Методологічні основи інвестування

Тема 1 Методологічні основи інвестування

1. Завдання та функції інвестиційного менеджменту

2. Економічна  суть і класифікація інвестицій

3. Управління  інвестиційною діяльністю та  інвестиційним процесом

4. Інвестор як суб’єкт інвестиційної діяльності

5. Структура інвестиційного ринку 

1. Завдання  та функції інвестиційного менеджменту

    Інвестиційний менеджмент – це сукупність концепцій, форм, принципів і методів управління інвестиціями у підприємницькій діяльності.

    Мета  інвестиційного менеджменту полягає у забезпеченні найефективнішої реалізації інвестиційної стратегії суб'єктів підприємницької діяльності

    Головні цілі інвестиційного менеджменту:

1. зростання конкурентоспроможності підприємства;
2. зростання доходності інвестованого капіталу (як і невеликі, так і масштабні проекти мають бути ефективними);
3. динамічний розвиток потенціалу підприємства (економічного, фінансового, виробничого, кадрового, інноваційного, ріст репутації та іміджу тощо).

   Таблиця 1.1. Пріоритетні завдання інвестиційного менеджменту

1	Забезпечення  сталого економічного розвитку суб'єктів підприємництва на підставі ефективної інвестиційної діяльності, формування збалансованого інвестиційного портфеля.
2	Забезпечення  фінансової стабільності суб'єктів  підприємництва у процесі проведення інвестиційної діяльності, прогнозування впливу інвестиційної діяльності на їх фінансовий стан та платоспроможність.
3	Забезпечення  оптимального співвідношення між максимальним прибутком і мінімальними ризиками в процесі проведення інвестиційної  діяльності;
4	Забезпечення оптимальної ліквідності інвестицій і можливостей швидкого реінвестування капіталу у разі зміни зовнішніх і внутрішніх умов здійснення інвестиційної діяльності.
5	Визначення  можливих варіантів прискорення  реалізації інвестиційних програм (для прискорення економічного розвитку підприємства загалом; швидшого формування додаткового чистого грошового потоку підприємства у вигляді чистого інвестиційного прибутку й амортизаційних відрахувань; скорочення термінів використання кредитних ресурсів).
6	Забезпечення стабільності надходжень від сформованого інвестиційного портфеля.
7	Формування  достатнього обсягу інвестиційних  ресурсів відповідно до прогнозованих  обсягів інвестиційної діяльності.
8	Забезпечення  достатньої інвестиційної підтримки, високих темпів розвитку операційної діяльності підприємства (завдяки визначення потреби в обсягах інвестування для вирішення стратегічних цілей розвитку операційної діяльності підприємства на окремих його етапах тощо).

    Основні напрями вирішення питань в інвестиційному менеджменті наведені у таблиці 1.2.  
 
 

Таблиця 1.2. Основні питання, які вирішують за допомогою інвестиційного менеджменту

№	Перелік питань
1	Аналіз та оцінювання зовнішнього інвестиційного середовища, прогнозування розвитку інвестиційного ринку.
2	Виявлення та оцінювання чинників, які визначають стан та можливості суб’єктів підприємництва до здійснення інвестиційної діяльності.
3	Розроблення стратегічних напрямів інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання.
4	Забезпечення  єдиної інвестиційної політики та її координації.
5	Формування  інвестиційної стратегії щодо визначених напрямів, цілей діяльності суб'єкта господарювання.
6	Розроблення стратегії  формування інвестиційних ресурсів суб'єкта підприємницької діяльності.
7	Оцінювання  інвестиційної корисності реальних проектів, вибір найефективніших.
8	Оцінювання  інвестиційних якостей фінансових інструментів, вибір найефективніших.
9	Формування  та комплексне оцінювання інвестиційного портфеля.
10	Оперативне  управління реалізацією інвестиційних програм, проектів та портфелем цінних паперів.
11	Організація моніторингу  реалізації інвестиційних проектів, програм та фінансових інструментів.
12	Підготовлення рішень про своєчасну відмову  від неефективних проектів чи продаж окремих фінансових інструментів.
13	Формування  проектної команди для реалізації інвестиційної стратегії.
14	Створення організаційних структур для ухвалення і реалізації управлінських рішень за всіма аспектами  інвестиційної діяльності.
15	Створення ефективних інформаційних систем для обґрунтування альтернативних варіантів інвестиційних рішень.

 

2. Економічна суть і класифікація інвестицій

Інвестиції згідно Закону України "Про інвестиційну діяльність" – це усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, внаслідок чого створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. До цінностей відносять:     • кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;    • рухоме та нерухоме майно (будівлі, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);    • майнові права, що випливають з авторських прав, досвіду та інтелектуальних цінностей;    • права користування землею, водою, природними ресурсами;    • сукупність технічних та економічних  знань у формі документації, навичок, виробничого досвіду, необхідних для організації виробництва товарів та послуг, але не запатентованих (ноу-хау) та інші цінності [3].

 

Інвестиції – це цілеспрямоване вкладення на визначений термін капіталу і/або інших видів майнових і/або інтелектуальних цінностей, що мають грошову оцінку, в об’єкти підприємницької діяльності і/або інші різноманітні фінансові інструменти з метою отримання прибутку і/або досягнення позитивних соціальних, екологічних чи інших ефектів.

    Інвестиції  в об'єкти підприємницької діяльності здійснюють у різних формах. У науковій літературі наводиться чимала кількість класифікаційних ознак інвестицій:

За  об'єктами вкладання: Реальні інвестиції – це ресурси, які спрямовують у матеріальні активи: інвестиції на розвиток виробництва (основні й оборотні засоби); інвестиції на розвиток невиробничої сфери (соціальна інфраструктура); інвестиції в об’єкти, що безпосередньо технологічно не пов’язані із функціонуванням об’єкта інвестування (лінії електропередач, каналізація тощо); трансфертні інвестиції (у разі зміни власника вже існуючих цілісних майнових комплексів); 2. Фінансові інвестиції – портфельні, коли ресурси спрямовують на придбання цінних паперів чи відбувається вкладення в активи інших підприємств, на депозити банків; 3.  Нематеріальні: - інтелектуальні  інвестиції для збільшення рівня  знань (підготовка персоналу,  передача досвіду, менеджмент); - інноваційні  інвестицій, які пов’язані із  проведенням науково-дослідних та  дослідно-конструкторських робіт,  власних і спільних наукових розробок, вкладення в розроблення новітніх технологій, використання досягнень науки і техніки, ноу-хау, ліцензій;   - права інтелектуальної власності  (патент, авторські права, торговий  знак тощо).

Згідно  форми та структури  капітальних вкладень: галузева структура (промисловість, сільське господарство тощо); відтворювальна структура (інвестиції в основний капітал: нове будівництво, розширення, реконструкція, технічне переоснащення тощо); технологічна структура (характеризує співвідношення між будівельно-монтажними роботами, придбанням обладнання та іншими капітальними витратами); територіальна (характеризує розподіл і співвідношення за певними територіально-адміністративними одиницями та видами економічної діяльності загалом).

Залежно від співвідношення до зростання прибутковості інвестиції: пасивні  інвестиції (заміна застарілого обладнання, підготовка персоналу тощо); активні інвестиції (втілення нової технології, захоплення нових ринків тощо).

Залежно від характеру інновацій: екстенсивні інвестиції (розширення на основі техніки, що вже існує); інтенсивні інвестиції (розширення на новій технічній основі).

Залежно від характеру участі в інвестуванні: пряме (здійснюють безпосередньо інвестори у статутний капітал суб’єктів господарювання), -   непряме (здійснюють через інвестиційних чи фінансових посередників).

Залежно від форми власності інвесторів: -   внутрішні інвестиції (в межах держави), -   іноземні інвестиції (поза межами держави інвестора),

Залежно від процесу відшкодування: валові інвестиції – загальний обсяг інвестування за певний період, що спрямоване на нове будівництво, придбання засобів виробництва та приріст товарно-матеріальних засобів; чисті інвестиції – сума валових інвестицій зменшена на суму амортизаційних відрахувань у певному періоді; реноваційні інвестиції – загальний обсяг капіталу, що інвестують у відновлення основних засобів і нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

Залежно від взаємозв'язків: основні, які характеризують досягнення інвестиційної мети, а отримані результати дають змогу підприємству самостійно збільшити свої основні фонди і термін та надійність їх експлуатації; супутні – характеризують другорядну роль у реалізації основних інвестицій; - сумісні – інвестиції, які реалізуються декількома інвесторами для досягнення однієї мети.

Залежно від розміщення активів, цінних паперів в  інших організаціях (перехресні інвестиції): міноритарні інвестиції – активи, цінні папери, які вкладають в іншу фірму, але не дають права контролю над нею; - мажоритарні інвестиції – активи, які вкладають в іншу фірму і дають право контролю над нею.

 

3. Управління інвестиційною діяльністю та інвестиційним процесом

    Інвестиційна  діяльність – це дії фізичних та юридичних осіб, держави для досягнення визначених інвестиційних цілей. Інвестиційна діяльність проводиться інвесторами, тобто учасниками, які вкладають інвестиції, та особами, які ці інвестиції використовують.

    Особливості проведення інвестиційної діяльності:

    1. Інвестування може здійснюватись громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, об’єднаннями та установами, а також громадськими та релігійними організаціями, іншими юридичними особами, що засновані на колективній формі власності.

    2. Державне інвестування проводиться централізованими державними органами влади й органами місцевих Рад народних депутатів за рахунок бюджетних коштів, позабюджетних фондів і позикових коштів, а також державними підприємствами та установами, використовуючи власні та позикові кошти.

    3. Іноземне інвестування здійснюється іноземними громадянами, юридичними особами та державами.

    4. Спільне інвестування проводиться громадянами, юридичними особами України та інших держав.

    Інвестиційний процес – це комплекс послідовних, взаємопов’язаних і взаємообумовлених дій, що спрямовані на перетворення інвестицій. У сучасних умовах організування безперервного інвестиційного процесу є однією з вагомих чинників, що визначає темп економічного зростання, рівень науково-технологічного прогресу в системі суспільного відтворення.

    В основі інвестиційних процесів лежать:

    - інвестиційна  діяльність;

    - інвестиційна політика (проводиться  державою і підприємствами у  вигляді встановлення структури  і масштабів інвестицій, спрямованих  на їх використання, джерел отримання  з врахуванням необхідності обновлення основних засобів і підвищення їх технічного рівня);

    - інвестиційна співпраця (вид міжнародних  економічних відносин, метою яких  є раціональний розподіл ресурсів, досягнення державами більш високих  результатів в економіці за рахунок переваг участі в міжнародному поділі праці, оновленні технологічної структури виробництва тощо);

    - інвестиційний менеджмент (управління інвестиціями на підприємствах, в компаніях, конкретну галузь економіки).  

  4. Інвестор як суб’єкт інвестиційної діяльності

     Інвестор – це суб'єкт інвестиційної діяльності, який ухвалює рішення та вкладає власні, залучені майнові та інтелектуальні цінності в об'єкти інвестування.

   Посеред усієї сукупності інвесторів важливо  виділити такі групи:

1. За  належністю до резидентів у процесі здійснення спільної інвестиційної діяльності:

• Вітчизняні  інвестори – усі особи-резиденти.

• Іноземні  інвестори – іноземні юридичні особи, фізичні особи, іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації тощо.

2.  Залежно від цілей інвестування:

• Портфельні інвестори – суб’єкти, які вклали засоби у купівлю цінних паперів суб’єктів господарювання і зацікавлені в їх сукупній дохідності. 
• Стратегічні інвестори – це здебільшого юридичні особи, які спрямовують інвестиції на розширення основних й оборотних фондів підприємства або купують великі пакети цінних паперів для закріплення права власності на обране підприємство, участь в управлінні підприємством-емітентом тощо.

3. Залежно від стилю інвестиційної поведінки:

• Консервативний (пасивний) інвестор – інвестор, який в основному віддає перевагу безпеці і стабільності вкладень, уникає великих втрат і ризиків, намагається бути вільним від необхідності періодичного ухвалення рішень.
• Помірно-агресивний інвестор – інвестор, який віддає перевагу компромісній політиці реалізації вкладень, орієнтується на приріст капіталу, загальний рівень ризику на вкладений капітал наближений до середньоризикового, а високоризикові вкладення компенсуються менш дохідними.
• Активний (агресивний) інвестор – інвестор, який докладає зусиль для отримання максимальних доходів та росту вкладень завдяки вибору найбільш привабливих інвестиційних інструментів, не боїться підвищеного ризику вкладень.
• Досвідчений інвестор – інвестор, який докладає зусиль для отримання найбільших доходів та росту вкладень завдяки вибору найпривабливіших високоліквідних інвестиційних інструментів; знає й уміє прогнозувати кон'юнктуру фондового ринку з можливістю легко реалізувати цінні папери на вторинному ринку у разі непередбаченого розвитку ситуації.
• Вибагливий інвестор (гравець) – інвестор, що не боїться пожертвувати своїм капіталом заради отримання максимальної вигоди. Він наповнює свій інвестиційний портфель надризиковими цінними паперами низької якості з курсом, що коливається, намагаючись грати на фондового ринку на зміні курсу національної валюти.