Інвестиційний ринок: структура та завдання його вивчення

gn="justify">    • аналіз причин відхилень від плану;

    • контроль за виконанням бюджету інвестицій і аналіз відхилень від бюджету;

    • оцінка майбутньої ефективності проекту  з урахуванням умов, що можуть змінитись;

    • розробка рекомендацій для прийняття  управлінських рішень.

    Побудова  системи інвестиційного контролінгу  на підприємстві базується на визначених принципах, основними з яких є  такі:

    1. Направленість системи інвестиційного  контролінгу на реалізацію розробленої інвестиційної стратегії підприємства. Для того щоб бути ефективним інвестиційний контролінг повинен носити стратегічний характер, відображати основні пріоритети розвитку інвестиційної діяльності підприємства. Це визначає цілеспрямоване обмеження контролюючих інвестиційних операцій. Детальний контроль над усіма поточними інвестиційними операціями не має сенсу, так як буде лише відволікати інвестиційних менеджерів від більш важливих цілей управління інвестиційною діяльністю.

    2. Багатофункціональність інвестиційного контролінгу. Він повинен забезпечувати контроль пріоритетних показників розвитку інвестиційної діяльності не тільки по підприємству в цілому, але й в розрізі окремих його центрів інвестицій, передбачувати можливість порівняння контролюючих показників зі середньогалузевими, забезпечувати взаємозв'язок контролюючих інвестиційних показників з іншими важливими показниками господарської діяльності підприємства.

    3. Орієнтованість інвестиційного  контролінгу на кількісні стандарти.  Ефективність контрольних дій значно зростає, якщо контролюючі стандарти діяльності виражені конкретними кількісними показниками. Це не означає, що контролінг не повинен охоплювати якісні аспекти. Мова йде лише про те, що ці якісні аспекти повинні бути виражені в системі кількісних стандартів, що виключає різне їх тлумачення.

    4. Відповідність методів інвестиційного  контролінгу специфіці методів  інвестиційного аналізу та інвестиційного  планування. В процесі організації  внутрішнього інвестиційного контролю  необхідно орієнтуватися на весь арсенал вище зазначених систем і методів інвестиційного планування (при підготовці стандартів контролю) і аналізу (при підготовці показників, що відображають фактично досягнуті результати, і виявлення причин їх відхилення від стандартів).

    5. Своєчасність операцій контролінгу. Ця своєчасність проявляється не у високій швидкості чи частоті здійснення контрольних функцій, а в адекватності періодів контрольних дій періоду здійснення окремих операцій, пов'язаних з формуванням результатів інвестиційної діяльності. Основна умова своєчасності інвестиційного контролінгу проявляється в наступному: він повинен носити характер "раннього попередження кризового розвитку", дозволяти виправляти наявні відхилення, перш ніж вони набудуть серйозного характеру.

    6. Гнучкість побудови контролінгу. Внутрішній інвестиційний контроль повинен будуватися з урахуванням можливості пристосування до нових інструментів інвестування, до нових норм і видів здійснення інвестиційної діяльності, до нових технологій і методів здійснення інвестиційних операцій. Без достатньої міри гнучкості система контролінгу не буде ефективною навіть у тих сферах контролю інвестиційної діяльності, для яких вона спочатку будувалася.

    7. Простота побудови контролінгу.  Простіші форми і методи побудови  інвестиційного контролю, побудованого у відповідності з його цілями, потребує менше зусиль контролюючих менеджерів і, як правило, більш економічні. Надмірна складність побудови інвестиційного контролінгу може бути не зрозуміла або не підтримана його операторами і також потребувати значного збільшення потоку інформації для його здійснення.

    8. Економічність контролінгу. Витрати  для здійснення інвестиційного  контролінгу повинні бути мінімізовані  з позицій їх адекватності  ефекту цього контролю. Це означає,  що сума витрат для організації контролінгу не повинна перевищувати розміри цього ефекту (зниження витрат, збільшення прибутків), який досягається в процесі його здійснення.

    Основними функціями інвестиційного контролінгу  є:

    • спостереження за ходом реалізації інвестиційних завдань, які встановлені системою планових показників і нормативів;

    • вимірювання ступеня відхилення фактичних результатів інвестиційної  діяльності від передбачуваних;

    • діагностування за розмірами відхилень  серйозних погіршень в інвестиційній  позиції підприємства і вагомого зниження темпів його розвитку;

    • розробка оперативних управлінських  рішень щодо нормалізації інвестиційної  діяльності підприємства відповідно до передбачених цілей і показників;

    • коригування за необхідності окремих  цілей і показників інвестиційної діяльності у зв'язку зі зміною зовнішнього інвестиційного середовища, кон'юнктури інвестиційного ринку і внутрішніх умов.

    Згідно  з цими функціями інвестиційний  контролінг не обмежується лише внутрішнім контролем за здійсненням інвестиційної діяльності та інвестиційних операцій, але є ефективною координуючою системою забезпечення взаємозв'язку між формуванням інформаційної бази, інвестиційним аналізом, інвестиційним плануванням і внутрішнім інвестиційним контролем на підприємстві.[2]

    Розрізняють різні види інвестиційного контролю за класифікаційними ознаками:

    1. За формою здійснення контролю:

    - зовнішній інвестиційний контроль  — здійснюється зовнішніми контролюючими  органами (податковою адміністрацією, банком, який видав кредит, зовнішнім  інвестором) з метою виявлення тенденцій розвитку інвестиційної діяльності підприємства, виявлення змін у факторах інвестиційної привабливості підприємства, а також контролю над відповідністю інвестиційної діяльності підприємства існуючим стандартам;

    - внутрішній інвестиційний контроль — являє собою організований усередині підприємства процес перевірки виконання інвестиційних планів та управлінських рішень у сфері інвестицій з метою реалізації інвестиційної стратегії підприємства.

    2. За видами контролю:

    - стратегічний інвестиційний контроль — спрямований на інвестиційну стратегію підприємства й виконання її основних показників. Контрольний період — квартал, рік;

    - тактичний інвестиційний контроль  — спрямований на виконання  показників тактичних планів  інвестиційної діяльності підприємства. Контрольний період — місяць, квартал;

    - оперативний інвестиційний контроль  — контроль виконання календарних  планів і бюджетів інвестиційної  діяльності. Контрольний період  — тиждень, місяць.

    Внаслідок інвестиційного контролю на підприємстві виявляються відхилення фактичних результатів від запланованих та аналізуються причини цих відхилень. Негативні відхилення усуваються шляхом прийняття координуючих управлінських рішень й усунення виявлених причин.

    Інвестиційний контроль на підприємстві містить у собі ряд послідовних етапів:

    - спостереження за ходом реалізації  інвестиційних планових завдань;

    - виявлення відхилення фактичних  результатів інвестиційної діяльності  від запланованих;

    - виявлення серйозних погіршень  в інвестиційній позиції підприємства;

    - виявлення причин відхилень фактичних  результатів інвестиційної діяльності  від запланованих;

    - розробка оперативних управлінських  рішень з нормалізації інвестиційної  діяльності підприємства відповідно  до передбачених завдань інвестиційних планів;

    - коригування при необхідності  окремих запланованих цілей і  показників інвестиційної діяльності  у зв'язку зі зміною зовнішніх  і внутрішніх умов її здійснення.

    Ефективна організація інвестиційного контролю на підприємстві припускає здійснення моніторингу інвестиційної діяльності.[1] 
 
 
 
 

    3. Чи доцільно фірмі  вкласти 500 тис.  грн у проект, який  в першому році

    може  дати прибуток 350 тис. грн, у другому — 170 тис. грн і в третьому — 150 тис. грн (ставка дохідності — 10 %)? 

    Щоб відповісти на дане запитання, розраховуємо чисту приведену вартість (NVP) за допомогою дисконтування грошових надходжень.

    Дисконтування – процес отримання сьогоднішнього еквіваленту вартості коштів, що мають бути у майбутньому.

    Загальна  формула зведення обсягу коштів майбутнього періоду до еквівалентного обсягу поточного року має такий вигляд:

     , 

    де  PV – вартість суми грошей сьогодні;

    F – вартість суми грошей в  майбутньому;

    r – ставка дисконту;

    k_d – коефіцієнт дисконтування. 

    PV₁=350*0,909=318,15(тис.грн.)

    PV₂=170*0,826=140,42(тис.грн.)

    PV₃=150*0,751=112,65(тис.грн.) 

 
 

    Розраховуємо  чисту поточну вартість майбутніх грошових надходжень (NVP). Вона розраховується за формулою:

     ,

    де  ІЕ – поточна вартість затрат, тобто  сума інвестицій, яка резервується для проекту.  

    NVP=571,22-500=71,22(тис.грн.) 

    NPV показує чисті доходи (збитки) інвертора від вкладання грошей у проект у порівнянні зі зберіганням грошей у банку. Якщо NPV>0, то проект принесе великий дохід, ніж при альтернативному розміщення капіталу. Якщо ж NPV<0, то проект має дохідність нижче ринкової, і тому гроші вигідніше покласти в банк. Проект вважається ні прибутковим, ні збитковим, якщо NPV=0. 

    В нашому випадку чиста поточна вартість більша за нуль. Отже, дохідність проекту більша за 10%. Для отримання запланованого прибутку потрібно було б покласти в банк 571,22 тис. грн. Оскільки проект забезпечує таку дохідність при затратах 500 тис. грн., то його можна вважати вигідним.

 

     Список використаних джерел

1. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. —  К.:  Наука-Центр, 2001.
2. Давидович I.Є.Контролінг: Навчальний посібник. — К.: Центр учбової літератури, 2008. — 552 с
3. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навчальний посібник/ Т.В. Майорова. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 376 с.
4. ПересадаА.А. Інвестиційний процес в Україні. - К.: Лібра, 1998. - 392 с.
5. Федоренка / В. Г. Федоренко, В. Б Захожай, О. Г. Чувардинський та ін. — К.: МАУП, 2002.