Нвестиційний менеджмент: сутність, мета та функції інвестиційного менеджменту, методологічний інструментарій інвестиційного менеджмент

3. J < Ti. В  цій ситуації реальна майбутня  вартість грошей буде знижуватися,  тобто процес інвестування є  збитковим.

      В. Формування рівня  доходів від інвестицій, враховуючи темпи  інфляції, передбачає визначення розміру так званої “інфляційної премії”. Розмір цієї премії, яка компенсує втрати реальної суми доходу інвестора від інфляції, розраховується за формулою:

      Wi = Dp x Ti,

      де Wi – сума інвестиційної премії,

      Dp – реальний середньо ринковий  дохід по інвестиціям.

      Відповідно, загальна сума доходів по інвестиційному проекту (у номінальному обчисленні) складе:

      Dw = Dp + Wi 

      1.4.3. Поняття інвестиційних  ризиків та їх  кількісна оцінка

      Під інвестиційним ризиком розуміють ймовірність виникнення не передбачуваних фінансових втрат (зниження прибутку, доходів, втрати капіталу тощо) в ситуації невизначеності умов інвестиційної діяльності.

      Види  інвестиційних ризиків можуть бути досить різними. Їх класифікують за наступними ознаками:

1. За сферами діяльності виділяють:

1. економічний – ризик пов’язаний зі зміною економічних факторів;

2. політичний – адміністративні обмеження інвестиційної діяльності, пов’язані зі зміною політичного курсу держави;
3. соціальний – ризик страйків, здійснення під тиском працівників незапланованих соціальних видатків тощо;
4. екологічний – ризик катастроф та лих, які негативно вплинуть на діяльність інвестованих об’єктів;
5. інші види – рекет, розкрадання майна, обман з боку інвестиційних або операційних партнерів тощо;

2. За формами інвестування:

1. реального інвестування – невдалий вибір розташування об’єкту, збої у постачання будматеріалів і обладнання, вибір некваліфікованого і недобросовісного підрядника;

2. фінансового інвестування – непродуманий вибір фінансових інструментів для інвестування, фінансові проблеми окремих емітентів; непередбачені зміни умов інвестування;

3. За джерелами виникнення:

1. систематичний (ринковий) – характерний для всіх учасників інвестиційної діяльності та форм інвестування;

2. несистематичний (специфічний) – притаманний одному об’єкту інвестування або діяльності конкретного інвестора;

     В процесі оцінки можливих втрат від  здійснення інвестиційної діяльності використовуються абсолютні та відносні її показники. Абсолютний розмір фінансових втрат є сумою збитків, спричинених інвестору у зв’язку із настанням несприятливих обставин, характерних для даного ризику. Відносний розмір фінансових втрат є відношенням суми збитку до обраного базового показника (наприклад сумі очікуваного доходу від інвестицій або сумі інвестованого капіталу).

     Інвестиційні  ризик  вимірюються різними методами;

• розрахунок середньоквадратичного відхилення;
• розрахунок коефіцієнту варіації;
• розрахунок β-коефіцієнту;
• експертний метод.

     Середньоквадратичне відхилення є найпоширенішим показником оцінки рівня інвестиційних ризиків. Розрахунок цього показника дозволяє визначити коливання очікуваних доходів від різних інвестицій:

     σ  = √ ∑ⁿ_t=1 (ε – ε_R)² x P1

     де   n ^– кількість спостережень;

     t – кількість періодів

     ε – розрахунковий дохід за проектом при різних значеннях кон’юнктури;

     εR -  середній очікуваний дохід за проектом;

     P1 – значення ймовірності, що  відповідає розрахунковому доходу.

     Коефіцієнт  варіації дозволяє визначити рівень ризику, якщо показники середніх очікуваних доходів відрізняються між собою. Розрахунок коефіцієнту варіації здійснюється за формулою:

     CV = σ β / ε_R

     При порівнянні рівнів ризику за окремими інвестиційними проектами перевагу слід надавати тому з них, по якому  значення коефіцієнту варіації є  найнижчим, що свідчить про найкраще співвідношення ризику і доходу.

     β-коефіцієнт дозволяє оцінити ризик індивідуального інвестиційного проекту відносно рівня ризику інвестиційного ринку в цілому. Цей показник використовується в основному для аналізу ризикованості вкладень у окремі цінні папери (порівняно з систематичним ризиком фондового ринку). Розрахунок цього показнику здійснюється за формулою:

     β = Р σ_ц/ σ_ф

     де  Р – кореляція між доходом  від індивідуального виду цінних паперів та середнім рівнем доходності фондових інструментів в цілому;

     σ_ц – середньоквадратичне відхилення доходності по індивідуальному виду цінних паперів;

     σ_ф – середньоквадратичне відхилення доходності по фондовому ринку в цілому.

     Рівень  ризику окремих цінних паперів визначається на базі наступних значень коефіцієнту:

     Експертна оцінка ризиків здійснюється, якщо у інвестора відсутні необхідні статистичні або нормативні дані для розрахунку вищенаведених показників абр інвестиційний проект не має аналогів. Цей метод базується на опитуванні кваліфікованих спеціалістів і відповідний математичній обробці їх відповідей. Опитування слід орієнтувати на окремі види ризиків, характерних для даного інвестиційного проекту.

     Результати  оцінки ризиків дозволяють кількісно  оцінити їхні рівні. В цих цілях використовують наступні критерії оцінки:

1. Безризикові інвестиції – короткострокові державні облігації;
2. Інвестиції з рівнем прийнятного ризику – можливість втрати всієї суми очікуваного чистого прибутку по проекту;
3. Інвестиції з рівнем критичного ризику – можливість втрати не лише прибутку, але й всієї суми розрахункового валового доходу по проекту;
4. Інвестиції з рівнем катастрофічного ризику – можливість втрати всіх активів інвестора внаслідок банкрутства.

     Граничним значеннями ймовірності ризику фінансових втрат при інвестиціях за експертною оцінкою вважається:

• для інвестицій з рівнем прийнятного ризику – 0.1;
• для інвестицій з рівнем критичного ризику – 0.01;
• для інвестицій з рівнем катастрофічного ризику – 0.001.

     Тобто, інвестиційний проект буде відхилено, якщо в 1 випадку з 10 по ньому може бути втрачено увесь прибуток, в 1 випадку зі 100 – увесь валовий доход; в 1 випадку з 1000 – втрачені всі активи в наслідок банкрутства.

      

 

      1.4.4. Оцінка ліквідності  інвестицій 

     Ліквідність інвестицій являє собою їх потенційну здатність за короткий час і без суттєвих фінансових втрат трансформуватися у грошові засоби.

     Оцінка  ліквідності інвестицій у часі вимірюється звичайно у кількості днів, необхідних для реалізації на ринку того чи іншого об’єкту інвестування. За цим показником спектр ліквідності різних об’єктів інвестування достатньо широкий:

     У інвестиційні практиці за критерієм  витрат часу на реалізацію ліквідність активів прийнято класифікувати наступним чином:

• терміново ліквідні об’єкти інвестування – трансформуються у гроші протягом 7 днів;
• високоліквідні об’єкти інвестування – можливий термін реалізації від 8 до 30 днів;
• середньоліквідні об’єкти інвестування – реалізуються у термін від 1 до 3 місяців;
• низьколіквідні об’єкти – термін реалізації перевищує 3 місяці.

     Оцінка  ліквідності інвестицій у часі може здійснюватися не лише по окремих  об’єктах інвестування, але й по всьому інвестиційному портфелю:

     А) частка терміново ліквідних інвестицій у їх загальному обсязі:

     Dт  = Іт х 100 / І, 

     де   Іс – сумарна оцінка вартості терміново ліквідних інвестицій;

           І – загальний обсяг інвестицій.

       Б) частка низьколіквідних інвестицій у загальному їх обсязі:

           Dн  = Ін х 100 / І, 

     В) коефіцієнт співвідношення терміново  ліквідних та низько ліквідних інвестицій:

     Кс = Іт + Ів / Ін + Іс

     де Ів – сумарна оцінка високоліквідних активів;

           Іс – сумарна  оцінка середньоліквідних активів

     Чим вищим є значення цього коефіцієнту, тим більш ліквідним вважається інвестиційний портфель. 

     Оцінка  ліквідності за рівнем фінансових втрат проводиться на базі аналізу окремих видів фінансових втрат і витрат. До фінансових втрат, викликаних трансформацією об’єкту інвестування у грошові засоби, відносять часткову втрату первинних вкладень капіталу у зв’язку із реалізацією об’єкту незавершеного будівництва, продажем цінних паперів в період їх низького котирування. До фінансових витрат, пов’язаних із ліквідністю інвестицій належать суми податків, сплачених при реалізації об’єкту, комісійна винагорода посередників тощо.

     Оцінка  ліквідності інвестицій за рівнем фінансових втрат здійснюється шляхом співвіднесення цієї суми до суми інвестицій. Низький  рівень виражається у показнику 5%, середній – 6-10%, високий – 11-20% і дуже високий – більше 20%.