Рекомендації щодо вдосконалення механізму залучення іноземних інвестицій в регіон

РЕКОМЕНДАЦІЇ  ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ЗАЛУЧЕННЯ  ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В РЕГІОН

Інвестиційна  діяльність відіграє ключову роль у  забезпеченні стійкого економічного зростання, здійсненні структурної модернізації економіки та підвищенні її конкурентоспроможності. Відтак завдання неухильного нарощування обсягів інвестування економіки, покращення його структури, забезпечення сприятливого інвестиційного клімату в країні є дуже важливими й актуальними.

Питанням інвестування присвячені роботи провідних вітчизняних вчених: І. А. Бланка, В. В. Бочарова, О. В. Гаврилюка, М. С. Герасимчука, Б. В. Губського, А. І. Даниленка, Ю. В. Макогона, О. В. Мертенса, А. А. Пересади, В. М. Хобти, А. С. Філіпенка, В. П. Савчука та ін. Серед праць зарубіжних учених, які досліджували проблемитеорії інвестування, уваги заслуговують праці І. Ангелова, В. Беренца, Л. Дж. Гітмана, М. Д. Джонка, Д. Норкотта, В. Шарпа, М. Портера, Г. Бірмана та ін.

1. Проблеми формування інвестиційної привабливості регіонів.

Зовнішні інвестиції є частиною інвестиційної політики держави. Іноземний капітал сьогодні особливо необхідний у тих сферах економіки, активізація яких допоможе вивести її з кризового стану, зняти соціальне напруження у суспільстві. Не менш важливим чинником як для держави так і для іноземного інвестора є інвестиційний клімат. Тому кожна держава бажаючи залучити все більшу кількість іноземних вкладень не повинна забувати про сприятливість умов в яких дані вкладення будуть реалізовуватись. Сучасні тенденції світового розвитку ставлять перед Україною нові проблеми та потребують від неї активної участі в їх рішенні. Україна широким фронтом виходить на західноєвропейський соціально-економічний простір.

На сучасному етапі  одержання прибутку як кінцевої мети процесу інвестування сприяє залученню іноземного капіталу. Інвестори вивчають національну економіку країни, її законодавчу систему, ресурси для визначення об’єкта капіталовкладення з вищою віддачею.

На основі проведеного  аналізу інвестиційного процесу у другому розділі даної дипломної роботи та проаналізувавши дослідження науковців стосовно даного питання, можна виділити наступні фактори, від яких залежить надходження прямих іноземних інвестицій в Україну. Фактори, що впливають на іноземні інвестиції, можна підрозділити на дві групи, виділивши позитивні і негативні чи переваги і недоліки інвестицій для закордонних інвесторів, вони відображені у табл. 1.1.

На сучасному  етапі розвитку економіки України  виникла об’єктивна необхідність активізації  інвестиційної діяльності, бо саме вона є вирішальною ланкою всієї економічної політики держави, яка забезпечує стабільне економічне зростання, приріст соціального ефекту, збалансованість макроструктури тощо.

Проведений  в попередньому розділі дипломної  роботи аналіз інвестиційної привабливості  окремих регіонів вказує на значну територіальну диференціацію природних, економічних та соціальних умов, що зумовило значні територіальні відмінності у структурі, механізмах й активності інвестиційної діяльності в регіонах України, які впливають і на стан залучення інвестицій у їх розвиток.  

Таблиця 1.1.

Фактори, що впливають  на іноземні інвестиції в Україну

Переваги  для прямих іноземних інвестицій	Перешкоди для іноземних інвесторів
Географічне положення в Європі	Негативний  міжнародний рейтинг України
Велике населення	Відсутність політичної відповідальності держави
Сприятливі  природні умови	Немає стабільності в законодавстві
Нерозвинена виробнича  і соціальна інфраструктури	Бюрократичний апарат з низьким рівнем доходів
Високий рівень утворення населення	Відсутність ініціативи ухвалення рішення
Рівень кваліфікації робочої сили, у тому числі інженерно-технічних  працівників	Тривалий термін розгляду документів для реєстрації спільних підприємств
Низький рівень заробітної плати	Низькі темпи  приватизації
Соціальна незахищеність працівників	Відсутність державних  гарантій для іноземних інвестицій, що могли б захистити в суді
Низький рівень конкуренції в країні	Складна і дорога процедура одержання в'їздних віз і прикордонний контроль
	Труднощі при  одержанні дозволу на трудову діяльність
	Податкова система, робота податкової інспекції (великі податки  і збори; суб'єктивна інтерпретація  діючих законів)
	Порушення домовленостей  про зустрічі з представниками державних  чи структур підприємств України
	Нерозвинений  внутрішній фінансовий ринок
	Недостатньо розвинуті  і дорогі послуги інфраструктури

 

На сучасному  етапі розвитку економіки України  виникла об’єктивна необхідність активізації  інвестиційної діяльності, бо саме вона є вирішальною ланкою всієї  економічної політики держави, яка забезпечує стабільне економічне зростання, приріст соціального ефекту, збалансованість макроструктури тощо.

Проведений  в попередньому розділі дипломної  роботи аналіз інвестиційної привабливості  окремих регіонів вказує на значну територіальну диференціацію природних, економічних та соціальних умов, що зумовило значні територіальні відмінності у структурі, механізмах й активності інвестиційної діяльності в регіонах України, які впливають і на стан залучення інвестицій у їх розвиток.

Сьогодні інвестори, як правило, надають перевагу промислово розвинутим, з вигідним геоекономічним положенням регіонам. Зокрема, інвестори з таких країн як США, Великобританія, Німеччина, віддають перевагу Дніпропетровській, Донецькій, Одеській та Черкаській областям в таких галузях як машинобудування, металообробка, внутрішня торгівля, харчова, хімічна промисловість, а також будівництво, транспорт, фінанси і кредит.

У безпосередньому  залученні інвестицій в регіони  України, як відомо, важлива роль належить самим регіонам. Їхня інвестиційна привабливість визначається дією системи чинників як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру. До об'єктивних можна зарахувати соціально-економічні особливості інвестиційної привабливості регіонів, основні напрямки структурної трансформації їх економіки. Суб'єктивні чинники безпосередньо пов'язані з характером дій місцевої влади, спрямованих на створення сприятливого інвестиційного клімату для залучення іноземних інвестицій в економіку регіону. Дуже важливим при цьому є забезпечення іноземних інвесторів своєчасною, доступною та достовірною інформацією про підприємницькі можливості і ризики.

Для вирішення  питань щодо зростання ролі регіонів у розвитку національної економіки, на наш погляд, наявні проблеми формування інвестиційного середовища можна згрупувати за такими характеристиками:

1. В першу чергу, це пов'язано зі складним законодавством центрального рівня, що регулює ведення підприємницької діяльності. Як зазначалось раніше, нечіткі та заплутані нормативні вимоги призводять до наявність корупції та бюрократії, що, без сумніву, негативно відзначається на інвестиційному іміджі. Діяльність великої кількості контролюючих органів зосереджена на проведенні перевірок, що стримує діяльність інвестора.

2. Регіональні  проблеми базуються на специфіці області і можуть бути вирішені без зміни законодавства, залежать від активності обласної, регіональної та міської влади. Враховуючи думки інвесторів, як правило, ця проблема полягає у:

– відсутності  достовірної та достатньої інформації про інвестиційні можливості приваблюваної області;

– невисокому рівні  та низькій якості розроблених інвестиційних  проектів.

2. Основні аспекти формування інвестиційного середовища регіону

Сучасний період економіки України характеризується докорінними змінами соціально-економічних відносин на регіональному рівні. Господарський комплекс України має значні відмінності в рівнях розвитку регіонів, що поглиблює сферу застосування множини методів управління органами виконавчої влади. Аналіз соціально-економічного стану регіонів України дає змогу зробити неоднозначні висновки щодо відповідності застосованих методів управління ситуаціям, які склалися на мезорівні господарювання, що виявляються в коливанні обсягів виробництва продукції та послуг, зовнішньої торгівлі, рівня безробіття, роздрібного товарообігу, на який впливає ціновий фактор. Усе це вимагає посилення ролі регіонального управління інвестиційними процесами. Процес інвестування в регіоні має свої особливості, пов'язані зі специфікою джерел інвестування, сукупністю їхніх форм та обмеженістю стадій відтворення в регіональних структурах, саме тому в компетенції регіональних органів влади знаходяться важелі, які зможуть істотно покращити інвестиційний клімат регіону. Привабливість та інвестиційний клімат регіону значною мірою визначаються і забезпечуються сформованою регіональною адміністрацією інвестиційною політикою, яка повинна містити комплекс заходів підтримки інвестиційної діяльності та структурних перетворень у виробничій і соціальній сферах, забезпечувати зростання обсягів промислового виробництва.

Вирішити  проблемні питання, що віддзеркалюють існуючі закономірності соціально-економічного розвитку регіону і однієї з його головних складових — інвестиційної  політики, можливо тільки за умови  узгодження роботи органів регіонального управління з державними макроструктурами, а також суб'єктами господарювання і приватними інвесторами, спонукальні мотиви щодо активізації інвестиційної діяльності яких полягають у політичній та законодавчій стабільності, соціальному порядку, макроекономічному зростанні, розвинутості інвестиційної інфраструктури, рівні конкуренції, стабільності національної валюти.

Державним макроструктурам належить роль розробника загальних пріоритетів  інвестиційної політики, принципів їх реалізації. Як підтверджує світовий досвід, є дві форми участі держави в інвестиційному процесі: пряма і опосередкована. Опосередкована участь має на увазі формування загальних умов здійснення інвестиційної діяльності, а пряма — безпосередню участь держави у фінансуванні інвестицій.

Оскільки на даний час метою політики у сфері іноземного інвестування є створення сучасної політичної системи регулювання, яка б підвищила інвестиційну привабливість економіки та забезпечила потужні мотивації нерезидентів щодо вкладення коштів, то ефективним важелем успішного вирішення цього завдання може стати податкова політика щодо іноземних інвестицій. Влада має впроваджувати найпривабливіші для іноземних інвесторів податкові стимули в такий спосіб, щоб не втратити бюджетні надходження.

Таким чином, можна запропонувати  три основні альтернативні шляхи щодо розв’язання проблеми (рис.1.1).

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Альтернативні шляхи розв’язання  проблеми у сфері іноземного інвестування.

 

Пряме втручання передбачає державне управління і державне фінансування інвестицій у пріоритетні напрями економіки та соціальної сфери. Вибір пріоритетних напрямів інвестиційної діяльності в Україні пов'язаний з першочерговими завданнями стабілізації економіки, довготерміновими завданнями, спрямованими на її перебудову, та підвищення рівня життя населення.

В цілому інвестиційний клімат регіону варто розглядати як комплексну характеристику, що складається з трьох ключових підсистем, зображених на рис.1.2.

У світлі такого визначення, регіональні органи влади можуть безпосередньо впливати на першу та другу складові й опосередковано, через висування законодавчої ініціативи, на третю складову інвестиційного клімату регіону.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.2. Підсистеми інвестиційного клімату регіону [60].

 

До компетенції обласних органів  управління входять: розробка стратегії  й тактики розвитку та розміщення продуктивних сил області; підготовка та затвердження прогноз-планів її економічного і соціального розвитку, а також  соціальних, економічних, екологічних та науково-технічних програм загальнорегіонального значення. Органи обласного управління також координують внутрішньообласні виробничі зв'язки, стимулюють розвиток міжгалузевих виробництв, спільно з міськими та районними органами управління визначають території для розміщення нових виробничих об'єктів, контролюють стан навколишнього середовища і природокористування, регулюють внутрішньообласну міграцію населення та ін. Міські та районні органи управління вирішують усі місцеві питання забезпечення умов нормальної життєдіяльності населення, у тому числі здійснюють управління соціальною сферою (розвиток інфраструктурних об'єктів і містобудівництва, організацію охорони здоров'я та культури, освіти і правопорядку).