Виставка-ярмарка «Львівський форум видавців» як форма популяризації книжкових видань

ВСТУП

 

      Промоція книжкової продукції – це сукупність дій і засобів, за допомогою яких видавництво, фірма чи ярмарок передають інформацію про свій товар на ринок друкованої продукції, вивчають потреби споживачів, провокують їх до закупівлі і скеровують попит на товар. Промоція повинна скорочувати дистанцію між товаром, який пропонують, і потенціальним споживачем, давати повну інформацію про переваги представленого товару, можливості його використання, місце закупівлі, ціну, переваги в зрівнянні з іншою схожою продукцією, тобто конкурентними фірмами або видавництвами.

      «Форум видавців» у Львові – один із видів промоції книжкової продукції, який щорічно проходить у вересні у Львові. Це найбільший  книжковий ярмарок та один з наймасивніших заходів подібного типу в Східній Європі. Уперше ярмарок був проведений в 1994 році. Девіз форуму на латині звучить так: «Amor librorum nos unit», що в перекладі на українську означає «Любов до книг нас єднає». Щорічно, тисячі видавців приїжджають  до Львова, щоб побачити та придбати для своєї колекції нову книжку.  Головні експозиції розташовуються у Палаці мистецтв і біля палацу Потоцьких.

      Темі  дослідження промоції книжки, менеджменту  та маркетингу видавничої продукції  у вітчизняній та зарубіжній  науковій думці були присвячені праці Н. Зелінської, Н. Еріашвілі, А. Кокотюхи,  В. Теремка, М. Тимошика та інших, але цілісного дослідження щодо функціонування Львівського книжкового ярмарку в галузі книжкового бізнесу ще не подано, у цьому й полягає актуальність нашого дослідження.

      Мета роботи: узагальнити теоретичні та інформаційні джерела про Львівський форум видавців

      Реалізація  мети передбачає розв’язання таких завдань:

1. Узагальнити теоретичні засади промоції книжкової продукції в Україні.
2. Дослідити феномен «Львівського форуму видавців».
3. Описати специфіку та історію створення Львівського ярмарку як наймасивнішого заходу подібного типу в Східній Європі.

Об’єктом дослідження є виставка-ярмарка «Львівський форум видавців» як форма популяризації книжкових видань.

Предмет дослідження: виявити особливості «Форуму видавців» у Львові як форму популяризації друкованої продукції.

Методи дослідження: аналіз, опис, конкретизація, порівняння, узагальнення.

Структура роботи складається з таких частин: вступ, основна частина, що складається з 2 розділів, списку використаних джерел з __ найменувань та оформлених додатків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

 

СУЧАСНІ ФОРМИ  ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ ДРУКОВАНОЇ ПРОДУКЦІЇ.

 

 

   В умовах ринкових  відносин, іноземної конкуренції,  швидкого розвитку новітніх мас-медіа набувають поширення форми популяризації книжкової продукції. В цій галузі дослідники виділяють дві вагомі проблеми. Першою проблемою є те, що практика у сфері книгорозповсюдження розвивається швидше ніж теорія, а другою – проблема теоретичного обґрунтування та класифікації цих форм. Більшість форм промоції взаємодіють між собою або переходять одна в одну. Теоретиками   в   більшості   випадків   виступають   практики.  

 Існує   термінологічна   плутанина   серед    форм    промоції,    тому   виникає необхідність розмежування та класифікації інструментарію популяризації книги.

  Дослідивши та проаналізувавши роботи вітчизняних  та зарубіжних дослідників маркетингу книговидавничої галузі, ми можемо виділити такі головні способи промоції  друкованої продукції : проведення літературних, фестивалів, конкурсів, презентацій, марафонів; публікація рецензій книжкових новинок не лише в спеціалізованих виданнях, а й у всеукраїнських газетах і журналах; вручення премій у різних номінаціях: «Книга року», «Найкраще видавництво», «Краща дитяча книга», «Письменник року» тощо; проведення книжкових виставок-ярмарків (в роботі за приклад взято Національну виставку-ярмарок «Форум видавців у Львові»); висвітлення подій книжкового ринку ЗМІ; публікація видавництвом каталогів своєї продукції; проведення презентацій видань та літературних вечорів; інтерв’ю з автором книжки та організація його турне по всій країні [21, с. 405].

Окрім вищезазначених способів промоції, дослідники також виділяють: РR промоцію, маркетингові комунікації, рекламу, пабліситі та інші.

Зарубіжна дослідниця Елісон Бейверсток виділяє такі форми популяризації:

– торгові конференції;

– прийоми;

– прес-конференції;

– авторські поїздки і підписання автором своїх книг;

– виставки;

– призи й премії;

– продаж через інтернет;

– продаж через бібліотеки та навчальні заклади;

– реклама;

– книжкові клуби;

• прямий маркетинг [3, с. 113].

Елісон Бейверсток у  своїй класифікації  подає  різні  інструменти  книжкової торгівлі, реклами, але вони представлені у неповному обсязі.

Молода українська дослідниця Вікторія  Падалко виділяє окремі шляхи просування книги на ринку:

– іміджева підтримка;

– конкурси;

– реклама;

– книжкові клуби;

– книга-поштою;

– «роман-газета» [13,  С. 28–30.].

Вікторія Падалко виділяє новий рекламний інструмент – роман-газету. Натомість вказує лише окремі види просування книги.

Микола Тимошик подає таку класифікацію і називає її маркетингом та промоцією:

– відділи маркетингу видавництв;

– книжкові магазини різних форм власності;

– книготорговельні фірми;

– дрібнооптові гуртові  книготорговельні підприємства;

– лотки й кіоски з  продажу друкованої продукції;

– інтернет-магазини;

– книжкові базари;

– книжкові ярмарки;

– книжкові клуби;

– прямий продаж без посередників;

– фізичні особи-книгоноші;

– книжкові відділи в  непрофільних торговельних підприємствах;

– відділи       «книга-поштою»         при         фахових         періодичних               виданнях [19, с. 384].

              В своїй класифікації дослідник виділяє книжкові ярмарки як окремий вид популяризації книжкової продукції.

  Книжкові ярмарки

Загальновідомою є теза про книжкові ярмарки як явище світового рівня, як чинник, який спонукає до кращого порозуміння, зближує народи й нації, сприяє подальшому піднесенню духовної культури. За підрахунками учених, нині в світі проводиться щороку до півтисячі різноманітних книжкових ярмарків, 120 з яких мають ранг міжнародних і національних  універсальних. Найпрестижнішими з них є щорічні Франкфуртський (жовтень), Лондонський (березень), Монреальський (листопад), Паризький (кінець березня), Єрусалимський (квітень), Женевський (травень).

    Із здобуттям Україною незалежності саме до цих  книжкових столиць світу почали прибувати зі своїми спільними стендами вітчизняні видавці. Натомість у себе вдома за останній час ми спостерігаємо справжній ярмарковий книжковий бум. Столиця кілька років поспіль оголошувала аж про два щорічні міжнародні книжкові ярмарки — "Книжковий сад" у травні та  "Книжковий світ" у серпні (листопаді). Статус міжнародних щоразу

відстоюють організатори книжкових ярмарків у Харкові ("Світ книги", квітень), Сімферополі ("Книжкова весна", травень), Одесі ("Зелена хвиля", серпень).

   Звичайно, можна посперечатися про "міжнародність" таких книговидавничих заходів. Але безперечним є факт, що кожен такий ярмарок живить інтерес до книги, до читання, сприяє налагодженню контактів видавців, поліграфістів і книгорозповсюджувачів, заповнює наявні ніші й прогалини у цій справі. Саме під час ярмарків укладаються контракти між видавцями та реалізаторами друкованого продукту, а між авторами і читачами встановлюються так давно  очікувані теплі стосунки.          

     Окремим феноменом ярмаркового дива стає уже протягом кількох років поспіль Львівський форум видавців. Варто звернути увагу на кілька особливостей цього форуму.

         По-перше, за роки існування (від 1994-го) Форум видавців у Львові не лише ствердив себе як найголовніша подія в річному календарі українських книжників, а й підняв авторитет старовинного галицького міста до рівня "українського Франкфурта".

         По-друге, форум створив не лише у Львові, а й у цілому в Західній Україні особливу атмосферу читацького духу довкола саме української книги. Це своєрідне свято її пошанування спонукає не лише професіоналів, а й кожного до збереження й примноження славних видавничих традицій цього краю.

По-третє, з кожним роком  до Львова приїздить усе ширше  коло учасників, які не мають прямого  відношення до видавничого процесу, але які природно сприяють  підвищенню його авторитету, пожвавленню й удосконаленню різноманітних заходів, що проходять у його рамках. Зазвичай це представники української інтелектуальної еліти — письменники, журналісти, вчені, молоді політологи.

По-четверте, одне з безперечних  досягнень форуму — привернення  уваги до нього з боку засобів масової  інформації. І не лише регіональних, а й з центру [19, с. 392].

Згідно з Законом "Про  рекламу" та законам, які регламентують  книговидавничу діяльність, немає чіткого  роз’яснення терміна "книжковий  ярмарок" чи "книжкова виставка", але є загальне визначення терміна "ярмарок". Ярмарки – спеціальні виставкові заходи, які здійснюються з метою просування відповідного  товару  на  ринок,  проводяться  організовано  у  певному  приміщенні  або  на  огородженому майданчику (у тому числі в місцях реалізації товару) у визначені строки, розраховані на зацікавлених та професіоналів, організатор яких обмежив відвідування заходу тими особами, яким відповідно до законодавства дозволяється продавати товар, що демонструється. 

            Ціллю  будь-якої  ярмарки  є  надання  її  учасникам–експонентам  можливості  виставити  зразки свого виробництва, продемонструвати нові досягнення і технічні удосконалення з метою укладення торгівельних угод.

За  складом  учасників,  місцем  проведення  і  економічному  значенню  розрізняють  виставки-ярмарки: регіональні, міжрегіональні, національні та міжнародні. По термінах і способі проведення виставки і ярмарки можна підрозділити на короткострокові (соло-виставки), пересувні та постійні. Проаналізувавши головні аспекти можна  відмітити  позивні  тенденції  у  виставковій  діяльності  книжкової сфери, які вказують на розвиток книговидавничої діяльності і популяризації книжкової продукції

 у маси. [12, С.63-66].

На нашу думку, класифікація, яку подає Микола Тимошик є неповною, тому що дослідник подає лише два способи популяризації друкованої продукції: відділ маркетингу видавництв та різні види книжкової торгівлі, якої замало для повної характеристики промоції книжкової продукції.

Класифікація Василя Теремка має більш розгорнутий вигляд, ніж класифікації інших дослідників. Науковець виділяє такі форми популяризації книжкової продукції і називає їх маркетинговими комунікаціями видавництва:

1. Реклама:

– презентація;

– надсилання матеріалів інформаційним агентствам та редакціям ЗМІ;

– публікування рецензій, круглих столів, читацьких листів;

– зустрічі з автором, проблемні конференції, диспути;

– провокування конфліктів навколо автора, книги, ініціювання чуток;

– самопрезентування книги;

– здобуття премій, місць у рейтингах, лауреатство в конкурсах;

– синкретичні способи привернення уваги до видавничих проблем, книг, авторів;    

– стиль життя, публічної поведінки письменника, видавця;

– використання електронних комунікацій.

2. Прямий маркетинг;

3. Персональні продажі;

4. Стимулювання продажів:

– споживачів;

– суб'єктів книгорозповсюдження;

– персоналу видавництва.

5. Паблік Рілейшнз:

– РR-заходи;

– РR-інструменти;

– імідж.

6. Інтегровані засоби маркетингових комунікацій:

– мерчандайзинг (система  засобів  і прийомів у місцях продажу для стимулювання  купівлі:   асортимент,   розташування,   освітлення,  колір тощо);

• книжкова виставка;
• семплінг    (безкоштовне    роздавання   або    надсилання   зразків

продукції);

– брендинг (товарний, видавничий) [16, с. 205].