інвестиційний проект компанії Siemens

     Основною  метою розробки проекту Податкового  кодексу України стала необхідність систематизації та узагальнення нормативно-правових актів, що регулюють відносини в  сфері оподаткування. Необхідність розробки проекту регуляторного  акта виникла з огляду на те, що діючі нормативно-правові акти з питань оподаткування були прийняті в різний час, різними суб’єктами владних повноважень, що призвело до неузгодженості їх правових норм, або навіть прогалин у законодавстві з питань оподаткування.

     З метою  систематизації податкового законодавства Урядом розроблено проект Податкового кодексу, який має стати першим в Україні кодифікованим законодавчим актом, який буде направлений на комплексне регулювання питань, пов'язаних з оподаткуванням.

     Основними новаціями Податкового кодексу, що стосуються інвестиційної діяльності, є наступні:

     - стимулювання переходу України на інноваційну модель розвитку, зокрема шляхом поетапного зниження ставки податку на прибуток з 25 до 16 відсотків (2011 р.  - 23 відсотки, 2012  р. – 21 відсотків, 2013 р. – 19 відсотків, 2014 р. – 16 відсотків);

     - тимчасове (до 1 січня 2020 року) звільнення від оподаткування  прибутку виробників біопалива на виробництво електричної та теплової енергії, а також прибутку підприємств з  видобування та використання газу (метану) вугільних родовищ;

     - строком на 10 років з 1 січня 2011 року звільняється від оподаткування прибуток, отриманий від надання готельних послуг  у готелях категорій «п’ять зірок», «чотири зірки» та «три зірки», у тому числі новозбудованих чи реконструйованих, або в яких проведено капітальний ремонт чи реставрація існуючих будівель і споруд, а також підприємств галузей легкої промисловості (крім підприємств, які виробляють продукцію на давальницькій сировині), прибуток від продажу електричної енергії, виробленої з відновлювальних джерел енергії, прибуток підприємств суднобудівної та літакобудівної промисловості;

     - розширена класифікація основних засобів у податковому обліку, передбачено 16 груп основних фондів замість 4 груп у діючому законодавстві;

     - врегульовано питання оподаткування операцій з фінансового лізингу, що дозволить надати нових стимулів цій формі інвестування;

     -  оподаткування за ставкою 5 % доходів на вклади (депозити), процентного або дисконтного доходу за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом, процент на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці, доходи у вигляді дивідендів та деякі інші доходи, пов’язані з інвестиційною діяльністю;

     - створюються передумови інвестиційної привабливості країни шляхом зменшення ставки податку на додану вартість до 17 відсотків;

     -  запровадження  «автоматичного» відшкодування податку на додану вартість сумлінним платникам податків та Єдиного реєстру податкових накладних та впроваджено відповідальність держави за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість таким платникам;

     - передбачається поширення спрощеної системи оподаткування виключно на фізичних осіб з обсягом річного доходу до 600 тис. гривень (або 300 тис. грн. без застосування реєстраторів розрахункових операцій) та кількістю осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку - не більше 4. Ставки єдиного податку встановлюються за територіальним принципом:

     - в населених пунктах з чисельністю населення 500 тис. осіб – від 20 до 600 гривень на місяць;

     - на території населених пунктів з чисельністю населення від 150 до 500 тис. осіб – від 20 до 400 гривень на місяць;

     - на території інших населених пунктів – від 20 до 200 гривень на місяць. 

     На  період з 1 січня 2011 року до 1 січня 2016 року застосовується ставка 0 відсотків для платників податку на прибуток, в яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує трьох мільйонів гривень та нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві встановлені законодавством мінімальні заробітні плати, та які відповідають одному із таких критеріїв:

     а) утворені в установленому законом  порядку після 1 січня 2011 року;

     б) діючі, у яких протягом трьох послідовних  попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту  їх утворення пройшло менше трьох  років), щорічний обсяг доходів задекларовано у сумі, що не перевищує три мільйони гривень, та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала двадцяти осіб;

     в) які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому  законодавством порядку в період до набрання чинності Податковим Кодексом та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до 1 млн. грн. та середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб.

     Регуляторний  вплив

     Загалом регуляторне середовище характеризується такими параметрами:

     • ступінь прозорості та послідовності  державної регуляторної політики;

     • вплив на інвесторів з боку органів  державної влади різного рівня  у вигляді вимог щодо реєстрації, ліцензування, сертифікації підприємницької діяльності тощо,

     • рівень бюрократизму та корупції.

     Забезпечення  здійснення державної регуляторної політики передбачає:

     • встановлення єдиного підходу до аналізу регуляторного впливу та оцінки результативності регуляторних актів;

     • підготовку аналізу регуляторного впливу;

     • планування діяльності з розроблення  проектів регуляторних актів;

     • оприлюднення проектів регуляторних актів  з метою одержання зауважень  і пропозицій від фізичних та юридичних  осіб, їх об’єднань, а також відкриті обговорення питань, пов’язаних з регуляторною діяльністю, за участю представників громадськості;

     • визначення результативності регуляторних актів, їх перегляд та систематизацію;

     • недопущення прийняття регуляторних актів, які є непослідовними або  не узгоджуються чи дублюють діючі регуляторні акти;

     • викладення положень регуляторного  акта у спосіб, який є доступним  та однозначним для розуміння  особами, які повинні впроваджувати  або виконувати його вимоги;

     • оприлюднення інформації про здійснення регуляторної діяльності. 

     Для реформи регуляторної політики держави  необхідно:

     •  запровадити єдиний підхід до розроблення й прийняття регуляторних актів органами місцевого самоврядування, а також до механізму забезпечення й захисту прав суб'єктів господарювання у сфері реалізації державної регуляторної політики (Урядом в особі Держкомпідприємництва започатковано створення нормативно-правової бази провадження єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва. А саме, розробка та затвердження Положення про порядок підготовки проектів регуляторних актів, Положення про Апеляційну комісію з питань розгляду скарг щодо відмови представництв Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва у погодженні проектів регуляторних актів.);

     •  визначити механізм проведення регулярного перегляду регуляторних актів усіх гілок влади, включно з регіональним рівнем, з метою анулювання неефективних нормативно-правових актів (з метою виявлення всього масиву регуляторних актів, прийнятих з порушенням вимог регуляторного законодавства, Держкомпідприємництвом започатковано моніторинг набуття чинності регуляторних актів).

     Президент України В. Янукович доручив Кабінету Міністрів України спростити  дозвільну процедуру на здійснення господарської діяльності суб'єктами господарювання та мінімізувати вплив чиновників на цю сферу з метою скорочення дозвільної системи й ліцензування в Україні.

     З метою поліпшення бізнес-клімату  й створення сприятливих умов для надходження інвестицій і  забезпечення прискореного економічного зростання Програмою економічних реформ на 2010 – 2014 рокивизначено ряд необхідних кроків. Робота у цьому напрямку триває. На сьогодні вже маємо певні результати:

     У сфері дозвільної системи:

     – розширено застосування декларативного принципу започаткування бізнесу відповідно до прийнятого Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» щодо провадження господарської діяльності на підставі подання декларації» від 07.07.2010 № 2451-VI.

     Згідно  з цим принципом суб'єкт господарювання набуває права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності без отримання документа дозвільного характеру шляхом повідомлення адміністратора або відповідного дозвільного органу про відповідність його матеріально-технічної бази вимогам законодавства (далі – декларативний принцип).

     Постановою  Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 р. № 725 затверджено Перелік  певних дій щодо провадження господарської  діяльності або видів господарської  діяльності,  які не можуть провадитися на підставі подання декларації відповідності матеріально-технічної бази суб'єкта  господарювання  вимогам законодавства.

     У сфері ліцензування:

     – прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів  України щодо обмеження державного регулювання господарської діяльності» від 19.10.2010  № 2608-VI, котрим відмінено ліцензування 23 із 66 видів діяльності, провадження яких не пов'язано із загрозою безпеці держави, життю та здоров'ю людей, погіршенням стану навколишнього природного середовища, а також стосовно яких існують інші засоби державного регулювання (державні стандарти, будівельні норми і правила, технічні умови, міжнародні стандарти якості тощо). 

     4. Оцінка інвестиційної привабливості реальних проектів компанії Siemens у сфері транспорту.

     Компанії  за участі Siemens, що діють в Україні:

 «Сіменс Україна», «Сiменс Eнтерпрайз Ком’юнiкейшнс Україна», «ОСРАМ Україна», «Бош та Сіменс. Побутова Техніка (БСХ)», «Нокіа Сіменс Нетворкс Україна».

     «Сіменс Україна» (дочірнє підприємство концерну Siemens зі 100%-ю іноземною інвестицією) – один із провідних постачальників продукції, послуг і комплексних рішень для ключових інфраструктурних галузей української економіки: енергетики, транспорту, промисловості, медицини.

     Підприємство, що було засноване у 1992 році, до 1997 року діяло в якості представництва концерну Siemens в Україні. Центральний офіс компанії знаходиться в Києві. Регіональні філії розташовані в Донецьку, Дніпропетровську, Одесі, Львові та Харкові. Компанія плідно співпрацює з українськими партнерами, які виконують функції системних інтеграторів та адаптують рішення Siemens до умов української промисловості.

В структурі  компанії сім департаментів, що представляють  в Україні продукти та рішення  трьох секторів концерну:

  

Транспортні системи (Mobility).

     Департамент Mobility, виробник інтегрованих транспортних рішень, пропонує системи, що дозволяють підвищити ефективність пасажирських та вантажних перевезень. Використовуючи експертні знання та досвід у сфері міського транспорту, міжміського сполучення та вантажних перевезень, компанія Siemens розробила стратегію абсолютної мобільності, що дозволяє створювати інтермодальні, спеціально адаптовані технології для залізничного, автомобільного та повітряного транспорту.