Методика наукового дослідження

Стосовно  об’єкта пізнання тієї чи іншої  сфери дійсності, сис-теми відношень  виділяють соціологічні дослідження  у сфері управління, промисловості, освіти, науки тощо.

У кожному  конкретному соціологічному дослідженні  роль стрижневого кореня виконує  програма соціологічного дослі-дження, яка обумовлює його змістовно-смислову цінність, якість та надійність здобутої інформації.

Програма  соціологічного дослідження складається  з багатьох компонентів. До головних компонентів програми відносять:

1. Вихідну  методологічну парадигму, світоглядну  позицію дослідників, яка обумовлює  методи, логіку та результати  соціо-логічного дослідження.

2.         Мету дослідження, яка об’єднує  інтереси вчених та замов-ників.

3.         Об’єкт і предмет соціологічного  дослідження.

4.         Завдання дослідження (основні  та допоміжні, першо- та другорядні).

5.         Понятійно-категоріальну структуру  дослідження.

6.         Моделювання шляхів вирішення  досліджуваної проблеми.

7.         Вироблення гіпотез дослідження.

8.         Планування дослідницьких робіт.

9.         Вироблення методики дослідження.

10.       Забезпечення зв’язку між усіма  компонентами.

11.       Підготовка звіту. У процесі  проведення соціологічного дослідження  найбільш

часто плануються такі основні методи добору інформації: аналіз документів, опитування, спостереження. Слід розібратися з ними детальніше.

Аналіз документів. Цей метод дозволяє отримати відомості  про минулі події, спостереження  за якими вже не можливі. Дже-релом  соціологічної інформації, як правило, є текстові повідом-лення, які містяться  в доповідях, протоколах, публікаціях, листах тощо. Особливу роль виконує  соціальна статистична інформація, яка в більшості випадків використовується для характеристики конкретно-історичного  контексту розвитку процесу або  явища, що досліджується. Важливою особливістю  всіх статистичних да-них є їх співвіднесення до певної групи як до цілісності.

Незамінним  методом підбору текстів є  контент-аналіз, який активно використовується у процесі вивчення засобів масової  ін-формації. Аналіз здійснюється через  використання однотипних стандартизованих показників (індикаторів) для пошуку та підра-хування масовості тих  чи інших характеристик тексту.

Опитування  — найуживаніший метод добору первинної со-ціологічної інформації. За його допомогою одержують майже 90 % усіх соціологічних даних. Виділяють  два головних різнови-ди соціологічного опитування: анкетування та інтерв’ювання.

 

При анкетуванні  опитуваний сам заповнює анкету. За формою проведення воно може бути індивідуальним та груповим, а також очним і  заочним. Найбільш розповсюджені форми  заочного опи-тування: поштове опитування; опитування через газету, журнал.

Інтерв’ювання передбачає особисте спілкування з  респонден-том, при якому дослідник (або його представник) сам ставить  пи-тання та фіксує відповідь. За формою проведення опитування може бути контактним і опосередкованим, наприклад телефоном.

Залежно від  джерела первинної соціологічної  інформації роз-різняють опитування масові та спеціалізовані. При масовому опитуванні головним джерелом інформації виступають предста-вники різних соціальних груп, діяльність яких безпосередньо не пов’язана  з предметом аналізу. У спеціалізованих  опитуваннях головне джерело  інформації — компетентні особи, чиї професій-ні або теоретичні знання, життєвий досвід дозволяють зробити  авторитетні висновки. Тобто учасниками таких опитувань висту-пають експерти, здатні дати зважену оцінку з приводу цих питань. Тому ці опитування ще називають експертними та оці-ночними.

Наступним методом  соціологічного дослідження є спостере-ження. Спостереження являє собою цілеспрямоване та система-тизоване сприйняття процесу  або явища, що вивчається, риси, якості та особливості якого фіксуються дослідником. Форми фік-сації можуть бути різні: щоденник спостереження, фотоапарат, відеокамера або інші технічні засоби.

Особливість спостереження як виду дослідження  полягає, по-перше, в можливості аналізувати  життєвий процес у всьому його розмаїтті, проявляти різні враження про  досліджува-ний об’єкт, по-друге, в  неможливості повторювання спостере-ження.

Спостереження рекомендується для вивчення ступеня  актив-ності людей на мітингах, інтересів  слухачів у процесі навчан-ня, поведінки  учасників масових суспільно-політичних заходів тощо.

Новим методом  вивчення соціальної реальності є фокус-групи. Дослідження за цією методикою зводиться  до проведення інтерв’ю за заздалегідь  підготовленим сценарієм у формі  обгово-рення в певній групі людей. Головною методичною вимогою до складу цієї групи є її однорідність (приблизно  один вік, однакове матеріальне становище, одна стать), що виключає можливість прямого  або опосередкованого впливу одних  членів групи на ін-ших. Формування цих груп має охоплювати основні  групи насе-лення, щоб можна було уявити переважні орієнтації у свідомості та поведінці людей.

На завершення слід відмітити, що в практиці соціологічних  досліджень достатньо широко використовуються такі методи, як соціометричний та експертні  опитування, тестування та багато інших  засобів, придатних для специфічних  форм аналізу. Отже, соціологічне дослідження  дає можливість формувати конкретні  заходи щодо вдосконалення соціальної дійсності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Таким чином, загальнонаукові методи використовуються в теоретичних і

емпіричних  дослідженнях. До них належать: аналіз і синтез; індукція і

дедукція; аналогія і моделювання; абстрагування і  конкретизація;

системний аналіз та інші.

Вибір конкретних методів дослідження диктується характером фактичного

матеріалу, умовами і метою конкретного  дослідження. Методи с

упорядкованою системою, в якій визначається їх місце  відповідно до

конкретного етапу дослідження, використання технічних  прийомів і

проведення  операцій з теоретичним і фактичним  матеріалом у заданій

послідовності.

В одній і  тій же науковій галузі може бути кілька методик (комплексів

методів), які  постійно вдосконалюються під час  наукової роботи.

Найскладнішою е методика експериментальних досліджень, як лабораторних,

так і польових. У різних наукових галузях використовуються методи, що

збігаються  за назвою, наприклад, анкетування, тестування, шкалювання,

однак цілі і методика їх реалізації різні.

Інколи методи поділяють на групи відповідно до їх функціональних

можливостей: етапні, тобто пов'язані з певними  етапами дослідження, й

універсальні, які використовують на всіх етапах. До першої групи

відносять спостереження, експеримент, а до другої - абстрагування,

узагальнення, дедукцію та індукцію та ін.

Розрізняють методи теоретичних та емпіричних досліджень. Такий розподіл

методів завжди умовний, оскільки з розвитком пізнання один науковий

метод може переходити з однієї категорії в  іншу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Баскаков А.Я., Туленков Н.В. Методология научного исследования: Учебное пособие. ─К:МАУП, 2004. ─216 с.

2. Крушельницька О.В. Методологія та організація наукових досліджень: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2003. – 192 с.

3. Кустовська О. В. Методологія системного підходу та наукових досліджень: Курс лекцій. – Тернопіль: Економічна думка, 2005. – 124 с.

4. Кринецкий И. И. Основы научных исследований: Учеб. пособие для вузов. – Киев. – Одесса: Высшая школа, 1981. – 208 с.

5. Крутов В.И., Грушко И. М., Попов В. В. Основы научных исследовании: Учеб. для техн. вузов. – М.: Высшая школа, 1989. – 400 c.