Державний нагляд за законодавством про працю

Варіант 8 

Теоретичне  завдання

Підготувати тези інформації з питання “Державний нагляд за законодавством про  працю”.

Практичні завдання

1. Вирішити  ситуацію. За появу на роботі  в нетверезому стані метрдотелю  ресторану “Либідь” Галкіній  оголошено догану і переведено офіціанткою строком на один місяць. Через три місяці Галкіна вирішила звернутися  до КТС.

Назвати види дисциплінарних стягнень за порушення  трудової дисципліни. Які строки звернення  до КТС та суду за вирішенням трудових спорів? Яке рішення у цій справі може прийняти КТС?

2. Розробити  структурно-логічну схему “Види  щорічних додаткових відпусток”. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Теоретичне  завдання

Підготувати тези інформації з  питання “Державний нагляд за законодавством про  працю”.

     Нагляд  і контроль за додержанням законодавства  про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу. До їх числа належать: Державна інспекція праці Міністерства праці та соціальної політики України; Комітет по нагляду за охороною праці України; Державна інспекція охорони праці Комітету України по нагляду за охороною праці; Міністерство охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України. Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про працю здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

     Ці  органи створюють систему органів  нагляду і контролю за додержанням  законодавства про працю й  охорону здоров’я підприємствами (установами, організаціями) всіх форм власності  і діють на основі відповідних  нормативно-правових актів, що регламентують  їхню діяльність.

     Державна  інспекція Міністерства праці та соціальної політики України (далі –  Державна інспекція) згідно з Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів  України від 2 серпня 1996 р. (ЗП України. – 1996. – №16. – Ст. 432), здійснює державний  контроль за додержанням законодавства  про працю на підприємствах, в  установах, організаціях незалежно  від форм власності й складається  з Головної державної інспекції  праці та є структурним підрозділом  центрального апарату Міністерства праці і територіальних державних  інспекцій праці в областях, містах Києві й Севастополі, які відповідно входять до складу управлінь праці  та зайнятості населення обласних державних  адміністрацій, управлінь праці  та зайнятості Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

     Державна  інспекція здійснює контроль за додержанням  законодавства про працю з  таких основних питань: про трудовий договір і ведення трудових книжок; про робочий час і час відпочинку; про оплату праці, гарантії і компенсації; про укладання та виконання галузевих і регіональних угод, колективних договорів; про трудові відносини у разі банкрутства та приватизації підприємств; про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків; про працю жінок, молоді, інвалідів та інших категорій громадян, які потребують соціального захисту; про трудову дисципліну і матеріальну відповідальність працівників; про виплату працівникам допомоги з державного соціального страхування.

     Свою  діяльність Державна інспекція здійснює у взаємодії з органами державного управління охороною праці, органами державної  податкової служби, правоохоронними  органами, місцевими органами державної  виконавчої влади й органами місцевого  самоврядування, профспілковими об’єднаннями, представниками сторін, які підписали  галузеві, регіональні угоди та колективні договори.

     Відповідно  до покладених на неї завдань Державна інспекція виконує, зокрема, такі функції: контролює додержання законодавства про працю на підприємствах, вимагає усунення виявлених порушень; вносить на розгляд власника пропозиції, спрямовані на усунення і попередження порушень законодавства про працю, а у разі необхідності доводить їх до відома органів прокуратури; складає у випадках, передбачених законодавством, протоколи про адміністративні правопорушення вимог законодавства про працю, розглядає справи про адміністративні правопорушення, накладає адміністративні стягнення згідно із законодавством; сприяє організації правового навчання власників підприємств, проведенню роз’яснювальної роботи щодо законодавства про працю; веде прийом громадян, розглядає листи, заяви, скарги громадян, підприємств з питань додержання законодавства про працю.

     При цьому посадові особи Державної  інспекції не виступають як посередники  чи арбітри під час розгляду індивідуальних трудових спорів, зберігають конфіденційність джерела інформації (скарги) про  порушення законодавства про  працю.

     Державна  інспекція має право залучати до перевірок підприємств громадських  інспекторів праці, які діють  на основі Положення, затвердженого  наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 березня 1998 р. №4.

     Посадові  особи Державної інспекції мають  право: безперешкодно відвідувати підприємства з метою контролю за додержанням законодавства про працю; знайомитися з документами з питань додержання законодавства про працю, інші документи і відомості, необхідні для виконання інспекцією своїх завдань; у разі виявлення порушень законодавства про працю давати власнику (керівнику) підприємства або уповноваженому ним органу приписи про їх усунення; ставити перед власниками питання про накладення стягнення на посадових осіб, винних у порушенні законодавства про працю та зайнятість населення.

     Разом з тим усі посадові особи Державної  інспекції зобов’язані: забезпечувати  якісне проведення перевірок додержання законодавства про працю, об’єктивність  їх результатів; надавати допомогу підприємствам  у вирішенні питань, пов’язаних із застосуванням законодавства  про працю, організацією правового  навчання працівників; зберігати державну, службову і комерційну таємницю, отриману під час здійснення своїх посадових  повноважень, не повідомляти підприємствам  відомостей про осіб, які звернулися до них із заявою, скаргою, якщо цього  вимагає заявник; проводити роботу з роз’яснення та пропаганди законодавства  про працю, аналізувати його застосування.

     Дії працівників Державної інспекції  можуть бути оскаржені до вищої посадової  службової особи або до вищого органу Державної інспекції та до суду в порядку, встановленому законодавством.

     Державна  інспекція праці може накладати штрафи.

     Згідно  зі ст. 230-1 КпАП України органи Міністерства праці та соціальної політики України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з невиконанням законних вимог посадових осіб Державної інспекції праці Міністерства праці та соціальної політики України (ст. 188-6 КпАП).

     Згідно  із ст. 188-6 КпАП невиконання законних вимог посадових осіб Державної інспекції праці Міністерства праці та соціальної політики України про усунення порушень законодавства про працю спричиняє накладення штрафу на посадових осіб від 5 до 9 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян.

     Комітет по нагляду за охороною праці України  діє на основі Положення, затвердженого  Указом Президента України від 9 березня 1998 р. №182/98, є центральним органом  виконавчої влади, підлеглим Міністерству праці та соціальної політики України. Безпосередньо здійснює державну політику в сфері охорони праці, здійснює нагляд за додержанням вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів  з охорони праці, державний гірський нагляд, профілактику травматизму виробничого  і невиробничого характеру.

     Відповідно  до затвердженого Положення основними  задачами Комітету по нагляду за охороною праці є: комплексне управління охороною праці; державний нагляд за додержанням вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів з безпеки, гігієни праці й виробничого середовища, а також за проведенням робіт, пов’язаних з геологічним вивченням надр, їх охороною і використанням, переробкою мінеральної сировини; координація робіт з профілактики травматизму невиробничого характеру; проведення експертизи проектної документації і видача дозволів на введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, об’єктів і засобів виробництва; координація науково-дослідних робіт з питань охорони праці й підвищення ефективності державного нагляду за охороною праці, контроль за їх виконанням, державне замовлення наукових досліджень з цих питань; встановлення і розвиток міжнародних зв’язків з питань нагляду за охороною праці.

     Комітет по нагляду за охороною праці відповідно до покладених задач виконує, зокрема, наступні функції: бере участь у формуванні державної політики з охорони праці та профілактики травматизму виробничого і невиробничого характеру, охороні надр, розробляє механізм її реалізації; бере участь у формуванні Державного фонду надр; здійснює управління Державним фондом охорони праці й контроль за надходженням і використанням за призначенням коштів фондів охорони праці, дає роз’яснення з питань формування, обліку і використання коштів цих фондів; координує роботу міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування й об’єднань підприємств з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, травматизму невиробничого характеру; організує і здійснює державний нагляд за: додержанням в процесі трудової діяльності вимог законодавства, міжгалузевих, галузевих та інших нормативних актів з охорони праці; своєчасним забезпеченням працівників спецодягом та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до нормативних актів; проектуванням, виготовленням, монтажем, ремонтом, реконструкцією, налагодженням і експлуатацією машин, механізмів, обладнання, транспортних та інших засобів виробництва згідно з вимогами нормативних актів про охорону праці; проводить експертизу проектів будівництва підприємств і виробничих об’єктів, наукових розробок з питань нових технологій, засобів виробництва, коштів колективного та індивідуального захисту працюючих на їх відповідність нормативним актам про охорону праці й бере участь у введенні в експлуатацію виробничих об’єктів і об’єктів соціально-культурного призначення; видає дозволи на введення в експлуатацію нових і реконструйованих об’єктів виробничого і соціально-культурного призначення; початок роботи підприємств, установ і організацій всіх форм власності і видів діяльності.

     Комітет по нагляду за охороною праці виконує  також цілий ряд інших функцій  відповідно до затвердженого Положення.

     У процесі здійснення своєї діяльності Комітет по нагляду за охороною праці  має право: безперешкодно в будь-який час без попереднього попередження відвідувати підконтрольні підприємства, установи й організації для перевірки додержання законодавства про охорону праці й надр, отримувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію з цих питань; залучати за погодженням з керівниками відповідних центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств (об’єднань підприємств), установ і організацій фахівців для розгляду питань, що входять до їх компетенції; направляти (давати) керівникам і посадовим особам підприємств, установ і організацій, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, центральним і місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування обов’язкові для виконання розпорядження на усунення порушених вимог, що стосуються охорони праці й користування надрами; припиняти до усунення порушених вимог, що стосуються охорони праці, експлуатацію підприємств, об’єктів, окремих виробництв, цехів і дільниць, робочих місць, машин, механізмів, обладнання, транспортних та інших засобів виробництва, а також роботу, пов’язану з використанням надр, якщо ці порушення створюють загрозу для життя або здоров’я працюючих; накладати штрафи на підприємства, установи й організації у разі порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, що стосуються безпеки, гігієни праці й виробничого середовища; притягувати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих й інших нормативно-правових актів про охорону праці, надр і ведення підривних робіт та ін.

     Рішення, прийняті Комітетом по нагляду за охороною праці в межах його компетенції, є обов’язковими для виконання  центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого  самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності  й громадянами. Невиконання законних вимог посадових осіб органів  Державного комітету України по нагляду за охороною праці по усуненню порушень законодавства про охорону праці або створення перешкод для діяльності цих органів спричиняє накладення штрафу на працівників від 3 до 5 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від 10 до 14 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян (ст. 188-4 КпАП).