Реалізація тендерів в Україні

ustify">        - спеціально уповноважений центральний  органом виконавчої влади у  галузі статистики;

        - правоохоронні органи[16].

        Відповідно до положень спеціального  закону, що регулює відносини  у досліджуваній сфері, перераховані  вище органи державної влади  можна поділити на дві групи:

        1) координуючі органи - Антимонопольний  комітет України;

        2) наглядові та контролюючі органи - Рахункова палата, Державна контрольно-ревізійна  служба України, Державне казначейство  України, спеціально уповноважений  центральний орган виконавчої  влади у галузі статистики, правоохоронні  органи.

    Державна  контрольно-ревізійна служба України  так само, як і правоохоронні органи, належить до загальної групи - "інших  органів, що здійснюють державний нагляд та контроль у сфері тендерів", але виконує при цьому головні функції при здійсненні державного нагляду та контролю у сфері закупівель є:

        - проведення перевірок щодо дотримання  розпорядниками державних коштів  вимог законодавства у сфері  закупівель;

        - здійснення співробітництва з  органами державної влади щодо  запобігання проявам корупції  у сфері здійснення закупівель;

        - здійснення контролю за дотриманням  законодавства щодо закупівель;

        - складання протоколів про адміністративні  правопорушення за порушення  законодавства про здійснення  закупівлі товарів, робіт і  послуг за державні кошти;

        - подання матеріалів до правоохоронних  органів у випадках, передбачених  законами України;

        - здійснення інших функцій, передбачених  законами України.

    Відповідно  до звітів ДКРСУ до найрозповсюджених  порушень у сфері державних закупівель відносять такі:

        - укладання договору без проведення  процедури закупівель;

        - уникнення процедури закупівлі  шляхом роздрібнення її суми  на частини;

        - проведення торгів з обмеженою  участю без погодження з уповноваженим  органом;

        - фальсифікація матеріалів проведення  торгів (тендеру);

        - фальсифікація протоколів розкриття  тендерних пропозицій та проведення  тендеру з метою підвищення  ціни закупівлі;

        - укладання договорів закупівлі  за цінами, вищими, ніж були в  інших учасників торгів;

        - створення умов для перемоги  окремого виконавця шляхом зміни  перед проведенням тендеру номенклатури  закупівлі;

        - необґрунтоване застосування процедури  закупівлі одного учасника;

        - сприяння виконавцю у звільненні  від сплати обов'язкових платежів  до бюджету, здійснення яких  в кінцевому результаті зводиться  до перекачування державних грошей  на рахунки "нечистих" власників  та їх подільників.

    В ході перевірки ДКРСУ при виявленні хоча б однієї з вище зазначених ознак злочину матеріали перевірки (ревізії) передаються до правоохоронних органів.    Що ж стосується правоохоронних органів, у тому числі органів міліції, в Законі України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" визначено, що вони "здійснюють державний нагляд та контроль у сфері закупівель в межах своєї компетенції, визначеної законами України". Так, наприклад, підрозділи ДСБЕЗ органів міліції згідно із Законом України "Про міліцію" та Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення Державної служби боротьби з економічною злочинністю" мають такий спектр повноважень, що дає можливість повноцінно здійснювати нагляд і контроль у сфері державних закупівель, а підрозділи служби боротьби з організованою злочинністю згідно із Законом України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" - до того ж протидіяти посадовим зловживанням, що містять ознаки організованої злочинної діяльності[15].

    Висновки  до розділу. Аналізу функціонування системи державних закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти та моніторингу їх здійснення є державна статистична звітність по формі №-1 торги (тендери) “Звіт про проведення торгів (тендерів)на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, за нею у січні – грудні 2009 року було проведено тендери в різних галузях країни, таких головних як – будівництво, енергетика, товари, роботи і послуги, медицина,   загальна кількість яких становила 143 645тис. штук. Найбільшу питому вагу за сумою укладених договорів займає основна процедура закупівель – відкриті торги – 27520 у 2009 році . За цією процедурою укладено договорів на суму 88 969 421.0 тис. грн. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ  РЕАЛІЗАЦІЇ ТЕНДЕРІВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ 

3.1. Проблемні питання в реалізації тендерів 

    Питання тендерних закупівель хвилюють сьогодні багатьох. Адже в умовах зростаючої конкуренції роль "постачальника  двору його величності" стає не тільки почесної, але й дуже вигідної. З  іншого боку, недосконалість чинного  законодавства приводить до додаткових втрат часу й грошей всіма учасниками торгів. Одною з головних джерел теперішніх проблем є недоопрацьованість Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» . І досконало вивчивши цей Закон можна виділити три найголовніші проблеми:

    Першою  проблемою є те, що наразі фактично будь-яка особа може оскаржити  процедуру державної закупівлі, посилаючись на невідповідність  механізму проведення держзакупівлі  законодавству України та, як наслідок, визнати незаконними результати державної закупівлі.

    Другою  проблемою є те, що замовник (розпорядник  державних коштів) може навіть без  проведення тендеру укласти договір  з особою, посилаючись, що механізму  проведення держзакупівлі належним чином не визначено. А оскільки його не визначено, то й, у відповідності  з положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України діяти слід лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, але аж ніяк не застосовуючи сумнівну Постанову № 921. Відтак замовник керується загальними положеннями щодо укладення правочинів, визначеними Цивільним та Господарським кодексами України. А виконавець на майбутнє вправі вимагати від замовника в судовому порядку проведення оплати за виконані роботи, надані послуги, передані товари. Хоча за такого розвитку подій виникає питання щодо наявності в діях керівництва замовника ознак злочинів у сфері службової діяльності. Проте, вважаю, кваліфікованому юристу під силу довести їх відсутність.

    Третьою проблемою вважаю те, що у випадку  звернення особи до суду з наміром  оскаржити певні процедурні порушення, допущені при проведенні держзакупівлі  з посиланням на недотримання відповідних  пунктів Постанови № 921, суд може прийняти «неочікуване» для позивача рішення, яким може взагалі відмовити  у задоволенні позову, посилаючись на його необґрунтованість та недоведеність.

      З моменту набрання чинності Закону України  “Про закупівлю товарів, робіт і  послуг за державні кошти” обсяг скарг, що направляються учасниками на адресу Мінекономіки, має сталу тенденцію  до зростання, яку ми можемо спостерігати на мал. 3.3.

Мал. 3.3. Кількість скарг поданих у 2001 по 2009 до Міністерства економіки.

    

    *джерело  [12,15]

Але існують  проблеми, які не стосуються закону:

• наявність лише однієї інформаційної системи у мережі Інтернет – «Портал «Державні закупівлі України», яка в результаті непомірного навантаження не справляється з обсягом  роботи, що призводить до затримки виходу оголошень на 2-4 тижні, через це терміни проведення процедури закупівлі затягуються;
• при проведенні тендерів, є значні матеріальні затрати учасників, особливо в частині укладання договору. Ці витрати мають відбуватися ще до моменту відкриття тендерних пропозицій та визначення переможця. Повернути кошти учаснику, що не став переможцем, не досить просто. Такі умови значно зменшують кількість бажаючих взяти участь в процедурі торгів, через що автоматично зменшується конкуренція;
• проведення кожної тендерної процедури ускладнюється необхідністю включення кожного учасника торгів до тематичного каталогу, який видає Тендерна палата України. За це учасник повинен щорічно заплатити від 10 до 15 тис. гривень;
• деякі учасники закладають витрати в ціну тендерних пропозицій, що не відповідає основній меті проведення закупівель – економії бюджетних коштів;
• монополізація у сфері оприлюднення інформації про закупівлі;
• невиправдане затягування термінів  організації та проведення торгів, зокрема, внаслідок довготривалого розгляду відповідних матеріалів міжвідомчою комісією з питань державних закупівель, зупинення укладення договорів із переможцями тендерів внаслідок недобросовісного оскарження результатів торгів у різних інстанціях;
• низька мінімальна вартісна мережа товарів, робіт і послуг для застосування процедур торгів, що спричинило незацікавленість постачальників брати участь у торгах при здійсненні закупівель у незначних обсягах;
• надання тендерній палаті України, що є громадською організацією, невластивих для організації з таким статусом повноважень;
• безпідставне завищення вартості послуг, пов’язаних з організацією тендерних торгів, що призводить до неефективного використання державних коштів[4].

 

3.2. Удосконалення правової бази 

    Враховуючи  зазначені вище проблеми, нагальним та необхідним є прийняття нової редакції Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, яка забезпечить усунення негативних явищ у сфері державних закупівель шляхом:

    1. створення державного органу, який би забезпечував реалізацію єдиної ефективної державної політики у сфері закупівель;

    2. враховуючи необхідність кардинального реформування системи державних закупівель в напрямі спрощення оприлюднення інформації проведення процедур та забезпечення їх відкритості, – є необхідним створення безкоштовного державного веб-порталу з питань державних закупівель на базі системи, розробленої в Антимонопольному комітеті, шляхом поновлення через суд дії постанови Кабінету Міністрів України від 21 березня 2007 року № 652;

    3. залишення під дією Закону тільки великі закупівлі державних підприємств та монопольних утворень;

    4. спрощення проведення процедур закупівель;

    5. мінімізувати можливості для недобросовісного оскарження рішень та діяльності замовника;

    6. забезпечення впливу громадських організацій на державні закупівлі виключно в межах, передбачених законодавством про громадські організації.

    7. враховуючи численні факти спотворення конкуренції під час проведення торгів, необхідно посилити діяльність органів Антимонопольного комітету України у сфері здійснення перевірок процедур державних закупівель[5].

    Зазначені заходи дадуть змогу проводити єдину  державну політику у сфері державних  закупівель та забезпечити створення  дієвого механізму державного та громадського контролю за сферою державних  закупівель.

    Прийняття нового Закону дозволить привести чинне  законодавство про порядок здійснення державних закупівель у відповідність із загально визнаними міжнародними принципами державних закупівель та нормами законодавства ЄС, відновити прозорість та конкурентне середовище у сфері державних закупівель, а також запобігти можливим зловживанням у цій сфері.

    Найближчими діями щодо розвитку системи державних  закупівель мають бути наступні:

    подальша  оптимізація нормативно - правової бази щодо державних закупівель та державного замовлення;