Вимоги видавничих стандартів щодо поліграфічного виконання газетних та журнальних видань

 

Розділ 3. Вимоги щодо поліграфічного виконання журналів

У другій половині XVI століття загальна потреба призвела до життя нове друковане  видання – журнал. Ним заповнювався великий проміжок між книгою та газетою; журнал з’явився такою проміжною формою видання, яка поєднала в собі і фундаментальність книги, і оперативність газети [1, с. 19].

За стандартом журнал – це періодичне журнальне видання, яке виходить під постійною назвою, має постійні рубрики, містить статті, реферати, інші матеріали з різних громадсько-політичних, наукових, виробничих та інших питань, літературно-художні твори, ілюстрації, фотографії.

Журнал може мати додаток чи додатки  у вигляді періодичних чи продовжуваних  видань а також носіїв аудіовізуальної  інформації.

Види журналів:

• Громадсько-політичний;
• Науковий;
• Науково-популярний;
• Виробничо-практичний;
• Популярний;
• Літературно-художній;
• Реферативний [4, с. 20-21].

Від книги журнал відрізняється  своєю періодичністю, оперативністю  виготовлення, більш ширшою тематикою, та різноманітністю змісту матеріалу. Журнали різняться між собою цільовим призначенням, періодичністю, спеціалізацією, об’ємом, оформленням, конструкцією, та іншими ознаками.

Будова журналу  залежно від оформлення та об’єму може бути різною: їх можуть випускати  як в переплеті так і в м’якій обкладинці.

В журналах, як і  в брошурах, немає форзацу, каптала, стрічки-закладки та корінцевого матеріалу. В іншому елементи журнального блоку  майже повністю збігаються з елементами книжного і брошурного блоків.

Блоки так званих тонких журналів (малооб’ємних та великого формату) представляють собою один чи два віддруковані зошити, внутрішні елементи яких відрізняються від елементів книжкового блока. Титул в таких журналів займає частину першої сторінки. Колонтитулу та шмуцтитулу в таких журналів немає [10, с. 20-21].

3.1. Формат

Формат журналу повинен бути встановлений видавцем залежно від  змісту і цільового призначення  журналу з урахуванням вимог  ГОСТ 5773 і бути постійним упродовж року [13, с. 10].

Формати журнальних видань [2, с. 2]:

Розмір аркуша,мм	Доля аркуша	Умовне позначення	Розміри (мм)
			максимальний	мінімальний
700х1080	1/8	70х108/8	265х340	257х333
600х900	1/8	60х90/8	220х290	205х275
600х840	1/8	60х84/8	205х290	200х285
840х1080	1/16	84х108/16	205х260	192х255
700х1080	1/16	70х108/16	170х260	158х255
700х1000	1/16	70х108/16	170х240	158х230
600х900	1/16	60х90/16	145х215	132х205
840х1080	1/32	84х108/32	130х200	123х192
700х1080	1/32	70х108/32	130х165	125х165

 

Відхил від формату не повинен  перевищувати ±3 мм в межах тиражу. Формат додатку до журналу чи вкладки може відрізнятися від формату журналу [13, с. 10].

3.2. Розміри полів

Розміри полів, в тому числі корінцевого, мають становити не менше 10 мм. Допустимий відхил установлених розмірів корінцевого  і верхнього (головкового) полів в межах тиражу не повинен бути більший ніж ±3 мм. Перекіс корінцевого поля не повинен перевищувати 2,0 мм [13, с. 10].

3.3. Способи друку

Журнали можуть бути надруковані офсетним чи високим способом [13, с. 11].

Хоча технічні принципи офсетного друку залишаються незмінними, використовувані в книговиданні офсетні друковані машини можна поділити на три основні категорії. Це малі офсетні машини, листові офсетні машини та рулонні офсетні машини [8, с. 250].

Найбільш поширеною проблемою  пов’язаною з офсетним друком є баланс краски й води. Якщо на формі з’явиться надлишок води, отримані кольори будуть не насищенні [15, с. 41].

Високий друк не підійде якщо різнобарвна кольорова гама [15, с. 161].

Спосіб друкування обирають з урахуванням фарбовості журналу (одно-, дво- і багатофарбові), характеру ілюстрацій (штрихові або/та растрові), кількості ілюстрацій (текстові – до 5 % ілюстрацій і ілюстраційні – до 70 % ілюстрацій), призначення та інших особливостей.

Ілюстрації, що друкуються окремо від  тексту, обкладинки, додатки чи/та вкладки до журналів допускається друкувати способом, що відрізняється від способу друкування журналів, до яких вони відносяться. Для журналів малого обсягу і певного призначення (наприклад, популярних, науково-популярних тощо) обкладинку дозволено друкувати разом з основним текстом [13, с. 11].

3.4. Кольори шрифтів і зображень

Зображення на сторінках повинні  відповідати оригінал-макету. Кольори  багатофарбових ілюстрацій мають відповідати  за тонопередачею підписному відбитку.

Контури сторінок видання з лицьового і зворотного боків мають співпадати. Неспівпадання контурів не повинно перевищувати 2 мм.

Фарби на зображенні мають бути суміщені. Відхил від суміщення фарб не повинен  перевищувати 0,2 мм [13, с. 11].

3.5. Скріплення

Спосіб скріплення журналу залежить від його обсягу і призначення, він може бути скріплений зшиванням дротом ззовні або з відступом, зшиванням нитками, не зшивним клейовим способом [13, с. 11].

3.6. Типи обкладинок

Залежно від обсягу журнали можуть бути виготовлені в обкладинці типу 1, 2.1, 3 чи 4.2 згідно з ГСТУ 29.4 або без неї [13, с. 11].

Тип 1 – проста обкладинка для покриття блока вкладанням (тобто всі аркуші складені в один зошит), цілісно-картонна обрізна. Така обкладинка являє собою  складений навпіл аркуш, що накидається на зошит і скріплюється дротом. Виготовляється найчастіше з паперу.

Тип 2.1 – проста обкладинка для звичайного покриття блока, скомплектованого підбиранням. Скріплюється позошитно нитками на марлі і без неї. Така обкладинка не має клапанів.

Тип 3 – проста обкладинка для покриття блока підбиранням; приклеюється до прямого корінця блока, завтовшки  менше 14 мм, а також частково (на ширину кількох міліметрів) до корінцевого  поля передньої і задньої частини  сторінок блока. Обкладинка типу 3 застосовується частіше за тип 2.

Тип 4.2 – складена обкладинка з  окантованим корінцем. Для боковин  застосовують папір або тонкий картон (0,3-0,5 мм), для корінця – палітурний матеріал. Боковини обкладинки підбирають із блоком як звичайні аркуші і скріплюють клеєм, нанесеним на окантований нетканим матеріалом або тканиною корінець. Тип 4.2. із суперобкладинкою, наклеєною поверх звичайної обкладинки, із загнутими широкими клапанами, причому згини виступають за передній край блока [3].

За технологічних можливостей поліграфічного підприємства допускається виготовлення обкладинок інших типів: коротка клапанова обкладинка; подовжена клапанова обкладинка; обкладинка з "флаєром"; швейцарська брошура тощо.

Обкладинки журналів можуть бути задруковані  в 1–4 і більше фарб. Обкладинки журналів дозволено оздоблювати тисненням фольгою чи нанесенням прозорого полімеру (лакування чи припресовування плівки) [13, с. 11].

3.7. Вихідні відомості, розміщені на корінці

Корінець блока ― місце скріплення зошитів чи аркушів у блок [5, с. 16].

Вихідні відомості ― сукупність даних, що характеризують видання та призначені для його оформлення, бібліографічного оброблення, статистичного обліку та інформування споживачів [5, с. 19].

На корінці обкладинки журналу, товщина блока якого становить понад 7 мм, мають бути надруковані назва журналу, номер (число) та рік видання; на корінці товщиною блока до 7 мм –  за узгодженням з поліграфічним підприємством [13, с. 12].

3.8. Дефекти, за якими бракують примірник журналу

Примірник журналу повинен бути забракований за виявлення таких його дефектів:

• дефекти відтворення шрифту та ілюстрацій, за яких неможливе читання тексту та сприймання зображення: незадруковані ділянки, чорниші, розмазана фарба, багато забитих фарбою ділянок тексту чи зображення, здвоєний друк;
• неправильно розміщені зображення чи складові частини журналу;
• наявність у журналі макулатурних чи чистих аркушів;
• некомплектність і непослідовність блока;
• наявність брудних чи з механічними пошкодженнями аркушів, які порушують зручність читання чи сприймання зображення;
• випадання елементів блока;
• дефекти друкування чи тиснення на обкладинці (пропушені елементи зображення, тексту, осипання фольги, наявність бруду, розмазаного зображення);
• наявність на обкладинці зморшок, жолоблення, складок, механічних пошкоджень;
• відсутність скоб чи наявність незагнутих скоб, неправильне розташування скоб, що затруднює читання;
• зморщеність корінця через надлишок клею;
• дефекти лакування чи припресовування плівки: нерівний плямистий шар лаку, пузирі, зморшки, складки, відшарування чи механічне пошкодження полімеру;
• погане розкривання журналу, надриви на першій і останній сторінках блока [13, с. 12].

Отож, журнальне видання буде якісним  в поліграфічному плані, якщо буде дотримано правил зазначених у стандарті. Не слід особливо ігнорувати дефекти за якими бракують примірник, слід звернути увагу на спосіб скріплення, розміри полів, насиченість кольорів тощо.

 

Розділ 4. Поліграфічне виконання на прикладі українських газетних та журнальних видань

Ринок друкованої продукції останнім часом невпинно та динамічно змінюється. Збільшується попит на багатокольорові високоякісні видання, випущені малими тиражами. Зросла і кількість виробників видавничо-поліграфічної продукції.

У таких умовах зростають вимоги до якості друкованої продукції; вони частково компенсуються впровадженням в Україні нових технологічних процесів, сучасного обладнання, нових досконалих поліграфічних матеріалів, потрібного програмного забезпечення комп’ютерних систем [7, с. 8].

Та нажаль на практиці часто зустрічаються помилки в поліграфічному виконанні. Тому аналізуючи газетні та журнальні видання ці помилки будуть зазначатися.

4.1. Газети

На основі проведеного дослідження  можна укласти план за яким буде проведено аналіз газетних видань. Спочатку проаналізуємо видання на дотримання формату, потім перейдемо до зображень, далі проаналізуємо зображення сторінок. Наступний етап аналізу – відтворення тексту. Далі спробуємо знайти чи є у газетах дефекти, які псують загальний вигляд видання. Та на кінець проаналізуємо чи справді видання з дефектами за наявності яких бракують примірник не пускають в друк.

Поліграфічне виконання газет  на практиці не таке ідеальне, як в теорії. Є видання, які більш якісні, є  такі, в яких трапляються певні  поліграфічні помилки, а є й такі, в яких досить багато помилок та дефектів. Найбільш оптимальна ситуація з форматом. У аналізованих виданнях немає відхилень від формату. А от ситуація з розміщеними у виданнях зображеннями є більш критичною. Прикладом нечіткого зображення є Додаток 1. Як ми бачимо зображення досить розмите і текст, що розташований на ньому є нечитабельним. Також прикладом неякісного зображення є Додаток 2. І хоча фото не заважає сприйняттю матеріалу, але все ж понижує авторитет видання.

Прикладом хорошого кольорового насиченого зображення може послугувати Додаток 3. Адже спостерігається насиченість кольору та точність відтворення.

Зображення сторінок в газеті з  лицьового і зворотного боків  мають бути суміщені. Граничний відхил від суміщення не має перевищувати 2,00 мм як зазначено у відповідному стандарті. Та в деяких виданнях це порушується. Зокрема в газеті «Україна-Центр» майже на кожній сторінці є відхил на 4,00 мм.

Щодо неякісного відтворення тексту, то тут теж трапляються дефекти. Наприклад, у Додатку 4. Як ми бачимо заголовок з правого боку більш насиченого сірого кольору, а з лівого світліший, що є помилкою.

Трапляються у поліграфічному виконанні  газет і такі дефекти, які не заважають  читанню матеріалів, але псують загальне враження про видання та понижують авторитет у читача. Прикладом саме такого дефекту є Додаток 5. Як бачимо на сторінці є засохлі краплі фарби. Також ще одним таким прикладом є Додаток 6. На ілюстрації є пляма чорної фарби.

Як відомо одним з недопустимих дефектів у відтворенні газети є  дефект відтвореності ілюстрацій. Проте у деяких виданнях такий дефект зустрічається. Зокрема Додаток 7 та Додаток 8 є цьому приклад. Це нечіткі, розмиті зображення, які не сприймаються оком. Що найбільш вражає, так це розмір цих дефективних зображень. Адже в Додатку 8 ці два зображення розташовані на пів сторінки. В Додатку 9 на зображення взагалі перевівся текст зі зворотної сторінки. До того ж такі перенесення фарби з лицьового на зворотний бік є поширеним явищем у газетних виданнях. Що не тільки псує враження про саме видання, а й інколи навіть заважає читабельності тексту.

4.2. Журнали

Почнемо аналіз журналів з укладання  плану за яким буде проведено дослідження. В першу чергу слід проаналізувати видання на помилки, що залежать від  неякісних матеріалів. Далі перейдемо до формату, після чого подивимось на дотримання розмірів полів. Потім звернемо увагу на кольори, їх насиченість та зображення сторінок. І на останок проаналізуємо способи скріплення та вихідні відомості розміщені на корінці.

У поліграфічному виконанні журнали не далеко відійшли від газет. Тут також є безліч помилок. Цікаво, що якість поліграфічного виконання саме журналів залежить в першу чергу від його популярності. Адже саме в популярних журналів є кошти на якісний папір, на лакування тощо. А матеріали займають не останнє місце у поліграфічному виконанні. Так, у деяких аналізованих журналів за наявності дешевого газетного паперу спостерігаються часті переводи фарби на іншу сторінку видання (Додаток 10), (Додаток 11). Це явище дуже псує враження про видання. Також у журналах з таким папером є ще одна поширена проблема. Це просвіщення ілюстрацій з лицьового на зворотний аркуш. Прикладом цього може бути Додаток 12.

Ситуація з форматом видання  більш оптимальна. Хоча зустрічаються  такі помилки, коли обкладинка журналу менша за блок видання, в зв’язку з чим блок видання виступає за обкладинку і це є досить негарно.

Як відомо, розміри полів, в тому числі корінцевого, мають становити  не менше 10 мм. Допустимий відхил установлених розмірів корінцевого і верхнього (головкового) полів в межах тиражу не повинен бути більший ніж ±3 мм. Але є такі видання, в яких розміри корінцевого поля катастрофічно малі.

Ще однією розповсюдженою помилкою серед журнальних видань є не насиченість  кольорів. Прикладом служить Додаток 13.