Нвестиційний менеджмент: сутність, мета та функції інвестиційного менеджменту, методологічний інструментарій інвестиційного менеджмент

Реферат на тему:

Інвестиційний менеджмент: сутність, мета та функції інвестиційного менеджменту, методологічний інструментарій інвестиційного менеджменту

       Основні поняття  і положення інвестиційного  менеджменту. Закон  України «Про інвестиційну діяльність». Сутність економічної категорії «інвестиції». Види інвестицій. Динаміка інвестиційних процесів та чинники, що формують її.

     Поняття інвестиційного менеджменту. Ціль і завдання інвестиційного менеджменту. Функції  інвестиційного менеджменту.

     Концепція оцінки вартості грошей у часі. Інфляція та її вплив на результати інвестиційної діяльності. Поняття інвестиційних ризиків та показники їх якісної оцінки. Методи оцінки ліквідності інвестицій. 

1. Економічна сутність  категорії “інвестиції”. Види інвестицій 

      Терміни "інвестиції", "інвестування", "інвестиційний процес", "інвестиційна діяльність", "інвестиційна політика" стали вживатися в нашій країні порівняно нещодавно. Тому поняття  та сутність цих термінів в нашій  економіці трактується по-різному. Так, наприклад, поняття "інвестиції" ототожнюють з капітальними вкладеннями, "інвестиційна діяльність" - з інвестуванням . Хоча ці поняття за своєю суттю є неоднозначні .

      Термін "інвестиції" походить від латинського  слова "invest", що означає вкладення  коштів. У більш широкій трактовці інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою подальшого збільшення. Інвестиції мають фінансове та економічне визначення

      За  фінансовим визначенням, інвестиції - це всі види активів (коштів), що вкладаються в господарчу діяльність з метою отримання доходу. Економічне визначення інвестицій можна сформулювати таким чином: інвестиції це видатки на  створення, розширення, реконструкцію, та технічне переозброєння основного капіталу, а також на пов’язані з цим зміни оборотного капіталу, оскільки зміни у товарно-матеріальних запасах здебільшого залежать від руху видатків на основний капітал.

      Розглянуті  вище категорії  враховані при  визначенні терміну “інвестиції” в українському законодавстві. У  відповідності до Закону України “Про інвестиційну діяльність” “... інвестиціями є усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект”. Такими цінностями можуть бути:

• грошові кошти, цільові банківські внески, паї, акції та інші цінні папери;
• рухоме або нерухоме майно;
• майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;
• сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виробництва, але не запатентованих (ноу-хау);
• права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, обладнанням, а також інші майнові права.

      Інвестиції  в об`єкти підприємницької діяльності здійснюються в різних формах, з  метою обліку, аналізу та планування інвестиції класифікуються за різними  ознаками.

     1. За об`єктами вкладень виділяються реальні та фінансові інвестиції.

      Під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів у реальні активи - як матеріальні, так нематеріальні (інноваційні інвестиції). Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у різні фінансові активи, серед яких найбільш значну частку посідають вкладення у цінні папери.

      2. За характером участі в інвестуванні виділяються прямі і непрямі інвестиції. Під прямими інвестиціями розуміється безпосереднє вкладення коштів інвестором в об`єкти інвестування. Під непрямими інвестиціями розуміється інвестування, опосередковане іншими особами (інвестиційними або фінансовими посередниками).

      3. За періодом інвестування розрізняють короткострокові та довгострокові інвестиції. Під короткостроковими інвестиціями розуміють звичайно вкладення капіталу на період, не більше одного року (наприклад, короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів тощо). Під довгостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період більше одного року.

      4. За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні (акціонерні), державні, іноземні та спільні.

      5. За регіональною ознакою інвестиції виділяють в середині країни та за кордоном. Під внутрішніми інвестиціями розуміють вкладення коштів у об`єкти інвестування, розміщені в межах даної країни. Під інвестиціями за кордоном (іноземні інвестиції) розуміють вкладення коштів у об`єкти інвестування, розміщені за межами даної країни. 

2. Динаміка інвестиційних  процесів та фактори,  що її формують 

     Від чого ж залежать інвестиції? Фактори, що впливають на цей показник достатньо різноманітні. Розглянемо лишень основні з них.

     А) Перед усім, обсяг інвестицій залежить від розподілу одержаного доходу на споживання та заощадження. В умовах низьких доходів населення основна їхня частина витрачається на споживання. Зростання доходів викликає підвищення частки, що спрямовується на накопичення – джерело інвестиційних ресурсів, отже зростання питомої ваги заощаджень викликає відповідне зростання обсягу інвестицій і навпаки.

     Б) Значний вплив на обсяг інвестицій має також очікувана норма чистого прибутку. Це пов’язано з тим, що прибуток є спонукальним моментом інвестування. Чим вищим є очікувана норма чистого прибутку, тим більшим буде обсяг інвестицій і навпаки.

     В) Суттєво впливає на обсяг інвестицій також ставка позичкового відсотку. Справа утім, що в процесі капіталовкладення використовується не лише власний, але й позичковий капітал. Якщо очікувана норма чистого прибутку перевищує ставку позичкового відсотку, то за інших рівних умов інвестування виявиться ефективним. Тому зростання ставки відсотку викликає скорочення обсягу інвестицій і навпаки.

     Г) Серед факторів, які суттєво впливають  на динаміку інвестицій слід відмітити  також прогнозований темп інфляції. Чим вищим є цей показник, тим  у більшій мірі знеціниться майбутній прибуток від інвестицій.

      1.3. Суть та завдання  інвестиційного менеджменту 

     Найважливішою складовою економічного управління діяльністю компанії є інвестиційний  менеджмент. Інвестиційний менеджмент це процес управління всіма аспектами інвестиційної діяльності компанії.

     Головною  метою інвестиційного менеджменту є забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії компанії на окремих етапах її розвитку.

     В процесі реалізації цієї цілі ІМ спрямований  на вирішення наступних завдань:

1. Забезпечення високих темпів економічного розвитку компанії за рахунок ефективної інвестиційної діяльності;
2. Забезпечення максимізації доходів від інвестиційної діяльності;
3. Забезпечення мінімізації інвестиційних ризиків;
4. Забезпечення фінансової стійкості і платоспроможності компанії в процесі здійснення інвестиційної діяльності підприємства;
5. Пошук шляхів прискорення реалізації інвестиційних проектів;

     Усі перераховані завдання ІМ тісно пов’язані  між собою. Так, забезпечення високих  темпів розвитку компанії можливе з одного боку за рахунок підбору високодохідних інвестиційних проектів, з іншого – за рахунок прискорення реалізації інвестиційних програм. В свою чергу, максимізація доходу від інвестицій, як правило, супроводжується підвищенням інвестиційних ризиків, а отже ці показники повинні бути оптимізовані між собою. Мінімізація інвестиційних ризиків є умовою забезпечення фінансової стійкості і платоспроможності компанії в процесі реалізації інвестиційної діяльності.

     Основними функціями інвестиційного менеджменту є:

• дослідження зовнішнього інвестиційного середовища і прогнозування кон’юнктури інвестиційного ринку;
• розробка стратегічних напрямів інвестиційної діяльності;
• розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів компанії;
• пошук і оцінка інвестиційної привабливості окремих реальних проектів і вибір найефективніших з них;
• оцінка інвестиційних якостей окремих фінансових інструментів і відбір найефективніших з них;
• формування інвестиційного портфелю і його оцінка за критеріями доходності, ризику і ліквідності;
• поточне планування і оперативне управління реалізацією окремих інвестиційних програм та проектів;
• організація моніторингу реалізації окремих інвестиційних програм та проектів;
• підготовка рішення про своєчасний вихід з неефективних інвестиційних програм і реінвестуванні капіталу.

     1.4. Методологічний інструментарій  інвестиційного менеджменту 

      1.4.1. Оцінка вартості  грошей в часі

      Перехід до ринкової економії супроводжується  появою нових для підприємств  України видів діяльності. До них  можна віднести вибір варіантів вкладання грошових коштів, оцінку ефективності інвестицій.

      Відкрито  нові можливості використання капіталу: участь у різноманітних ризикованих  проектах, придбання цінних паперів, нерухомості; вкладання грошей  на депозитні рахунки комерційних банків. Розміщуючи капітал в один з обраних проектів, фінансовий менеджер планує не тільки з часом повернути вкладені гроші, але й отримати бажаний економічний ефект. Таким чином, гроші набувають такої об’єктивно існуючої характеристики, як часова вартість, що була невідомою широкому колу людей за умов адміністративною системою управління економіки.

      Зміни вартості грошей у часі можна пояснити таким чином. Грошова одиниця  в попередньому році була такою самою, як і в поточному. Але наслідки інфляції чітко ілюструють, що купівельна спроможність грошей змінюється з плином часу.

      Розглядаючи реальну вартість грошей, підприємці повинні брати до уваги не тільки руйнівні дії інфляції, а також  здатність інвестування, адже мета фінансового менеджменту – це можливість з грошей робити додаткові гроші. Багато підприємств мають кілька варіантів вкладення грошей, їх мета на цей час – обрати з цих варіантів найприбутковішій.

      Основними причинами втрати вартості грошей є:

• інфляція;
• наявність ризику;
• віддавання підприємцями переваги наявним грошам.

      Інфляція пов’язана із загальним підвищенням цін у країні. Коли зростають ціни, падає вартість грошової одиниці. Враховуючи те, що у майбутньому році ціни зростатимуть, вартість грошової одиниці в наступні роки буде ще нижчою, ніж у попередньому. Таким чином, купівельна спроможність грошової одиниці вища, ніж виявиться завтра.

      Ризик або невпевненість у майбутньому, також зменшують вартість грошей. Через невпевненість у майбутньому ризик з часом зростає. Більшість підприємців прагне уникнути ризику, тому вище цінує гроші, які є сьогодні, ніж ті, що мають бути у майбутньому. Ті суб’єкти підприємницької діяльності, які погоджуються віддавати свої наявні гроші в обмін на їх більшу кількість у далекому майбутньому, жадають вищої компенсації у вигляді певної винагороди за цей ризик.

      Отже, всі суб’єкти господарювання віддають перевагу наявним грошам, ніж очікуваним у майбутньому, тобто симпатизують високій ліквідності. Втіленням  ліквідності і є наявні гроші. Якщо підприємець інвестує ці гроші, сподіваючись на доходи у майбутньому, тобто міняє гарантовані “живі” грошв на ризикованіші доходи в майбутньому, то цей “обмін” можливий за умови, що майбутні доходи повинні бути достатньо високими. Це необхідно, щоб виправдати ризик на якій погоджується інвестор, оскільки він сподівається на високу винагороду як компенсацію за втрату ліквідності.

      Таким чином:

1. Сьогодні гроші дорожчі, ніж завтра;
2. Гроші втрачають свою вартість через інфляцію, ризик, схильність до ліквідності.