Контроль за охороною праці на підприємстві

Виділяють такі види контролю: державний, відомчий, регіональний, внутрішній та громадський.

Державний контроль — це контроль державних органів  за додержанням законів, нормативних  актів, за господарською діяльністю підприємств, установ та організацій згідно з чинним законодавством.

Відомчий контроль здійснюється посадовими особами, повноважними представниками і службами міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади, а також асоціації, корпорації, концерну або іншого об’єднання, підприємства, в установах, організаціях, які належать до сфери управління цього центрального органу виконавчої влади чи створили дане об’єднання підприємств. Міністерства або інші центральні органи виконавчої влади, що уповноважені на управління майном державних підприємств, заснованих на державній власності, здійснюють відомчий контроль за додержанням цими підприємствами вимог законодавства про охорону праці, застосовуючи за необхідності дисциплінарні та інші примусові заходи до порушників законодавства. Посадові особи служб відомчого контролю можуть застосовувати на цих підприємствах права, передбачені для посадових осіб органів державного нагляду, за винятком прав накладання штрафів за адміністративні правопорушення й застосування до підприємств штрафних санкцій.

Регіональний контроль реалізується посадовими особами, повноважними представниками та службами місцевих органів виконавчої влади й органів  місцевого самоврядування на підприємствах, в установах, організаціях, розташованих (зареєстрованих) на території відповідного регіону. Завданням органів і  служб регіонального контролю є  профілактика правопорушень у сфері  охорони праці на підприємствах, в установах, організаціях, розташованих на відповідній території. Головна  функція цих органів і служб  полягає в забезпеченні контролю за додержанням законів та інших  нормативно-правових актів з цих  питань власниками малих підприємств, фірм, фермерських та інших господарств  і фізичними особами — підприємцями, які зареєстровані відповідними місцевими органами виконавчої влади  і не підпорядковані (не підконтрольні) органам та службам відомчого  контролю.

Внутрішній контроль здійснюється в межах підприємства (установи, організації) його (її) власником  або уповноваженим ним органом  і відповідними службами та посадовими особами цього підприємства (установи, організації).

Громадський контроль виконується виборними органами й представниками професійних спілок, інших громадських організацій, комісіями підприємств та уповноваженими трудових колективів. 
 
 

Висновок

Отже, як висновок хотілось би додати, що останнім часом зросла хвиля травматизму на виробництві, що призводить до нещасних випадків, які спричиняють людські жертви. Все це пов’язано з порушенням правил техніки безпеки, слабкому контролі та не скоординованості дій щодо організації заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці. Рішення даного питання стає актуальним на сучасному етапі.

  Також, Перехід суспільства до широкого використання ринкових відносин, виникнення різноманітних форм власності потребують розроблення нових методологічних підходів до побудови сучасної моделі управління умовами, охороною й безпекою праці на національному, регіональному й виробничому рівнях, гнучкої та доступної для різних господарських структур і форм власності.

  У суспільстві  із соціально орієнтованою економікою охорона праці має бути одним  з найважливіших завдань соціально-економічної  політики як держави, так і кожного  підприємства й організації.

  Контроль за станом охорони праці є найбільш відповідальною та трудомісткою функцією процесу управління, від якої залежить система управління охороною праці  підприємства в цілому. Оперативно виявити можливі відхилення від норм безпеки праці, перевірити виконання запланованих заходів та управлінських рішень можливо лише на підставі регулярного та об’єктивного контролю на підприємстві. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  Література:

1. Закон України „Про охорону праці” N 2695-XII від 14.10.92
2. Керб Л. П. Основи охорони праці: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003
3. Мельник В.І. Економіка праці: навчально-методичний посібник. К.:КІБіТ, 1999р.