Автор: Пользователь скрыл имя, 10 Ноября 2011 в 08:15, реферат
Трудовий договір – це угода між працівником та власником, за якою робітник забов'язується виконувати з підпорядкуванням внутрішнього підпорядкування. Власник забов'язується виплачувати зарплату, та забезпечувати необхідні умови праці, передбачені законодавством. Можна працювати за сумісництвом. Може укладатися з 16 р., зі згоди батьків – з 15 р., влітку – з 14 р.
В нічний час. З 22.00 до 6.00. встановлена робоча зміна скорочена на годину. Тривалість співпадає з денною на безперервних та змінних роботах. Заборонено залучати: вагітних, жінок з дітьми до 3х років, неповнолітніх, інвалідів –тільки за згодою.
Напередодні святкових і вихідних днів тривалість скорочена на годину.
Час відпочинку
Встановлений законодавством. Види відпочинку:
Всі види можуть проводитись як разом так і окремо але не більше 59 кд (для кротів 69 кд) право на відпустку – за 6 місяців безперервних робіт. Частину можна замінити грошима (>=24 кд) в разі смерті – компенсація спадкоємцям.
Власник
(у разі простою підприємства) може
відправити без збереження зарплати
або з частковим збереженням.
Матеріальна відповідальність працівників.
Таку відповідальність працівники несуть в наслідок порушення своїх обов’язків. Підстава – наявність прямої дійсної шкоди. Не може бути накладена відповідальність за шкоду заподіяну в разі крайньої необхідності, шкоду яка відноситься до виробничо-господарського ризику, заподіяна в наслідок незаконного наказу керівника. Умови:
Види матеріальної відповідальності:
Порядок
відшкодування шкоди: Визначається
розмір шкоди. Працівник може виплатити
шкоду, інакше власник звертається до
суду. Власник не повинен стягувати шкоду
раніше 7 днів. Власник подає позив до суду
за місцем мешкання працівника.
Гражданське право
Цивільне право – галузь права, норми якого регулюють майнові відносини, пов’язані з володінням майном, немайнові відносини, але пов’язані з майновими (авторське право) та особисті відносини, не пов’язані з майновими (честь, гідність).
Об’єкти повинні бути правоздатними і дієздатними. Цивільна правоздатність – це здатність мати цивільні права та обов’язки.
Цивільна дієздатність – здатність особи своїми діями набувати цивільні права і створювати для себе цивільні обов’язки.
Повна дієздатність настає з 18 років. Раніше – з моменту укладання шлюбу. Часткова – з 15 років. До 18 особи в праві укладати різні дрібні побутові угоди, розпоряджатись зарплатою, вносити кошти в установи бути авторами винаходів. Угоди, що виходять за межі дрібних побутових укладаються тільки за згодою батьків. Мінімальна – до 15 років в праві укладати лише дрібні побутові угоди, всі інші угоди укладають батьки. Обмеження в дієздатності допускається у випадках, коли особа в наслідок зловживання алкоголю, чи наркотиків ставить себе і свою сім’ю в тяжке матеріальне становище. Обмежується за заявою близьких, родичів, громадян, установ тільки судом. При припиненні вживання суд скасовує обмеження дієздатності.
Недієздатною особа визнається тільки судом, якщо вона є душевнохворою і в разі бажання – поновлюється.
Цивільна дієздатність юридичних осіб виникає разом з правоздатністю. Юридична особа набуває права через свої органи, через закони, що діють на підставі статуту. Юридична особа відповідає за своїми зобов’язання і належним їй майном. Юридична дієздатність припиняється в разі припинення діяльності.
Зобов’язання - це відносини, в силу яких одна сторона боржник зобов’язується зробити для іншої, кредитора, певні дії: виконану роботу сплатити гроші або утриматися від певної дії. Кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язків.
Однією з підстав виникнення – є угоди (договірні відносини).
Особливості укладених на невизначений строк договорів. Укладаючи договір, сторони повинні чітко обумовити суттєві умови, без узгодження яких договір не укладений (предмет договору, ціна, строк виконання).
Порушення встановленого строку є порушення, за що боржник відповідає перед кредитором (відшкодовує збитки). Якщо в наслідок прострочення виконання зобов’язання втратили інтерес кредитори, вони мають право вимагати відшкодування збитків.
Якщо строк виконання не встановлено або визначено моментом запиту, кредитор має право виконати умови в будь-який час (як і боржник). Боржник має право виконати зобов’язання (якщо кредитор вимагає термінового виконання зобов’язання) протягом 7 днів з дня…, якщо інший термін не випливає з закону.
Для
деяких договорів, які укладені на невстановлений
строк встановлюється період виконання
3 місяці (приклад – договір майнового
права: кожна сторона може розірвати
договір будь-коли, письмово попередивши
іншу сторону; договір найму житла
– якщо піднаймач може розірвати договір
піднайму в будь-який час, то наймодавець
повинен попередити за 3 місяці).
Способи
забезпечення виконання.
Є 4 способи: завдаток, застава, порука, неустойка.
Завдаток – грошова сума, що видається однією з сторін за договором в рахунок належних з них за договором платежів іншій стороні, на доказ під укладання договору і на забезпечення його виконання. Забезпечувальна риса в двох моментах:
Застава регулюється “Законом про заставу”. В силу застави кредитор (заставо-держатель) має право у випадку невиконання забезпеченого в заставі зобов’язання відшкодувати свої збитки з вартості заставного майна переважно перед іншими кредиторами.
Задоволення вимоги кредитора з вартості заставного майна відбувається за рішення арбітражного чи третейського суду. Предмет застави – речі, цінні папери.
Види застави:
Договір
застави укладається в
Порука – договір покупки укладений між кредитором і поручником. Поручник бере на себе зобов’язання пкркд кредитором іншої особи (боржника) відповідати за виконання зобов’язань боржника. При нестачі коштів боржника порушник несе субсидіальну відповідальність перед кредиторами, якщо договором не передбачено солідарну поруку.
Якщо боржником виконане зобов’язання, порука припиняється, а також, якщо кредитор не пред’явить позову до поручника протягом року від дня настання строку зобов’язання. Якщо строк не вказано або визначається моментом запиту, порука припиняється по закінченню двох років з дня укладання договору.
Неустойка – встановлено законом чи договором плата за невиконання зобов’язань. Є два різновиди: штраф – визначається наперед, або процент від суми договору; пеня – сплачується в разі прострочення виконання зобов’язань, встановлюється за період прострочення.
Види неустойки:
Цивільна
правова відповідальність.
Поділяється за підставами виникнення прав та обов’язків, на договірну та позадоговірну.
Договірна – наступає в разі невиконання чи не належного виконання зобов’язання, які випливають з договору. Форми відшкодування збитків чи плата неустойки.
Підприємець несе відповідальність за невиконання договору у будь-якому випадку, якщо не доведе, що причиною цього є форс-мажорні обставини, тобто обставини непереборної сили (воєнні дії, стихії і т.д.). не вважаються форс-мажорними наступні обставини:
Необхідною умовою для накладання відповідальності на одну з сторін за договором є збитки, які зазнала інша сторона.
Збитки – це витрати, зроблені однією з сторін договору (через простій підприємства; по усуненню недоліків обладнання; втрата чи пошкодження майна, пов’язане з погіршеннях його споживчих якостей, зовнішнього вигляду; неотримані доходи чи втрачена вигода (до них доходять доходи які б отримала протилежна сторона якби боржник утримав умови договору)).
Якщо на стороні боржника є кілька осіб, відповідальність за порушення зобов’язань може бути частковою (дольовою) – кожен відповідає лише у розмірах своєї частки; солідарною – кредитор мє право вимагати виконання боргу як від усіх боржників разом, так і від кожного з них окремо, як повністю, так і частково. Якщо одна з сторін відшкодує потерпілому збитки, вона має право зворотної вимоги до кожного з решти боржників. Субсидіальна – настає коли існує основне і додаткове до нього зобов’язання (банк надає позику підприємству під гарантії іншої особи, яка нестиме перед банком додаткову відповідальність в разі непогашення підприємством позики). Змішана – настає коли шкода виникає з обох сторін вини; тоді розмір відшкодування збитків може бути зменшена в залежності від ступеня провини кожної з сторін.
Позадоговірна відповідальність настає за вчинення протиправних дій однією особою проти іншої при відсутності між ними договору або незалежно від наявності між ними договірних відносин (підприємство, що заподіяло шкоду відшкодовує заробіток втрачений працівником, посилене харчування тощо).