Джерела трудового права

Іноземці, які  прибули до України для працевлаштування на певний строк, можуть займатися трудовою діяльністю на підставі одержаного дозволу на працевлаштування.

Іноземці  не можуть призначатися на окремі посади або займатися певною трудовою діяльністю, якщо, відповідно до законодавства  України, призначення на ці посади або зайняття такою діяльністю пов’язано з приналежністю до громадянства України.

Дозвіл на працевлаштування оформляється і видається  Державним центром зайнятості Міністерства праці і соціальної політики для  роботи на вказаному підприємстві, в установі, організації на певній посаді (за певною спеціальністю).

Дозволу на працевлаштування не потрібно: іноземному громадянину, який має посвідку на проживання в Україні; іноземному громадянину, який отримав статус біженця відповідно до законодавства України; представникам зарубіжного морського (річкового) флоту і зарубіжних авіакомпаній, які обслуговують ці організації на території України; працівникам зарубіжних засобів масової інформації, акредитованим для роботи в Україні; артистам і працівникам мистецтва для роботи в Україні за фахом; керівникам легалізованих в Україні представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності. 
 

ТЕМА 4: Колективні договори та угоди

1. Дайте визначення  поняття «колективний  договір» та розкрийте  його значення.

Колективний договір - угода, що укладається власником підприємства або уповноваженою ним особою, з однієї сторони, і трудовим колективом найманих працівників, який уповноважив профспілковий комітет чи інший представницький орган на проведення колективних переговорів і укладення договору, — з другої, з метою врегулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, що потребують додаткової регламентації з урахуванням особливостей здійснення праці на даному підприємстві, а також питань, що не урегульовані чинним законодавством.

Метою колективного договору є поліпшення господарської діяльності підприємства, підвищення його рентабельності й якості продукції, що випускається, забезпечення трудящим можливості брати участь в управлінні виробництвом, удосконалення винагороди за працю, підняття рівня охорони праці, матеріально-побутового та культурного обслуговування працюючих.

Забороняється включати до колективного договору умови, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників.

Зміст колективного договору і його сторони значною мірою залежать від форми власності.  

2. Який чинний порядок  укладення колективного  договору?

             Колективний договір укладається  на підприємствах незалежно від  форм власності і господарювання  за умови використання ними  найманої праці і наявності права юридичної особи.

Колективний договір укладається також на підприємствах, які здійснюють науково-дослідну діяльність або займаються комерцією  з метою одержання прибутку.

Розроблений сторонами проект колективного договору виноситься на загальні збори або конференцію трудового колективу. Загальні збори трудового колективу вважаються правомочними, якщо в них бере участь не менше половини працюючих на даному підприємстві.

Конференція представників трудового колективу  правомочна при участі в ній не менше 2/3 представників трудового колективу, обраних делегатами на конференцію. Якщо загальні збори чи конференція трудового колективу схвалює проект колективного договору, він підписується уповноваженими представниками сторін не пізніше як через п'ять днів з моменту його схвалення, якщо інше не встановлено зборами чи конференцією трудового колективу.

Підписаний  сторонами колективний договір  підлягає повідомній реєстрації в місцевих органах державної виконавчої влади  відповідно до Положення про порядок повідомної реєстрації галузевих і регіональних угод, колективних договорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 1994 р. № 225.

Реєстрація  проводиться в двотижневий строк  з дня одержання колективного договору. Не пізніше наступного дня після реєстрації два примірники колективного договору повертаються сторонам, що його підписали і подали на реєстрацію. Копія договору зберігається реєструючим органом.

Колективний договір набирає чинності з дня  його підписання представниками сторін або з моменту, що встановлений в самому договорі, незалежно від терміну його реєстрації.  

3. Хто є сторонами  колективного договору (угоди)?

Колективний договір укладається власником  підприємства або уповноваженою  ним особою, з однієї сторони, і трудовим колективом найманих працівників,— з другої.

Сторонами угоди на галузевому рівні є власники, об'єднання власників або інші представницькі організації роботодавців.

Угода на регіональному  рівні укладається між місцевими  органами державної виконавчої влади або регіональними об'єднаннями підприємців, якщо вони створені і мають відповідні повноваження, і об'єднаннями профспілок чи іншими уповноваженими трудовими колективами органами.

            Сторонами Генеральної угоди  виступають професійні спілки, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення Генеральної угоди, та власники або уповноважені ними органи, які об'єдналися також для проведення таких переговорів. Інтереси власника в цьому випадку представляє Кабінет Міністрів України.  

4. Що становить зміст  колективного договору?

Відповідно  до ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» та ст. 13 КЗпП зміст  колективного договору визначається сторонами  в межах їх компетенції.

           У колективних договорах встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин.                              Усі ці зобов'язання розподіляються на нормативні та зобов'язальні.

            Нормативні положення колективного договору становлять собою сукупність локальних норм з основних питань праці, її оплати, умов праці й побуту та ін.

До зобов'язальних умов відносяться такі питання, які не урегульовані чинним законодавством, а закріплюються в змісті колективного договору як конкретні зобов'язання, що беруть на себе власник, уповноважений ним орган, трудовий колектив, профспілковий комітет чи інший орган, уповноважений трудовим колективом на представництво його інтересів.

           Усі передбачені колективним  договором норми і зобов'язання діють лише на конкретному підприємстві.

Колективний договір може бути доповнений додатками, про які в загальній формі  може бути вказано в тексті колективного договору. Самі додатки оформляються у вигляді відповідних документів.

Додатками до колективного договору можуть бути: перелік професій і посад із шкідливими умовами праці, які дають право на додаткову відпустку і скорочений робочий день; перелік посад працівників із ненормованим робочим днем, яким надається додаткова відпустка та ін.  

5. Коли умови колективного  договору визнаються  недійсними?

Умови колективного договору, що погіршують становище  працівників порівняно з чинним законодавством і угодами, є недійсними. Такі умови до колективного договору включатись не повинні.  

6. Види трудового договору

Ст. 21 КЗпП передбачає види трудового договору в залежності від терміну.

Трудовий  договір на невизначений строк (безстроковий) укладається з дотриманням загальних положень, викладених вище. Це звичайний трудовий договір між роботодавцем і найманим працівником. Він укладається у всіх випадках, якщо законодавством не передбачені спеціальні норми для конкретного виду робіт або категорій працівників.

Трудовий  договір на певний строк - в умовах переходу до ринкової економіки розповсюдилася практика укладення строкових трудових договорів. Але Законом України від 19 січня 1995 р. були внесені зміни в ст. 23 КЗпП. Законодавець чітко висловив свою позицію відносно звуження такої практики: строковий трудовий договір може укладатися лише у випадках, встановлених у законодавстві, а також у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, умов її виконання або інтересів працівника. Таким чином, за загальним правилом трудовий договір повинен укладатися на невизначений час. Разом з тим слід визнати, що формулювання у ст. 23 КЗпП випадків, коли може укладатися строковий трудовий договір, є незадовільним. Воно досить розпливчасте і не конкретне, що спричиняє у свою чергу неприпустимо широке тлумачення таких випадків. Зокрема, посилання на задоволення "інтересів працівника" дозволяє власникові, як пріоритетній стороні трудового договору в умовах широкого безробіття, нав'язувати строковий характер договору працівникові. 

7. Специфіка контракту як особливої форми трудового договору

Окремим видом  трудового договору є контракт. Під  контрактом сучасна теорія права  розуміє угоду, що викликає виникнення, зміну або припинення правових відносин.

          Згідно із ч. З ст.21 КЗпП України контракт визначається, як особлива форма трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Специфіка контрактної форми як підстави виникнення трудових відносин полягає у тому, що він має широкий порівняно з іншими видами індивідуальних угод зміст, що охоплює умови, які стосуються не тільки питань організації та оплати праці, а й соціально-побутової сфери.

          Контрактна форма трудового  договору є також регулятором  не тільки трудових, а й тісно  пов'язаних з ними інших суспільних відносин. Це стосується житлових прав громадян, соціального захисту останніх, відшкодування моральної шкоди та інших питань. Порівняно зі звичайним трудовим договором контракт охоплює більш широке коло правовідносин, оскільки з переходом до ринкової економіки роль регламентації трудових і господарських відносин на основі угоди сторін, що беруть в них участь, значно зростає.

Виділяють необхідні (обов’язкові) та факультативні (додаткові) умови контракту.

Необхідні (обов'язкові) умови трудового договору вважаються істотними ще до моменту проведення переговорів та укладення самого договору, їх істотність зумовлена тим, що незалежно від волі і бажання сторін вони повинні включатися до змісту трудового договору. Договір не можна укласти не домовившись щодо місця роботи, не визначивши трудову функцію працівника, не обумовивши розмір оплати праці останнього та не узгодивши інші необхідні умови трудового договору.

Факультативні умови на відміну від необхідних умов трудового договору мають ту особливість, що вони не є обов'язковими для їх погодження при прийнятті на роботу. Тому у кожному конкретному випадку такі умови стають об'єктом переговорів лише в разі, коли одна зі сторін наполягає на включенні їх до змісту трудового договору.

Контрактна  форма трудового договору застосовується лише щодо працівників, які влаштовуються  на роботу за трудовими договорами, укладеними:

• на визначений сторонами строк;
• на час виконання певної роботи.

Аналіз чинної нормативно-правової бази серед суб’єктивного  складу дозволяє виділити коло осіб, з  якими можуть укладатися контракти. Це:

• керівники підприємств, а також керівники навчальному закладі і професорсько-викладацький склад, педагогічні  працівники загальноосвітніх шкіл інших установ освіти;
• наукові працівники науково-дослідних  установі;
• творчі працівники телерадіокомпаній і засобів масової інформації, кіностудії і театрів;
• державні службовці;
• тренери і професійні спортсмени;
• особи, що працюють на забруднених територіях Чорнобильської зони, вільних (спеціальних) економічних зон.