Порядок відпусток

      До  стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються періоди роботи, встановлені ст. 9 Закону та передбачені законодавством (рис. 9.10).

      Наприклад, згідно зі ст. 12 Закону України “Про колективні договори і угоди” особи, які беруть участь у переговорах як представники сторін, а також спеціалісти, запрошені для участі в роботі комісій, на період переговорів та підготовки проекту звільняються від основної роботи зі збереженням середнього заробітку та зарахуванням цього часу до трудового стажу.

      До  стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, зараховуються періоди роботи, передбачені ст. 9 Закону (рис. 9.11):

      • час фактичної роботи в шкідливих, важких умовах або з особливим  характером праці, якщо працівник зайнятий в цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників певного виробництва, цеху, професії або посади;

      • час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу в шкідливих, важких умовах та за особливий характер праці;

      • час роботи вагітних жінок, переведених  на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

     Якщо  працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки й не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Висновок

      Згідно  з ст. 74 КЗпП громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та довідкові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

      Відповідно  до ст. 75 КЗпП щорічна основна відпустка  надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, який відлічується з  дня укладення трудового договору.

      Особам  віком до вісімнадцяти років надається  щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.

      Згідно  з ст. 76 КЗпП щорічні додаткові  відпустки надаються працівникам:

      1) за роботу із шкідливими і  важкими умовами праці;

      2) за особливий характер праці;

      3) в інших випадках, передбачених  законодавством.

        Тривалість щорічних додаткових  відпусток, умови та порядок  їх надання встановлюється нормативно-правовими  актами України. Дні тимчасової  непрацездатності працівника, засвідченої  у встановленому порядку, до щорічних відпусток не включаються.

      Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також неподання їх протягом робочого року особам віком до 18 років  та працівникам, які мають право  на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці. 
 
 
 

Список  використаної літератури

      1. Конституція України //Відомості  Верховної Ради України. –  1996. - № 30. – ст. 141

      2. Кодекс законів про працю України,  Київ: Видавничий дім «ІнЮре», 2002

      3. Закон України “Про відпустки”

      4. Карлиць кий С.М. Трудове право  України: Навчальний посібник, Київ: Прецендент, 2004; 212с.

      5. Прокопенко В.І. Трудове право,  Київ, 2003

6. Трудовое право России: Учеб. для вузов / Отв. ред. Р. 3. Лифшиц, Ю. П. Орловский. — М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1998.

7. Трудовое право Украины: Учеб.-справ, пособие / Отв. ред. Г. И. Чанышева, Н. Б. Болотина. — Харьков: Одисей, 1999.

8. Венедиктов В. С. Трудовое право Украины: Учеб. пособие. — Харьков: Консум, 1998.

9. Вороніна Л. Сфера і порядок застосування контракту як особливої форми трудового договору // Право України. — 1994. — №11-12. — С.32-34.

10. Голощапов С. А. Понятие, виды, причины, подведомственность трудовых споров. — М.: ВЮЗИ , 1984. — Ч. I.