Методика наукового дослідження

Міністерство освіти,науки,молоді та спорту України

Рівненський державний гуманітарний університет

Факультет документальних комунікацій та менеджменту

Кафедра книгознавства,бібліотекознавства і бібліографії

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

Методика наукового дослідження

 

 

 

 

 

                                                                                                   Виконала:

                                                                                                        студентка групи КББ11

                                                                                                  Кісь Марія

                                                                                                  Науковий керівник:

                                                                                                  викладач

                                                                                                  Іжик Галина

                                                                                                  Павлівна

Рівне-2013

План

Вступ

 1.Проблема і проблемна ситуація в науковому дослідженні,формулювання та обґрунтування наукової гіпотези.

 2.Вибір теми і формування завдань наукового дослідження.

 3.Дослідна стадія науково-дослідного процесу:створення нової інформації,виконання досліджень з використанням теоретичних та емпіричних методів.

 4.Методика проведення соціологічних досліджень.

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Поняття «наука» має кілька основних значень. По-перше, під наукою розуміють сферу  людської діяльності, спрямовану на вироблення і теоретичну схематизацію об'єктивних знань про дійсність. У другому  значенні наука виступає як результат  цієї діяльності - система отриманих  наукових знань. По-третє, термін "наука" вживається для позначення окремих  галузей наукового знання.

Безпосередні цілі науки - це отримання  знань про навколишній світ, передбачення процесів і явищ дійсності на основі законів, які нею відкриваються. У широкому розумінні її мета - теоретичне відображення дійсності. Наука створена для безпосереднього виявлення  істотних сторін всіх явищ природи, суспільства  і мислення. До основних завдань  науки можна віднести:

1) відкриття законів руху природи,  суспільства, мислення і пізнання;

2) збір, аналіз, узагальнення фактів;  

3) систематизація отриманих знань; 

4) пояснення суті явищ і процесів;

5) прогнозування подій, явищ  і процесів;

6) встановлення напрямків та  форм практичного використання  отриманих знань[1].

Не кожне знання можна розглядати як наукове. Не можна визнати науковими  ті знання, які отримує людина лише на основі простого спостереження. Правильність наукового знання визначається не тільки логікою, але, перш за все обов'язковою  перевіркою його на практиці.

Будучи невід'ємною, від практичного  способу освоєння світу, наука як виробництво знання являє собою  досить специфічну форму діяльності, відмінну як від діяльності в сфері  матеріального виробництва, так  і від інших видів духовної діяльності

На відміну від видів діяльності, результат яких найчастіше відомий  заздалегідь або заданий до початку  діяльності, наукова діяльність правомірно називається такою лише тому, що вона дає приріст нового знання, тобто її результат принципово нетрадиційний.

Розвитку науки властивий кумулятивний характер: на кожному історичному  етапі вона підсумовує в концентрованому  вигляді свої минулі досягнення, і  кожен результат науки входить  невід'ємною частиною в її загальний  фонд, не перекреслюючи подальшими успіхами пізнання, а лише уточнюючи  і переробляючи.

Сучасна наука характеризується прагненням до цілісного і багатостороннього  охоплення досліджуваних об'єктів. Для сучасної науки стає все більш  характерним перехід від предметної до проблемної орієнтації, коли нові галузі знання виникають у зв'язку з висуненням певної великої теоретичної або  практичної проблеми. Науку можна  розглядати як систему, що складається: з теорії, методології, методики і  техніки досліджень; практики впровадження отриманих результатів. Розвиток науки  йде від збору фактів, їх вивчення і систематизації, узагальнення і  розкриття окремих закономірностей  до пов'язаної, логічно чіткої системи  наукових знань, яка дозволяє пояснити вже відомі факти і передбачити  нові.

Процес пізнання включає накопичення  фактів. Без систематизації й узагальнення, без логічного осмислення фактів не може існувати жодна наука. Але  хоча факти - це необхідний матеріал для  вченого, самі по собі вони ще не наука. Факти стають складовою частиною наукових знань, коли вони виступають в систематизованому, узагальненому  вигляді.

Факти систематизують і узагальнюють за допомогою найпростіших абстракцій - понять (визначень), які є важливими  структурними елементами науки. Найбільш широкі поняття називають категоріями. Це найбільш загальні абстракції. Важлива  форма знань - принципи (постулати), аксіоми. Під принципом розуміють  вихідні положення якої-небудь галузі науки. Вони є початковою формою систематизації знань.

Найважливішою складовою ланкою в  системі наукових знань є наукові  закони, що відображають найбільш істотні, стійкі, повторювані, об'єктивні внутрішні  зв'язки в природі, суспільстві і  мисленні. Зазвичай закони виступають у формі певного співвідношення понять, категорій.

Найбільш високою формою узагальнення та систематизації знань є теорія. Під теорією розуміють вчення про узагальненому досвіді (практиці), що формулює наукові принципи і методи, які дозволяють узагальнити і  пізнати існуючі процеси і  явища, проаналізувати дію на них  різних чинників і запропонувати  рекомендації щодо використання їх у  практичній діяльності людей.

 

 

 

 

 

1.Проблема і проблемна  ситуація в науковому дослідженні,формулювання  та обгрунтувння наукової гіпотези.

Задум дослідження  – це основна ідея, що поєднує  всі структурні елементи методики, визначає порядок проведення дослідження, його основні етапи. Рекомендується дотримуватися такої логічної послідовністі  поєднання окремих складових:

·        мета, задачі, гіпотеза дослідження;

·        критерії, показники розвитку певного  процесу, явища, співвідношення з конкретними  методами дослідження;

·        послідовність застосування цих  методів, порядок управління процесом дослідження;

·        порядок реєстрації, накопичення  й узагальнення метеріалів дослідження;

·        порядок і форми подання результатів  дослідження.

Задум дослідження  визначає також і його етапи. Зазвичай дослідження проводять у три  етапи.

Перший етап складається з:

·        вибору наукової проблеми і теми;

·        визначення об’єкта і предмета дослідження, мети й основних завдань;

·        розробки гіпотези дослідження.

Другий етап містить:

·        вибір методів і розробку методики проведення дослідження;

·        стандартні і спеціальні процедури  наукового дослідження;

·        формулювання попередніх висновків, їх експертиза та уточнення;

·        обґрунтування заключних висновків  і практичних рекомендацій.

Заключний, третій етап базується на впровадженні отриманих у результаті дослідження  наукових результатів у практику.

Специфіка кожного  дослідження визначається характером наукової проблеми, мети і завдань  роботи, конкретного інформаційного матеріалу, рівнем ресурсного забезпечення тощо. Тому і кожен робочий етап дослідження має свої характерні особливості [3].

Перший  етап

Особливістю першого етапу є вибір сфери  дослідження, коли проблема наукового  дослідження сприймається як категорія, що визначає дещо невідоме, що ще потрібно встановити і довести.

Тема. У ній  відображається наукова проблема у  її характерних рисах. Вдале і  точне формулювання теми окреслює проблему, визначає межі дослідження, конкретизує  основний задум, що створює передумови для вдалого проведення наукової роботи.

Далі визначаються об’єкт і предмет дослідження.

Об’єкт дослідження. Це та сукупність зв’язків, відношень  і властивостей, яка існує об’єктивно в теорії (практиці) і потребує певних визначених уточнень, є джерелом інформації, що необхідна для проведення досліджень. Фактично об’єкт дослідження –  це той процес або явище, що породжує проблемну ситуацію, яка потребує спеціального вивчення.

Предмет дослідження. Цей елемент є більш конкретним і містить лише ті зв’язки і  відношення, що підлягають безпосередньому  вивченню в конкретній дослідницькій  роботі, встановлюють межі наукового  пошуку для кожного об’єкта. Інакше кажучи, предмет дослідження – це те, що знаходиться в межах об’єкта дослідження.

Об’єкт і  предмет дослідження як категорії  наукового процесу пізнання співвідносяться  між собою як загальне і часткове, оскільки в об’єкті виокремлюється та частина, яка і стає предметом  дослідження .

У науковій роботі можуть визначатися декілька предметів дослідження, що логічно  пов’язані з визначеним об’єктом дослідження. Фактично предмет дослідження визначає надалі мету і задачі дослідження.

Мета формулюється досить коротко і якомога більш  точно, де вказується те основне, що має  бути виконано у ході дослідження. Мета більш детально конкретизується  й уточнюється в задачах дослідження.

Задачі дослідження  у науковій роботі можуть бути викладені  за такими пріоритетами.

Перша задача, як правило, пов’язана з встановленням, уточненням, поглибленням, методологічним обґрунтуванням суті, природи, структури  об’єкта, що вивчається.

Друга присвячується  аналізу реального стану предмета дослідження, динаміки змін у часі і  просторі, внутрішніх суперечностей  розвитку тощо.

Третя стосується основних можливостей і здатності  перетворення предмета дослідження, моделювання, експериментальної перевірки.

Четверта  полягає у визначенні напрямків, шляхів і засобів підвищення ефективності вдосконалення процесу, що досліджується, тобто з практичними аспектами  наукової роботи, з проблемою управління об’єктом дослідження.

Можуть встановлюватися  й інші задачі дослідження, однак  їх перелік має бути досить конкретний і вичерпний.

Фомулювання гіпотези.

З’ясування  конкретних задач дослідження відбувається через аналіз часткових проблем  і питань, без вирішення яких неможливо  реалізувати методичні засади розв’язання  головної проблеми. Для цього вивчається спеціальна література, виокремлюються й аналізуються вже відомі факти  і точки зору, наукові позиції  представників різних шкіл; розмежовуються ті питання, які можливо вирішити за допомогою вже відомих наукових даних, і ті, вирішення яких і є  фактично новим кроком у розвитку науки, а тому вимагає принципово нових підходів і знань.

Гіпотези  розрізняють за такими ознаками:

а) описові  – ті, що передбачають існування  певного явища або процесу;

б) пояснювальні – такі, що розкривають його причини;

в) описово-пояснювальні (як поєднання попередніх двох).

Вимоги до наукової гіпотези:

·        вона не повинна включати занадто  багато положень (як правило, одне основне, інколи, за необхідності, більше);

·        не слід використовувати поняття  і категорії, що не мають однозначного змісту і можуть бути трактовані по-різному; потрібно уникати оціночних суджень;

·        відповідати вже відомим фактам, застосовуватися до широкого кола понять;

·        логічна послідовність, бездоганність  формулювання.

Наукові гіпотези за різними рівнями узагальнення можна розділити на інтуїтивні або  дедуктивні. Дедуктивна гіпотеза, як правило, формулюється на основі вже відомих відношень, наукових положень або теорій.

У тих випадках, коли ступінь надійності гіпотези може бути визначена шляхом статистичного  дослідження кількісних результатів  певного досвіду, рекомендується формулювати  так звану нульову (негативну) гіпотезу. У такому випадку допускається, що відсутня залежність між факторами, що досліджуються .