Міжнародні інвестиції

В цілому світі  існує близько 2 тис. зон: переважно  виробничо-експортні, технопарки, офшорні. До останніх належить Кіпр, на території якого зареєстровано близько 800 філій банків. Кіпр приваблює банкірів тим, що на цьому острові податки в 5-10 разів нижчі, ніж у США.

Деякі ВЕЗ часто  називають «офшорні зони», в яких уряди з метою створення сприятливого підприємницького клімату надають компаніям ряд пільг. Офшорні компанії практично мають необмежену свободу в розпорядженні заробленими коштами, можуть здійснювати буль які торговельні та фінансові операції по всьому світу без обмежень, до них застосовується спрощений митний режим та зведений до мінімуму режим реєстрації. Пільги, що надає урядам компаніям в офшорних зонах:

• Низький рівень податкових ставок та спрощена схема їх нарахування і сплати;
• Прості процедури укладення торговельних контрактів на пільгових умовах;
• Прості процедури трансферту вимог при здійсненні торговельних операцій;
• Спрощений порядок списання витрат, повязаних з укладанням угод;
• Анонімність власників, що значно спрощує видачу різних дозволів та ліцензій;
• Надання ексклюзивних прав, що передбачають пільговий порядок продажу продукції як у країні, де функціонує офшорна компанія, так і в інших країнах;
• Право ведення спрощеного бухгалтерського обліку та звітності.

З країн які  реєструють офшорні компанії, можна  назвати: Ліберію, Ліхтенштейн, Панаму, Гонконг, Швейцарію, Ірландію тощо. Ці компанії тут або взагалі не оподатковуються, наприклад, у Ліберії чи Ірландії, або оподатковуються невеликим паушальним податком, як у Ліхтенштейні, Панамі чи Антильських островах. Паушальний податок – це загальна сума податку без диференціації його на складові частини. У деяких країнах податки офшорної компанії мають таку саму структуру, як і звичайних фірм, але ставки податків значно зменшені, наприклад у Швейцарії.

Офшорні компанії можуть мати найрізноманітніші структуру та статутні види діяльності. Так, вони можуть бути представлені власниками вкладів і рахунків у банках, комерційними організаціями, інкасаторськими фірмами для збору роялті, відсоткових відрахувань та комісійних винагород, компаніями з торгівлі нерухомістю, іфнансово-кредитними установами, інвестиційними компаніями тощо. Через офшорні компанії здійснюють виробничу діяльність, транспортні перевезення. Відомо, що значна частка морських перевезень припадає на компанії, які працюють під прапором Ліберії.

http://referatu.com.ua/referats/7379/36108/?page=5

РОЗДІЛ 3. ТРАНСНАЦІОНАЛЬНІ КОРПОРАЦІЇ ТА ЇХ РОЛЬ В СУЧАСНОМУ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНИХ  ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

  Міжнародна корпорація – форма структурної організації великої корпорації, що здійснює прямі іноземні інвестиції в різні країни світу.

Міжнародні корпорації бувають двох основних видів:

• Транснаціональні корпорації  - корпорація, в якій головна компанія належить капіталу однієї країни, а філії знаходяться в багатьох країнах.
• Багатонаціональні корпорації – їх головна компанія належить капіталу двох і більше країн, а філії також знаходяться в різних країнах.

Цей поділ є  дещо умовним, оскільки в сучасних умовах більше значення має не те, капіталу скількох країн належить головна  компанія корпорації, а глобальний характер її діяльності, інвестування і отримання прибутку.

Кількість ТНК  сягає 40 тис., а філій за межами країн  базування – 206 тис. Річний обсяг  продажів закордонних філій ТНК  зріс до 14 трлн.дол. Наприкінці 90-х років  ХХст (для порівняння: у 1980 р. він  складав лише 3 трлн.дол.). Транснаціональними корпораціями контролюється 50-60% світової торгівлі, 80% патентів на нову техніку і технологію, 70% валютних і ліквідних ресурсів на ринку розвинених країн. На  внутрішньофірмові операції ТНК приходиться близько 1\3 усієї світової торгівлі. На їх підприємствах зайнято близько 50 млн чол., або  кожний десятий зайнятий у розвинених країнах та країнах, що розвиваються.

На приблизно 100 самих великий ТНК приходиться  третина всіх прямих іноземних інвестицій, 80% обміну науково-технічною продукцією. Серед них: 26% працюють в галузі електронної промисловості, 24% - гірничо і нафтодобувній, 19% - автомобільній , 15% - хімічній і фармацевтичній, 9%-харчовій, 4% - торгівлі, 4% - металургії.

Транснаціональні  банки – це великі банки, що досягнули  такого рівня міжнародної концентрації та централізації капіталу, який дає змогу їм брати участь в економічному розділі світового ринку позикових капіталів та кредитно-фінансових установ. Їхня діяльність стала важливою рисою інтернаціоналізації господарського житття, про що свідчать такі дані: зовнішні активи банків США становлять 430 млрд.дол., Японії – 101 млрд.дол., Німеччини – 62 млрд.дол. Найбільші банки має Японія, а з банків США лише один входить у двадцятку найбільших банків світу.

ТНК характеризується такими основними рисами:

1. Інтернаціональний характер функціонування і застосування капіталу;
2. Величезний матеріальний фінансовий потенціал;
3. Можливість здійснювати значні витрати на НДДКР;
4. Це багатономенклатурні фірми, діяльність яких сильно диверсифікована;
5. Притаманна висока незалежність руху власного капіталу порівняно з процесами що відбуваються в національних межах.

Критеріями, за якими судять про міжнародний  статус компанії, є питома вага продажів, реалізованих зе межами країни базування, розміри закордонних активів та їх частка в загальних активах. Однак в економічній літературі усі великі компанії, що володіють значними потужностями, здійснюють прямі капіталовкладення і стратегічні інтереси за кордоном називають ТНК. Основними рисами ТНК виступають територіальна і галузева диверсифікована діяльність, що сприяє мінімізації податків і витрат виробництва, максимізації прибутку і збільшення впливу ТНК на світовій арені. Розширення діяльності дозволяє їм мати ряд переваг:

1.одержати доступ  до додаткових джерел засобів  виробництва

2.уникнути митних  барєрів країн застосування капіталу

3. подолати обмеженість  внутрішнього ринку країни базування,  збільшуючи розміри підприємств  і масштаби виробленої продукції  до найбільш прибутквого рівня

4.використовувати  відмінності в економічному становищі країн використання за рахунок:

- здійснення  швидких господарських маневрів  із зосередженням виробництва  в країнах з дешевою сировиною  і низькою оплатою праці;

- одержання  більш високого прибутку в  країнах з низьким рівнем оподаткування;

- оптимізації виробничих і збутових програм до специфічних умов національних ринків;

- маніпулювання  балансами закордонних філій  з підпорядкуванням їхньої політики  доходів і витрат інтересам  центральної штаб-квартири.

Сучасні тенденції  в розвитку ТНК:

1. Втрата панування американських ТНК і поси<span class="dash041e_0431_044b_0447_043d_044b_0439__Char" style=" font-family: 'Times New Roman', 'Arial'; f