Авторського права

     Після закінчення терміну дії авторського  права твір стає суспільним надбанням.

     Поряд з авторськими правами зазначений Закон докладно регулює відносини  у сфері суміжних прав. Таку назву ці права одержали тому, що особи, які мають такі права, творчо використовують створені іншими особами твори і не вважаються авторами виконуваних чи записуваних і відтворюваних творів.

     До  цивільно-правових способів захисту  авторського права і суміжних прав належать такі:

     • визнання права;

     • відновлення права;

     • припинення дій, що порушують право  або створюють загрозу його порушення;

     • відшкодування збитків;

     • визнання угоди, договору недійсним;

     • стягнення особливої неустойки  при несвоєчасній оплаті. 
 

     5. Поняття і види  співавторства

     Здебільшого автором твору науки, літератури, мистецтва є одна особа, але іноді  у творчому процесі беруть участь кілька осіб — співавторів. Якщо два  або кілька авторів спільною працею створюють твір, відносини між ними називаються співавторством¹. Цивільно-правова теорія встановлює два види співавторства:

     а) коли неможливо виділити працю кожного  співавтора, — нероздільне співавторство;

     б) коли складові частини чітко визначені і відомо, хто з співавторів написав ту чи іншу частину, — роздільне співавторство.

     Співавторство можливе при створенні будь-яких творів. Для його визначення потрібні певні умови.

     1. Твір, створений спільною творчою  працею співавторів, повинен бути єдиним цілим, таким, що не може існувати без складових частин як ціле. Наприклад, якщо з підручника, написаного співавторами, виключити одну чи кілька глав, підручник як цілісний твір втрачає своє значення. У балеті, опері, опереті музика поєднується з текстом. Музика без тексту — не опера, танець без музики — не балет. Проте можливе й таке поєднання двох форм творчості, коли жодна з них не втрачає самостійного значення, але в такому випадку не буде співавторства.

     2. Спільна праця співавторів твору має бути творчою. Якщо один розповідає сюжет, висловлює свої погляди, а інший записує — це не співавторство.

     3. Має бути угода про спільну  працю над твором.

     4. При роздільному співавторстві  кожен із співавторів зберігає  авторське право на свою частину. Одночасно він є співавтором твору в цілому. Співавторство має бути добровільним.

     5. При нероздільному співавторстві  твір може використовуватися лише за спільною згодою усіх співавторів. Проте право опублікування та іншого використання твору належить однаковою мірою усім співавторам. Один співавтор не може без достатніх підстав відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору. В разі порушення спільного авторського права кожний співавтор може доводити своє право в судовому порядку.

     6. Винагорода за використання твору  належить співавторам у спільних  частках, якщо в угоді не  передбачається інше (ст.12 Закону  про авторське право).

     Від співавторства слід відрізняти співробітництво, за яким кілька авторів беруть участь у створенні колективної праці за завданням певної організації. Ця колективна праця не є єдиним цілим. Авторське право на колективний твір належить юридичній особі.

     Не  визнається співавтором, а отже, і  суб'єктом авторського права і  той, хто надавав авторові технічну допомогу (друкарки, креслярі, стенографісти тощо).

     Працівники  вищих навчальних закладів, науково-дослідних  установ, підприємств та інших організацій  часто створюють твори у порядку виконання службових обов'язків чи службового завдання. У цих випадках особисті немайнові права належать тільки авторам зазначених творів. Виключне право на використання твору належить особі, з якою автор перебуває у трудових відносинах (роботодавцю), якщо інше не передбачено договором. Виключне право на використання твору охоплює усі майнові права автора. Отже, усі вони належать роботодавцю, але за таких умов: 1) твір створено за договором між автором і роботодавцем, тобто не на підставі трудового договору (контракту), а саме на підставі договору між автором і роботодавцем про створення твору; 2) автор працює у роботодавця за наймом, тобто за трудовим договором (контрактом) (ст.20 Закону про авторське право). 

     6.  Суміжні права та їх правова охорона

     Починаючи з 1994 p. цивільно-правовому регулюванню  підлягають так звані суміжні права. Дані права виникають з відносин, які вже давно існують у творчому житті нашого суспільства. Особливого значення ці відносини набули з розвитком техніки, що зумовило виникнення нових можливостей щодо виконання та розповсюдження авторських творів, а разом з тим і необхідність їх правового захисту.

     Охорона суміжних прав здійснюється відповідно до Закону України "Про авторське  право і суміжні права". Суб'єктів  авторського права і суміжних прав об'єднує дух творчої діяльності. Правовий аспект взаємовідносин полягає в тому, що ґрунтом для виникнення суміжних прав є твір автора, який може бути певним шляхом розповсюджений. Носіями суміжних прав є диригент та музиканти, які виконують музичний твір композитора, студія звукозапису, яка вперше здійснила запис компактного диску виконавця, телекомпанія, яка транслює свої програми. Розділ III вищезгаданого закону забезпечує правову охорону суміжних прав виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення.

     Отже, можна дати таке визначення суміжних прав. Суміжні права — це права виконавців на результати творчої діяльності, а також права виробників фонограм та організацій мовлення щодо використання творів науки, літератури і мистецтва, які охороняються авторським правом. Об'єктом суміжних прав є:

     — будь-які способи виконання творів літератури і мистецтва,. включаючи твори фольклору;

     — запис будь-якого виконання або  інші звуки на фонограмі;

     — сповіщення програм шляхом трансляції в ефір і по проводах.

     Законом передбачено певні критерії для  надання охорони суміжних прав, а саме:

     1. Права виконавців охороняються  відповідно до цього закону, якщо:

     — виконання вперше відбулося на території  України;

     — виконання зафіксовано на фонограмі, що охороняється Законом про авторське  право;

     — виконання не зафіксовано на фонограмі, включено у передачу організації мовлення, що охороняється зазначеним законом.

     2. Права виробників фонограм охороняються  відповідно до цього закону, якщо:

     — виробник є громадянином України  або юридичною особою з офіційним  місцезнаходженням на території України;

     — фонограму вперше опубліковано на території  України або опубліковано на території  України протягом ЗО днів від дня  її першої публікації в іншій державі;

     — перша фіксація фонограми мала місце  в Україні.

     3. Права організацій мовлення охороняються цим законом, якщо вони мають офіційне місцезнаходження на території України і ведуть передачі з передавачів, розташованих на території України.

     4. Суміжні права іноземних юридичних  і фізичних осіб охороняються  відповідно до міжнародних договорів  України.

     Суб'єкти суміжних прав. До суб'єктів суміжних прав за законом належать виконавці, виробники програм та організації  мовлення.

     Виконавцями можуть бути громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства незалежно від віку.

     Виконавцем  визнається актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, диригент, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує твори літератури або мистецтва, включаючи твори фольклору, а також інші особи, які займаються такою самою творчою діяльністю, у тому числі виконують циркові, естрадні, лялькові номери.

     Суб'єктом  суміжних прав є виробники фонограми. Це можуть бути фізичні або юридичні особи, які вперше здійснили запис  будь-якого виконання або інших  звуків на фонограмі. Фонограмою визнається звуковий запис будь-якого виконання чи звуків. Запис звуку може проводитися на платівці, кіноплівці, магнітофонній стрічці тощо.

     Українські  та іноземні юридичні особи дістають захист своїх суміжних прав лише за умови, що їх постійне місцезнаходження — на території України. На підставі Закону України "Про приєднання України до Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм від 29 жовтня 1971 року" від 15 червня 1999 p. Україна приєдналася до країн-учасниць Женевської конвенції. Держави-учасниці зобов'язуються охороняти інтереси виробників фонограм, що є громадянами інших держав-учасниць, від виробництва копій фонограм без згоди виробника та від ввезення таких копій, якщо зазначені виробництво та ввезення здійснюються з метою їх розповсюдження серед населення, а також від розповсюдження цих копій серед населення.

     Організацією  мовлення може бути тільки юридична особа. Таким суб'єктом є телерадіоорганізація, яка використовує твори літератури і мистецтва у своїх програмах  передач як в ефірі, так і по проводах. Діяльність телерадіоорганізації на території України здійснюється відповідно до Закону України "Про телебачення та радіомовлення".

     Суб'єкти суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами на колективній  основі організаціям, які не мають права займатися комерційною діяльністю.

     Такі  організації діють на основі і  в межах повноважень, добровільно  переданих їм автором та іншими особами, які мають авторське право  та суміжні права. На їхню діяльність не поширюються обмеження, передбачені антимонопольним законодавством.

     Суб'єктивні  суміжні права. Виконавці здійснюють свої права за умови додержання ними прав авторів виконуваних творів. Виробники фонограм та організації  мовлення повинні додержуватися  прав авторів і виконавців. Організації мовлення мають додержуватися прав виробників фонограм, авторів і виконавців.

     Виникнення  і здійснення суміжних прав не потребує виконання будь-яких формальностей. Виробники фонограм і виконавці  для сповіщення про свої права  можуть на всіх примірниках фонограм або їх упаковках використовувати знак охорони суміжних прав, який складається з латинської літери Р у колі — ©, імені (найменування) особи, яка має суміжні права, і зазначення року першої публікації фонограми. Прикладом може бути напис на компактному диску: ® Музичний камертон 1999.

     Права виконавців. Виконавцям належать особисті (немайнові) і майнові права. До немайнових прав виконавців належать право на ім'я, на охорону своїх виступів від  спотворення, право згадування свого  імені у зв'язку з використанням виконання.

     Виконавцям  належить виключне право дозволяти  чи забороняти публічне повідомлення їх виконань, фіксацію на матеріальному  носії раніше незафіксованого виконання  та передачу в ефір і по проводах їх виконань, а також відтворювати, розповсюджувати способом першого продажу або іншої передачі у власність чи володіння, або способом оренди чи прокату фонограм, на яких зафіксовано їх виконання, незалежно від першого продажу або іншої передачі у власність чи володіння.

     Виключні  права виконавців можуть передаватися іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання виконань, розмір і порядок виплати винагороди, термін дії договору і використання виконань тощо.

     У тому разі, коли виконання використовується в аудіовізуальному творі, вважається, що виконавець передає організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, або продюсеру всі майнові права на виконання, якщо інше не встановлено договором. 
 
 
 

     7. Випадки коли допускається  використання твору  без згоди автора