Контрольная работа по «Інвестування»

     Крім  того, розумність податково-бюджетної  системи - міра розумності визначається тезою "держава має жити за рахунок і в межах зібраних податків" - є першим індикатором фінансової стабільності в країні.   Якщо бюджет є бездефіцитним або короткостроково дефіцитним у межах розумного (1-2% ВВП), то інвестори можуть сподіватися на подальшу фінансову стабільність. Якщо ні, то це сигнал економіці щодо майбутньої нестабільності: інфляція, девальвація, збільшення урядових боргів, зростання потреби в коштах для обслуговування боргів, зменшення соціальних програм, зниження сукупного попиту, тінізація фінансових потоків і т. ін. У передбаченні цих негативних процесів інвестиційна діяльність гальмується і завмирає до кращих часів.

     Іноді за рахунок зростання урядових боргів держава збільшує витрати бюджету, стимулюючи тим самим сукупний попит  і створюючи умови для економічного зростання, але це короткостроковий захід. Потрібно виходити з того, що прогнозований в результаті такого стимулювання розвиток економіки (передусім це стосується зростання ВВП) створює умови для збільшення доходів бюджету. І це зростання буде достатнім для того, щоб потім розрахуватися з державними боргами, за рахунок яких було простимульовано економіку.

     Водночас  надмірний і довготривалий дефіцит  державного бюджету є ознакою  майбутньої дестабілізації й гальмування  інвестиційної активності в економіці.

     Інвестиційна  діяльність базується на наявних  вільних фінансових ресурсах у потенційних  інвесторів. Обсяги інвестування будуть більшими, якщо у потенційних інвесторів зростають вільні кошти. Цьому може сприяти (або протидіяти) державна грошово-кредитна політика. Це здійснюється через вплив  на інвестиційні умови, банківську систему  та регулювання грошового обігу.

     Саме  банки є першими інституціональними інвесторами економіки. Вони за своїми функціональними можливостями забезпечують нарощування коштів в економічній  системі (гроші роблять гроші) - а це є завдання інвестиційної діяльності.

     Національний  банк країни має у своєму розпорядженні  три типи інструментів грошово-кредитного регулювання:

     • операції купівлі-продажу урядових цінних паперів;

     • норми страхового резервування банківських активів;

     • ставка рефінансування Національного банку.

     Державні  цінні папери випускаються і продаються на первинному ринку для забезпечення бюджетного дефіциту та обслуговування урядових боргових зобов'язань. Але  на вторинному ринку уряд може їх купувати й продавати також для впливу на кількість вільних коштів у  інвесторів.

     Встановлюючи  більш або менш вигідні умови  дохідності за своїми цінними паперами (змінюючи їх цінову пропозицію), держава  стимулює їх викуп або продаж юридичним  та фізичним особам і в такий спосіб зв'язує, зменшує кількість вільних  грошей чи, навпаки, вивільнює додаткові  кошти для фінансового ринку  та інвестування.

     Відповідно  до встановлених Центральним банком норм страхових резервів комерційні банки частину своїх коштів мають  тримати в резервах. Зарезервовані  кошти не беруть участі в інвестиційній  діяльності банку. Змінюючи норму резерву, Центральний банк впливає на інвестиційну активність і спроможність банку.

     За  офіційно встановленою обліковою ставкою  Центральний банк кредитує комерційні банки. Чим більшою є ця ставка, тим менше кредитних ресурсів придбають у Центрального банку  комерційні банки (невигідно). І навпаки.

     Циклічність залишається поки що основним недоліком  ринкової економіки. Періоди економічного зростання переходять у спади  виробництва та споживання. У цей  період зростає рівень безробіття, знижується життєвий рівень і ділова активність.

     Протидія  циклічності, забезпечення рівномірного розвитку є завданням "урядової" політики. У періоди підйому при  надмірному інвестиційному "розігріві" економіки, передчуваючи близький економічний  спад активності, вдаються до заходів  ринкового гальмування інвестиційних  намірів підприємств, тобто штучними діями обмежують обіг вільних  коштів підприємств: збільшують норми  страхових резервів, продають державні цінні папери, підвищують облікову ставку НБУ.

     Ці  дії мають назву політики "дорогих  грошей". Навпаки, уряд, воліючи активізувати інвестиційну діяльність, збільшує кількість  вільних коштів в економіці: зменшуються  норми страхових резервів (частина  їх вивільняється для інвестицій), викуповуються державні цінні папери у приватних інвесторів, зменшується ціна (відсотки) кредитних ресурсів Національного банку. Це політика "дешевих грошей".

     Створення ефективного середовища для інвестиційної  діяльності в країні є способом державної  участі у стимулюванні й захисті  інтересів інвесторів, як комплекс організаційних, технічних і правових заходів, спрямованих на створення  умов, що сприяють ефективній діяльності, захисту прав та інтересів інвесторів.

     Інвестиційна  діяльність реалізується у відповідному середовищі, що має багатоаспектну характеристику. Вона має бути врахована  при плануванні й прийнятті рішення  інвестором як параметр узгодженості із зовнішніми умовами.

     Важливою  частиною зовнішніх умов реалізації інвестицій є прогноз параметрів макроекономічного стану економіки  на глибину (за часом) його реалізації:

     • очікуваний рівень фінансової стабільності;

     • стан валютного ринку, достатність міжнародних резервів Національного банку для підтримки стабільності національної валюти ринковими засобами;

     • стан платіжного балансу країни;

     • збалансованість державної бюджетної політики, стан і графік виплат за державними борговими зобов'язаннями;

     • параметри монетарної політики, схеми проведення грошової емісії і їх вплив на економіку;

     • податкова система (рівні ставок оподатковування, простота й організація бухгалтерського обліку, прогнозованість змін у системі оподатковування);

     • стан банківської системи, її надійність і здатність до кредитування інвестиційних проектів;

     • стан фінансового ринку й ціна кредитних ресурсів;

     • середньоринкова прибутковість та ризикованість фінансових інструментів;

     • загальна збалансованість пропорцій бюджетної системи, монетарної політики, пов'язаної з платіжним балансом країни;

     • наявність і темпи економічного розвитку в країні;

     • темпи й рівень споживання, пропорції, що склалися між споживанням і нагромадженням, їх прогнозована динаміка;

     • прогнози ділової активності на наступний період. Інвестиційна діяльність завжди орієнтована на перспективу.

 

     1.2 Висновки до теоретичної частини

     Отже, побудова реалістичних інвестиційних  планів неможлива без прогнозу того середовища, у якому розвиватиметься  проект. Такий прогноз може будуватися за вищенаведеним переліком основних характеристик макроекономічного  середовища проекту.

     Кожний  із зазначених вище аспектів зовнішніх  умов може змінювати майбутнє економіки  в країні, впливати на інвестиційну діяльність і відповідно її формувати.

     При розробці чи оцінці проекту важливий прогноз відносної фінансової стійкості  економіки та її основних характеристик: зміна внутрішніх цін (рівень інфляції) і прогноз зміни валютного  курсу національної грошової одиниці (рівень девальвації).

     Прогнозоване  економічне зростання у країні на період реалізації проекту формує економічний  фон, на якому реалізовуватиметься  проект. Загальна для економіки тенденція  зростання дає потенційну впевненість, що проект розвиватиметься в умовах зростання попиту, у тому числі  і на продукцію проекту. Деякі  помилки проекту можуть бути із запасом  компенсовані зростаючим попитом. Прогнозований  загальноекономічний спад означає, що для проекту умови погіршуються, а це підвищує загальноекономічний ризик проекту.

     Збалансована  державна бюджетна й грошово-кредитна політика створює атмосферу сприятливого зовнішнього середовища для проекту. І навпаки.

 

     2. Практична частина

     2.1 Умови задачі №1 (Варіант №3)

      Необхідно оцінити економічну доцільність  реалізації проекту для підприємства і потенційних інвесторів при  наявності наступних умов:

      • обсяг інвестицій складає – 4356 грн.

      • термін реалізації проекту складає  – 4 роки;

      • яке забезпечує економію витрат (в  якості вхідного грошового потоку) на протязі 4-х наступних років:

      1 – 6356 грн.; 2 – 7000 грн.; 3 – 7250 грн.; 4 – 7500 грн.

      За  цей період обладнання підлягає повному  зносу. Вартість капіталу підприємства складає 15%.

      Економічну  доцільність інвестицій необхідно  здійснити на підставі розрахунку критеріїв  NPV, PI, IRR, TD.

      Після виконаних розрахунків необхідно проаналізувати отримані результати і зробити відповідні висновки.

 
 
 

     2.2 Рішення практичної частини

 Для того, що би знайти IRR складаємо  рівняння

     тоді  IRR = х.

     Формули, що дозволяє вирішити таке рівняння не існує. Тому рівняння вирішується наближеними методами, найчастіше з використанням лінійної інтерполяції, а саме:

      а) навмання беруться дві ставки дисконту - r1 і r2, r1<r2 (r1=4%, r2=7%)

     б) використовуючи кожну зі ставок, розраховують два значення показника NPV(чистого приведенного доходу) - NPV1 і NPV2; (NPV1=23004.13, NPV2=23493.88)

     в) наближене значення IRR отримують за формулою:

     Недоліки  критерію IRR полягають у наступному:

• труднощі розрахунку за представленим багатокроковому  алгоритму. В даний час фахівці  для подібних обчислень широко використовують фінансові калькулятори, які дозволяють легко подолати цю незручність; 
• рівняння n-го ступеня, за яким визначається 1RR, має n коренів, тому в одного проекту існує n значень IRR. Правда, найчастіше тільки одне значення підходить за змістом поставленої задачі; 
• при розрахунку IRR передбачається, що одержувані доходи реінвестуються підставку, рівну IRR. Якщо значення IRR істотно більше, ніж ставка дисконту, то це припущення вносить суттєві викривлення в ререзультати розрахунку. Однак висновки про вигідність проекту при цьому залишаються в силі, так що в кінцевому рахунку IRR виконує свою функцію. 
Список використаної літератури

1. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. - К.; 1995.
2. Волков И.М., Грачева М.В. Проектный анализ: Учеб. для вузов. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998.
3. Грачева М.В. Анализ проектных рисков: Учеб. пособие для вузов. - М.: ЗАО "Финстатинформ", 1999.
4. Гридчина М.В. Финансовый менеджмент: курс лекций. - К.: МАУП, 1999.
5. Закон України "Про інвестиційну діяльність". ВВР України. - 1991. -№47.
6. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу". ВВР України. - 1991. - № 38.
7. Калина А.В., Корнеев В.В., Кощеев А.А. Рынок ценных бумаг (теория и практика): Учеб. пособие. -К.: МАУП, 1999.
8. Крушвиц Л. Инвестиционные расчеты. - СПб: Питер, 2001; Финансы и статистика, 1997.
9. Омельченко А.В. Інвестиційне право: Навч. посіб. - К.: Аті-ка, 1999.
10. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. - К.: Лібра, 1998.
11. Савчук В.П., Прилипко С.И., Величко Е.Г. Анализ и разработка инвестиционных проектов: Учеб. пособие. - К.: Абсо-лют-В, Эльга, 1999.
12. Федоренко В.Г., Гойко А.Ф. Інвестознавство. - К.: МАУП, 2000.
13. Шарп У., Александер Г., Бейли Д. Инвестиции/Пер. с англ. - М.: ИНФРА-М, 1997.
14. Щукін Б.М. Аналіз інвестиційних проектів. - К.: МАУП, 2002.
15. Щукін Б.М. Інвестиційна діяльність. - К.: МАУП, 1998.