1. Причини виникнення  НС та складові  системи їх моніторингу

     Надзвичайна ситуація (НС) — порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат.

Класифікація  надзвичайних ситуацій

     Надзвичайні ситуації, які можуть виникати на території  України і здійснювати негативний вплив на функціонування об'єктів  економіки та життєдіяльність населення, поділяються за такими основними ознаками:

• за сферою виникнення;
• за галузевою ознакою;
• за масштабами можливих наслідків.

     Постановою  Кабінету Міністрів України №1099 затверджено “Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій”. Згідно з цим положенням, за характером походження подій, що зумовлюють виникнення надзвичайних ситуацій на території України, розрізняють 4 класи надзвичайних ситуацій: техногенного, природного, соціально-політичного та військового характеру.

     Кожен клас надзвичайних ситуацій поділяється на групи, які містять конкретні їх види.

     Надзвичайні ситуації техногенного характеру —  це наслідок транспортних аварій, катастроф, пожеж, неспровокованих вибухів  чи їх загроза, аварій з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптового руйнування споруд та будівель, аварій на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічних аварій на греблях, дамбах тощо.

     Надзвичайні ситуації природного характеру —  це наслідки небезпечних геологічних, метеорологічних, гідрологічних, морських та прісноводних явищ, деградації ґрунтів чи надр, природних пожеж, змін стану повітряного басейну, інфекційних захворювань людей, сільськогосподарських тварин, масового ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміни стану водних ресурсів та біосфери тощо.

     Надзвичайні ситуації соціального і соціально-політичного  характеру — це ситуації, пов’язані  з протиправними діями терористичного та антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза  терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих об’єктів ядерних устав і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікації, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо.

     Надзвичайні ситуації воєнного характеру — це ситуації, пов’язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій.

     Залежно від територіального поширення, обсягів, заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості  людей, які загинули, розрізняють 4 рівні  надзвичайних ситуацій — загальнодержавний, регіональний, місцевий та об’єктовий.

     Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня  — це надзвичайна ситуація, яка  розвивається на території двох та більше областей (Автономної республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або  загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріали і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше 1% обсягів видатків відповідного бюджету.

     Надзвичайна ситуація регіонального рівня — це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів (міст обласного значення), Автономної республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менше 1 % обсягів видатків відповідного бюджету.

     Надзвичайна ситуація місцевого рівня — це надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно-небезпечного об’єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості об’єкта. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об’єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно-небезпечних об’єктів.

     Надзвичайна ситуація об’єктового рівня — це надзвичайна ситуація, яка не підпадає під зазначені вище визначення, тобто така, що розгортається на території об’єкта або на самому об’єкті, її наслідки не виходять за межі об’єкта або його санітарно-захисної зони.

     Загальні  ознаки НС:

• наявність або загроза загибелі людей
• значне погіршення умов життєдіяльності
• істотне погіршення стану здоров'я людей
• заподіяння економічних збитків

     Причини поділяються на природні та антропогенні.

Природні  причини

     З усього виду небезпек вони належать до розряду найбільш стабільних і становлять стабільну загрозу для людства впродовж всього його існування. Природні явища , які мають надзвичайний характер і призводять до порушення нормальної діяльності населення, його загибелі, руйнування і знищення матеріальних цінностей називаються стихійними лихами. За причиною виникнення вони поділяються на : 1. Тектонічні - пов'язані з процесами, що виникають з процесами Землі. 2. Топологічні - причиною їх є процеси, що виникають на поверхні Землі. 3. Метеорелогічні - пов'язані з процесами в атмосфері. Але в більшості випадків основною першопричиною виникнення цих стихійних лих є процеси які відбуваються в Космосі.

Антропогенні  причини

     Антропогенні  діляться на соціальні та економічні.

     Соціальні:

• ріст народонаселення;
• урбанізація;
• непідготовленість населення;
• відсутність інформації про обстановку у НС;
• відсутність нормативно-правової бази;
• недбалість та некомпетентність посадових осіб, перевищення повноважень і т.д.;
• корупція
• тероризм

     Економічні:

• недосконалість технічних засобів і технологічних процесів;
• зміна довкілля внаслідок природокористування (забруднення, вичерпність ресурсів);
• бідність (зношування техніки, недостача коштів на модернізацію, профілактику й т.д.).

Принципи  та заходи захисту  в умовах надзвичайної ситуації

     Організаційні та правові основи захисту громадян України, об’єктів виробничого та соціального  призначення, довкілля від НС техногенного і природного характеру визначаються Законом України “Про захист населення  і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”, виданий Президентом України 8 червня 2000 року.

     Згідно  цього Закону, захист населення і  територій від НС техногенного та природного характеру здійснюється на принципах:

• пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров’я людей і довкілля;
• безумовного надання переваги раціональній та превентивній безпеці;
• вільного доступу населення до інформації щодо захисту населення і територій від НС техногенного та природного характеру;
• особистої відповідальності та піклування громадян про власну безпеку, неухильного дотримання ними правил поведінки та дій у НС техногенного та природного характеру;
• відповідальність у межах своїх повноважень посадових осіб за дотримання вимог цього Закону;
• обов’язковості завчасної реалізації заходів, спрямованих на запобігання виникненню НС техногенного та природного характеру та мінімізацію їх негативних психосоціальних наслідків;
• урахування економічних, природних та інших особливостей територій і ступеня реальної небезпеки виникнення НС техногенного та природного характеру;
• максимально можливого, ефективного і комплексного використання наявних сил і засобів, які призначені для запобігання НС техногенного та природного характеру і реагування на них.

     Основними заходами у сфері захисту населення і територій від НС техногенного та природного характеру є:

Інформування  та оповіщення

     Це  основний принцип та головний і невід’ємний  елемент усієї системи заходів  такого захисту. Інформацію становлять відомості про НС техногенного та природного характеру, що прогнозуються або виникли, з визначенням їх класифікації, меж поширення і наслідків, а також способи та методи реагування на них. Оповіщення про загрозу виникнення НС техногенного та природного характеру і постійне інформування про них населення забезпечуються шляхом:

• завчасного створення і підтримки в постійній готовності загальнодержавної і територіальних автоматизованих систем центрального оповіщення населення;
• організаційно-технічного з’єднання територіальних систем централізованого оповіщення і систем оповіщення на об’єктах господарювання;
• завчасного створення та організаційно-технічного з’єднання з системами спостереження і контролю постійно діючих локальних систем оповіщення та інформування населення в зонах можливого катастрофічного затоплення, районах розміщення радіаційних і хімічних підприємств, інших об’єктів підвищеної небезпеки;
• централізованого використання загальнодержавних і галузевих систем зв’язку, радіо провідного, телевізійного оповіщення, радіотрансляційних мереж та інших технічних засобів передавання інформації.

Спостереження

     З метою своєчасного захисту населення  і територій від НС техногенного та природного характеру, запобігання  та реагування на них відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади здійснюється: створення і підтримання в постійній готовності загальнодержавної і територіальних систем спостереження і контролю з включенням до них існуючих сил і засобів контролю; організація, збирання, опрацювання і передавання інформації про стан довкілля, забруднення харчових продуктів, продовольчої сировини, фуражу, води радіоактивними, хімічними речовинами, мікроорганізмами та іншими біологічними агентами.

Укриття в захисних спорудах

     Укриттю в захисних спорудах, у разі необхідності, підлягає населення відповідно до його належності до груп (працююча зміна, населення, яке проживає в небезпечних зонах). Створення фонду захисних споруд забезпечується шляхом:

• комплексного освоєння підземного простору міст і населених пунктів для взаємо погодженого розміщення в ньому споруд і приміщень соціально-побутового, виробничого і господарського призначення з урахуванням необхідності пристосування і використання частини приміщень для укриття населення в разі виникнення НС техногенного та природного характеру;
• обстеження і взяття на облік підземних і наземних будівель та споруд, що відповідають вимогам захисту, споруд підземного простору міст, гірничих виробок і природних порожнин;
• дообладнання з урахуванням реальної обстановки підвальних та інших заглиблених приміщень;
• будівництва заглиблених споруд, які окремо розташовані від об’єктів виробничого призначення та пристосовані для захисту;
• масового будівництва, в період загрози виникнення НС техногенного та природного характеру, найпростіших сховищ та укриттів;
• будівництва окремих сховищ та протирадіаційних укриттів.

     Перелік таких сховищ, укриттів та інших  захисних споруд, які треба будувати, щорічно визначається спеціально уповноваженим  центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого віднесено  питання захисту населення і території від НС техногенного та природного характеру, і затверджується Кабінетом Міністрів України. Наявний фонд захисних споруд використовується для господарських, культурних і побутових потреб населення.