Види ілюстрацій них матеріалів у технічних виданнях та вимоги до них

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ  ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

ВИДАВНИЧО-ПОЛІГРАФІЧНИЙ  ІНСТИТУТ

Кафедра видавничої справи і редагування 
 
 
 
 

Контрольна  робота

з редагування  технічної літератури

на тему:

«Види ілюстрацій них матеріалів у технічних виданнях та вимоги до них» 
 
 

Виконав:                                                                                         Перевірив: 
 
 
 
 

Київ

2011

     Ілюстрація у виробничо-технічній книзі є незамінною частиною викладу, переконливою формою доведення. Інколи ілюстрація є головним елементом роботи, основним об’єктом викладу,  а текст зводиться лише до коротких пояснень до рисунків або креслень.

     Сама  назва ілюстрація (від латинського illustratio – освітлення) показує її призначення – пояснювати відповідний текст зображувальними засобами (креслення, рисунок, фотографія).

     Ілюстрація  у технічній книзі слугує для  того, щоб наочно показати предмет  опису, який читач не може уявити навіть при найдетальнішому описі. Таким  чином, графічні зображення у книзі мають переважно прикладний характер.

     Ілюстрація  у технічній книзі може бути: предметом  вивчення; зразком, кресленням чи еталоном для виготовлення якогось механізму  або його деталі; зображенням неправильного  або правильного прийому роботи.

     Ілюстрація  у одних випадках доповнює текст, виконуючи додаткову роль, у інших  же випадках (наприклад, у збірниках  креслень) набуває основного значення у книзі.

     Технічні  ілюстрації потребують точності, наочності, об’єктивності та неупередженості. Ілюстрації до виробничо-технічних видань можуть бути різними залежно від своїх цілей та задач, типів та методів зображення. У редакційно-видавничій підготовці ілюстрацій до науково-технічних видань існують певні вимоги.

     Види  ілюстрацій та способи  їх виконання

     За  змістом, принципом побудови і способами  графічного виконання ілюстрації поділяють  на такі основні види.

     Креслення – зображення у геометричних проекціях будова чи конструкція предмета: машини, механізму, їх деталей. У технічній книзі креслення та його варіанти є основним видом ілюстрації.

     Схема – зображення будови предмета чи перебігу процесу у загальних рисах. Схеми, які показують будову предмету, поділяють на принципові та структурні. Принципові схеми показують елементи, що складають предмет (наприклад, принциповими є електротехнічні монтажні схеми). На структурних схемах виявляють принципи поєднання, підпорядкування всередині предмета (наприклад, структурною є схема адміністративного поділу країни чи схема адміністративного апарату установи). Схеми достатньо наочні і не потребують детальних пояснень у тексті.

     Графік – зображення змін двох чи більше величин, що співставляються. Графік будують на основі осі координат і викреслюють у вигляді лінії, проведенної по точках функціональних значень. На одному графіку можуть бути поєднані кілька явищ, якщо вони мають хоч одну розмірність, що співпадає. Різновидами графіку є номограми (спеціальне креслення, яким зображується функціональна залежність між величинами. До впровадження персональних комп'ютерів номограми широко застосовувалися для одержання без розрахунків приблизних рішень громіздких багатофакторних рівнянь).

     Діаграма – графічне зображення співвідношення між якими-небудь величинами, що порівнюють. На діаграмі величинам, що порівнюються присвоюють умовні позначення (лінія, геометрична фігура, ілюстративні значки). Різновидом діаграми є картодіаграми (карта, що показує за допомогою діаграмної фігури сумарну величину (а іноді структуру і динаміку) якого-небудь статистичного показника у межах кожної одиниці нанесеного на картодіаграму територіального поділу).

     Рисунок – ілюстрація, яка зображує художніми засобами ( а не на суто геометричній чи математичній основі) який-небудь технічний об’єкт чи предмет чи показує якусь дію (результат дії) технічного об’єкту чи сил природи.

     Фотографія – зафіксований фотомеханічним способом процес роботи, або загальний вид предмета, механізму, машини, або технічних робіт, або дія (результат дії) технічного об’єкта чи сил природи. Велику перевагу фотографії перед рисунком становить документальність, достовірність і беззаперечна точність. Однак одним із недоліків фотокамери є те, що вона фіксує все, а не тільки предмет, що потрібно зобразити.

     За  технікою виконання ілюстрації ділять на дві основні групи: тонові   та штрихові. До тонових відносять рисунки, виконані відмивкою, і фотографії, до штрихових – креслення і штрихові рисунки.

     Велике  значення інколи має вибір манери виконання штрихового рисунка. Найбільш поширеними є чотири манери виконання  штрихових малюнків: штрихова манера, крапкова манера, чорно-біла манера і чистий контур. Кожну з цих графічних манер слід використовувати обгрунтовано, пов’язуючи її з характером поверхні зображуваного на ілюстрації предмета, а не довільно.

     Штрихування слід використовувати на таких ілюстраціях, де показують рівні, гладкі поверхні (наприклад, станків, інструментів). Хороші результати дає штрихування у малюнках рослин. Вона повинна бути тонкою, грубе штрихування поверхні може надати рослині «металевого» вигляду.

     Крапкова  манера дозволяє надати предмету, що зображають, опуклості чи увігнутості, що досягається шляхом згущення чи розрідження крапок. За допомогою цієї манери можна зображувати різноманітні предмети, особливо такі, що мають грубо оброблену поверхню (зокрема, з чавуну).

     Чорно-біла манера у чистому вигляді застосовується тепер дуже рідко, так як не відповідає за своїм стильовими особливостями сучасному оформленню книги. Однак частково у тому чи іншому штриховому рисунку її використовують. Чистий контур застосовують переважно у ілюстраціях, побудованих на схематичній основі.

     Основні вимоги й оформлення

     При підготовці видання до друку редактор разом з художником-графіком, художнім і технічним редакторами бере участь у створенні оригіналів ілюстрацій, причому роль редактора не може бути обмежена лише формальним прийомом готових оригіналів. Редактор, краще художника-графіка і художнього редактора, знаючи тематику книги і задачі, поставлені перед кожною ілюстрацією, що випливають з суті змісту. Тому йому необхідно (краще разом із автором) консультувати художників як про деталі авторського ескізу, так і  по техніці виконання оригіналу.

     До  оригіналу автор додає повний комплект ілюстрацій. Кількість ілюстрацій не повинна перевищувати визначеної у договорі.

  Оригінали ілюстрацій повинні бути підготовлені згідно з такими вимогами:

  1. У кожному оригіналі повинні бути враховані особливості поліграфічної технології і якість паперу, на якому вони будуть відтворені, та якість фарб, які будуть застосовані при друкуванні.

  2. Лінійність растру при відтворенні тонових одно- і багатоколірних ілюстрацій вибирається залежно від характеру оригіналу, виду продукції, а також паперу і типу машин, на яких буде друкуватися видання. Густина растру вимірюється кількістю ліній на дюйм (LPI — lines per inch) або в процентах чи лініях/см.

  Слід  пам'ятати про різницю між такими одиницями сучасної комп'ютерної техніки, як DPI та LPI. Принтер з допустимою можливістю 300 DPI ніколи не зможе здрукувати растр з насиченістю 300 LPI. Це пов'язано з тим, що для отримання растрових крапок більшого розміру принтер виконує групування крапок мінімального розміру. Застосування растрової технології потребує відповідних навиків та знань можливостей принтера. Інколи застосований растр не відповідає за рівнем щільності екранному зображенню.

3. На лицьовому боці оригіналу не повинно бути ніяких позначень, плям чи механічних пошкоджень, рельєфів від написів на звороті. Ці вимоги не розповсюджуються на архівні оригінали.
4. На оригіналах, які не мають чіткого позначення верху чи низу рисунка, на зворотній стороні повинні бути зроблені відповідні позначки по нижньому краю.
5. Чорно-білі штрихові оригінали повинні бути чіткими, нанесеними в повну силу туші чи фарби і мати нейтральний чорний колір.
6. Одноколірні тонові фотомонтажі повинні бути виготовлені з фотознімків, які мають однакову щільність найтемнішого і найсвітлішого полів зображення.
7. Не бажано використовувати як оригінал уже віддрукований відбиток. Складна ретуш такого оригіналу значно погіршує його якість, а в деяких системах його обробку робить взагалі неможливою.
8. Багатоколірні оригінали, які відтворюються способом офсетного чи глибокого друку і будуть монтуватися на одну форму, повинні бути однорідні за виконанням. Колір їх повинен входити в одну гаму.

  9. Оригінали, підготовлені для відтворення офсетним способом в чотири фарби, повинні мати кольорові відтінки, які відтворюються сполученням фарб однієї з тріад, підібраних за шкалами охоплення кольорів.

10. При відтворенні музейних картин (творів образотворчого мистецтва) з діапозитивів, слід пам'ятати, що на них повинна бути шкала фарб, від фотографована разом з картиною. Це дасть змогу точно передати кольорову гаму картини та можливість коригування кольорів згідно зі шкалою.
11. Обов'язково до кожного оригіналу повинні додаватися вказівка на номер оригіналу, процент зменшення чи збільшення видання, для якого виготовлений оригінал.
12. З метою точного відтворення зображення ілюстративні оригінали повинні, по можливості, мати формат, близький до заданого.
13. Рекомендоване максимальне збільшення оригіналів не повинно перевищувати 11/4(125%), а максимальне зменшення 1/2 (50%).
14. Найбільш точно відтворюються оригінали при зменшенні 2/3 (66%).
15. Допустиме збільшення діапозитива — не більше ніж в 4 рази. Більше — за згодою поліграфпідприємства.

     Серед вимог до оформлення слід звернути увагу на такі моменти, як наочність, зрозумілість ілюстрації, ї інформативність; на специфіку її створення (для креслення, товщина і розміщення ліній, розмірів), правильність підписів і пов’язаність із текстом.

     Креслення. На відміну від робочого креслення книжкове креслення, як правило, більш просте та наочне. Його основне завдання – дати читачеві уявлення про конструкцію механізму. Виготовляти механізм за цим кресленням читач не буде. Ось чому редактор, стикаючись з тим, що автор намагається здати у видавництво робочі креслення чи креслення, близькі до них, недостатньо спрощені, вчинить правильно, якщо буде наполягати, щоб автор доопрацював ілюстрацію.

     У подібних випадках застосовують такі прийоми:

1. виключать з ілюстрації зайві деталі (якщо це не порушує цілісності ілюстрації), не обов’язкові для розуміння конструкції механізму і ті, що не відповідають меті розміщення цієї ілюстрації в книзі;
2. прибирають всі елементи, які характерні для заводського креслення: таблиці, специфікації, примітки. Якщо такі елементи потрібні, то їх переносять до тексту чи у підпис до рисунку;
3. викреслюють написи, характерні для робочого креслення.

     Обтравка  зображення. При відтворенні об’єктів, що стоять окремо (станків, машин), а також у тих випадках, коли навколишній фон не має особливого значення і навіть заважає сприйманню основного предмета, слід застосовувати обтравку (витравлювання фону навколо основного зображення). Однак обтравкою можна скористатися не для всіх тонових оригіналів. Обтравка допустима там, де основне зображення має різкі контури. Якщо фон плавно переходить у зображення або розміщений у середині зображення, то при невеликій площі, що він займає витравлювати його не слід.

     Площа зображення. У видавничій практиці частими є випадки, коли ілюстрації займають невиправдано велику площу через те, що з зображення не прибрані зайві, не інформативні деталі.

     Наприклад, площа координатної сітки на графіку  повинна охоплювати криві, але не більше. Все зайве потрібно прибрати.

     Інший приклад – креслення подовженого  по формі механізму, де середня частина  не потрібна для розуміння тексту і ілюстрації. У подібних випадках площу креслення зменшують, зближуючи  його частини, користуючись прийомом розривів.