Міжнародна торгівля товарами: динаміка, товарна і географічна структура, тенденції розвитку

У серпні-вересні ціна на метал у середньому за вісьмома регіонами світу впала на 18,3%, ціни на нафту знизилися на 26,5%.

У серпні вперше, починаючи  з жовтня 2002 року, відбулося зменшення  обсягів виробництва промислової  продукції. Тобто в експортоорієнтованих секторах економіки, внаслідок реалізації стратегій, спрямованих на першочерговий  пошук ніш на зовнішньому ринку, та недооцінки внутрішнього, на сьогодні спостерігається уповільнення зростання під впливом комплексу зовнішніх шоків. У результаті приріст у металургійній та хімічній промисловості за вісім місяців становив лише 2 та 3,5% відповідно. Загалом темпи зростання обсягів промислового виробництва, за підсумками восьми місяців, уже уповільнилися до 6,3%. Як наслідок, після поступового «просідання» фондового ринку протягом семи місяців уже за два наступні місяці було зафіксоване аналогічне падіння, й індекс ПФТС втратив ще 43% своїх позицій. Негативно вплинули на зміну індексу ПФТС новини саме від гірничо-металургійного комплексу.

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТОРГІВЛІ ТОВАРАМИ УКРАЇНИ НА СВІТОВОМУ РИНКУ

3.1. Динаміка та теперішній стан зовнішньої торгівлі України

Маючи високий експортний потенціал, Україна використовує його недостатньо ефективно. За обсягами експорту на душу населення, Україна значно поступається не лише розвиненим країнам, але й більшості країн Центральної та Східної Європи. Це спонукає до більш ефективної реалізації експортного потенціалу з метою збільшення впливу України на світові економічні процеси. Аналіз географії експортних постачань свідчить про орієнтацію українських учасників зовнішньоекономічних відносин в основному на промислово розвиті країни. У плині останнього років істотних змін у географічному розподілі експорту по регіонах дальнього зарубіжжя не спостерігалося. [9, с. 367]

Ріст експорту в країнах  дальнього зарубіжжя був обумовлений  не тільки збільшенням його фізичного обсягу, але й у значній мірі підвищенням світових цін на товари. Експорт продукції українського машинобудування в 2009р. зріс в порівнянні з попереднім на 12,7% і склав 8,1 млрд. доларів. Але у зв’язку з кризою продовжується спад обсягу експорту машин устаткування цивільного призначення в країни дальнього зарубіжжя при одночасному його росту в країни СНД та Близького Сходу, де їхня частка склала в 2006р. близько 20%.

  [10, с.296] У 1995-2004р. відзначалися визначені зміни в географії українського імпорту. Частка країн дальнього зарубіжжя знизилася – з 73,3 до 71% при збільшенні частки країн СНД із 25,7% до 29%. Продовжується скорочення експорту хімічної продукції, що зумовлено несприятливою кон'юнктурою світового ринку. Окрім того, розвиток експорту хімічної продукції стримується його високою енергоємністю та екологічною шкідливістю. Реалізація значного експортного потенціалу АПК буде залежати від ефективності здійснюваних нині економічних перетворень на селі. Внаслідок неефективного державного регулювання відносин в сфері АПК (включаючи і регулювання експорту сільськогосподарської продукції), Україна зазнає відчутних втрат на світових ринках. Вона вже втратила позицію європейського лідера з виробництва бурякового цукру, а також ринки його збуту в країнах СНД, насамперед - в Росії; втрачає зовнішні ринки збуту і перетворюється на імпортера зерна. Україна не реалізує можливості виходу на найбільш динамічні в сучасному світі ринки послуг -. Відбувся також перерозподіл обсягів імпорту між державами дальнього зарубіжжя.

На структуру імпорту вплинуло подальше зниження виробництва усередині країни. Зокрема, цим фактором обумовлений значний обсяг імпорту продовольства (близько 30%).[10, с. 687]

Якщо прослідкувати експорт України за останні роки, то можна побачити його зростання, яке було спричинене багатьма внутрішніми і зовнішніми факторами. Серед таких факторів можна відзначити: різкі зміни цін, відносно невисокий рівень якості товарів, що експортуються, зміну структури ринків збуту. Хоча існує ряд факторів, які негативно впливають на експорт товарів в цілому, але все ж ми помічаємо незмінну тенденцію до зростання експорту в цілому. Рис. 3.1 наглядно демонструє динаміку росту експорту України.

Динаміка імпорту деякою мірою повторює показники експорту, але можна помітити, що завжди імпорт перевищував експорт. Український споживач виробив досить стійкі вподобання до іноземних товарів і дуже часто не відмовляє їм на користь вітчизняним. Судячи з статистичної інформації можна прослідкувати від`ємне сальдо торгового балансу. Динаміка імпорту є більш плавною, що підтверджує прив’язаність українського ринку до імпортованих товарів (Рис 3.2).

Рис. 3.1 – Динаміка експорту України з 1997 по 2009 рр., млн. дол. США

Рис. 3.2 – Динаміка імпорту  України з 1997 по 2009 рр., млн. дол. США

Високі витрати на виробництво та низька якість в порівнянні зі світовими вимогами обмежують  можливості цієї продукції для експорту. Адже з такими країнами як: Німеччина, Китай, США, Японія, Франція Російська  Федерація підтримуються найбільш активні торгівельні зв’язки (додаток А). Об`єми торгівлі збільшуються з кожною з країн, але все ж показники росту могли б бути набагато кращими завдяки правильній зовнішній політиці, ефективного використання митних спрощень. Що ж до імпорту (додаток Б), то його рівень досить сильно нагадує експортні показники. В більшості випадків експорт України відповідає імпорту в цю ж країну. Особливо слід відмітити зростання імпорту з країн, що розвиваються. Це зумовлюється відносно низькими цінами та достатньо високою якістю товарів, що пропонуються.

Товарна структура показує  основні товари, за якими проводяться  експортно-імпортні операції (додаток В). Величезна частка експорту припадає на енергоносії та сировину, а імпорту на промислові та цивільні машини та устаткування. Все більше втрачається частка експорту та колись ведучі позиції на ринку хімічної продукції. В загальному обсязі експорту товарів за І півріччя 2009 p., порівняно з І півріччям 2009 p., збільшилась частка виробів з чорних металів з 3,5 % до 4,9 %, молока та молочних продуктів - з 0,6 % до 1,8 %, механічних машин та обладнання - з 5,3 до 8,2 %, інструментів - з 0,1 % до 1,4 %, масляних насінь та плодів - з 1,1 % до 1,5 %. Разом з тим, зменшилась частка чорних металів - з 37,5 % до 31,4 %, продуктів неорганічної хімії - з 4,7% до 3,8 %.  У загальному обсязі імпорту товарів збільшилась частка механічних машин та обладнання з 9,2% до 10,9%, фармацевтичних продуктів, включаючи медикаменти - з 1,4 % до 2,1 %, чорних металів - з 1,4 % до 2 %, засобів наземного транспорту, крім залізничного - з 3 % до 3,4 %, паперу та картону - з 2 % до 2,6 %. Зменшилась частка мінерального палива, нафти та продуктів її переробки - з 45,4 % до 40,2 %, руди, шлаків та золи - з 3,1 % до 2 %.

Однією з головних рушійних сил ринкових перетворень в Україні є тісне співробітництво з індустріальне розвиненими державами. Адже саме в цих країнах накопичено великий досвід ринкового господарювання, що може бути використаний в Україні, пристосований, адаптований до її специфічних умов і реалій. Потрібно створити і організувати виробництво так, щоб зменшити кількість сировинної продукції та перейти на більш технологічні і складні продукти виробництва.

3.2 Напрямки удосконалення експортно - імпортного потенціалу України

В комплексі економічних заходів щодо стимулювання зовнішньої торгівлі України найбільш ефективним засобом є фінансове сприяння держави вітчизняним експортерам, в тому числі із залученням коштів державного бюджету, яке передбачає використання механізмів кредитування експорту, страхування експортних кредитів, надання державних гарантій. При цьому заходи щодо стимулювання експорту за рахунок коштів держбюджету повинні відповідати нормам і вимогам СОТ, що визначають прийнятий в світовій практиці порядок надання державної підтримки експорту.

Враховуючи сучасний стан української економіки і  актуальність проблем розвитку зовнішньоторговельного потенціалу країни, домінантними завданнями в галузі фінансового сприяння експорту є:

• надання державою гарантійних зобов’язань щодо кредитних ресурсів, які залучаються уповноваженими банками для забезпечення обіговими коштами виробництв і організацій, орієнтованих на експорт своєї продукції;
• надання державних гарантійних зобов’язань і страхування експортних кредитів від комерційних та політичних ризиків для забезпечення захисту експортерів.
• в рамках подальшого розвитку і удосконалення механізму фінансової підтримки вітчизняних експортерів доцільно вивчити питання щодо можливості кредитування за участю держави орієнтованих на експорт науково-дослідних та експериментальних робіт, освоєння наукоємної і високотехнологічної продукції, закупівлі обладнання для розвитку експортного виробництва (кредити та тривалий період в залежності від терміну окупності проектів), а також кредитування виробництва експортної продукції з тривалим циклом виготовлення, включаючи закупівлю сировини і матеріалів, які не виробляються в Україні [15].

Серед інших напрямків  фінансового сприяння, що можуть спричинити значний стимулюючий вплив на вітчизняний експорт, доцільно розглянути можливість застосування на практиці наступних заходів:

• надання державних гарантій банкам, що фінансують експортні поставки на основі комерційного кредиту;
• забезпечення гарантій щодо кредитів для участі в міжнародних тендерах та торгах;
• страхування операцій з освоєння зовнішніх ринків;
• надання зв’язаних кредитів країнам-імпортерам української продукції (як це практикують експортно-імпортні банки Німеччини, Японії та інших країн).

Враховуючи хронічний  дефіцит держбюджету, найбільш доцільним на сучасному етапі, на нашу думку, є здійснення, насамперед, заходів із стимулювання вітчизняного експорту машин і устаткування а також наукоємних товарів.

З метою організації  системи страхування експортних кредитів і надання державних  гарантій назріла потреба створення в країні спеціального експортно-імпортного товариства. Такі товариства з допомогою механізму перерозподілу ризиків серед страхових компаній (в т.ч. і закордонних) змогли б підвищити вірогідність повернення державних експортних кредитів, а також забезпечити поповнення власних коштів, які в майбутньому можна було б використати для експортного страхування в умовах обмеженої державної підтримки, а потім і взагалі без неї.

Одним із найважливіших  напрямків підтримки експорту, особливо товарів з високим ступенем обробки, є використання важелів податкового регулювання. В зв’язку з цим в процесі удосконалення діючої податкової системи України в напрямку підсилення її стимулюючого впливу на вітчизняних продуцентів доцільно вивчити та апробувати можливі форми податкового заохочення експортерів для внесення відповідних коректив у існуючі законодавчі акти, в тому числі:

• відміна ПДВ на вироби, що виготовляються з ліцензіями як для зовнішнього, так і внутрішнього ринку. Без цього, як правило, ліцензійна продукція машинобудування не стане конкурентоспроможною (в порівнянні з витратами виробництва у ліцензіара українське підприємство - ліцензіат несе додаткові витрати по сплаті ПДВ та мита на імпортні комплектуючі);
• розробка комплексу заходів щодо зниження непрямого оподаткування експорту послуг і приведення механізму регулювання його у відповідність з вимогами СОТ;
• звільнення експортерів від сплати податку на рекламу експортних товарів;
• зниження розмірів державного мита при розгляданні в арбітражних судах позовів, пов’язаних з виробництвом та наступним експортом товарів і послуг.

В подальшому в міру покращання економічної ситуації в країні, з’явиться  можливість вжиття ряд заходів, спрямованих  на укріплення закордонної інфраструктури по збуту та обслуговуванню експортного устаткування (створення збутових фірм, дилерської мережі, сервісних центрів тощо).

Крім того, доцільно дослідити  можливості стимулювання використання промислового устаткування для виробництва  експортної продукції шляхом зниження ставки податку на майно чи за допомогою його часткової компенсації через зменшення інших обов’язкових платежів.

Враховуючи, що до вартості закордонних поставок обладнання та матеріалів входять значні транспортні  витрати, які істотно перевищують  міжнародні показники і призводять до зниження конкурентоспроможності української експортної продукції, необхідно продовжувати роботу щодо удосконалення існуючої системи транспортних тарифів [10, 15].

На сучасному етапі  економічних перетворень важливого  значення набувають цілеспрямовані зусилля держави щодо удосконалення нормативної бази, організаційного та іншого забезпечення експортної діяльності українських продуцентів.

З послабленням втручання  держави у підприємницьку діяльність, в тому числі в сферу зовнішньої торгівлі, істотно збільшується роль посередницьких (неадміністративних) форм її участі в реалізації загальнонаціональних цілей і задач в цій галузі.

Проблема розвитку та реалізації зовнішньоторговельного потенціалу України вимагає також докорінного  поліпшення інформаційного забезпечення зовнішньоторговельної діяльності. Першочерговим завданням в цьому напрямку є створення системи зовнішньоторговельної інформації. Для ефективного функціонування даної системи буде потрібно сформувати розгалужену мережу інформаційно-консультативних служб, які змогли б забезпечити оперативне надання зовнішньоторговельної інформації у зручній для клієнта формі.

Серед найбільш актуальних і перспективних проектів в галузі інформаційного забезпечення експорту можна виділити наступні:

• створення Українського інформаційно-консалтингового центру сприяння експорту, в якому концентрувалася б повна база даних українських підприємств та їх торгових партнерів з питань комерційних заявок і пропозицій, нормативно-правових та законодавчих актів, з метою надання послуг суб’єктам господарської діяльності в сфері експорту;
• створення Українського інформаційного центру щодо стандартизації, сертифікації і технічних бар’єрів у торгівлі;
• створення і розвиток системи інформатизації щодо сучасних досягнень української та закордонної науки і техніки, передового виробничого і підприємницького досвіду з використанням можливостей науково-дослідних центрів та українських закордонних установ;
• створення автоматизованої системи інформаційно-аналітичного забезпечення з питань зовнішньоторговельних зв’язків України з іншими країнами на основі запровадження аналітичних програмних систем нової генерації, які можна охарактеризувати як системи інтелектуального аналізу даних для підтримки аналітичних розробок.