Методологічні основи інвестування

4. Залежно від статусу:  

• Індивідуальні інвестори – фізичні особи, працівники підприємств, що здійснюють вкладення інвестицій.
• Інституційні інвестори (колективні) – учасники фінансового ринку (фінансові посередники), які акумулюють кошти індивідуальних інвесторів, завдяки випуску власних цінних паперів, кредитування, на договірній основі, для проведення інвестиційної діяльності.
• Професіонали (професіонали ринку) – інвестори, які намагаються отримати максимальний прибуток за короткий проміжок часу.

5. Залежно від ролі у реалізації інвестиційного проекту: інвестор, замовник, підрядник, користувачі об’єктів інвестиційної діяльності.

6. Залежно від поведінки на інвестиційному ринку:

• Раціональні інвестори – інвестори, які планують свої дії та ухвалюють інвестиційні рішення ґрунтуючись на чітких розрахункових моделях. Вони притримуються твердження, що ринок має раціональну поведінку. Зазвичай раціонального інвестора розглядають як супротивника ризику (чи нейтрального до ризику), тобто інвестор вимагає зростаючої компенсації за більший ризик.

• Ірраціональні інвестори – інвестори, які планують свої дії й ухвалюють інвестиційні рішення ґрунтуючись на підході «ірраціональної поведінки» ринку, що, незважаючи на свою ірраціональність, спроможний скорегувати сам себе.

  5. Структура інвестиційного ринку

    Інвестиційний ринок – це інтеграція економічних відносин, що створюється між продавцями та покупцями інвестиційних товарів та послуг. У вигляді інвестиційних товарів виступають об’єкти інвестиційної діяльності у всіх формах, засоби виробництва, які задовольняють суспільні потреби, забезпечуючи виробництво споживчих товарів. Інвестиційні послуги на інвестиційному ринку подані як послуги, що надають організації для реалізації інвестицій.

    Інвестиційні  ресурси – це кошти з різноманітних фінансових джерел, що спрямовуються на середньо- і довготермінове вкладення в основний капітал і формуються на інвестиційному ринку.

    Інвестиційний ринок можна розглядати з точки  зору вкладання фінансових ресурсів у кінцеві інноваційні об'єкти безпосередньо на досліджуваному ринку. В цьому випадку інвестиційний ринок буде мати структуру, яка зображена на рис. 1.3.

    До  складу ринку об’єктів реального інвестування належать:

    1) ринок нерухомості, який забезпечує проведення операцій щодо інвестування у житлові приміщення, промислові об’єкти, об’єкти незавершеного будівництва тощо;

    2) ринок прямих капіталовкладень. Формою цього інвестування є нове будівництво, модернізація, розширення, реконструкція, технічне переозброєння тощо;

    3) ринок приватизованих об’єктів – об’єктів державної власності, які продають згідно чинного законодавства України;

    4)  ринок інших об’єктів реального інвестування (ринок об’єктів тезаврації). Формою цього інвестування є предмети колекціонування, антикваріату, твори мистецтва, інші матеріальні цінності.

Рис 1.3. Структура інвестиційного ринку [77] 

    До  ринку об'єктів фінансового інвестування відносять:

    1) фондовий ринок (ринок цінних паперів (ЦП)). Основним завданням ринку ЦП є розподіл грошових засобів, перелив капіталу через цінні папери: акції, облігації, опціони, ф’ючерси тощо. Основна функція ринку ЦП – отримання прибутку, формування ринкових цін, створення правил гри, доведення до учасників необхідної інформації про динаміку економічної кон’юнктури ринку.

    2) грошовий ринок – сегмент, на якому здійснюються операції залучення вільних грошових засобів на певний термін у вигляді кредитів, іноземної валюти, вкладення в об’єкти інвестування у вигляді банківських депозитів.

    До  ринку об’єктів інноваційних інвестицій (інновацій) відносять:

    1) ринок інтелектуальних інвестицій (цінностей), який пов’язаний із правами інтелектуальної власності, інтелектуальним потенціалом. Формою інвестування є авторські права, патенти, ліцензії, «ноу-хау», програмні продукти;

    2) ринок науково-технічної продукції – забезпечує проведення операцій щодо інвестування у науково-технічні проекти, раціоналізаторство, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР) тощо.

    Кон’юнктура інвестиційного ринку – форма прояву на інвестиційному ринку (загалом і на окремих сегментах) чинників та умов, що визначають співвідношення попиту, пропозиції, цін та рівня конкуренції і передбачає такі напрями дослідження: 

• макроекономічних показників розвитку інвестиційного ринку, інвестиційного клімату, умов інвестиційної діяльності;
• сегментів інвестиційного ринку, якому притаманні основні стадії його розвитку – кон’юнктурний підйом, кон’юнктурний бум, період стабільності і спад;
• інвестиційної привабливості галузей економіки;
• інвестиційної привабливості регіонів;
• інвестиційної привабливості підприємства (зокрема, інвестиційного портфеля, окремих інвестиційних проектів, фінансових інструментів).