Контрольна робота з «Нормативно-правове супроводження проектної діяльності»

Якщо  якість продукції не відповідає стандарту, технічним умовам, іншим нормативним  документам, зразкам або умовам договору : покупець має право відмовитись  від прийняття та оплати продукції, а якщо вона вже оплачена, вимагати в установленому порядку повернення сплачених сум і заміни продукції  на доброякісну. За це порушення договору виготовлювач сплачує покупцеві  штраф у розмірі 20 % вартості  продукції  неналежної якості. Разом з тим, покупець має право прийняти зазначену  продукцію за договірною ціною або  для реалізації на комісійних засадах.

У разі поставки продукції, яка відповідає нормативній  документації, але виявиться нижчого  сорту, ніж зазначено в документі, що посвідчує якість, покупець має  право або прийняти її за ціною, передбаченою для продукції відповідного сорту (якості) або відмовитись від прийняття  продукції. Одержавши від покупця  повідомлення про відмову від  продукції недоброякісної або нижчого  сорту, виготовлювач повинен протягом 10 днів, а щодо продукції, яка швидко псується, протягом 24 годин розпорядитися  нею. Якщо виготовлювач у зазначені  строки не розпорядився продукцією, покупець може реалізувати її на місці або  повернути виготовлювачеві. Продукція. Яка швидко псується в усіх випадках підлягає реалізації на місці. У разі відмови покупця від недоброякісної продукції або використання її не за цільовим призначенням вона не зараховується у виконання зобов‘язань за договором поставки (п. 41,59 Положення про поставки продукції; п. 34,52 Положення про поставки товарів).

Серйозним правопорушенням є поставка некомплектної  продукції.

В цьому  разі на вимогу покупця виготовлювач повинен доукомплектувати продукцію  або замінити її комплектною у 20-денний строк після одержання такої  вимоги, якщо інший строк не передбачено  угодою сторін. До виконання цієї вимоги покупець може не оплачувати некомплектну продукцію, а якщо вона вже оплачена, вимагати повернення сплачених сум. У разі, коли виготовлювач в обумовлений  строк не укомплектує продукцію  або не замінить ї на комплектну, покупець може відмовитись від продукції  і стягнути з виготовлювача штраф  у розмірі 20 % її вартості, виключаючи і вартість частин, яких не вистачає (п. 42,59 Положення поставки продукції; п. 35,52 Положення поставки товарів).

Положення про поставки передбачають майнові  санкції також за порушення постачальником інших умов договору: за незалежне  маркування й упаковку; за поставку продукції без застосування засобів  пакетування або тари - обладнання тощо.

За договором  поставки певні права і обов'язки має і покупець. Він зокрема, повинен  прийняти продукцію та оплатити її за встановленими цінами. Якщо без  згоди покупця поставлено продукцію  не передбачену договором, або з  порушенням умов договору, або при  відсутності договору, він має  право відмовитись від прийняття  її для використання і від оплати. В цих випадках продукція приймається  на відповідальне зберігання покупця, а у випадках, визначених транспортним законодавством, покупець може відмовитись  від приймання продукції від  органів транспорту.

Важливим  обов'язком покупця є своєчасна  і повна оплата замовленої продукції. Розрахунки між суб‘єктами господарської  діяльності за поставки продукції, здійснюються переважно шляхом попередньої оплати, якщо інша форма розрахунків не обумовлена угодою сторін. За несвоєчасну сплату заборгованості підприємства-боржники сплачують на користь кредиторів, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 2 % від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу в розмірі, визначеному законом, якщо інший  розмір пені не передбачено угодою сторін. Сплачена при цьому пеня відноситься на результати фінансової діяльності підприємства-боржника. Покупець відповідає також за прострочення. Повернення тари, засобів пакетування  та деякі інші порушення договору.

За положенням про поставки продукції (п.74) та положенням про поставки товарів (п.65) сторонам надається можливість передбачити у договорі відшкодування збитків у твердій сумі, яка полягає стягненню в разі неналежного виконання контрагентом зобов‘язання. Тоді позивачеві, не потрібно доводити фактичний розмір нанесених збитків.

З вищенаведеного можна зробити  наступні висновки:

Договір є однією з найпоширеніших підстав  виникнення зобов'язань. Договір є  угодою, але поняття "угода" ширше  від поняття "договір", угоди  можуть бути односторонніми, двосторонніми і багатосторонніми. Тобто, будь-який договір завжди є угодою, але не кожна угода є договором. Відповідно, на договори поширюються правила щодо умов дійсності угод, щодо підстав визнання їх недійсними й інші положення про угоди.

В сучасних умовах особливо зросла роль договору як основної форми, в якій реалізуються товарно-грошові відносини в суспільстві.

Визначальним  моментом договору є згода сторін.

Предметом (об'єктом) договору поставки є товар, який призначається для підприємницької  діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням. Ця продукція,  призначена для виробничого  споживання (сировина, матеріали, обладнання тощо), або товари, призначені для  продажу на ринку чи для промислової  переробки (наприклад, цукор для  кондитерської фабрики).

Договір поставки є консесуальним, двостороннім, оплатним. Як консесуальний договір  вважається укладеним з моменту  досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. До згоди сторін прирівнюється і відсутність  належного протягом певного строку реагування постачальника на зроблені покупцем у протоколі розбіжностей пропозиції щодо умов договору або  рішення арбітражного чи третейського суду з переддоговірного спору у  випадках, передбачених угодою сторін або законодавством. Договір поставки двосторонній, бо права і відповідні обов‘язки виникають для обох контрагентів. Оплатний характер цього  договору полягає в тому, що одержана від постачальника продукція  оплачується покупцем за погодженими  цінами.

Під час  виконання договору поставки може виникнути  потреба внести зміни або доповнення до окремих його умов. Закон забороняє  односторонню відмову від виконання  зобов'язання або односторонню зміну  умов договору, крім випадків, передбачених спеціальним законодавством. Сторони  можуть продовжити дію договору на новий строк. Зміна, розірвання або  продовження дії договору оформляються додатковою угодою, яку підписують сторони, чи шляхом обміну листами, телеграмами.

Договір поставки може виконувати роль основного  документа, що визначає права та обов‘язки  сторін, якщо в ньому чітко і  повно викладено необхідні умови  поставки. Відповідно до ст. 153 ЦК України  договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній  формі досягнуто згоди за всіма  істотними умовами. В договорі обов‘язково  обумовлюється кількість, номенклатура (асортимент), якість, строки поставки, ціна товару, відвантажувальні та платні реквізити. У разі відсутності цих  умов в договорі він вважається неукладеним.

Сторони повинні вживати всіх необхідних заходів щодо виконання договорів. Порушення умов договору поставки призводить до невигідних наслідків для його учасників.

Відповідальність  за невиконання або неналежне  виконання договору поставки настає у формі відшкодування збитків  і неустойки (штрафу, пені).  У разі поставки продукції, яка відповідає нормативній документації, але виявиться  нижчого сорту, ніж зазначено  в документі, що посвідчує якість, покупець має право або прийняти її за ціною, передбаченою для продукції відповідного сорту (якості) або відмовитись від прийняття продукції.

 

 

2. Тестові завдання

 

Тема 7. Система права та система законодавства

 

1. Комплекс взаємопов'язаних і взаємодіючих чинних юридичних норм певної держави — це…

 

в. система права     

 

2. Норми процесуального права, на відміну від норм матеріального права

 

а. безпосередньо регулюють суспільні  відносини

 

16. Виберіть ознаки суспільних відносин, які є предметом правового регулювання:

 

а. це відносини  між органами державної влади

б. це життєво необхідні для людини відносини;

в. це вольові, цілеспрямовані (розумні) відносини;

г. відносини  підпорядкування

 

17. Виберіть ознаки суспільних відносин, які є предметом правового регулювання:

 

а. це стійкі, типові, повторювані відносини;

б. це відносини, що проявляються на зовні у формі поведінки

в. це думки, бажання і мотиви людської діяльності

г. індивідуальні  умови життя кожного члена  суспільства

 

38. Види кодифікації за формою виразу:

 

а. основи (головні засади) законодавства

б. положення

в. статути

г. Відомості ВР України

 

 

 

 

3. Задача

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Відпустка - це час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам із збереженням місця роботи і заробітної плати. 

Право на відпустки мають всі громадяни  України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від  форм власності, виду діяльності та галузевої  приналежності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Нарівні з громадянами  України право на відпустки мають  іноземні громадяни та особи без  громадянства, які працюють в Україні (ст. 2 Закону України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 р.). Право на відпустку мають працівники, які уклали безстрокові трудові договори, трудові договори на визначений строк, на час виконання певної роботи, сезонні, тимчасові працівники і сумісники, працівники, які працюють на умовах неповного робочого часу. Не користуються правом на відпустку особи, які працюють за цивільно-правовими угодами; засуджені до виправних робіт без позбавлення волі; засуджені в період позбавлення волі.

Види  відпусток. Законом України "Про  відпустки" передбачені наступні види відпусток:

1. щорічнівідпустки:

• основна відпустка (ст. 6 цього Закону);

• додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 цього Закону);
• додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 цього Закону);
• інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові  відпустки у зв'язку з навчанням  (статті 13, 14 і 15 цього Закону);

3) творча  відпустка (ст. 16 цього Закону);

4) соціальні  відпустки:

• відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (ст. 17 цього Закону);
• відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку (ст. 18 цього Закону);
• додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (ст. 19 цього Закону);

5) відпуски  без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).

 

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Щорічна основна відпустка надається працівникам для відновлення працездатності тривалістю не менше як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Святкові та неробочі дні (ст. 73 КЗпП) не враховуються при визначенні тривалості відпусток.

Окремим категоріям працівників, вказаним в  ст. 6 Закону "Про відпустки", надається  щорічна основна відпустка більшої  тривалості. Так, промислово-виробничому  персоналу вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятому на відкритих  гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар'єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин, надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні зі збільшенням за кожних 2 відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів; працівникам, зайнятим на підземних гірничих роботах та в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною 150 метрів і нижче, надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів незалежно від стажу роботи, а в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною до 150 метрів - 24 календарних дні зі збільшенням на 4 календарних дні при стажі роботи на даному підприємстві 2 роки і більше; працівникам лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів за Списком робіт, професій і посад працівників лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв, яким надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 р. №570 (Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1997. - №11-12. - С. 402).

Воєнізованому особовому складу гірничорятувальних частин надається щорічна основна  відпустка тривалістю 30 календарних  днів, невоєнізованим працівникам гірничорятувальних частин - 24 календарних дні зі збільшенням  за кожних 2 відпрацьованих роки на 2 календарних  дні, але не більше 28 календарних днів.