Відпустки

План

Вступ

1. Поняття та  основні юридичні ознаки відпусток.

2. Види відпусток

2.1 Щорічні основні  відпустки та порядок їх надання. 

2.2 Щорічні додаткові  відпустки.

2.3 Порядок   надання щорічних відпусток

3. Інші види  відпусток

3.1Відпустки у зв'язку з навчанням  
3.2Творчі відпустки  
3.3 Соціальні відпустки  
3.4 Відпустки без збереження заробітної плати 

Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

1. з листочка, перші 3 абзаци. 

Відпочинок поряд з  працею є основними соціальними  становищами, у яких людина перебуває все своє життя, за винятком дитячого віку. Праця обов'язково повинна чергуватись з відпочинком. Адже без відпочинку людина втрачає здатність плідно працювати. Тривала безперервна праця виснажує людину. Саме тому у законодавстві України суттєву уваги приділено врегулюванню питання щодо реалізації права людини на відпочинок. 

Трудове законодавство - дзеркало, яке відображає становище людини і праці в суспільстві, відношення суспільства до людини. Велике значення в цьому аспекті має забезпечення реальної реалізації прав і свобод людини та громадянина, що є однією з найважливіших ознак демократичної, правової держави. Для досягнення даного результату необхідно пріоритетним завданням діяльності держави визначити вдосконалення правових норм, які забезпечують реалізацію громадянами своїх трудових прав та прав на щорічну відпустку. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття та  основні юридичні ознаки відпусток.

Відпустки надаються  з різною метою. Наприклад, для відновлення  працездатності та відпочинку працівникам надаються щорічні відпустки, які у свою чергу поділяються на основні та додаткові. Працівникам можуть надаватися соціальні відпустки, у зв'язку з навчанням у вищих закладах освіти чи аспірантурі, можуть надаватися творчі відпустки та відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами та з інших причин.

Для того, щоб правильно  сформулювати поняття "відпустка" та її види, необхідно з'ясувати, які  елементи входять до змісту поняття  взагалі. При формуванні наукових понять в якості ознак, які складають основу узагальнення відповідних предметів, необхідно виділити найсуттєвіші риси і співвідношення предметів, знання яких дає змогу пояснити інші суттєві риси і прояву цих предметів. Тому до змісту самого поняття ввійде саме сукупність тих ознак предметів, які є основою для узагальнення цих предметів у даному понятті. Тому відпустки - це такі календарні періоди працюючих громадян, протягом яких вони вільні від виконання основних трудових обов'язків і мають право використовувати їх на власний розсуд або за призначенням. Право на відпустки мають всі громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої приналежності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Нарівні з громадянами України право на відпустки мають іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють в Україні.

2 з листочка  один абзац до слів "Тривалість  стажу, як і тривалість ..."

 

Відносини, пов'язані правовим регулюванням відпусток, регулюються Конституцією України, Законом України "Про відпустки" (надалі — Закон), КЗпП, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Право на відпустки мають  громадяни України, які перебувають  у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

 Право на відпустку мають працівники, які уклали безстрокові трудові договори, трудові договори на визначений строк, на час виконання певної роботи, сезонні, тимчасові працівники, працівники, які працюють на умовах сумісництва та неповного робочого часу.

Не користуються правом на відпустку, наприклад, особи, які працюють за цивільно-правовими угодами, засуджені до виправних робіт без позбавлення волі. Право на відпустку забезпечується:

• гарантованим наданням відпустки  визначеної тривалості із збереженням  на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених Законом України "Про відпустки";

• забороною заміни відпустки  грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених Законом.

За бажанням працівника у  разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надана невикористана відпустка з подальшим звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

Вперше в національному законодавстві  у ст. З Закону "Про відпустки" передбачено право працівника у  разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) на невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. Згідно зч.2 цієї статті у разі звільнення працівника у зв'язку з закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону "Про відпустки" час хвороби працівника у період відпустки, засвідчений у встановленому порядку, продовжує її, а тому днем звільнення є останній день хвороби.

 

2. Види відпусток

2.1 Щорічні основні відпустки.

Щорічна основна  відпустка надається працівникам  тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, відлік якого ведеться з дня укладення трудового договору. Святкові та неробочі дні (ст. 73 КЗпП) не враховуються при визначенні тривалості відпусток. При умові відпрацювання працівником повного робочого року його відпустка не може бути менше за встановлену законом мінімальну відпустку. Щодо відпустки сезонним і тимчасовим працівникам, то вона надається їм тривалістю, пропорційною відпрацьованому часу, тобто така відпустка може бути меншою ніж 24 календарні дні. 

Право працівників  на щорічну основну відпустку  не залежить від місця роботи, від  виконуваної ними трудової функції, а також від умов праці. Для  надання щорічної основної відпустки  необхідний лише один юридичний факт — перебування з роботодавцем у трудових відносинах протягом передбаченого законодавством часу. За цими ознаками, власне, і відрізняється щорічна основна відпустка від усіх інших видів відпусток.  
Щорічна основна відпустка залежно від її тривалості поділяється на мінімальну і подовжену. 

Для деяких категорій  працівників законом встановлені  щорічні основні відпустки подовженої тривалості. Зокрема, для неповнолітніх  передбачено надання відпустки  тривалістю 31 календарний день, інвалідам  І і II груп незалежно від причин інвалідності — 30 календарних днів, інвалідам III групи — 28 календарних днів. Працівникам вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також особам, зайнятим на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар'єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин, надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарні дні, але при цьому за кожних два відпрацьованих роки на зазначених роботах відпустка їм збільшується на 2 календарні дні. Максимальна тривалість відпустки для цих працівників не може перевищувати 28 календарних днів. Закон передбачає також надання відпустки більшої тривалості працівникам, зайнятим на підземних гірничих роботах та в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною 150 м і нижче, тривалістю не менше 28 календарних днів незалежно від стажу роботи. Якщо ж працівники зайняті на роботах в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною до 150 м, то відпустка надається їм тривалістю 24 календарних дні. При наявності стажу на цих роботах 2 роки і більше відпустка збільшується на 4 календарні дні. 

Тривалість  такої відпустки диференціюється  залежно від посади, яку займає працівник, від 28 до 56 календарних днів. Право на таку відпустку мають  працівники дошкільних закладів освіти, позашкільних закладів освіти, середніх закладів освіти, закладів освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації, вищих закладів освіти, закладів післядипломної освіти, навчально-методичних центрів і кабінетів, науково-дослідних та інших наукових установ і організацій, науково-дослідних та наукових підрозділів установ, організацій, підприємств, якщо їхня посада передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 346.

 

2.2 Щорічні додаткові відпустки.

У деяких випадках у зв’язку з умовами праці  чи особливим характером праці, станом здоров’я працівники мають право  на додаткові відпустки.

Додаткова відпустка — це час відпочинку, що надається додатково до щорічної основної відпустки тривалістю та на умовах, установлених законодавством, галузевими угодами, колективним та трудовим договором.

У зв'язку з умовами  праці законом встановлено кілька додаткових щорічних відпусток:

• додаткова  відпустка за роботу в шкідливих  та важких умовах праці (ст. 7 Закону);

• додаткова  відпустка за особливий характер праці (ст. 8 Закону);

• інші додаткові  відпустки, передбачені законодавством. Щорічна додаткова відпустка  за роботу в шкідливих та важких умовах праці тривалістю до 35 календарних  днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів¹.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу в шкідливих та важких умовах праці  встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць з урахуванням умов праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.

Щорічна додаткова  відпустка за особливий характер праці надається:

• окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана  з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, — тривалістю до 35 календарних днів. Особливі природні географічні та в геологічні умови праці властиві гірським населеним пунктам;

• працівникам  з ненормованим робочим днем —  тривалістю до 7 календарних днів згідно зі списками посад, робіт та в професій, визначених колективним договором, угодою. Така відпустка надається  як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодично виконувати службові завдання понад встановлену тривалість робочого часу.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий  характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Зазначимо, що нині ліквідовано  додаткові відпустки, що надава-лися раніше як заохочення за виконання  державних або громадських обов’язків. Скажімо, громадським вихователям неповнолітніх тощо.

До стажу роботи, що дає  право на щорічну основну відпустку, зараховуються періоди роботи, встановлені ст. 9 Закону та передбачені законодавством (рис. 9.10).

Наприклад, згідно зі ст. 12 Закону України “Про колективні договори і угоди” особи, які беруть участь у переговорах як представники сторін, а також спеціалісти, запрошені для участі в роботі комісій, на період переговорів та підготовки проекту звільняються від основної роботи зі збереженням середнього заробітку та зарахуванням цього часу до трудового стажу.

До стажу роботи, що дає  право на щорічні додаткові відпустки, зараховуються періоди роботи, передбачені  ст. 9 Закону (рис. 9.11):

• час фактичної роботи в шкідливих, важких умовах або з  особливим характером праці, якщо працівник зайнятий в цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників певного виробництва, цеху, професії або посади;

• час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу в шкідливих, важких умовах та за особливий характер праці;

• час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного  висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

2.3 Порядок надання щорічних  відпусток.

Щорічні додаткові відпустки  за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.  
Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.  
Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.  
 Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.  
 У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті.  
 Щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються: 

1) жінкам - перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда; 

2)інвалідам; 

3) особам віком до вісімнадцяти  років; 

4) чоловікам, дружини яких  перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами; 

5) особам, звільненим після  проходження строкової військової  або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення  із служби вони були прийняті  на роботу протягом трьох місяців,  не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання;