Вимоги видавничих стандартів щодо поліграфічного виконання газетних та журнальних видань

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА

 

 

Кафедра видавничої справи та редагування

 

 

 

Вимоги видавничих стандартів щодо поліграфічного виконання  газетних та журнальних видань

Курсова робота з видавничих стандартів Підлубної Анни Миколаївни студентки 24-ї групи факультету філології та журналістики Спеціальність “Видавнича справа та редагування”

Науковий керівник Баранюк Олександр Филимонович, старший викладач

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кіровоград - 2012 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП

 

Для створення справді якісного газетного та журнального видання необхідно не тільки провести оперативну журналістську роботу, а й забезпечити якість у поліграфічному плані. Адже зрозуміло, що видання не збільшить авторитет у читачів, якщо у ньому будуть наявні брудні чи з механічними пошкодженнями аркуші або ж інші дефекти. Бо такі поліграфічні помилки не тільки заважають нормальному сприйманню тексту, а й псують загальне враження про видання. Тому головною проблемою курсової роботи є правильне поліграфічне виконання газетних та журнальних видань на основі видавничих стандартів.

Звичайно ж, що людина, яка читає, зустрічала бодай один раз за свою читацьку практику дефект у поліграфічному відтворенні видавничої продукції. А особливо це спостерігається у газетах та журналах. Адже це періодичні видання і тому строки випуску дуже малі, що збільшує загрозу дефектів у відтворенні. Тому актуальність курсової роботи полягає в тому, щоб з’ясувати, яким чином можна запобігти неправильному поліграфічному виконанню газетних та журнальних видань, дотримуючись відповідних стандартів, усталених норм, актуальних порад спеціалістів у цьому напрямі.

Об’єктом дослідження є вимоги видавничих стандартів щодо поліграфічного виконання видань.

Предметом дослідження виступає поліграфічне виконання журналів та газет.

Метою дослідження є встановлення вимог видавничих стандартів стосовно правильного поліграфічного виконання газет та журналів, аналіз дотримання цих вимог в сучасних українських газетних та журнальних виданнях.

Для того, щоб досягти мети слід виконати такі завдання:

• Пошук стандартів, досліджень, усталених норм, що регламентують вимоги до поліграфічного виконання журналів та газет;
• З’ясування основних складових якісного поліграфічного оформлення газетних та журнальних видань;
• Пошук газетних та журнальних видань для аналізу на дотримання цих норм та вимог;
• Аналіз ступеню відповідності поліграфічного виконання сучасних газетних та журнальних видань встановленим вимогам;

 

На жаль, з даної теми окремих досліджень не проводилося. Ця тема розглядалася в загальному розрізі поліграфічного виконання. Окремо про поліграфічне виконання саме газетних та журнальних видань йдеться у відповідних стандартах: про поліграфічне виконання газет йдеться у СОУ 22.2-02477019-03:2005 Газети. Технічні умови; про поліграфічне виконання журналів йдеться у СОУ 22.2-02477019-06:2006 Журнали. Технічні умови. Також матеріал, що потрібний для досягнення мети наявний у книгах таких спеціалістів, як Пикок Дж., Полянский Н. Н., Сава В., Хайди Толивер-Нигро, Тимошик М. та інших.

На жаль, українських дослідників у питаннях поліграфії досить мало. Зокрема ці питання досліджують російські фахівці. Але, хоч Україна, як самостійна держава існує вже двадцять з гаком років, та все ж ми ще рівняємось на закордонні тенденції. Тому російські дослідження є актуальними. До того ж стандарти ще ніхто не відміняв, а основним джерелом роботи є стандарти.

Курсова робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списків використаної та аналізованої літератури, а також додатків.

 

Розділ 1. Особливості поліграфічного процесу

 

Історія поліграфії та видавничої справи, як і інших досягнень людства, — це історія взаємодії технічного прогресу і соціального розвитку. Кожний з цих напрямів сприяє розвитку іншого, почергово стає ведучим, але тільки при умові злиття в один спільний потік можливі докорінні зміни в житті людського суспільства [11, с. 3].

Виробничий етап редакційно-видавничого  процесу починається заздалегідь  – з вибору видавництвом поліграфічного підприємства та укладання угоди з ним на друкування видання. Після цього здійснюють передачу оригінал-макета з усіма необхідними документами. З цієї миті вся подальша робота з перетворенням оригінал-макета в конкретне видання здійснюється за межами видавництва [14, с. 231-232].

Поліграфія – це виготовлення у великій кількості ідентичних примірників оригіналу. Є два значення цього слова: 1) Сукупність технічних прийомів і засобів призначених для множинного репродукування текстових і графічних оригіналів; 2) Галузь промисловості, яка охоплює усі види виробництва друкованої продукції.

Поліграфічне виробництво – це процес, що включає в себе сукупність різноманітних технічних засобів, які використовуються для друкованого розмноження текстової та зображальної інформації у вигляді газет, книг, журналів, та іншої друкованої продукції [9, с. 4].

Існують такі етапи поліграфічного виробництва:

• переддрукарськй процес – технологічний процес виготовляння оригіналу та (чи) друкарської форми;
• друкарський процес – технологічний процес підготовляння друкарської машини до друкування та друкування тиражу;
• післядрукарський процес –  технологічний процес отримування із задрукованих аркушів друкованих виробів [6, с. 4].

Видання (поліграфічне) ― друкований виріб, що призначений для розповсюдження вміщеної в ньому інформації, пройшов редакційно-видавниче оброблення, поліграфічно самостійно оформлений та має вихідні відомості [5, с. 13].

Для друкування необхідно мати відповідну друкарську форму, контрастну речовину, об’єкт, що сприймає зображення, та необхідні умови – тиск, температуру тощо. Друкарський процес реалізується за допомогою спеціального обладнання, яке внаслідок своєї багатофункційності є досить складним і в більшості випадків спеціалізованим для більшості матеріалів, форми об’єктів для нанесення зображення.

У поліграфії друкарські процеси є  основними у технологічному ланцюзі  виготовлення будь-якої продукції. Багатовіковий  досвід їх застосування утвердив оптимальність  ідеї механізму друку завдяки простоті, швидкості, керованості [16, с. 6-7].

Поліграфічне виконання газет  та журналів досить складний процес, основні  вимоги до якого розміщенні в таких  стандартах, як СОУ 22.2-02477019-03:2005 «Газети. Технічні умови» та СОУ 22.2-02477019-06:2006 «Журнали. Технічні умови».

Отже, поліграфічний процес полягає  у тому, щоб якомога точно відтворити ідентичні оригіналу примірники. Для того, щоб продукція була якомога  якіснішою, цей процес повинен супроводжуватися якісними матеріалами, новітнім обладнанням, та кваліфікованими спеціалістами.

 

Розділ 2. Вимоги щодо поліграфічного виконання газет

 

Винайдення друкарського верстата надало можливість широкого розповсюдження книгодрукування в усьому світі. Та становлення періодичного видання  затрималось більше ніж на століття та пройшло декілька етапів. Спочатку, приблизно в середині XVI століття, в Італії з’явилися листи новин, в яких були повідомлення про ціну, оголошення послуг та іншу комерційну інформацію. Такі листи стали з’являтися і в інших європейських країнах. Ці перші інформаційні видання були рукописні та мали різні назви – Zeitung, Avizo, Post, Relation, News, Courrier, Mercure, що означало в перекладі з відповідних європейських мов: лист, новини тощо. У Венеції подібний лист отримав назву  «gazetta» – за назвою серебряної монети, яку за неї платили. Як наслідок термін «газета» закріпився в Росії. Подібні листові видання, що виникли внаслідок розвитку торгівлі, не були періодичними та не мали певної програми.

Згідно класичним уявленням  істориків друку, перші друковані газети почали виходити на початку XVII століття в Бельгії (1605 р.), у Франції (1609 р.), Англії (1621 р.), згодом в Австрії та Німеччині. Вони виходили вже з певною періодичністю, як правило, один раз на тиждень. Але ідею газети, як періодичного видання в сучасному розумінні пов’язують з іменем французького медика Теофраста Ренодо, який в 1631 році приступив до видання щотижневика «La gazette».

Внаслідок втрати багатьох видань, документів та архівних джерел думки на історію  перших газет розходяться.

Так чи інакше, та до середини XVII століття газета як тип видання закріпилась, отримавши розповсюдження спочатку в Європі, а згодом в усьому світі [1, с. 15-16].

За стандартом газета – це періодичне газетне видання з постійною назвою, що виходить через певні, короткі проміжки часу, містить офіційні документи, оперативну інформацію і матеріали з актуальних громадсько-політичних, наукових, виробничих та інших питань, а також літературні твори, фотографії та рекламу [4, с. 19].

Газета може випускатися також протягом короткого часу, обмеженого періодом проведення певного заходу, конференції, фестивалю тощо.

Газета може мати додаток чи додатки  у вигляді окремих газетних випусків, і у вигляді газетно-журнальних видань, які мають самостійну назву, а також носіїв аудіовізуальної інформації.

Види газет:

• Громадсько-політична;
• Спеціалізована;
• Спеціальний газетний випуск [4, 19-20].

Титулом газети служить її заголовок, розміщений вгорі першої шпальти. Шпальта  газети має, як правило текст та ілюстрації. Текст на шпальтах розміщається у вигляді колонок, число яких (від 4 до 8) залежить від формату газети. Реєстраційно-випускні дані розміщають на останній шпальті. Газета відрізняється великою різнобарвністю заголовків, рубрик, набраних різними шрифтами [10, с. 21].

2.1. Формат

Формат видання ― розмір готового видання, що визначається шириною і довжиною сторінки видання у міліметрах чи шириною і довжиною аркуша паперу видання в сантиметрах із зазначенням частини, яку займає на ньому сторінка видання [5, с. 19].

Формат газети, вкладок і додатків до неї встановлює видавець залежно від обсягу газети та формату паперу і узгоджує їх з поліграфічним підприємством. Формат газети має відповідати форматові, зазначеному в свідоцтві про державну реєстрацію газети.

Граничний відхил від формату не має перевищувати 2 мм. Для газети, яку друкують на аркушній машині, дозволено граничний відхил від формату в межах +2 мм –5 мм.

Формат вкладки або додатка  може бути такий, як і формат газети, або становити частку від нього [12, с. 6].

2.2. Технічні вимоги до вкладок   і додатків

На сторінках газети, вкладки  додатка мають бути відтворені всі  елементи тексту та ілюстрацій. У газеті, вкладці, додатку не має бути неправильно розташованих сторінок, неправильно змонтованих шпальт і сторінок, дзеркального зображення.

Зображення на сторінках має  бути чітке, однакової контрастності  як в одному примірнику газети, так і в усьому тиражі [12, с. 6].

2.3. Кольори тексту і зображень

Текст чорною фарбою на кольоровому  або сірому фоні має відповідати таким вимогам:

 

Оптична густина фону за фільтром видності, одиниці	Кегель шрифту, п.,   не менше	Насиченість вічка шрифту
Менше 0,15	8 6* (не більше 1000 зн.) 7* (не більше 3000 зн.)	Світле (напівжирне)
0,15-0,30	8*	Напівжирне
0,31- 0,40	9*	Те саме
* – збільшений інтерліньяж

 

Інтервал оптичних густин між зображенням, відтвореним чорною фарбою, та папером  має бути не менше ніж 0,7 одиниці.

Кольорові зображення мають бути насичені та відповідати підписному аркушеві.

Фарби на зображенні мають бути суміщені. Для багатофарбової газети граничний відхил від суміщення фарб в центрі сторінки не має перевищувати 0,4 мм для жовтої фарби та 0,3 мм для інших фарб, а на краях не має перевищувати 1,0 мм для всіх фарб. Для двоколірних зображень, розташованих на віддалі до 3,0 мм, граничний відхил від суміщення зображень не має перевищувати 0,4 мм, а на віддалі, більшій ніж 3,0 мм, не має перевищувати 1,5 мм.

Зображення сторінок в газеті з  лицьового і зворотного боків  мають бути суміщені. Граничний відхил від суміщення не має перевищувати 2,00 мм [12, с. 7].

2.4. Поля

Поля (поліграфія) ― незадруковані ділянки вздовж периметра сторінки видання [5, с. 15].

Мінімальний розмір полів на сторінках  газети, яку друкують на аркушних машинах, має бути не менше ніж 5 мм, а газети, яку друкують на рулонних машинах – не менше ніж 10 мм.

Довжина проколини від графейки не має перевищувати 3мм [12, с. 7].

2.5. Недопустимі дефекти

У газеті не має бути:

• дефектів відтвореності шрифтів та (або) ілюстрацій, через які не можна прочитати текст та (або) роздивитись ілюстрацію (незадрукованих ділянок, чорнишів, розмазаної фарби, забитих фарбою ділянок тексту чи ілюстрацій, здвоєного зображення, несуміщення фарб, плям від фарби та мастила, фарбових смуг);
• макулатурних або чистих аркушів, аркушів з брудними полями [12, с. 7-8].

Отже, для якісного поліграфічного виконання газет необхідно дотримуватись  правил зазначених в стандарті, не ігнорувати дефекти. Адже це негативно впливає  на видання, так, як отриманий результат  знизить авторитет у читачів.