Розірвання трудового договору з ініціативи третіх осіб

Слід звернути увагу, що, захищаючи майнові інтереси як працівників, так і роботодавця, КЗпП визначає перелік випадків відшкодування шкоди працівником у повному розмірі. Необхідно знати випадки повної матеріальної відповідальності працівників залежно від характеру трудової функції, видів робіт, що виконуються працівниками (індивідуальна матеріальна відповідальність працівника та колективна (бригадна) матеріальна відповідальність працівників). Залежно від суб’єктивного складу повна матеріальна відповідальність працівників може бути індивідуальною чи у визначених законом випадках колективною (бригадною) матеріальною відповідальністю працівників.

Необхідно знати, що колективна (бригадна) матеріальна відповідальність працівників запроваджується в таких випадках:

коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з кожним працівником договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність;

при виконанні окремих видів робіт, пов’язаних із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей; при спільному виконанні працівниками робіт, перевезенні або цінностей.

Адвокат має знати умови матеріальної відповідальності працівника за п. 1 ст. 134 КЗпП: досягнення працівником 18-літнього віку; зайняття працівником посади, що вказана у Переліку; передача працівнику для зберігання, інших цілей майна та цінностей роботодавця; наявність письмового договору про повну матеріальну відповідальність працівника.

Роз’яснюючи порядок притягнення працівника до матеріальної відповідальності, необхідно розтлумачити термін «звернено до виконання» як передачу розпорядження бухгалтеру щодо розрахунків із працівниками, а не реальне відрахування.

Слід звернути увагу на постанови Пленуму Верховного Суду України: «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» № 14 від 29 грудня 1992 р.; «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 6 листопада 1992 р.; «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та ін.

Надання адвокатом правової допомоги по таких справах Надаючи правову допомогу з цих питань, адвокат має роз’яснити, що матеріальна відповідальність працівників полягає у відшкодуванні майнової шкоди, яку він заподіяв роботодавцю внаслідок порушення покладених на нього трудових обов’язків. Матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності (ч. 2 ст. 130 КЗпП).

Предмет доказування з цієї категорії трудових спорів: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов’язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди роботодавцю; в чому полягала вина працівника та її ступінь; форма вини працівника та межі його матеріальної відповідальності; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника; наявність причинного зв’язку між дією (бездіяльністю) працівника та заподіяною шкодою; чи є вина посадових осіб та інших працівників наслідком якої став можливим факт заподіяння шкоди; ким конкретно заподіяна шкода і за яких обставин; день виявлення заподіяної працівником шкоди; обставини, які перешкоджали працівникові виконувати належним чином обов’язки тощо

Адвокат має роз’яснити, що зменшення розміру шкоди, що підлягає покриттю працівником, допустиме лише у виключних випадках за наявності зазначених у ст. 137 КЗпП умов, які мають бути підтверджені ретельно перевіреними в судовому засіданні доказами, з обов’язковим викладенням у рішенні мотивів зниження суми, що стягується. Зменшення розміру шкоди, що підлягає покриттю, не допускається, якщо шкоду заподіяно злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою.

Якщо роботодавцем відмовлено працівникові у поверненні суми, зайво виплаченої ним добровільно на відшкодування шкоди (за відсутності підстав і умов для матеріальної відповідальності, у більшому розмірі, ніж це передбачено законом), вимоги про її стягнення пред’являються безпосередньо у суді та вирішуються на підставі ст.ст.130, 132–134 КЗпП.

Відсутність документів, що підтверджують причини виникнення шкоди та її розмір, позбавляють роботодавця можливості покласти на працівника матеріальну відповідальність за цю шкоду. До матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну приписками і іншими викривленнями даних про виконання робіт, мають притягуватись як працівники, що вчинили ці дії, так і службові особи, через винне невжиття якими заходів до їх запобігання вони вчинені. Підставою відповідальності є незабезпечення збереження матеріальних цінностей, виданих працівникові (їх недостача, псування).

Повна матеріальна відповідальність застосовується лише у випадках, прямо передбачених законом. Наприклад, трудовим контрактом не може бути повної матеріальної відповідальності працівника, крім випадків, передбачених ст. 134 КЗпП. Чинним трудовим законодавством не передбачена повна матеріальна відповідальність при заподіянні шкоди в результаті адміністративного проступку, що встановлений відповідними органами, за розголошення відомостей, які становлять охоронювану законом таємницю.

Підставою відповідальності працівника є незабезпечення збереження переданих йому цінностей. Видача разової довіреності або інших разових документів допускається тільки за згодою працівника, коли це виходить за межі його звичайних трудових функцій. Встановлення цього факту може бути підставою для притягнення працівника тільки до обмеженої матеріальної відповідальності.

Умисне заподіяння шкоди є грубим порушення трудових обов’язків працівника. На практиці довести умисний характер заподіяної шкоди досить складно. Ця підстава матеріальної відповідальності застосовується рідко.

Якщо дії, пов’язані із заподіянням шкоди, виходять за межі трудових правовідносин, настає повна матеріальна відповідальність працівника. Наприклад, зіпсуття обладнання при виконанні «лівої» роботи, пошкодження автомобіля при виконанні «лівого» рейсу.

Важливо враховувати, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Для запровадження колективної (бригадної) матеріальної відповідальності необхідна згода цього колективу (бригади), котрий формується на добровільних засадах.

Література

1. Конституція України.

2. Кодекс Законів про Працю України з постатейними матеріалами (за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 листопада 1997р.). Відповідальні редактори В.М. Вакуленко, О.П. Товстенко. - Київ: Юрінком. 1997 р.

3. М.І.Мурашко. Довідник для підприємців-роботодавців та працівників відділу кадрів підприємств, установ і організацій. Практичні питання реалізації положень законодавчих та нормативних актів, що пов’язані з трудовим законодавством. 3-тє видання, - Київ: «Компас», 1997 р.

4. Пленум Верховного Суду України в постанові від 29 грудня 1992 р. «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівникам».

5. Людина і праця. Довідних з правових питань/ Козінцев І.П., Савенко Л.А. - Київ: Юрінком Інтер, 1997 р.

6. Нове законодавство України про працю/ Упоряд. В.Б.Авер’янов, І.В.Зуб, - Київ: Либідь, 1991р.

7. Цивільний Кодекс України.

8. Кодекс Законів про працю України; Закон «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати; Закон «Про відпустки», роз’яснення мінпраці щодо застосування закону «Про відпустки». Науковий коментар.- Ужгород: ІВА, 1997 р.

9. Карпенко Д.О. Нове законодавство України про працю. - Київ: Знання, 1991 р.

10. Збірник матеріалів з питань трудового законодавства України (станом на 1 червня 1992 р) Управління праці та соц. Питань Вінницької обласної держадміністрації/ Вінниця: 1992 р. Б/Ц.

11. Барабаш О. Деякі властивості трудових правовідносин. Право України, №8, 1997 р.

12. В.І. Прокопенко. Трудове право: курс лекцій: Для студентів юридичних вузів та факультетів. - К.: Вентурі, 1996р.