Контрольная работа по «Інвестування»

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
імені Володимира Даля 

Кафедра оподаткування 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Інвестування» 
 
 

Студент  …………………………………….                               ……….….………….                                         (прізвище, ініціали)                                                                   (підпис)

Група ………………   Варіант …………….

Керівник  роботи ………..… ……………………… … … … …

       (посада, прізвище, ініціали)

 
 
 

Дата  подання на кафедру на рецензію  ………………………………….…………...………….

Реєстраційний номер …………………….……..…..  Реєстратор ……..……………………….                                                                                     (підпис)

 
 

Захищена  з оцінкою ………………………..

 

Викладач  ………..… ……………………… … … …         ……..…...…………

            (посада, прізвище, ініціали)             (підпис)

 

Дата  …………………………….

Зміст

Вступ………………………………………………………………………...3

1. Теоретична частина……………………………………………………..….4
1. Принципи здійснення інвестиційної діяльності………………….….4
2. Висновки до теоретичної частини………………...…………………12
2. Практична частина………………………………………………………..13
1. Умови задачі…………………………………………………………..13
2. Рішення задачі………………………………………………………...13
3. Розрахункова частина………………………………………………...15

Список  використаної літератури………………………………………...16

 

     Вступ

     Інвестиційна  діяльність - це процес організації  інвестування в реально існуючих у країні умовах господарювання. Термін "інвестування" має більш теоретичне значення, визначаючи модель поведінки  інвестора щодо нарощування свого  капіталу.

     Інвестиційна  діяльність представляє інвестиційний  процес в реальних умовах, з акцентом на організаційні засади його реалізації та управління цим процесом. Як правило, інвестиційна діяльність розглядається стосовно конкретного інвестиційного проекту та підприємства (юридичної особи), що здійснює інвестиційний процес.

     Під "інвестиціями" відповідно до Закону України "Про інвестиційну діяльність" розуміють кошти, які інвестуються. Це "всі види майнових та інтелектуальних  цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів  діяльності, в результаті якої створюється  прибуток (дохід) або досягається  соціальний ефект":

     • кошти;

     • паї, банківські депозити, боргові зобов'язання, інші цінні папери;

     • нерухомість;

     • устаткування, транспортні засоби, товарно-матеріальні цінності;

     • майнові права (щодо матеріальних, нематеріальних і фінансових активів) або права користування;

     • інформація у будь-якій формі (документованій, електронній);

     • знання, навички, досвід і вміння людей, їх ноу-хау.

     Інвестиційна  діяльність за ознакою типу інвестора  розподіляється на:

     • інвестування недержавними юридичними особами;

     • інвестування фізичними особами;

     • державне інвестування, яке здійснюється органами влади всіх рівнів за рахунок  коштів бюджетів, позабюджетних фондів або позик, займів;

     • інвестування державними підприємствами та установами за рахунок власних і позичених коштів;

     • іноземне інвестування, яке здійснюється іноземними фізичними та юридичними особами.

     Суб'єктами інвестиційної діяльності є всі  юридичні, фізичні особи, державні та недержавні установи, органи влади  України та інших країн, які беруть участь у реалізації інвестиційного проекту.

 

     1.1 Принципи здійснення інвестиційної частини

     Головним  суб'єктом інвестиційної діяльності є інвестор, який вкладає власні, позичені або залучені кошти в  об'єкти інвестування, приймає рішення  щодо форм і способів їх використання, несе повну майнову та фінансову  відповідальність за результати використання інвестованих коштів.

     Учасниками  інвестиційної діяльності є фізичні  та юридичні особи України та інших  держав, які забезпечують реалізацію інвестицій на основі відповідних договірних умов з інвестором і між собою. Вони можуть бути постачальниками обладнання, сировини й матеріалів, споживачами продукції проекту, позичальниками, посередниками тощо.

     Об'єктом  інвестиційної діяльності можуть бути фінансові, матеріальні та нематеріальні  активи, у які трансформується  інвестований капітал і які забезпечують зростання його вартості.

     Окрема  форма інвестування - інноваційна діяльність, яка передбачає проведення і впровадження науково-технічних розробок в ході реалізації інвестиційного проекту або використання в проекті досягнутих результатів наукових і проектно-конструкторських досліджень, тобто:

     • наукові дослідження;

     • проектно-конструкторські розробки;

     • випуск принципово нових видів техніки і технології;

     • випуск принципово нових видів продукції;

     • використання нових технологій.

     Інвестиційний ринок має свою інфраструктуру, яка  забезпечує послуги учасникам ринку, продавцям і покупцям інвестиційних  інструментів. Інвестиційний комплекс - це сукупність підприємств, організацій, установ, які своєю діяльністю забезпечують інтереси учасників інвестиційної діяльності. До інвестиційного комплексу входять:

     • регулювальні органи державного управління;

     • проектні установи (інститути, дослідницькі центри, проектні, конструкторські бюро);

     • банківська система;

     • фінансові посередники (інвестиційні банки, компанії, фонди);

     • виробничі галузі інвестиційного спрямування: буд. індустрія, машинобудування;

     • біржі та спеціальні торговельні системи, організації, що забезпечують інфраструктуру фондового ринку.

     У інвестиційній діяльності можна  виокремити три достатньо різні  за характером періоди.

     1. Підготовка до інвестування (розробка стратегії, оцінка ринків, вибір проектів, проектні роботи, організація фінансування, стадії погодження, планування та матеріально-технічне забезпечення початку робіт).

     2. Реалізація інвестиційного проекту (трансформація капіталу в активи проекту, оформлення прав власності інвестора, підготовка об'єкта до експлуатації, набір і підготовка персоналу, організація управління проектом).

     3. Експлуатація активів проекту, отримання поточного прибутку, забезпечення окупності інвестицій, подальша робота об'єкта.

     Період  часу, за який загальний накопичений  поточний прибуток починає перевищувати обсяг інвестицій, є періодом окупності  проекту.

     У разі фінансового інвестування наведені вище етапи мають інший зміст, але ту саму логіку дій інвестора:

     1. Підготовка до інвестування (розробка стратегії, аналіз фінансового ринку, вибір інструментів для інвестування).

     2. Безпосереднє інвестування - формування інвестиційного портфеля - управління портфелем (проведення переговорів, підготовка договору на придбання цінних паперів, переоформлення прав власності на цінні папери).

     3. Отримання прибутку (отримання поточних прибутків від цінних паперів, зростання вартості портфеля, продаж цінних паперів, прийняття рішень щодо управління структурою портфеля).

     При фінансовому інвестуванні про період окупності можна говорити тоді, коли інвестор отримує регулярні поточні  доходи від цінних паперів. Якщо інвестор отримує дохід перепродажем цінних паперів, окупність відбувається одночасно з отриманням чистого приросту капіталу на різниці цін придбання і продажу цінних паперів.

     Процес  управління інвестиційною діяльністю (планування, організація, прийняття  рішень, забезпечення ресурсами, їх раціональне  використання, доведення проекту  до кінцевих результатів) визначається терміном інвестиційного менеджменту.

     У макроекономічному аспекті інвестиційна діяльність є процесом закладання майбутнього  економіки країни. Чим більші обсяги інвестицій у поточному році, тим  більший може бути обсяг валового внутрішнього продукту країни в майбутньому  періоді.

     Державне  регулювання умов інвестиційної  діяльності є комплексом сфер впливу на поведінку інвесторів за рахунок:

     • податкової системи;

     • амортизаційної політики, у тому числі методів прискорення амортизації основних фондів;

     • державних норм (наприклад, екологічних) і стандартів;

     • антимонопольного законодавства;

     • визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами;

     • забезпечення макроекономічної стабільності;

     • стабільності та розвитку фінансово-кредитної системи, сприятливих умов для користування позиковими коштами;

     • розвитку інфраструктури фондового ринку.

      Макроекономічні умови для інвестиційної  діяльності створюються відповідною  державною політикою, яку реалізують органи центральної виконавчої влади  та Національний банк. Для України це передусім Міністерство економіки, Міністерство фінансів, Мінпраці, галузеві міністерства та комітети, Державна податкова адміністрація, Антимонопольний комітет. Держава може брати участь в інвестиційному процесі як безпосередньо, вкладаючи свої бюджетні кошти (централізовані бюджетні інвестиції), розвиваючи підприємства державного сектора економіки, так і опосередковано:

      • впливаючи на інвестиційне середовище (створюючи макроекономічний інвестиційний клімат, розвиваючи грошово-кредитну сферу, стимулюючи бюджетними витратами сукупний попит, розвиваючи і регулюючи банківську діяльність, діяльність інвестиційних посередників, фінансуючи і стимулюючи академічну науку, діяльність дослідницьких науково-технічних і проектних організацій) (рис. 1.);

     • регламентуючи умови фінансової та господарської діяльності підприємств (податки, норми амортизації, охорона праці, екологічні нормативи, стандартизація продукції).

     Серед першої групи чинників впливу особливе значення мають бюджетна та грошово-кредитна політика держави.

     За  допомогою податково-бюджетних важелів  встановлюють пропорції перерозподілу  валового внутрішнього продукту країни через бюджет, а на рівні підприємства пропорції розподілу прибутку підприємства між підприємством і державою. Державні витрати забезпечують функціонування держави, державного сектора, охорону громадського порядку та оборону державного кордону, розвиток науки й освіти, медицини тощо.   Підприємства створюють ВВП, мають повертати зі свого прибутку достатньо ресурсів для подальшого розвитку і зростання добробуту своїх працівників.