МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

   НАЦІОНАЛЬНИЙ  ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

   «КИЇВСЬКИЙ  ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

   ВИДАВНИЧО-ПОЛІГРАФІЧНИЙ  ІНСТИТУТ

   Кафедра видавничої справи та редагування 
 
 
 

   РЕФЕРАТ

   із  дисципліни

   «Основи журналістики»

   на  тему:

   «Кореспонденція як жанр

   журналістської  творчості»

 
 
 

   Виконала:

   студентка групи СР-82

   Олефір  Д. В. 

   Перевірила:

   Онкович Г.В. 
 
 

Київ 2011

Вступ

     У сучасній журналістській практиці існує  величезне різноманіття жанрів. Провідними вченими у вітчизняній та зарубіжній науці про журналістику на сучасному етапі активно провадяться дослідження жанрово-стилістичних особливостей різних жанрів журналістської творчості. Вагомий внесок у розкриття цього питання зробили такі дослідники, як І. Михайлин, Б. Стрельцов, В. Здоровега та інші.

     У сьогоднішньому різноманітті друкованих засобів масової інформації окреме місце посідають багатотиражні  видання. Вони задовольняють потребу  окремих корпорацій, підприємств, організацій  та установ в локальній інформації, яка має досить специфічний, як правило, виробничий характер. Це зумовлює вибір певних жанрів у написанні матеріалів. Одним із найпродуктивніших жанрів, що найповніше відповідає особливостям корпоративної тематики і дає змогу висвітити проблематику, є кореспонденція.

 
Розділ 1. Кореспонденція як жанр журналістської творчості

     Будь-який журналістський задум здобуває втілення у формі певного жанру. Щодня  розкриваючи газету, читач зустрічається  в ній не просто з текстами, а  замітками, статтями, нарисами, інтерв'ю, есе та іншими жанрами журналістики. Неправильно пов'язувати жанр лише з формою журналістського твору, хоча б і такою, що склалася в глибинах історії і стабілізувалася в своїх структурних ознаках. Жанр - це певним чином окреслений зміст, що "відшукав" найбільш зручну форму для свого втілення. Жанр - це змістовно-формальна єдність.

     А відтак, журналіст мусить навчитися  бачити дійсність очима жанру, оскільки зрозуміти цю саму дійсність можна  лише у зв'язку з певними способами  її вираження. Адже журналіст не втискує  матеріал у готову площину твору, а жанровий погляд служить йому для відкриття, бачення, розуміння й відбору життєвого матеріалу.

     Для журналіста є важливим як оволодіння конкретними інформаційними, аналітичними та художньо-публіцистичними жанрами, висвітлення структури й особливостей яких передбачене в спеціальних курсах, так і розуміння загальних жанрологічних питань.

1.1 Кореспонденція як  жанр. Основні підходи  до визначення

     На  практиці журналісти досить часто, бажаючи  висвітлити певну подію чи явище, звертаються до такого жанру, як кореспонденція. Такий твір дає можливість оперативно і доцільно передати інформацію читачам, слухачам тощо. Проте чіткого й одностайного визначення поняття "кореспонденція" у наукових колах й досі немає. Це призводить до певних колізій і плутанини у називанні твору кореспонденцією чи іншим жанром.

     С. Ожегов подає три тлумачення слова "жанр": "1. Вид творів у галузі якогось мистецтва, які характеризуються тими чи іншими сюжетними і стилістичними  ознаками.2. Живопис на побутові сюжети.3. Манера, стиль." [29, с.163]. У "Літературознавчому словнику-довіднику" літературний жанр трактується як "один з головних елементів систематизації літературного матеріалу, що "класифікує літературні твори за типами їх поетичної структури", розрізняючи при цьому літературний рід (загальне), літературний вид (особливе), різновид (жанр) [21, с.417]. Навіть відкинувши суто мистецьке трактування жанру як картини на побутові сюжети (так званий жанровий живопис), трояке значення терміна зберігається. В одному випадку жанром називають відповідний рід (лірика, драма), у другому - вид (роман, поема), у третьому - різновид (детективний, історичний, науково-фантастичний, соціально-побутовий роман). Трапляються ще складніші ситуації, коли поняття "жанр" має або надто широке, або завузьке значення. У літературній практиці про публіцистику, скажімо, говорять і пишуть, як про жанр. Водночас ми знаємо, що для публіцистики характерна жанрова багатоманітність. Бо ж публіцистика - це не тільки стаття, а й нарис, есе, відкритий лист, фейлетон, памфлет тощо [10, с.142-143].

     Доктор  Фаряль Мгана так визначає жанри  журналістики: "Існують різноманітні способи передавання інформації, як і літературні та мистецькі  стилі. Література представлена традиційною  та сучасною поезією, проза - оповіданням, повістю, епопеєю і т.д. А оцінювання - літературною критикою всіх форм. Мистецтво виражається через театр, кінематограф, малюнок, мелодію тощо. Щодо інформації, то вона виражається через новину, коментар, репортаж, доповідь і т.д., використовуючи слово і світлину, задній план картини, музику і т.д. Без сумніву, поява і розвиток жанрів інформації пов'язані зі змінами у суспільстві та його потребами, що спричиняє зміни в інформації та способах її подання.

     Болгарський вчений Ст.К. Станчев назвав сім основних елементів, які, на його думку, характеризують журналістські твори і визначають жанр. Це - тема; характер опису фактів; кількість, якість і масштаб суджень; літературна форма і якість матеріалу; характер спостережень і спосіб вивчення матеріалу; теоретичне охоплення; обсяг матеріалу. Колишній головний редактор газети "Вечірній Київ", нині професор Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, заслужений журналіст України В. Карпенко вважає, що поділ журналістських матеріалів на жанри трохи умовний, "має скоріше не практичний, а теоретичний характер. Жанрові особливості на практиці певною мірою розмиваються, в матеріалі одного жанру подибуємо елементи іншого".

     У цьому дослідженні за основу беремо широко вживане в журналістиці визначення жанру В. Здоровеги: "усталений тип твору, який склався історично і відзначається особливим способом освоєння життєвого матеріалу, характеризується чіткими ознаками структури" [9, с.157].

     У сучасній журналістській практиці розрізняються  інформаційні, аналітичні, інформаційно-аналітичні та художньо-публіцистичні жанри.

Родовими  ознаками аналітичних  жанрів, за визначенням  І. Михайлина, є:

1) встановлення  журналістом однотипності фактів  і явищ і об’єднання їх в  логічний ряд;

2) узагальнення  їх, співставлення з іншими, встановлення зв’язку між ними;

3) оцінка  ситуації і явища;

4) постановка  проблеми і виявлення всіх  її аспектів;

5) висловлення  пропозицій про своє бачення  розв’язання проблеми.

     Більшість вітчизняних дослідників відносять  кореспонденцію саме до аналітичних жанрів. У сучасній науці про журналістику немає єдиного визначення кореспонденції як жанру. Натомість кожен дослідник пропонує своє бачення цього типу журналістських матеріалів.

     Розглянемо  деякі з них.

     Кореспонденція - жанр, у якому на обмеженому конкретному життєвому матеріалі розглядається певна тема, ставиться проблема та пропонується її розв'язання. Цей жанр хіба трохи молодший за жанр замітки. Його назва походить від латинського слова "correspondeo", що в перекладі українською мовою означає "повідомляю". Кореспонденціями первісно називалися повідомлені дописувачами новини з місць. А кореспондентами стали називати повідомлювачів новин. Зараз це слово використовується для найменування важливої рольової спеціалізації в журналістиці. Кореспондент - той, хто повідомляє новини. Внутрішньожанрова типологія кореспонденції включає в себе інформаційну, аналітичну й проблемну кореспонденцію.

     І. Михайлин вважає, що кореспонденція - жанр, у якому на обмеженому конкретному  життєвому матеріалі розглядається певна тема, ставиться проблема та пропонується її розв’язання. Цей жанр хіба що трохи молодший за жанр замітки. Його назва походить від латинського слова correspondeo, що в перекладі українською мовою означає "повідомляю". Кореспонденціями спочатку називалися повідомлені дописувачами новини з місць. А кореспондентами стали називати повідомлювачів новин. Зараз це слово використовується для найменування важливої рольової спеціалізації в журналістиці. Кореспондент - той, хто повідомляє новини. Внутрішньожанрова типологія кореспонденцій включає в себе інформаційну, аналітичну й проблемну кореспонденцію.

Д. Бекасов під кореспонденцією  розуміє жанр з  такими особливостями:

1) виходить  за межі простого викладення  фактів;

2) пояснює  події в контексті;

3) дає  спрямування, ґрунтуючись на фактах;

4) повинна  бути інформативною і збалансованою  [3, с.33-34].

Об’єктивність і збалансованість реалізуються і втілюються за допомогою таких  чинників:

1)  особиста думка відсутня;

2)  мова іде про факти;

3)  факти повинні бути передані джерелами;

4)  аналіз спирається на ці факти [3, с.33-34].

Якщо  цитується джерело, що висловлює  певну думку, необхідно подати і  думку опонента.

Складовими  кореспондування  можна назвати  такі складові побудови, як:

1)  важливість вказування часу: скажіть відразу, у першому чи другому абзаці, коли відбувається подія, що описується;

2)  розповідь ведеться від третьої особи;

3)  використовуються короткі речення й абзаци. Часто абзац складається з одного речення, максимум двадцять п’ять слів у реченні (двадцять слів для вступної частини);

4)  одна ідея в одному абзаці;

5)  розповідь не категорична (це полегшує читання);

6)  точні дати (не "в останній тиждень", наприклад, а "п’ятнадцятого липня");

7)  найважливіші факти подаються на початку статті, менш важливі - наприкінці (принцип "перевернутої піраміди").

Такі  матеріали - найбільш популярний жанр публікацій [3, с.33-34].

     Б. Стрельцов пропонує таке визначення: "кореспонденція" (лат. сorrespondentia, від correspondeo - відповідаю, повідомляю) - жанр журналістики, предметом якого виступає конкретна соціальна ситуація ("шматочок життя"), обмежена місцем і часом. Кореспонденція має два основних види - інформаційний і аналітичний. Аналітична кореспонденція розглядає суму суспільно-значущих фактів, під кутом зору класово-партійних інтересів і призводить до висновків, що мають актуально-практичне значення. Кореспонденції властива стійка єдність змісту і форми, яка забезпечує її публіцистичну ефективність.

     В. Пельт називає кореспонденцію одним  із найважливіших аналітичних жанрів, найбільш широко представлених у газеті. У ній факти не просто повідомляються, як в інформаційних жанрах, а глибоко аналізуються, узагальнюються. На основі фактів роблять висновки, розробляють рекомендації.

Кореспонденція - це газетний жанр, у якому на конкретному фактичному матеріалі, у порівняно вузьких часових рамках, у неширокому масштабі аналітично, аргументовано розробляється актуальна тема [1, с.4].

     Своє  бачення аналізованого жанру  пропонує О. Кузнецова. Кореспонденція - один з основних аналітичних жанрів періодики. Народившись із розгорнутого, детального листа в редакцію, кореспонденція незабаром виділилась у самостійний газетний жанр. У кореспонденції адресність виявляється у невидимому звертанні до осіб, організацій, установ, про які йдеться в матеріалі. Кореспонденція вже немає прямого звертання, як відкритий лист, воно у підтексті. У кореспонденції журналісти використовують оперативний аналіз повідомлених, або вже відомих фактів і подій. На відміну від замітки, кореспонденція не тільки відображає дійсність за допомогою методу інформування, описуючи подію, місце, час, учасників, виділяє їх особливості, а й осмислює, аналізує, узагальнює їх.

     Пишучи  кореспонденції, журналісти використовують традиційні, непрямі, гіпотетичні методи. Зокрема кількісний і якісний аналіз, прогнозування та інші види. Все залежить від професійної підготовки журналіста, вміння дібрати факти, їх осмислити, а також від специфіки, періодичності видання, жанрової форми.

Основне завдання кореспондування  - нести знання про поточні події, давати їх оперативний аналіз, осмислення, щоб виявити їхні взаємозв’язки, причини, тенденції, наслідки. Кореспонденція містить не просто опис фактів, подій, а певну систему суджень, міркувань для підтвердження думок, ідеї автора, базуючись на аргументації.