Кореспонденція як жанр журналістської творчості

     Кореспонденція  має пізнавальне значення, вона подає  новину, популяризує, рекламує товари і послуги. Водночас кореспонденція спонукає, пробуджує ініціативу людей, мобілізує їх до певних вчинків і  дій. Кореспонденція має також виховне й освітнє значення, вчить спостерігати життя й осмислювати бачене.

     Для написання кореспонденції повинен  бути оперативний привід - важлива  суспільна подія, проблемна ситуація тощо.

     Таким чином, "кореспонденція - це жанр аналітичного типу, що індуктивним методом відтворює систему поточних фактів і подій, обмежених місцем і часом, дає їм різнобічну оцінку й аналіз, з’ясовує причини і перспективи розвитку".

Німецький дослідник Вальтер фон Ла Рош  відносить кореспонденцію до інформаційних  жанрів: "Інформація в ній переважає настільки, що я без особливих сумнівів зараховую її до інформаційних жанрів".

     Він схильний називати кореспонденцію повідомленням  і розглядає її як "сестру новини" (замітки), проте "сестрою старшою  та більш зрілою" [20, с.123]. У повідомленні може братися до уваги контекст подій, попередня історія та багато інших важливих аспектів теми. Принцип побудови новини (принцип зменшення важливості) для повідомлення зберігає свою чинність для абзаців, а не для речень. Всередині окремого абзацу немає потреби жорстко дотримуватися схеми побудови новини, отже, можна подати якусь подію, або чийсь дискусійний виступ у хронологічній послідовності.

     Таким чином, можна зробити висновок, що незважаючи на велику кількість підходів до визначення кореспонденції як жанру, всі вони вказують на такі неодмінні  риси: обмеженість часом і місцем, актуальність і оперативність, аналітичність, аргументованість. Також можна сказати, що кореспонденція має ознаки, притаманні як аналітичним, так і інформаційним жанрам.

1.2 Жанрові модифікації  кореспонденції (різновиди  кореспонденцій та  взаємозв’язок з  іншими жанрами)

     Кореспонденцію  прийнято умовно розподіляти на дві  великі групи: інформаційні і аналітичні [1, с.4].

     На  думку В. Пельта для аналітичних  характерні з’ясування причинних зв’язків між явищами, аргументована постановка певної проблеми і її всебічне обґрунтування.

     В. Костомаров говорить, що "аналітична кореспонденція містить у собі повідомлення про подію, явище. Це повідомлення може включати в себе як "живе" спостереження, фрагменти якихось виступів, так  і стислий переказ того, що відбувається".

     А. Сковородников наполягає на тому, що в аналітичній кореспонденції мова йде про якусь одну подію. Вона всебічно обговорюється, виявляються її якості, їй виноситься оцінка, прогнозується її розвиток, вказуються її причини. Таким чином, центральним предметом аналітичної кореспонденції він називає один значний факт, усі інші деталі, приклади, судження служать "допоміжним" матеріалом для його всебічного висвітлення.

     На  думку О. Кузнецової, аналітична кореспонденція вирішує складні завдання, розкриває  суть фактів і подій, їх причини, зв’язки і наслідки. Якщо мета журналіста донести проблему до відома громадськості, він вдається до постановочного чи проблемного кореспондування. Якщо журналіст має намір викрити негативні факти та недоліки, він використовує критичне. Є ще рекламні кореспонденції, якщо потрібно популяризувати щось позитивне.

     Для всіх жанрових різновидів аналітичного кореспондування характерна перевага аналітичних методів відтворення  над інформаційними.

     Приводом  до написання аналітичної кореспонденції можуть бути не тільки нові, а й вже відомі факти. Головне в ній нове, оригінальне бачення, осмислення, тлумачення.

Характерні  риси аналітичних  кореспонденцій:

1)  активне втручання в життя;

2)  порушення актуальних проблем з прагматичною метою їх розв’язання;

3)  живий аналіз фактів і подій;

4)  їхня всебічна оцінка, осмислення, коментування.

     Отже, аналітична кореспонденція, підсумовує О. Кузнецова, це "аналітичний, синтетичний жанр публіцистики, що через аналіз системи обмежених часом і простором фактів і подій виявляє їх зв’язки, причини, наслідки, апелює до осіб, відтворює актуальну проблему".

     Інформаційними  називаються ті кореспонденції, які  повідомляють про нові, тематично  організовані факти, привертають увагу  до нових явищ життя [1, с.4].

     Інформаційна  кореспонденція, на думку А. Сковородникова, відрізняється від аналітичної детальним і більш широким висвітленням предмета. Таким предметом, як правило, виступає певна подія, явище, дія. До того ж публікація такого жанру може включати в себе не тільки фактологічний опис предмета, а й деякі елементи оцінки, припису, прогнозу тощо. Разом з тим автор інформаційної кореспонденції не ставить перед собою завдання виявити взаємозв’язки предмета, що описується, заглибитися в його сутність. Основне для нього - повідомити деякі параметри відображуваного явища, які знаходяться на поверхні.

     Дослідниця  О. Кузнецова визначає інформаційну кореспонденцію як синтетичний інформаційно-аналітичний  жанр публіцистики, що повідомляє про  обмежені часом і простором нові факти та події через їх тлумачення, коментування, оцінку, переконує читачів в істинності авторських думок шляхом аргументації індуктивним методом.

     Інформаційну  кореспонденцію ще називають подієвою тому, що в її основі завжди полягає  подія.

     Інформаційну  кореспонденцію порівнюють із розгорнутою заміткою. У цих двох жанрових формах спільні методи відтворення:

1)  хронікальні;

2)  репортерські;

3)  інтерв’ю.

     Отже, розрізняються такі жанрові різновиди  кореспонденції: інформаційні та аналітичні. Це дає підстави вважати її "жанром-гібридом", адже вона має всі риси, притаманні цим двом жанровим групам. Детальної уваги вимагає до себе взаємозв’язок кореспонденції з іншими жанрами.

     "Включаючись  у творчий процес зі створення  журналістського твору, автор,  як художник, у своєму розпорядженні має цілу палітру жанрів, яка дозволяє йому складати жанрову кольорову гаму" [14, с.8]. Саме завдяки цьому будь-який жанр можна збагатити елементами інших жанрів, створивши таким чином оригінальний твір. У цьому випадку журналісту необхідно знати можливості жанрового взаємопроникнення і взаємовпливу, закономірності процесу перебудови жанрової системи, причини жанрових трансформацій, проблеми жанрової спадкоємності, нарешті типологічну структуру жанрів, бо без системного погляду на жанр важко розібратися у всіх його видозмінах, а отже, і в тих нових можливостях, які у нього з’являються.

     Сучасна система жанрів журналістики - це структура, яка динамічно розвивається, всередині  якої існують свої внутрішні і  зовнішні зв’язки.

     Процес  перебудови жанрової системи відбувається на сучасному етапі завдяки зміщенню одних жанрів іншими. У системі жанрів журналістики на периферію відійшли такі великомасштабні жанри, як нарис, а в центрі опинились інформаційні жанри. Проміжне становище займає група аналітичних жанрів.

     Процес  розмивання жанрових меж призводить не тільки до утворення гібридних  жанрових форм, а й до постійного жанрового взаємозбагачення.

     Змінюючись  і трансформуючись, жанри в своєму розвитку зберігають свою спадкоємність, основні типологічні ознаки, які  виявляються в різноманітті окремих жанрів.

     Процес  розмивання жанрових меж властивий  і такому жанру, як кореспонденція. Предметом аналітичної кореспонденції можуть бути будь-які події, явища, феномени. У цьому відношенні вона близька таким, наприклад, жанрам, як репортаж, звіт, інформаційна кореспонденція.

     Репортаж - це жанр, який передбачає оперативну і яскраву розповідь про подію, ситуацію, явище. Репортаж - це розповідь очевидця або учасника події. Новина тут обростає суб'єктивними враженнями спостерігача та його співпереживаннями. Репортаж може бути коротким або значним за розміром. Різноманітність репортажів наштовхує на думку про те, що цей жанр мусить мати внутрішньожанрові різновиди, але вони ще недостатньо вивчені нашим журналістикознавством. [1, с.3].

     Звіт - це інформаційне повідомлення про роботу та перебіг заходу, у якому брала участь певна група людей, що вирішували суспільне важливі питання. Таким заходом може бути сесія парламенту чи місцевого органу самоуправління, конференція трудового колективу, збори громадської організації, спортивні змагання, художні виставки. Звіт уже включає в себе елементи коментаря журналіста. Поруч з точним повідомленням про промови, репліки та інші виступи, у його тексті можуть міститися елементи аналізу, оцінки [1, с.3].

     Інформаційна  кореспонденція - це синтетичний інформаційно-аналітичний жанр публіцистики, що повідомляє про обмежені часом і простором нові факти та події через їх тлумачення, коментування, оцінку, переконує читачів в істинності авторських думок шляхом аргументації індуктивним методом.

     Як  зазначає В. Костомаров, аналітична кореспонденція відрізняється від названих жанрів ступенем "присутності" у тексті інших жанротворчих факторів. Наприклад, мета репортажу - дати наочне, "живе" відображення "предметної" події (тому репортер використовує переважно при збиранні матеріалу метод особистого спостереження; немає спостереження - немає репортажу). Мета звіту - точно відобразити "інформаційну подію" (виступи, доповіді, звіти), виклавши все, що відбувається в точній послідовності (або навіть проаналізувавши), використовуючи при цьому фрагменти виступів або повідомлень. Мета інформаційної кореспонденції - повідомити дещо про "предметну" подію, використовуючи при цьому (на відміну від репортажу) не стільки "живе" спостереження, скільки стислий переказ того, що відбувається.

     Усі ці завдання досить дотичні до тієї мети, яка постає перед кореспонденцією. Адже за визначенням того ж В. Костомарова, вона може включати в себе як "живе" спостереження, фрагменти якихось  виступів, так і стислий переказ того, що відбувається. А ці характеристики, як зазначено вище, властиві й іншим жанрам і дозволяють говорити про нечіткість меж між ними.

     На  розмитість жанрових меж кореспонденції з репортажем вказує А. Сковородников: "у практичній журналістиці живо та яскраво написані кореспонденції нерідко публікують під рубрикою "репортаж".

     Німецький дослідник Вальтер фон Ла Рош  зауважує, що навіть серед колег  деякі поняття залишаються не розмежованими. "Про мітинг зробимо  репортаж на шістдесят рядків", - каже редактор, а сам очікує отримати повідомлення (так Ла Рош називає кореспонденцію) [11, с.61]. Він стверджує, що повідомлення (кореспонденція) може включати в себе елементи репортажу тоді, коли репортер не тільки детально розповідає про подію, а й ознайомлюється з місцем події та розповідає про свої враження. Такі повідомлення (кореспонденції) розвиваються за власною драматургією, яка, наприклад, може мати оповідальний характер.

     Певною  мірою розмежувати кореспонденцію від вищезазначених жанрів (звіт, репортаж, інформаційна кореспонденція) дозволяє тлумачення повідомлення, яке вона містить. Це тлумачення представляє собою з’ясування причин події, явища, визначення його значущості, цінності, прогнозування його розвитку тощо.

     Але двоскладовість сучасної аналітичної кореспонденції (повідомлення про явище плюс його витлумачення), продовжує свою думку В. Костомаров, зближує її з іншим жанром – коментарем.

     Ще  один дослідник Б. Стрельцов звертає  увагу на те, що в творчій практиці спостерігається постійна видозміна, взаємодія жанрів один з одним. Він говорить про те, що на порубіжжі традиційних жанрів виникають нові типи газетних текстів. Тому в класифікаціях з’являються “жанри-гібриди" [5, с. 206].

     Таким чином, можна стверджувати, що кореспонденції властивий процес розмивання жанрових меж. І у журналістській практиці нерідко кореспонденція подається у вигляді близьких до неї жанрів, зокрема репортажу, звіту тощо.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки

     Розглянувши погляди провідних вітчизняних  і зарубіжних дослідників, систематизувавши та узагальнивши різноманітні жанрові тлумачення, можна окреслити поняття кореспонденції в журналістській творчості таким чином.

     По-перше, незважаючи на велику кількість підходів до визначення кореспонденції як жанру, всі вони вказують на такі неодмінні риси: обмеженість часом і місцем, актуальність і оперативність, аналітичність, аргументованість. Також можна сказати, що кореспонденція має ознаки, притаманні як аналітичним, так і інформаційним жанрам.