Специфіка використання соціально-комунікаційних технологій політичних афер

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

У даній роботі ми спробували систематизувати соціально-комунікаційні технології, технології політичних афер, визначити умови їх ефективного функціонування у галузі політичного маркетингу, зокрема в ході президентських виборів. Резюмуючи усі факти, оцінки, погляди і прогнози, викладені у роботі, варто зазначити, що кандидат, як і музичний виконавець – товар, який необхідно продати великій кількості споживачів. Більшість з них не є компетентними у політичних або економічних питаннях. Саме тому акценти у виборчих кампаніях робляться не на особисті професійні якості політика, а на привабливу „обгортку”, що може зацікавити електорат.

Створення стратегії  виборчої кампанії - це творчий процес. Щораз конкретний технологічний  ланцюжок вибудовується, як конструктор, з окремих блоків. Тому принципово важлива правильна діагностика ситуації на старті виборчої кампанії, створення індивідуальної стратегії для конкретного клієнта в цих унікальних обставинах і постійне одержання зворотного зв'язку в ході її реалізації. Імідж та популярність політика – це талант політтехнолога.

Державне управління не може існувати без комунікації, як форми взаємодії різноманітних  суб’єктів і об’єктів управління, оскільки демократичний режим потребує погодження позицій у постійному діалозі між владою і громадськістю. Комунікації інформують населення і владні структури та інститути громадянського суспільства, дозволяють видавати накази, ухвалювати законодавчі акти, переконувати людей.

Підхід до політичної комунікації як до процесу означає, що основним у її здійсненні є досягнення інформаційної спільності учасників комунікації, забезпечення їх ідейної єдності. Саме це дає змогу державі розраховувати на підтримку населення, партіям — встановлювати контакти зі своїми прибічниками чи формувати передвиборчі коаліції, а гілкам влади — досягати порозуміння, узгоджувати позиції, визначати шляхи реалізації єдиної державної політики. Завдяки цьому політичні комунікації в країнах розвиненої демократії стали потужнім інструментом масштабних суспільних змін, ефективним механізмом досягнення взаємодії між окремими індивідами, різними політичними групами і структурами, між громадським суспільством і державною владою, а в самій владі — між основними її гілками, де приймаються, узгоджуються і виконуються державно-управлінські рішення.

На нашу думку, рівень розвитку масово комунікаційних процесів у сучасній Україні є достатнім  для здійснення ефективної політичної комунікації. Проте її змістовний аналіз, спрямованість, форми реалізації свідчать, що ці процеси ще далекі від демократичної моделі політичної комунікації. Причина, передусім, — у відсутності системи налагодженого, постійного інформаційного обміну між політичною системою, її інститутами та суспільством. Ускладнюється цей процес також відсутністю розвинених структур громадянського суспільства, які здатні суттєво впливати на якість політичної комунікації через функціонування системи обов'язкового «зворотного зв'язку, постійного політичного діалогу як на горизонтальному, так і на вертикальному рівнях суспільства.

 

На жаль, сьогодні доводиться констатувати, що політичні комунікації у сфері взаємовідносин гілок влади в Україні стали своєрідним засобом посилення конфронтації та боротьби за повноваження. Їх використання часто має далекі від демократичних принципів цілі: обмінятися політичними попередженнями; скомпрометувати політичних опонентів; довідатися про реакцію протилежної сторони на ту чи іншу ідею, пропозицію, щоб визначити можливі наслідки їх реалізації; примусити опонентів змінити поведінку; в кращому разі — прорекламувати власні дії або позиції своїх представників.

Відслідковуючи рекламну капманію на виборах, можна побачити спільну модель, технологію, яка є відомою у аферистів як обіцянка. Обіцянки або обман щодо майбутніх подій, стали практикуватися досить часто, особливо якщо мова йде про дії самого шахрая (помилкові обіцянки). Змістом помилкової обіцянки є обставини майбутнього часу: шахрай обіцяє збагатити, дістати товар за півціни, сплатити борг і виплатити відсотки, організувати захоплюючий відпочинок і поїздку і т.д. Обманюючи щодо своїх дій в майбутньому, шахрай тим самим створює невірне уявлення про свої дійсні наміри, які у нього є в даний момент. І не завжди можна розгледити в чарівному незнайомцеві безсовісного шахрая.

Можна зробити висновок, що українці дуже неохоче вчаться на власних помилках і з катастрофічною легкістю вірять красивим обіцянкам безвідповідальних політиків. Тому визначення «кожен народ має ту владу, на яку заслуговує» в українських реаліях набуває дещо іншого змісту: «хворий на суспільно-політичну короткозорість народ нездатний обрати ту владу, на яку він заслуговує».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

1. Афера [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ru.wiktionary.org/wiki/

2. О.М. Холод Маніпуляція суспільством: мутація й інмутація як концепції соціально-комунікаційних технології [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.social-science.com.ua

3. Бебик В. К проблеме коммуникации и ее функции в обществе // Персонал. — 2004. — № 3. — С. 28–33.

4. Пугачев В. П., Соловьев А. И. Введение в политологию. Учебн. пособ. — М., 1995.

5. Українське суспільство 1992–2006. Соціологічний моніторинг. — К.: Ін-т соціології НАН України, 2006.

6. Допіра А. І. Актуальне незнання як передумова сприймання та розуміння інформаційних повідомлень ЗМІ // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина української держави. Матеріали Другої Всеукраїнської наукової конференції 13–14 листопада 1997 р. К., 1997.

7. Інформаційна відкритість української влади. — К., 2002.

8. Марія Логунова «Соціально – психологічні аспекти управлінської діяльності» – К.,2006.

9.   Холод О.М. «Діапазон поняття «соціально-комунікаційні технології» - К.,2012.

10.  Климанська Л.Д. «Соціально-комунікативні технології в політиці: таємниці політичної “кухні”» - Л.: Вид-во Нац. ун-ту "Львів. політехніка", 2007. - 332 с.

11.  Мазур В. Г. «Комунікації як механізм взаємодії державних органів влади та громадськості на регіональному рівні» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.dy.nayka.com.ua/

12.  Марія Логунова «Значення політичних комунікацій у здійсненні державного управління» — 2007. — № 11. 4.

13.  Майкоса Олександр «Найбільші світові афери. Мистецтво обману і обман як мистецтво» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://innovations.com.ua/

14.  Герасименко П. «Українська політична короткозорість» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.pravda.com.ua

15. Портрет афериста [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.aferizm.ru/moshen/

16.  Соціально-політичне красномовство [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://academy.apbu.edu.ua/

17.   Владимиров С. Хтось іде... а хтось прийде // Профиль. – 2009. – № 35 (104).

 

18.  Литвин В. Державу треба будувати з людини і сім’ї // Народна. – 2009. – Спецвипуск, грудень. – С. 1.

 

19.  Наконечна Л. Вона «тримає удар»: Грип, саботаж і виборче пекло... // Вперед. – 2009. – № 48 (6629). – С. 6.

 

20. Програма кандидата у Президенти Олега Тягнибока // Всеукраїнське об’єднання «Свобода». – 2009. – № 51. – С. 3.

 

21. Саковська О. Нам потрібні легітимні вибори та Президент // Вперед. – 2009. – № 49 (6630). – С. 3.

 

22. Сильна економіка – успішна Україна // Вперед. – 2009. – № 49 (6630). – С. 3, 7.

 

23. Сич О. «Свобода» – політичний хребет національного табору // Всеукраїнське об’єднання «Свобода». – 2009. – № 46. – С. 6.

 

24. Сыч В., Пасховер А. План Тигипко: Сергей Тигипко рассказывает, как обычный топ-менеджер может из Украины сделать Финляндию // Корреспондент. – 2010. – № 3 (391). – С. 16–19.

 

25. Україні бути! // Вірю в Україну: Інформаційний вісник. – 2009. – № 1. – С. 1–3.

 

26. Якименко Ю., Литвиненко О., Жданов І. Україна перед вибором – яким він буде? // Дзеркало тижня. – 2004. – № 26 (501). – С. 5–7.

 

27. Пугачев В., Соловьев А. Введение в политологию [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.gumer.info/

 

28. Чирухін П. Природа шахрайства [Електронний ресурс]. – Режим  доступу : http://www.polpravozhit.inf.ua/