Газета The Washington Post в сучасну епоху

      У газеті «The Washington Post» є такі рубрики[27]:

«Політика», куди входять новини із Конгресу, зал  судів, зміни в законі та інші політичні  події.

«Думки», де висвітлюють погляди різних політичних сил чи окремих осіб на ту чи іншу ситуацію в країні.

«Місцеві  новини» — кримінал, освіта, спеціальні репортажі, погода.

«Спорт» — футбольні, волейбольні, баскетбольні новини, теніс, ґольф.

«Загальнонаціональні  новини» — електроенергетика, здоров’я, наука, вища освіта, релігія, національна безпека.

«Світ»  — новини з Африки, Америки, Азії та Океанії, Європи, близького Сходу, територій на яких ведуться воєнні дії.

«Бізнес»  — економіка, місцевий бізнес, ринок , технології, світовий бізнес.

«Дослідження» —  ця рубрика не завжди присутня в газеті. З’являється тоді, коли газета сама проводить якесь дослідження чи соціологічне опитування.

«Стиль  життя» — поради та консультації, їжа, модорожі, весільні церемонії.

«Розваги» — книги, знаменитості, музеї, театри, гороскоп.

      На сайті «Молодого журналіста» [29] була розміщена розповідь московського журналіста Олександра Цимбала про його стажування у московському відділенні газети «The Washington Post». В своїй розповіді він розказав про специфіку роботи цього відділення. Автор зазначив, що у редакцію входять п’ять членів, жоденз яких не розмовляє російською мовою. Тому з ними на будь-яке завдання іде перекладач. Стажеру одразу ж запропонували написати есе невеликого розміру — до тисячі символів. Йому одразу ж пояснили що ця газета, як і інші американські газети, не потребує довгих статтей. Їм потрібна інформація та сенсація. Також журналіст зазначив , що над матеріалами вони не працюють довго. А тому за один день встигають роздобути досить багато інформації, яку передають в головне відділення газети у Вашингтоні. Як зазначає сам автор ця практика додала йому неабиякого досвіду[29].

     Отже, розмаїття рубрик у газеті  велике: від серйозних економіко-політичних  новин до розваг. Газета є зразком  якісної преси, тому старається  не подавати на своїх сторінках  чуток та пліток. Серйозно ставиться  видання до наповнення політичної  та економічної рубрики. Зокрема,  «The Washington Post» друкує думки політиків різних політичних рухів, надаючи можливість висловити свою позицію. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.2. Етичні норми журналістів газети «The Washington Post»

       Журналістська етика посідає певне місце в системі наук. Професія надає журналісту право та обов'язок вершити від імені суспільства публічний моральний суд над явищами, які викликають загальну зацікавленість. Вибір теми і пошук адреси, визначення мети публікації та добір фактів, оцінка поведінки героя матеріалу й характеристика критичної ситуації – всі ці "технологічні" операції зобов'язують журналіста адекватно реагувати на "реальність" їхнього втілення в життя. Тож зрозуміло, що журналістську мораль можна розглядати і як форму суспільної свідомості, і як суб'єктивний стан особистості. Моральні аспекти журналістської діяльності привертають суспільну увагу тому, що в умовах вседозволеності почастішали спроби використання ЗМІ в особистих цілях. Чимало видань різних типів і рівнів відрізняються низькою культурою полеміки, перекручують думки опонентів, демонструють неабияку неприязнь стосовно чужих поглядів[27].

       «The Washington Post» суворо дотримується активного, відповідального і справедливого підходу до утвердження правди, не боячись висловлювати будь-які погляди і нікому і нічому не віддаючи переваги.

Репортери та редактори зобов'язані ставитися  до кожного завдання чесно, відкрито і неупереджено. Необхідно постійно вести пошук протилежних точок  зору. Особам, яким-небудь чином порушених  або звинуваченим на сторінках газети, має надаватися право на відповідь. Мотиви поведінки тих осіб, які  нав'язують нам свою точка зору, повинні  вивчатися. Потрібно мати на увазі, що ці мотиви могуть бути благородними, низькими або неясними.

Газета  із власної ініціативи наклала на себе такі обов'язки[19]:

• Прислухатися до "мовчазної більшості";
• Уникати будь-яких проявів зарозумілість;
• Бути ввічливими і чесними по відношенню до громадськості.
• дотримується правила уникати у всіх випадках зіткнення інтересів і навіть видимості таких зіткнень;практикує сувору політику по відношенню до таких питань, віддаючи собі звіт в тому, що їхні обмеження ще жорсткіше, ніж прийнято в приватному секторі.
• не приймає подарунків від джерел інформації; не їздить у відрядження за чужий рахунок; ніколи не користується особливими привілеями, які можуть пропонуватися виданню нашого рівня, Єдиними та зрозумілими винятками з правила є запрошення до ресторану, якщо вони природні й нерегулярні і не мають цілеспрямованого і спланованого характеру.

Журналісти  не працюють на інші організації без дозволу керівництва. Будь-яка діяльність або робота, крім основної, несумісна з добросовісним виконанням безпосередніх функцій в незалежній газеті. Особливо небажані зв'язку з урядом. Щоб уникнути реальних або уявних зіткнень інтересів у висвітленні ділових і фінансових питань все співробітники відділів фінансів та бізнесу повинні надавати інформацію про свої фінансові операції і капіталовкладеннях заступнику редактора, який курирує відділ. Небезпека виникнення конфлікту не обмежується колом співробітників відділів фінансів та бізнесу. Всі журналісти та редактори, незалежно від місця роботи, зобов'язані інформувати завідувачів відділами про будь-яких своїх фінансових операціях, які можуть призвести до зіткнення інтересів або створити видимість таких у зв'язку з виконанням основної діяльності. У свою чергу, завідувачі відділів інформують вищих керівників про свої фінансові операції.

• збираючи інформацію про новини, журналісти не мають права видавати себе за інших осіб. Вони не можуть представлятися поліцейськими, лікарями і т.д.
• газета намагається звести до мінімуму кількість помилок і негайно виправляти ті, які були допущені. «Точність — наша задача. Честність — наш захист. Особи, які вказують на наші помилки, повинні бути вислухані з повагою. [29]»
• журналіст повинен робити все можливе, щоб залишатися частиною аудиторії, бути робітником сцени, а не зіркою, інформувати про події, а не створювати їх.
• Також є правило по можливості розкривати всі джерела інформації. У випадках, коли є домовленість не розкривати джерело, інформація про нього ніколи не покине межі газети.

        Матеріали, передруковані з інших газет і засобів масової інформації, повинні мати відповідні посилання. Плагіат є найтяжчим гріхом журналістики. «The Washington Post» завжди називає видання, чиї матеріали публікуються на її сторінках.

      Журналісти та редактори «The Washington Post" відстоюють принципи неупередженості. Суперечки про об'єктивність можуть тривати нескінченно, але концепція неупередженості — це те, що редактори та журналісти можуть завжди зрозуміти і втілювати на сторінках газети, Неупередженість досягається дотриманням наступних простих правил:

• ніякий матеріал не може вважатися неупередженим, якщо в ньому опущені основні факти. Неупередженість та повнота нероздільні.
• матеріал не може вважатися неупередженим, якщо він включає не стосується справи за рахунок важливих фактів. Неупередженість означає доречність.
• матеріал не може вважатися неупередженим, якщо він навмисно або ненавмисно дезінформує читача, Безсторонність означає чесність.
• матеріал не може вважатися неупередженим, якщо автор висловлює своє ставлення чи емоції такими помітними термінами, як "відмовлено", "Незважаючи на", "визнавати", "масовий''. Неупередженість «The Washington Post» це прямота, а не помітність і кричущі фрази.

Сьогоднішній  головний редактор газети «The Washington Post» Маркус Броклі підтримує ці принципи у своїй діяльності. Саме завдяки дотриманню їх газета і досягла свого сьогоднішнього рівня[17]. 
 
 
 

3. Україна на сторінках газети «The Washington Post» 

     «The Washington Post»  найактивніше почала висвітлювати події в Україні та аналізувати їх в період президентства Віктора Ющенка. Помаранчева революція як вважає газета «The Washington Post» була однією з «найбільш надихаючих подій в Україні»[17,50]. Але розвал цього руху відзначається виданням як поразка. «The Washington Post»  подала 19 вересня 2005 року коментар під назвою «Український апельсин розколовся»[30]. Українська революція, відзначається в статті, завершилася так, як і більшість революцій до неї, а саме: боротьбою переможних коаліцій між собою.

    Газета вітає це як позитивне явище. Адже оранжевий рух об’єднувала справа демократії і незалежності від Росії. Тільки-но це досягнули, ідеологічні і політичні розбіжності вилізли на поверхню. У випадку України, В. Ющенко, поміркований і ринково налаштований реформатор, врешті-решт розійшовся з Ю.  Тимошенко, яка характеризується як популістка і державниця. У короткій перспективі, пише газета, цей розкол може стабілізувати українську економіку, яка від моменту революції переживала не найкращі часи. Після звільнення Ю.  Тимошенко, В.Ющенко призначив на її місце Ю.Єханурова, який користується, на думку газети, повагою як технократ. Висловлюється надія, що після свого ймовірного призначення, останній напевно зупинить руйнівний популізм попереднього уряду, включно із величезним збільшенням витрат і намагань контролювати ціни. Він зупинить ренаціоналізацію в промисловості, яка була проведена попереднім автократичним урядом, і намагання перегляду результатів якої породжує більше проблем, аніж вирішень.

"У  короткостроковій перспективі розлучення  Ющенка і Тимошенко з великим  ступенем ймовірності буде сприяти  стабілізації української економіки,  яку дотепер лихоманить після революції", — пише газета[27].

       Торкаючись проблеми майбутніх виборів, «The Washington Post» пише про потенційні проблеми для України: В. Ющенко очевидно буде ставити на карту продовження ринкових реформ і інтеграції України із західними інституціями; тоді як харизматична Ю. Тимошенко знову ополчиться проти великого бізнесу і обіцятиме більше соціальних витрат. "Ющенко, швидше за все, сконцентрується на продовженні ринкових реформ й інтеграції України з інститутами західного суспільства, Тимошенко ж напевно обрушить свою більш сильну лідерську харизму на великий бізнес і буде обіцяти збільшення соціальних витрат", — йдеться в статті. А В. Путін сподіватиметься, що промосковські політики, яких він так активно підтримував минулого року, зможуть скористатися цією нагодою і відігратися. Захід же сподіватиметься, що Україна продовжить рух до СОТ і боротиметься з корупцією. Але найголовніше те, щоб, незважаючи на результат виборів, Україна зберегла демократію, яку виборов собі український народ.

       Однак, за словами автора статті, "найголовнішою справою — чим би не закінчилися нинішні події — залишиться збереження в руках українського народу демократії, яку він знайшов у собі сили вимагати і отримати[20]".Демократична революція в Україні закінчилася тим, що колись єдина коаліція переможців розкололася на декілька ворогуючих між собою угруповань.

           Сьогоднішню владу у країні газета оцінює дещо по іншому. У Єгипті демонстранти домоглися відставки багаторічного диктатора Госні Мубарака без кровопролиття. Але Єгипет, як пише видання «Вашингтон Пост» повинен повчитись на досвіді України. У редакційній статті під назвою «Сповзаюча Україна. Як демократична революція може дати задній хід» впливове американське видання ставить Україну як приклад того, що після демократичної революції країна може повернутись до авторитаризму. «Демократичні революції, навіть успішні, треба захищати роками після того, як радісний натовп покидає вулиці. Автократичні сили можуть перегрупуватися та навіть використати демократичні інституції для свого повернення», – зазначає видання. Поки увага Заходу прикута до надихаючих повстань на Близькому Сході, – пише газета, стратегічно важлива європейська країна з 50-мільйонним населенням може крадькома покинути демократичний табір».

     Видання зазначає, що на чолі цього процесу відступу від демократії є президент Віктор Янукович. Журналісти зазначають, що ЗМІ перебувають під тиском влади. Уряд почав наступи на лідерів Помаранчевої революції. Під кримінальним переслідуванням перебуває колишній прем’єр-міністр Юлія Тимошенко. Міністр внутрішніх справ її уряду Юрій Луценко арештований і звинувачений у прийнятті на роботу водія, який був занадто старий, — із сумною іронією зазначає видання[30].

Проте, «The Washington Post» торкається не лише політичної чи економічної проблематики. 15 лютого 2011року у виданні була опублікована стаття «В Україні переслідують хворих на ВІЛ, у яких закінчились ліки»[28]. Матеріал асоціювала міжнародна агенція The Associated Press після того, як з'ясувала: в українських СНІД-центрів немає антиретровірусних препаратів. А відтак, життя більше 20 тисяч ВІЛ-інфікованих, серед яких майже дві тисячі дітей - під загрозою залишитися без життєво необхідних їм ліків. «Тільки близько 20 тисяч із 93 тисяч українців з ВІЛ/СНІД отримували необхідне лікування без перебоїв, які почалися два місяці тому. Тепер же навіть вони мають проблеми з доступом до препаратів. Решта не лікуються, тому що ані уряд, ані міжнародні донори не можуть покрити витрати», — йдеться у статті[29].