Відпустки

3) матері або  іншим особам, які здійснюють  догляд за дитиною, у разі  якщо дитина потребує домашнього  догляду, — тривалістю, визначеною  у медичному висновку, але не  більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет І типу, — не більше як до досягнення дитиною 16-річного віку; 

4) ветеранам  війни, особам, які мають особливі  заслуги перед Батьківщиною, та  особам, на яких поширюється чинність  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», — тривалістю до 14 календарних днів щорічно; 

5) особам, які  мають особливі трудові заслуги  перед Батьківщиною, — тривалістю  до 21 календарного дня щорічно; 

6) пенсіонерам  за віком та інвалідам III групи — тривалістю до ЗО календарних днів щорічно; 

7) інвалідам  І та II груп — тривалістю до 60 календарних днів щорічно; 

8) особам, які  одружуються, — тривалістю до 10 календарних днів; 

9) працівникам  у разі смерті рідних по  крові або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), братів, сестер — тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; інших рідних — тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; 

10) працівникам  для догляду за хворим рідним  по крові або по шлюбу, який  за висновком медичного закладу  потребує постійного стороннього  догляду, — тривалістю, визначеною  у медичному висновку, але не більше ЗО календарних днів; 

11) працівникам  для завершення санаторно-курортного  лікування — тривалістю, визначеною  у медичному висновку; 

12) працівникам,  допущеним до вступних іспитів  у вищі навчальні заклади, —  тривалістю 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад; 

13) працівникам,  допущеним до складання вступних  іспитів в аспірантуру з відривом  або без відриву від виробництва,  а також працівникам, які навчаються  без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, — тривалістю, необхідною для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад; 

14) сумісникам  — на термін до закінчення  відпустки за основним місцем роботи; 

15) ветеранам  праці — тривалістю до 14 календарних  днів щорічно; 

16) працівникам,  які не використали за попереднім  місцем роботи щорічну основну  та додаткові відпустки повністю  або частково і одержали за  них грошову компенсацію, — тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи; 

17) працівникам,  діти яких у віці до 18 років  вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, — тривалістю 12 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця знаходження навчального закладу та у зворотньому напрямку. За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини. 

Працівникам, які  навчаються без відриву від виробництва  в аспірантурі, протягом четвертого року навчання надається за їх бажанням один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати. 

Відповідно  до статті 25 Закону України «Про відпустки» За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Таким чином наявність  різноманітних критеріїв для  поділу відпусток на види покликане  належним чином забезпечувати та гарантувати передбачене Конституцією України право кожного на відпочинок. Безперечно найбільш важливим та загальнообов’язковим є законодавче визначення видів відпусток. Однак колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток, якщо це, звісно, не буде суперечити чинному законодавству та погіршувати становище працівника. Крім наведених критеріїв для класифікації відпусток у науці трудового права можуть з'явитися й інші підстави для класифікації відпусток на види, що буде мати не тільки теоретичне, але й практичне значення. Законодавство України про відпустки не є ідеальним, так, як не в одному законі та жодному нормативно-правовому акті немає точного визначення відпустки. На практиці виникає чимало питань щодо застосування правових норм, які регулюють різні види відпусток. Тому це буде мати значення не лише для вдосконалення чинного трудового законодавства, а й для більш чіткого впорядкування існуючих трудових відносин, подолання численних колізій в законодавстві та трудових спорів і конфліктів, а також більш повного врахування інтересів окремих категорій працівників, специфіки окремих видів трудової діяльності. Незважаючи на позитивні моменти, чинний Закон України "Про відпустки" не вирішує всіх проблем у правовому регулюванні відпусток і містить цілий ряд недоліків, які необхідно усунути. Зокрема, в ньому не визначені правові дефініції, що на практиці призводить до неоднозначного розуміння того чи іншого виду відпустки. У зв’язку з цим існують суперечності навіть в існуючій нормативно-правовій базі стосовно однозначного вживання термінів та визначення тривалості відпустки. Однією з важливих проблем, яка вимагає свого вирішення, є приведення законодавства України про відпустки у відповідність до міжнародних стандартів, зокрема передбачених у конвенціях і рекомендаціях МОП. Сподіваємося, що новий Трудовий кодекс України, який незабаром буде прийнятий виправить існуючі недоліки у правовому регулюванні даних питань.