Інформаційне суспільство

Інформаційне суспільство

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Історія становлення інформаційного суспільства

Розділ. 2 Проблеми розвитку інформаційного суспільства

Розділ 3. Особливості інформаційного суспільства в Україні

Висновки

Список використаних джерел………………………………………………27

ВСТУП

Тема інформаційного суспільства стала дуже актуальною. Для того, щоб краще зрозуміти речі і події, які відбуваються навколо нас і пов’язані з новим устроєм, потрібно дослідити інформаційне суспільство як явище. Грамотне орієнтування в інформаційному суспільстві полегшить нам роботу з новими технологіями і системами. Дослідження процесів формування і розвитку інформаційних технологій надасть нам впевненості у завтрашньому дні. Інформація стала важливим елементом нашого життя. Вона є продуктом, який ми продаємо і купуємо. Вона має значно більшу цінність, ніж інші ресурси. Важливим елементом сучасного інформаційного суспільства є винахід мережі Інтернет, що дуже спростило поширення інформації і водночас створило багато проблем. Інформаційне суспільство виступає водночас і продуктом національного розвитку, і результатом глобалізації.

В Україні дослідження проблематики і самого значення поняття «інформаційне суспільство» тільки формується. Тут потрібно враховувати саме українську специфіку і разом з тим – досвід, накопичений світовою наукою.

Треба сказати, що перехід до інформаційного суспільства у світі відбувається нерівномірно, що зумовлено станом розвитку кожної окремої країни. Нині для кожної країни світу інформаційно-комунікаційні технології є одними із найважливіших ресурсів життєдіяльності. Україну також охопив процес інформатизації, і вона повинна зробити все для того, аби забезпечити собі гідне місце в глобальному інформаційному просторі. Хоча, як показують дослідження, Україна дуже відстає від розвитку інших європейських країн і має чимало проблем зі становленням інформаційного суспільства. Головною причиною того є нерозуміння соціальних можливостей інформаційних і телекомунікаційних технологій і всієї можливості змін, які виникають з їх поширенням, а також – відсталість у техніці.

Є багато наукової літератури, книг на відповідну тематику інформаційного суспільства і постійно з’являються нові праці. Можна виділити таких українських і зарубіжних авторів, які писали про глобалізацію та інформаційне суспільство: Д. Белл, З. Бжезінський, К. Бьорд, М. Кастельс, Е. Лемберг, Дж. Ліхтгайм, Г. Маклюен,, Е. Тоффлер, Ф. Фукуяма, Тапскотт, В. Білоус, А. Гальчинський, О. Голобуцький, В. Горбатенко, Г. Грачов, А. Данілін, О. Дубас, Т. Єршова, Я. Жаліло, О. ЗернецькаО, Л.Шаповал О.В. Бортко Г.Н., Сенченко М.Шевчук О.Б., Удовик С., Рунець В.О., Зощенко О.В. та ін.

У своїй праці « Третя хвиля» Елвін Тоффлер пише, що вирішальну роль для економічного та соціального життя будуть відігравати телекомунікації. Автор вважав, що обладнання та машини є не тільки втіленням праці, а й втіленням інформації. Тоффлер дає розгорнуту характеристику поняття «інформація». При цьому він підкреслює її відмінність від інших видів економічних та соціальних цінностей. При визначенні поняття "інформаційного суспільства", на думку Тоффлера, найважливішим моментом є те, що робиться акцент на нові економічні стосунки.

У книзі «Прихід постіндустріального суспільства» Деніел Белл підкреслює головні відмінності між доіндустріальним, індустріальним та постіндустріальним суспільством. Автор досліджує природу експоненціального зростання постіндустріального суспільства. Дослідник пише, що постіндустріальне суспільство є суспільством, у якому неодмінно буде дещо свідоміше ухвалення рішень. Дослідник вважає, що ставлення до теоретичного знання визначає ціннісну систему суспільства. У підсумку поява нового типу суспільства ставить питання про розподіл багатства, влади й статусу, котрі є головними для будь-якого суспільства.

В дослідженні «Інформаційне суспільство як постіндустріальне суспільство» Й. Масуда писав про те, що духом нового часу буде глобалізм. Матеріальним носієм цього рівня існування цивілізації буде один універсальний фактор – інформація. На думку Масуди, до нової цивілізації людство прийде без примусу сили чи закону – шляхом кооперування громадян світу для практичних досягнень і спільних глобальних цілей. На його думку, сама інформаційна цивілізація буде мати цінність у просторі і часі на глобальному і локальному рівнях, коли людство в умовах інформаційної епохи зможе задовольнити будь-які потреби для особистої самореалізації Масуда уявляє інформаційне суспільство за аналогією з живим організмом, де всі системи працюють чітко і кожна з них виконує свою функцію.

Автори книжки « E-Ukraine. Інформаційне суспільство: бути чи не бути » Олег Шевчук і Олексій Голобуцький зробили спробу системно підійти до розгляду перспектив розвитку інформаційного суспільства в Україні. У ній поєднано теоретичну і практичну сторони  обґрунтування проблем інформаційного суспільства. У книзі викладено основні етапи розвитку інформаційного суспільства у світі. Вона доступна широкому колу  читачів. Велику увагу було приділено аналізу тих трансформацій, які відбулися в людській поведінці та психіці, внаслідок появи комп’ютера та мережі Інтернет.

Мета роботи полягає у вивченні особливостей інформаційного суспільства.

Її реалізація вимагає виконання таких завдань:

– дослідити історію становлення інформаційного суспільства;

– визначити ключові проблеми, які постали перед людством у зв’язку зі становленням інформаційного суспільства;

– визначити типові особливості, пов’язані зі становленням інформацій­ного суспільства в Україні.

Об’єктом нашого дослідження є сучасне інформаційне суспільство.

Предметом дослідження є проблеми розвитку інформаційного суспільства в Україні.

У курсовій роботі ми використовуватимемо методи аналізу і синтезу.

Робота складається із трьох розділів. У першому розділі « Історія становлення інформаційного суспільства» ми досліджуватимемо, за яких умов формувалося інформаційне суспільство, які чинники впливали на його становлення і розвиток і які його ключові ознаки. У другому розділі «Проблеми розвитку інформаційного суспільства» ми намагатимемося окреслити проблеми, які стосуються інформаційного суспільства, зокрема такі як інформаційна безпека, інформаційна культура, проблеми, пов’язані з виникненням і функціонуванням мережі Інтернет тощо. У третьому розділі «Особливості інформаційного суспільства в Україні» ми визначимо ознаки інформаційного суспільства у нашій державі, його переваги і недоліки.

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

Світова цивілізація XXI століття знаходиться у сфері становлення інформаційного суспільства. Як зазначив дослідник М. Моісеєв, «кожен, хто використовує термін «інформаційне суспільство», розуміє його по-своєму».

Перші роботи, пов’язані з цією тематикою, з’явилися в 1960-1970 роках.

На думку деяких учених, результатом інформаційної революції кінця 20 століття є становлення суспільного устрою, що базується на комплексному, багатобічному знанні і нерозривно пов’язаної з ним інформації. [4,23]

На сучасний етапі розвитку суспільства, інформація стає найважливішим елементом для розвитку всіх сфер суспільного життя. На сьогодні вона перетворилася в потужний ресурс, що має навіть більшу цінність, ніж природні, фінансові, трудові та інші ресурси. Інформація стала товаром, що продається й купується. Інформаційно-комунікаційні технології є одним з найбільш важливих факторів, що впливають на формування суспільства двадцять першого століття.

Поняття «інформаційне суспільство» з'явилося в другій половині 1960-х років 20 століття. Винайшов термін «інформаційне суспільство» професор Токійського технологічного інституту Ю. Хаяши. Останні сторіччя поділялися на епохи: індустріальну й постіндустріальну.

Кінець ХХ ст. став початком нового етапу в розвитку концепцій інформаційного суспільства. Концепція інформаційного суспільства є різновидом теорії постіндустріального суспільства, засновниками якої були З.Бжезинський, О.Белл, О.Тоффлер.

За Тоффлером, «Третя хвиля» несе із собою новий образ життя, заснований на відновних джерелах енергії, на методах виробництва, що роблять застарілими більшість фабричних технологій, на радикально перетворених школах та корпораціях майбутнього. Така цивілізація несе з собою новий кодекс поведінки та виводить нас за межі концентрації енергії, грошових коштів і влади.

У 70-х роках почала розвиватися думка, згідно з якою науково-технічний прогрес приводить до трансформації колишнього «індустріального» суспільства в «постіндустріальне». Бжезінський один із перших звернув увагу на цю тенденцію світового історичного розвитку цивілізації.

Людство для того, щоб вижити і виробляти матеріальні блага, вступало у певні виробничі відносини. І з часом їхня біологічна активність перетворилася в соціальну активність, яка вже проявлялася через соціальні комунікації.

У результаті аналізу інформації про взаємодії із зовнішнім середовищем психіка людини формувала розуміння того, що прискорення інформаційних процесів, посилення комунікативності й цілеспрямованих взаємодій підвищують живучість індивіда, популяції, соціальних систем. Постійна боротьба за швидкість і ефективність обігу й взаємодії інформації особливо яскраво проявилася в інтенсивному розвитку засобів безпосередньої передачі інформації: друкарство – телеграф – телефон – радіо – телебачення – комп’ютер – Інтернет – мобільний телефон. [6,3]

Десятки тисяч років були потрібні для того, щоб перейти від одного способу комунікації до іншого. Всім відомо, що першим засобом комунікації було усне мовлення. Поступово з'явилося кілька тисяч розмовних мов. Тоді інформація передавалася тільки усно й особисто.

Згодом з’явилася писемність, яка поступово еволюціонувала від символів на камені, глиняних плитках, на яких писали, до ієрогліфів. Встановлено, що писемність з'явилася 7-8 тисяч років тому. Через кілька тисяч років німець Гуттенберг винайшов друкарський верстат. Насправді друковані верстати з'явилися в Китаї й Кореї ще за кілька століть до Гутенберга. У музеї під Пхеньяном у Кореї виставлені металеві ієрогліфи й верстати для їхнього пересування, що з'явилися в 4-5 століттях, тобто задовго до Європи. Папір з'явився в Європі на тисячу років пізніше, ніж у Китаї.

І тільки в епоху розквіту індустріального суспільства в XIX столітті відбулися революційні зміни. Наймасштабнішою з них став винахід телеграфу в 1847р. Уперше стало можливо передавати інформацію на величезні відстані з величезною швидкістю та більшими обсягами. Потім наступив період якісного й кількісного наростання цієї інформаційної революції. З'явилися нові друкарські верстати, були винайдені телефон і радіо, з'явилося кіно. У 1925 році в Англії, США було здійснено перші телевізійні пересилання – почався інтенсивний розвиток телебачення.

У середині XX століття грандіозним досягненням був винахід мікропроцесорної технології й поява персонального комп'ютера.

У другій половині 30-х років у декількох країнах з'явилися перші проекти електромеханічних й електронних пристроїв, націлених на виконання масових обчислень. До випуску фірмою IBM персонального комп'ютера, мікрокомп'ютери, як їх тоді називали, були долею одних лише фанатиків-ентузіастів. Програмне забезпечення, що існувало на початку 80-х рр., було орієнтоване на обробку текстів і простих електронних таблиць, а думка про те, що «мікрокомп'ютер» може стати звичним і необхідним пристроєм на роботі й удома, здавалася неймовірною.

Зараз можна стверджувати, що персональні комп'ютери – це ціла епоха. У цей час у світі кожен третій народився вже після їх появи. Справжньою революцією в сфері інформаційних технологій стало поява та бурхливий розвиток системи Інтернет. З 90-х років жоден засіб комункакації не прогресував так швидко. Це означає, що, наприклад, тридцятитомна енциклопедія «Британіка» передавалася через Інтернет за одну секунду. Завдяки інтернету весь світ став потенційною аудиторією.[2,31]

До початку третього тисячоріччя Інтернет став однією із провідних галузей світової економіки.

Дотепер деякі вчені сперечаються – чи можна називати його засобом масової інформації. Дехто називає його засобом комунікації. Щодо інших засобів комунікації, то і мобільні телефони стали невід'ємною частиною персонального комп'ютера, мобільний зв'язок усе тісніше переплітається з Інтернетом.

«Інформаційне суспільство» – це цивілізація, в основі розвитку й існування якої лежить особлива нематеріальна субстанція, умовно іменована «інформацією», що володіє властивістю взаємодії як з духовним, так і з матеріальним світом людини. У цьому, і складається принципова новизна прийдешнього суспільства. [3,23].

З одного боку, інформація формує матеріальне середовище життя людини, а з іншого – вона є засобом міжособистісних взаємин

У цілому інформаційне суспільство можна визначити як суспільство, в якому є такі і позиції:

- кожен член суспільства має можливість вчасно й оперативно одержувати за допомогою глобальних інформаційних мереж повну й достовірну інформацію будь-якого виду й призначення з будь-якої держави, перебуваючи при цьому практично в будь-якій частині географічного простору;

- зникають географічні й геополітичні кордони держав у рамках інформаційних мереж;

- у суспільстві виробляється, функціонує й доступна будь-якому індивідові, групі або організації сучасна інформаційна технологія;