Державний нагляд за законодавством про працю

     Для виконання своїх функцій Комітет  по нагляду за охороною праці створює  територіальні управління і державні інспекції. Державний нагляд здійснюють державні інспектори і посадові особи  Комітету по нагляду за охороною праці  та його територіальних управлінь. Державні інспекції охорони праці Комітету України по нагляду за охороною праці  діють згідно з Типовим положенням про Державну інспекцію охорони  праці, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 19 червня 1995 р. №92. Державна інспекція охорони працює структурним  підрозділом територіального управління Комітету України по нагляду за охороною праці, що здійснює функції державного органу щодо організації управління охороною праці і здійснення нагляду  за додержанням законодавчих та інших  нормативних актів про охорону  праці (користування надрами) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно  від форм власності, а також за виробничою діяльністю підприємців  у галузі на території регіону  і не залежить від будь-яких господарських  органів, об’єднань громадян, політичних формувань, місцевих органів державної  виконавчої влади.

     Держінспекції створюються, реорганізуються і ліквідуються Комітетом України по нагляду за охороною праці за поданням територіальних управлінь.

     У процесі здійснення своєї діяльності Держінспекція має право: безперешкодно у будь-який час проводити перевірку підконтрольних підприємств щодо додержання законодавства та інших нормативних актів про охорону праці та надр, отримувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію; залучати за погодженням з відповідними об’єднаннями, підприємствами, місцевими органами державної виконавчої влади їхніх спеціалістів для проведення перевірок; надсилати (подавати) керівникам підприємств обов’язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків у галузі охорони праці та користування надрами; зупиняти експлуатацію з накладанням пломби підприємств, об’єктів, окремих виробництв, цехів і дільниць, робочих місць та устаткування до усунення порушень вимог щодо охорони праці та використання надр, що створюють загрозу життю або здоров’ю працюючих чи суперечать законодавству про надра, або в разі відсутності дозволу органів Комітету по нагляду за охороною праці на початок роботи підприємства; накладати на підприємства штрафи за результатами комплексних перевірок та в разі невиконання розпоряджень (приписів) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці та користування надрами; притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, надр і ведення підривних робіт; надсилати (надавати) власникам, керівникам підприємств подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді для вжиття заходів і передавати в необхідних випадках матеріали органам прокуратури для притягнення їх до кримінальної відповідальності; перевіряти додержання встановленого порядку допуску працівників до роботи, їх інструктажу, навчання безпечних методів роботи, перевірки знань з питань охорони праці, відстороняти від виконання небезпечних і спеціальних робіт осіб, які не мають на це права; перевіряти знання з питань охорони праці у посадових осіб до початку виконання ними своїх обов’язків і періодично згідно з чинними нормативними актами; вилучати дозволи на право проведення підривних робіт, свідоцтва на право придбання промислових вибухових матеріалів і виготовлення найпростіших вибухових речовин у разі порушень вимог нормативних актів про охорону праці; припиняти випуск або вилучати дозволи на початок виробничої діяльності підприємств, виготовлення машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва, технологічні процеси у разі порушення умов дії дозволів або невідповідності вимогам нормативних актів про охорону праці вказаних об’єктів і обладнання; проводити у встановленому порядку розслідування обставин і причин аварій, випадків виробничого травматизму, випадків розкрадання, розкидання і втрат промислових вибухових матеріалів, приймати за результатами розслідування обов’язкові для виконання рішення з питань, віднесених до компетенції органів Комітету по нагляду за охороною праці та інші права.

     Державне  регулювання безпеки використання ядерної енергії згідно із Законом  України “Про використання ядерної  енергії та радіаційну безпеку” від 8 лютого 1995 р. здійснюють Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки (Мінекобезпеки) України, Міністерство охорони здоров’я України та інші органи державної  виконавчої влади (ст. 23 Закону). До їх компетенції, зокрема, входить: здійснення державного нагляду за додержанням норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної  безпеки, а також умов дії наданих  дозволів; при виявленні порушень застосування адміністративних санкцій  до персоналу, посадових осіб підприємств, установ і організацій згідно із законодавством.

     Органи  державного регулювання ядерної  та радіаційної безпеки створюють  державні інспекції, на які покладається державний нагляд за додержанням  вимог ядерної та радіаційної  безпеки. Державні інспекції діють  згідно з положеннями про них, що затверджуються Кабінетом Міністрів  України.

     Державні  інспектори мають право: безперешкодно в будь-який час відвідувати підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності, для перевірки за додержанням законодавства про використання ядерної енергії, отримувати від ліцензіата або власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію з даних питань; застосовувати у встановленому порядку фінансові санкції до підприємств, установ і організацій та підприємців за порушення законодавчих актів, норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки та умов наданих дозволів; обмежувати, припиняти чи зупиняти експлуатацію підприємств, установ, організацій і об’єктів у разі порушення вимог щодо ядерної і радіаційної безпеки; притягати у встановленому порядку до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про ядерну і радіаційну безпеку та інші права.

     Спеціальними  автономними підрозділами в структурі  органів, що здійснюють наглядові функції  по забезпеченню ядерної і радіаційної  безпеки, є: Головна державна інспекція  з нагляду за ядерною безпекою Мінекобезпеки України і Державний санітарний нагляд Міністерства охорони здоров’я України.

     Специфіка діяльності Головної державної інспекції  з нагляду за ядерною безпекою як надвідомчого наглядового органу відбивається вже в самій назві, що свідчить про те, що владні повноваження цієї інспекції поширюються на організації, підприємства та осіб, які здійснюють експлуатацію ядерних установок  незалежно від їх відомчої приналежності  й форм власності.

     Серед органів державного нагляду особливе місце посідають органи прокуратури  України, повноваження яких визначено  Законом України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 р.

     Необхідно відмітити, що в ст. 121 Конституції  України серед функцій прокуратури  не вказується функція загального нагляду. Функцію нагляду за дотриманням  і застосуванням законів прокуратура  виконує до введення в дію нових  законів, що регулюватимуть діяльність державних органів з контролю за дотриманням законів.

     Згідно  із Законом України “Про прокуратуру” вищий нагляд за додержанням і  правильним застосуванням законів  Кабінетом Міністрів України, міністерствами, державними комітетами, відомствами, іншими органами державного і господарського управління та контролю, урядом Автономної Республіки Крим, місцевими радами, їхніми виконавчими і розпорядчими органами, військовими частинами, політичними  партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами й організаціями, незалежно від  форм власності, підпорядкованості  та належності, посадовими особами і громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

     У здійсненні функції нагляду, в тому числі за правильним виконанням законодавства  про працю й охорону праці, прокурор має право: безперешкодно, за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити у приміщення державних органів, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, до військових частин, установ без особливих перепусток, де такі запроваджено; мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, в тому числі, за письмовою вимогою, й тих, що містять комерційну чи банківську таємницю або конфіденційну інформацію. Письмово вимагати подання в прокуратуру для перевірки зазначених документів та матеріалів, видачі необхідних довідок, у тому числі про операції і рахунки юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов’язаних з перевіркою; вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності й заходи щодо її забезпечення; вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз; викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або письмових пояснень щодо порушень закону. Здійснюючи нагляд за виконанням законів, органи прокуратури не підміняють органи відомчого управління і контролю і не втручаються в господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

     При виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах  своєї компетенції мають право: опротестувати акти Прем’єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, уряду Автономної Республіки Крим, міністерств, державних комітетів і відомств, виконавчих і розпорядчих органів місцевих рад, підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, а також рішення і дії посадових осіб; вносити подання або протест на рішення місцевих рад залежно від характеру порушень; порушувати в установленому законом порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне правопорушення, передавати матеріали на розгляд громадських організацій; давати приписи про усунення очевидних порушень закону; вносити подання до державних органів, громадських організацій і посадовим особам про усунення порушень закону та умов, що їм сприяли; звертатися до суду або арбітражного суду із заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

     Місцеві державні адміністрації та місцеві  ради у межах відповідної території  забезпечують державну політику щодо охорони праці, здійснюють контроль за додержанням законодавства - Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р.

     Важливу роль у забезпеченні законності в  трудових відносинах відіграють органи судової влади. Суди загальної юрисдикції (від Верховного Суду України до районних судів) вирішують питання  про законність правозастосувальних актів власника або уповноваженого ним органу (наказів про переведення на іншу роботу, про звільнення і т. ін.), розглядають індивідуальні трудові спори, вживають заходів, спрямованих на виявлення та усунення причин і умов, що призводять до порушень законодавства про працю. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Практичні завдання

1. Вирішити  ситуацію. За появу на роботі  в нетверезому стані метрдотелю  ресторану “Либідь” Галкіній  оголошено догану і переведено офіціанткою строком на один місяць. Через три місяці Галкіна вирішила звернутися  до КТС.

     Назвати види дисциплінарних стягнень за порушення  трудової дисципліни. Які строки звернення  до КТС та суду за вирішенням трудових спорів? Яке рішення  у цій справі може прийняти КТС?

     Відповідь

     Законодавство про працю встановлює матеріальні  та дисциплінарні санкції появу на роботі в нетверезому стані. Працівника можна притягнути до дисциплінарної відповідальності і оголосити йому догану, можна звільнити з роботи. Пункт 7 ст. 40 КЗпП України передбачає, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення терміну його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у разі появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння. Звільнення допускається і у випадку одноразового порушення трудової дисципліни. Систему фактів появи на роботі у такому стані, як умову для звільнення, закон не передбачає. Але звільнення з роботи за будь-якою підставою, передбаченою у ст.ст. 40, 41 КЗпП України – це є право, а не обов’язок керівника. Керівник може обмежитись вжиттям до такого працівника заходів виховання, оголосити йому догану, а не звільняти з роботи.

     У п. 7 ст. 40 КЗпП України вживається словосполучення “поява на роботі”, але це не означає, що застосування дисциплінарних санкцій можливе лише у тому випадку, коли працівник прийшов на роботу у такому стані. Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п. 25 постанови “Про практику розгляду судами трудових спорів” від 6 листопада 1992 р. № 9, вирішуючи справи про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за п. 7 ст. 40 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння у будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов’язки. Для працівника з ненормованим робочим днем час знаходження на роботі понад встановлену загальну тривалість вважається робочим. Це означає, що якщо працівник вживав алкогольні напої за 5 хвилин до закінчення робочого дня, його слід вважати таким, що грубо порушує трудову дисципліну. Працівник може стати до роботи у тверезому стані і привести себе у стан алкогольного сп’яніння у будь-який час. Він нестиме за це відповідальність.

     Згідно  зі статтею 147 КЗпП, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

     1) догана;

     2) звільнення.

     Законодавством, статутами і положеннями про  дисципліну можуть бути передбачені  для окремих категорій працівників  й інші дисциплінарні стягнення.

     Таким чином, КТС цілком правомірно вирішила винести догану метрдотелю ресторану “Либідь” Галкіній в якості дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни але не мала права приймати рішення по переведення працівника на посаду офіціантки.

     У трудовому законодавстві відсутнє таке поняття, як "зміщення працівника на нижчу посаду". Працівника можна  звільнити з ініціативи адміністрації  за наявності законних на те підстав  або ж перевести працівника на нижчу посаду за згодою самого працівника.

     Згідно  зі статтею 33 КЗпП, можливе тимчасове переведення   працівника   на   іншу   роботу,   не обумовлену трудовим договором, але це допускається лише за його згодою цього працівника. Власник або уповноважений ним орган має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу,  не обумовлену трудовим  договором,  без його згоди,  якщо вона не протипоказана працівникові  за  станом  здоров'я,  лише  для   відвернення   або ліквідації   наслідків   стихійного   лиха,  епідемій,  епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити  під  загрозу життя чи нормальні життєві умови людей,  з оплатою праці за виконану роботу,  але  не  нижчою,  ніж  середній заробіток за попередньою роботою. За цих випадків, забороняється тимчасове переведення на іншу роботу вагітних жінок, жінок,  які мають дитину-інваліда або дитину віком до шести років, а також осіб віком до вісімнадцяти років без їх згоди.