Інвестиційна діяльність на фондовому ринку комерційних банків

2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ХІМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

Кафедра Менеджменту

РЕФЕРАТ

з дисципліни: «Ринок цінних паперів»

на тему: «Інвестиційна діяльність на фондовому ринку комерційних банків»

ВИКОНАЛА:

студентка групи № 4-МЕН-77

Могильна Віра Володимирівна

ПЕРЕВІРИВ:

Андреюк Сергій Федосович

м. Дніпропетровськ

2011

ЗМІСТ

ВВЕДЕННЯ                                                                                                                       3

1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНВЕСТИЦІЙНИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКІВ       4

2 БАНКІВСЬКЕ ФІНАНСУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ОПЕРАЦІЙ                     12

2.1. Інвестиційні операції з цінними паперами                                                 12

2.2 Формування інвестиційного портфеля                                                        13

3 ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОРТФЕЛЬ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

“ПРИВАТБАНКУ”                                                                                                         22

ВИСНВКИ                                                                                                                      25

ЛІТЕРАТУРА                                                                                                                 27

ВВЕДЕННЯ

Актуальність теми дослідження. В умовах ринкової трансформації економіки в Україні важливого значення набуло вдосконалення управління банківською інвестиційною діяльністю. Це зумовлено передусім тим, що банківська система, як інституційний акумулятор та розподільник інвестиційних ресурсів, належить до ризикових елементів ринкової економіки. Окрім того, банківське інвестування демонструє свої зростаючі можливості і поступово перетворюється у вагомий чинник формування інноваційно-інвестиційної моделі розвитку української економіки. Усе це надає дослідженню проблем управління банківською інвестиційною діяльністю в Україні підвищеної актуальності і значущості.

Усе зазначене вище зумовило вибір теми реферату, визначило її мету, завдання та структуру.

Метою реферату є розгляд теоретичних питань інвестиційної діяльності банку і розібрання приклада інвестиційного портфелю банка .

Досягнення цієї мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

―  з’ясувати суть і структуру банківських інвестицій;

―  з’ясувати с чого складається інвестиційний портфель

―  охарактеризувати сучасний стан інвестиційного портфелю банку КБ „ПриватБанк”;

Об’єктом дослідження є дослідження інвестиційних операцій банку та склад інвестиційного портфелю в комерційних банках в Україні.

Предметом дослідження є інвестиційна діяльність і склад інвестиційного портфелю комерційного банку.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою роботи є  наукові дослідження фінансів і кредиту, ризику, управління.

Інформаційну основу дослідження становлять законодавчі та нормативно-правові акти України, аналітичні матеріали НБУ та статистичні матеріали Державного комітету статистики України, періодичні видання та статистичної звітності банків.

1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНВЕСТИЦІЙНИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКІВ

Під банківськими інвестиціями розуміють, як правило, вкладання коштів у цінні папери з терміном погашення понад один рік, що переслідують ціль одержання прибутку. Проте в сучасних умовах України, зважаючи на інфляційні процеси та недостатній розвиток ринку цінних паперів, враховуючи низьку ліквідність більшості об’єктів інвестиційних вкладень, до банківських інвестицій також відносять вклади у цінні папери з терміном обігу до 1-го року.

Банківські інвестиції класифікуються за такими ознаками та поділяються на такі види:

І. За складом:

- прямі, вкладання у статутний капітал, через паї та частки;

- портфельні, придбання цінних паперів;

ІІ. За терміном:

- короткострокові інвестиції – це звичайно вкладення капіталу на період не більше одного року (наприклад, короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів тощо);

- середньострокові;

- довгострокові – вкладення капіталу на період понад один рік (цей критерій застосовують у практиці обліку, але, як показує досвід, він потребує подальшої деталізації);

ІІІ. За видами цінних паперів:

- вкладення у акції;

- вкладення в облігації;

- вкладення в інші боргові зобов’язання.

Як правило, банки здійснюють розміщення коштів у цінні папери різних емітентів, на різні терміни та у різні види інструментів, що дозволяє створювати диференційовані банківські інвестиційні портфелі.

Основні цілі банківських інвестицій стандартні:

- отримання доходу;

- збереження капіталу і забезпечення його приросту на основі росту курсової вартості цінних паперів;

- регулювання та забезпечення ліквідності банку.

Цілі, що переслідує банк здійснюючи інвестиційну діяльність, реалізуються через вироблення інвестиційної політики. При її виробленні банки керуються традиційними критеріями: ліквідність, дохідність, ризик та величина банківських процентних ставок. Таким чином, прийнято розрізняти два основні види інвестиційної політики банків:

1) агресивну: надається перевага цінним паперам із великим ступенем ризику, проте із значною потенційною дохідністю (акції);

2) консервативну: значну частину інвестицій займають вклади в облігації та інші короткострокові боргові зобов’язання, що призводить до зниження ризику, підвищення ліквідності, проте до зменшення доходності.

У банківській практиці інвестиційні операції означають вкладення коштів в цінні папери підприємств (державних, колективних і приватних) на відносно тривалий період часу. Інвестиції мають декілька особливих рис, що відрізняють їх від позик.

По-перше, позика передбачає використання коштів протягом короткого часу за умови її повернення чи її еквівалента. Інвестування – це вкладення коштів з метою забезпечення притоку грошей протягом тривалого періоду часу.

По-друге, в більшості кредитних операцій банк – головний і один з не багатьох кредиторів, у той час як в інвестиційному процесі, як правило, один з багатьох кредиторів.

По-третє, – при кредитуванні ініціатором операції виступає позичальник, а при інвестуванні ініціатива належить банку, що прагне придбати активи на ринку.

Цілі інвестиційної діяльності комерційного банку полягають в додержанні безпеки банківських коштів, забезпечення їх диверсифікації, доходу та ліквідності.

Диверсифікація – розподіл коштів, що інвестуються, між різними об’єктами для зменшення ризику можливих втрат капіталу чи доходів від нього.

Під безпекою розуміють відносну неризикованість вкладень та стабільність в отриманні доходу. Безпека, як правило, досягається ціною зменшення доходності вкладень. Найбільш безпечними є вкладення в облігації державних позик, що забезпечуються платоспроможністю держави.

Якщо банк приділяє найбільшу увагу доходності цінних паперів, тобто отриманню максимально можливих дивідендів по акціях і процентів по боргових зобов’язаннях, то йому доведеться пожертвувати безпекою, оскільки вважається, що більш доходними є цінні папери акціонерних товариств з низьким інвестиційним рейтингом. Однак, це не означає, що чим менш надійні цінні папери, тим вони доходніші. Доходність залежить від інших факторів.

Ліквідність цінних паперів (це їх здатність перетворюватись в грошові кошти) означає швидке та беззбиткове для їх власників перетворення цих паперів у грошові кошти. Ліквідність не обов’язково пов’язана з іншими інвестиційними цілями. Вона означає, що при визначеній ціні завжди знайдуться покупці, що придбають ці цінні папери. Збільшувати вкладення можуть тільки власники акцій. Збільшення капіталу забезпечується за рахунок простих акцій швидко зростаючих акціонерних товариств, що діють в передових галузях економіки. Такі акції, як правило, мають низький рівень дивідендів, але забезпечують швидке подорожчання капіталу.

Необхідно підкреслити, що жоден цінний папір не відповідає одночасно всім інвестиційним цілям, тому потрібен компроміс між цілями інвестора та цілями підприємців. Якщо цінні папери надійні, то доходність буде низькою, тому що інвестори будуть купувати їх по ціні, яка вища за їх номінал, що відповідно зменшить їх доходність. Таке ж становище буде і при виборі інших цілей. Якщо прогнози показують на зростання капіталу. То на такі цінні папери виникає підвищений попит, в результаті чого будуть зростати ціни та зменшуватись доходність. Таким чином, коли визначені цілі інвестування, необхідно обирати ті цінні папери, що відповідають цим цілям.

Для початку проводять галузевий аналіз, відбір галузей діяльність яких за визначений період дає найкращі результати. За допомогою такої оцінки прогнозують перспективи розвитку галузі, роблять висновки про взаємозв’язки обсягу продаж, прибутку, рівня цін та інше.

Після цього проводять аналіз фінансової звітності та результатів діяльності підприємства за тривалий період часу. Основні показники, що розглядаються при аналізі: обсяг продаж і виручки, балансовий прибуток, чистий прибуток, ставка податків, розподіл активів тощо.

Потім розраховуються ключові показники: норма прибутку на акціонерний капітал; коефіцієнт прибутковості (відношення чистого прибутку д о виручки від реалізації продукції); коефіцієнт оборотності коштів (відношення від реалізації продукції до вартості активів підприємства); співвідношення власних та запозичених коштів, коефіцієнти ліквідності та інші показники.

Ці коефіцієнти доцільно розглянути в динаміці та в порівнянні з аналогічними по інших галузях.

Інвестиційна діяльність комерційного банку здійснюється працівниками спеціалізованого відділу. Функція інвестування потребує систематизованого аналізу ризику цінних паперів, які придбає банк, оцінки якості цих паперів, визначення здатності банку здійснювати інвестиції. Для цього потрібен безперервний і кваліфікований нагляд та вивчення ринку цінних паперів.

Кожен комерційний банк здійснює свою інвестиційну політику. Основними факторами, що впливають на неї є доходність, ліквідність, готовність на ризик чи навпаки, жертвувати прибутковістю для підтримання ліквідності. Періодично працівники спеціалізованих відділів банків готують звіти по інвестиційній діяльності, що містять такі основні показники, як ступінь диверсифікації, якість та строки цінних паперів, дані про аналіз інвестиційних портфелів.

В міру необхідності. Залежно від умов функціонування банків, їх інвестиційна політика може переглядатись та поновлюватись.

Цінні папери можуть бути об’єктом банківських інвестицій (акції, облігації, векселі, сертифікати тощо) при дотриманні двох умов: вони повинні обертатись на ринку і служити борговим зобов’язанням.

Комерційні банки особливу увагу приділяють якості цінних паперів. Однак, якість важко визначити, розпізнати і регулювати. На якість облігацій, що купуються комерційними банками, впливає багато факторів, але їх не завжди можна виявити в момент покупки. Інвестування коштів не являється точною наукою. Не має надійного методу вкладення коштів на тривалий період, адже усі цінні папери певною мірою служать об’єктом спекуляції. Все це свідчить про те, що якість цінних паперів в значній мірі – відносне поняття.

Між позичковими та інвестиційними операціями комерційних банків існує тісний зв'язок. Банки зобов’язані підтримувати оптимальну структуру своїх активів і залежно від економічної ситуації змінювати її або на користь позик або на користь інвестицій.

Функція інвестицій – поповнювати резервний капітал на основі ступінчатих строків зобов’язань інвестиційного портфеля (сукупність усіх видів цінних паперів, що належать банку), а також задовольняти непередбачену потребу в коштах, що виникає в зв’язку з вилучення клієнтами своїх коштів чи заявок на позики, що перевищують наявні ресурси.

З ряду причин інвестиції не повинні мати однаковий рівень ліквідності з позиками. При виникненні потреби в коштах можна знизити обсяг інвестиційного портфеля і при необхідності зменшити вкладення в позики. Це досягається шляхом продажу цінних папе6рів, погашення позик, що були надання до запитання (кредити банку що надані позичальнику без встановлення конкретного строку погашення) тощо. Такі позички можуть бути стягнуті банком в будь-який час без попереднього повідомлення позичальника.