніж передбачено законодавством в порушення вимог п.2 пп.5 Наказу Міністерства культури України від 19.04.2001 (змінами) "Про впорядкування умов оплати праці працівників бюджетних установ,  закладів та організацій культури",  зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2001 за №366/5557.